КОЛИ?

Коли минуть жахливі дні і ночі?
Коли війна піде́ у небуття,
Минуть жахи́, неначе поторочі,
Й не буде ворог забирать життя?

Коли птахи́ ворожі розіб’ю́ться
І приземля́ться всі на болота́х?
Коли ординці кляті схаменуться
Й до нас вони не йтимуть навіть в снах?

Коли війна покине землю нашу?
Коли грозі війни́ прийде́ кінець?
Коли сміття верне́ться в сво́ю рашу,
Щоб переможний ми сплели́ вінець?

Коли орда не буде нас вбивати
І кров не буде литись по землі́?
Коли все перестануть руйнувати
Ці не́люди, потвори, москалі?

Коли в могили цвіт лягать не буде?
Коли полин забудемо на смак,
І ниви знов заколося́ться всюди,
І замість мін розквітне знову мак?

Коли в страху́ ми перестанем жити?
Коли тривоги час у нас мине?
Коли ми перестанемо тужити
Й не будем гинуть?... Це є головне.

18.08.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 991677

МРІЯЛИ Й ХОТІЛИ
(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець на вірш «МИ ХОТІЛИ»)

Ми хотіли, щоб жити у тиші
Й не здригатися щоб від тривог,
Та кроваву історію пишем,
І писать не прийшлося пролог.

Ми хотіли світитись від щастя,
Дзвінко сміх щоб дитячий лунав,
Та став ворог над нами знущаться
І від болю наш край застогна́в.

Ми хотіли самі́ панувати
На свої́й, Богом даній, землі́,
Та став ворог нас вдома вбивати…
Спопеляють в нас все моsk@лі.

Ми хотіли, щоб нарід єдино
Все на благо Вкраїни робив,
Та настала лихая година,
Й свою крівцю вкраїнець пролив.

Ми хотіли, щоб всі гуртувались
Й Україну святу берегли,
Та у зрадники є, що подались,
І невинні за них полягли.

Ми хотіли… багато хотіли,
Але ворог зробити не дав,
Та на захист ми стати зуміли,
І життя не один вже віддав.

07.08.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 990781

МИ ХОТІЛИ

Ми хотіли, щоб квіти стелились
По святій українській землі,
Та нато́мість в нас крівця проли́лась,
І курличуть про біль журавлі.

Ми хотіли пісні чуть чудові
І про радість співати пісні,
Та давно ми купаємось в кро́ві
Й на нас сиплються біди рясні.

Ми хотіли Вкраїну рідненьку
Розбудовувать ра́зом, гуртом,
А нато́мість рятуємо неньку,
Яка гнеться чимдуж під хрестом.

Ми хотіли спокійно ходити
По землі, що Господь наділив,
Але ж кров нам доводиться лити,
Ворог ки́лим із тіл простелив.

Ми хотіли, щоб тихими бу́ли
І світанки, і ранки, і дні,
Аби вибухів ніччю не чули,
Й вечори щоб не бу́ли сумні.

Ми хотіли і мріяли жити,
І купатися в щасті завжди́,
Та доводиться плакать-тужити
Й зазнавати страшної біди́.

Ми хотіли, щоб мова звучала
Й майорів український наш стяг,
Щоб Вкраїна все більш розквітала,
Та чекаємо наших звитяг.

07.08.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 990737

Спина

Маски падають самі — варто лише почекати...

Маски падають самі — варто лише почекати...