• іноді любити – це мовчати
    німоту прийнявши наче смерть
    і стояти сторожко на чатах
    міста поруйнованого вщерть
    берегти руїни стіни трави
    чистотіл кропиву лебеду
    наче це – найважливіша справа
    наче спосіб відвести біду

    іноді любити – це не знати
    невідомість вибравши і страх
    бути зниклим безвісти солдатом
    що блукає по чужих лісах
    дослухатись до чужих прогнозів
    до вітрів до перелітних птиць
    жити снами і анабіозом
    широко заплющених зіниць
    бути гнаним і часами битим
    стати посміховиськом юрби..

    іноді любити – це любити
    як ніхто й ніколи не любив

    ✍️ Юрій Іздрик
    іноді любити – це мовчати німоту прийнявши наче смерть і стояти сторожко на чатах міста поруйнованого вщерть берегти руїни стіни трави чистотіл кропиву лебеду наче це – найважливіша справа наче спосіб відвести біду іноді любити – це не знати невідомість вибравши і страх бути зниклим безвісти солдатом що блукає по чужих лісах дослухатись до чужих прогнозів до вітрів до перелітних птиць жити снами і анабіозом широко заплющених зіниць бути гнаним і часами битим стати посміховиськом юрби.. іноді любити – це любити як ніхто й ніколи не любив ✍️ Юрій Іздрик
    Like
    2
    214переглядів
  • Світ, якого ви не бачили, бо не дивились по іншому
    Одного сонячного ранку художник-абстракціоніст Микита Випадковий вирішив прогулятись вулицями Києва, бо натхнення не приходило, а хліб закінчився. Вийшовши з дому, він миттєво зупинився, втупившись у найближчий стовп. — Боже мій… — прошепотів він. — Вертикальна меланхолія в бетоні. Якраз те, що треба для триптиху “Осінь у внутрішньому дворі душі”. Він дістав...
    Like
    1
    2Kпереглядів
  • Цікава історія: як українці харчі на зиму заготовляли

    У XIX ст. мололи на борошно жито, пшеницю, ячмінь, кукурудзу, гречку, просо, овес тощо.
    З цього ж зерна, окрім житнього, робили й крупи.
    Крупи та борошно були основними й надійними харчовими заготовками.
    Овочі, фрукти та ягоди солили (квасили) й сушили.
    Це давало змогу тривалий час зберігати продукти і вживати їх потім у сирому або вареному вигляді.
    З березового й кленового соку робили квас.
    Сало засолювали разом зі шкурою, лише обсмаливши щетину, а у деяких західних районах його ще й вудили. Засолювали на запас також і уздір (нутряний жир).
    З уздору та кишкового жиру виготовляли смалець, який цінувався дуже високо.
    Його зберігали у глечиках окремо, ним же заливали для тривалішого зберігання ковбаси.
    Шкварки, що лишалися після відтоплення смальцю, теж ішли в їжу.
    Рідко з м’яса робили запаси солонини.
    Зберігали й овечий жир – лой, який мав цілющі властивості.
    Рибу солили в діжках.
    Витриману в розсолі зо дві доби в’ялили на сонці. Чищену і короновану (розрізану по спинці й розплескану) рибу солили й сушили в негарячій печі.
    Сушену (опікану) рибу переважно споживали взимку під час посту в юшках, кулешах, із картоплею.
    Олію виготовляли у спеціальних олійницях з конопляного, рідше лляного, макового насіння, а з початку XX ст. – із соняшникового. Макуху, що залишалася, зберігали не лише для відгодівлі худоби, а й для власного споживання.
    На запас для пісних днів збирали сир, у Карпатах – ще й овечу бринзу. Сметану переробляли на масло, здебільшого на продаж.
    Молоко заквашували на кисляк і ряжанку, зберігаючи в холодних місцях (льох, стебка).
    Автор – Дмитро Пучко
    ДЖЕРЕЛО: LOVEUKRAINE

    Цікава історія: як українці харчі на зиму заготовляли У XIX ст. мололи на борошно жито, пшеницю, ячмінь, кукурудзу, гречку, просо, овес тощо. З цього ж зерна, окрім житнього, робили й крупи. Крупи та борошно були основними й надійними харчовими заготовками. Овочі, фрукти та ягоди солили (квасили) й сушили. Це давало змогу тривалий час зберігати продукти і вживати їх потім у сирому або вареному вигляді. З березового й кленового соку робили квас. Сало засолювали разом зі шкурою, лише обсмаливши щетину, а у деяких західних районах його ще й вудили. Засолювали на запас також і уздір (нутряний жир). З уздору та кишкового жиру виготовляли смалець, який цінувався дуже високо. Його зберігали у глечиках окремо, ним же заливали для тривалішого зберігання ковбаси. Шкварки, що лишалися після відтоплення смальцю, теж ішли в їжу. Рідко з м’яса робили запаси солонини. Зберігали й овечий жир – лой, який мав цілющі властивості. Рибу солили в діжках. Витриману в розсолі зо дві доби в’ялили на сонці. Чищену і короновану (розрізану по спинці й розплескану) рибу солили й сушили в негарячій печі. Сушену (опікану) рибу переважно споживали взимку під час посту в юшках, кулешах, із картоплею. Олію виготовляли у спеціальних олійницях з конопляного, рідше лляного, макового насіння, а з початку XX ст. – із соняшникового. Макуху, що залишалася, зберігали не лише для відгодівлі худоби, а й для власного споживання. На запас для пісних днів збирали сир, у Карпатах – ще й овечу бринзу. Сметану переробляли на масло, здебільшого на продаж. Молоко заквашували на кисляк і ряжанку, зберігаючи в холодних місцях (льох, стебка). Автор – Дмитро Пучко ДЖЕРЕЛО: LOVEUKRAINE
    Like
    Love
    4
    1коментарів 1Kпереглядів
  • https://youtu.be/4xXpsgDW1x0?si=LpClj695e6xzx209
    https://youtu.be/4xXpsgDW1x0?si=LpClj695e6xzx209
    36переглядів
  • 301переглядів 10Відтворень
  • Haha
    Congratulation
    2
    277переглядів 24Відтворень
  • «Абсолютно кожен має бути готовий давати відсіч у цій війні», – 25-річна бойова медикиня 46-ї окремої аеромобільної бригади Ганна

    Додає, що людина в Україні, заважаючи на ледь не щоденні обстріли, повинна вміти елементарно зупинити кровотечу.

    Навіть якщо ви цивільний, то ваша зброя – це також навички тактичної медицини та допомога пораненим до приїзду лікарів.

    «Як би не було страшно, треба бути чесним з собою. Кожен знає: наша перемога починається з усвідомлення — час діяти», – зазначає вона.
    «Абсолютно кожен має бути готовий давати відсіч у цій війні», – 25-річна бойова медикиня 46-ї окремої аеромобільної бригади Ганна Додає, що людина в Україні, заважаючи на ледь не щоденні обстріли, повинна вміти елементарно зупинити кровотечу. Навіть якщо ви цивільний, то ваша зброя – це також навички тактичної медицини та допомога пораненим до приїзду лікарів. «Як би не було страшно, треба бути чесним з собою. Кожен знає: наша перемога починається з усвідомлення — час діяти», – зазначає вона.
    281переглядів 1Відтворень
  • Храм ікони Божої матері.
    Саржин яр.
    м. Харків.
    Храм ікони Божої матері. Саржин яр. м. Харків.
    Love
    1
    362переглядів
  • В хабарвське у БТР відкрилось люк і замочило піздука окупанта малого,
    В полоні можу в відповід завалити окупантів навіть без куль,
    БТР, БТР я возив піхоту в бій,
    І взяли мене БТР в полон і завалив піздука малого,
    БТР БТР
    В хабарвське у БТР відкрилось люк і замочило піздука окупанта малого, В полоні можу в відповід завалити окупантів навіть без куль, БТР, БТР я возив піхоту в бій, І взяли мене БТР в полон і завалив піздука малого, БТР БТР
    119переглядів
  • Три години терору — Харків зазнав масованої атаки авіабомбами, балістикою та “шахедами”, - мер

    Атакували місто КАБами, балістичними ракетами та дронами-камікадзе типу “шахед”.

    Постраждали цивільне підприємство, об’єкти транспортної інфраструктури та міська котельня. У багатоповерхівках вибито вікна, зафіксовано інші пошкодження.
    Три години терору — Харків зазнав масованої атаки авіабомбами, балістикою та “шахедами”, - мер Атакували місто КАБами, балістичними ракетами та дронами-камікадзе типу “шахед”. Постраждали цивільне підприємство, об’єкти транспортної інфраструктури та міська котельня. У багатоповерхівках вибито вікна, зафіксовано інші пошкодження.
    241переглядів 4Відтворень