• Acer представила на IFA 2025 ноутбук Swift 16 Air вагою лише 0.99 кг у версії з IPS-дисплеєм. Він оснащений процесорами AMD Ryzen AI 300 Series та графікою AMD Radeon GPU. Доступні два варіанти дисплея: IPS (60 Гц) та AMOLED (120 Гц). Автономність — до 13 годин. https://channeltech.space/pc-laptop/acer-unveiled-the-swift-16-air-la...
    Acer представила на IFA 2025 ноутбук Swift 16 Air вагою лише 0.99 кг у версії з IPS-дисплеєм. Він оснащений процесорами AMD Ryzen AI 300 Series та графікою AMD Radeon GPU. Доступні два варіанти дисплея: IPS (60 Гц) та AMOLED (120 Гц). Автономність — до 13 годин. https://channeltech.space/pc-laptop/acer-unveiled-the-swift-16-air-laptop/
    CHANNELTECH.SPACE
    Acer представила Swift 16 Air: ноутбук з вагою менше кілограма та процесором AMD Ryzen AI - Channel Tech
    Acer презентувала Swift 16 Air: 16-дюймовий ноутбук вагою 0.99 кг з процесорами AMD Ryzen ШІ 300 Series та до 13 годин автономності.
    173views
  • 🌸Сезон цвітіння бузку розпочався у Києві.

    Тривалість його цвітіння – від кількох тижнів до кількох місяців, залежно від сорту.

    Перші квіти вже з’явилися в різних районах столиці, зокрема у Дніпровському та Солом’янському. Перелік локацій ТУТ. (https://kyivcity.gov.ua/news/u_stolitsi_rozpochinayetsya_sezon_tsviti...
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    🌸Сезон цвітіння бузку розпочався у Києві. Тривалість його цвітіння – від кількох тижнів до кількох місяців, залежно від сорту. Перші квіти вже з’явилися в різних районах столиці, зокрема у Дніпровському та Солом’янському. Перелік локацій ТУТ. (https://kyivcity.gov.ua/news/u_stolitsi_rozpochinayetsya_sezon_tsvitinnya_buzku_lokatsi_foto/) #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    540views
  • Love
    2
    599views
  • Love
    Like
    6
    894views
  • 170views
  • Like
    1
    340views
  • Настрій зелене
    Настрій зелене
    75views
  • 1 травня 1966 року над одним із київських вишів замайорів український національний синьо-жовтий прапор.

    Георгій Москаленко навчався на вечірньому відділенні Київського інституту народного господарства. Віктор Кукса працював будівельником. Обидва мешкали в одному з гуртожитків у Святошині.

    Вночі проти 1 травня 1966 р. Георгій Москаленко та Віктор Кукса встановили український національний прапор на даху головного корпусу Київського інституту народного господарства.

    Все було продумано. Саме тут, під стінами КІНГу, вранці шикувалися першотравневі колони демонстрантів, тож прапор мали побачити багато людей. Жовто-блакитний прапор (саме в такому порядку розташування смуг) було пошито з двох жіночих шарфів. З грошей УНР скопіювали національний герб-Тризуб, вирізали його з чорної матерії й нашили на прапор. Чорнилом, друкованими літерами, на прапорі написали: «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито! ДПУ».

    Під час встановлення прапора Г.Москаленко стояв із самопалом на сторожі біля пожежної драбини, В.Кукса виліз на дах, зрізав кухонним ножем червоний прапор і замість нього прив'язав жовто-синій.

    1 травня о 6:30 зчинився рейвах. Інститутський двірник угледів прапор, повідомив вахтерові, а той –секретареві парткому Р. Костюку та проректорові К. Капустіну. Прапор занесли до парткому і викликали міліцію. З огляду на серйозність ситуації прибув кадебіст – лейтенант Іванов – і забрав прапор.

    Затим до інституту приїхала слідча група кґб на чолі з лейтенантом Берестовським. Оглянули «місце злочину». Порушили кримінальну справу за ознаками «посягання на територіальну цілісність
    УРСР».

    Агентам кґб з числа студентів та викладачів було доручено особливо уважно придивлятись і прислухатись. Студентів посадили за безкінечні диктанти, аби ідентифікувати стилістику написів на
    прапорі.

    Нарешті під кінець року слідство вийшло на «злочинців».

    21 лютого1967 р. Григорій Москаленко та Володимир Кукса були заарештовані. Київський обласний суд на закритому засіданні визнав обвинувачуваних у «антирадянській агітації» й засудив Г.Москаленка до 3 років таборів суворого режиму, Г.Куксу — до 2 років.

    Григорій Москаленко звільнився 1970 р., працював сантехніком, згодом – майстром, виконробом. Брав активну участь у рухові за незалежність, був депутатом Бучанської селищної Ради.

    Віктор Кукса після повернення з таборів працював машиністом екскаватора. Зазнавав постійного тиску з боку міліції та кґб. Входив до складу відомого «дисидентського» хору «Гомін» Л.Ященка. Брав участь у русі за незалежність.

    У січні 2007 р. Г.Москаленко та В.Кукса були
    реабілітовані.

    За рік до того — 16 листопада 2006-го - на будівлі Київського інституту народного господарства було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про відважний вчинок патріотів Георгія Москаленка та Віктора Кукси.

    1 травня 1966 року над одним із київських вишів замайорів український національний синьо-жовтий прапор. Георгій Москаленко навчався на вечірньому відділенні Київського інституту народного господарства. Віктор Кукса працював будівельником. Обидва мешкали в одному з гуртожитків у Святошині. Вночі проти 1 травня 1966 р. Георгій Москаленко та Віктор Кукса встановили український національний прапор на даху головного корпусу Київського інституту народного господарства. Все було продумано. Саме тут, під стінами КІНГу, вранці шикувалися першотравневі колони демонстрантів, тож прапор мали побачити багато людей. Жовто-блакитний прапор (саме в такому порядку розташування смуг) було пошито з двох жіночих шарфів. З грошей УНР скопіювали національний герб-Тризуб, вирізали його з чорної матерії й нашили на прапор. Чорнилом, друкованими літерами, на прапорі написали: «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито! ДПУ». Під час встановлення прапора Г.Москаленко стояв із самопалом на сторожі біля пожежної драбини, В.Кукса виліз на дах, зрізав кухонним ножем червоний прапор і замість нього прив'язав жовто-синій. 1 травня о 6:30 зчинився рейвах. Інститутський двірник угледів прапор, повідомив вахтерові, а той –секретареві парткому Р. Костюку та проректорові К. Капустіну. Прапор занесли до парткому і викликали міліцію. З огляду на серйозність ситуації прибув кадебіст – лейтенант Іванов – і забрав прапор. Затим до інституту приїхала слідча група кґб на чолі з лейтенантом Берестовським. Оглянули «місце злочину». Порушили кримінальну справу за ознаками «посягання на територіальну цілісність УРСР». Агентам кґб з числа студентів та викладачів було доручено особливо уважно придивлятись і прислухатись. Студентів посадили за безкінечні диктанти, аби ідентифікувати стилістику написів на прапорі. Нарешті під кінець року слідство вийшло на «злочинців». 21 лютого1967 р. Григорій Москаленко та Володимир Кукса були заарештовані. Київський обласний суд на закритому засіданні визнав обвинувачуваних у «антирадянській агітації» й засудив Г.Москаленка до 3 років таборів суворого режиму, Г.Куксу — до 2 років. Григорій Москаленко звільнився 1970 р., працював сантехніком, згодом – майстром, виконробом. Брав активну участь у рухові за незалежність, був депутатом Бучанської селищної Ради. Віктор Кукса після повернення з таборів працював машиністом екскаватора. Зазнавав постійного тиску з боку міліції та кґб. Входив до складу відомого «дисидентського» хору «Гомін» Л.Ященка. Брав участь у русі за незалежність. У січні 2007 р. Г.Москаленко та В.Кукса були реабілітовані. За рік до того — 16 листопада 2006-го - на будівлі Київського інституту народного господарства було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про відважний вчинок патріотів Георгія Москаленка та Віктора Кукси.
    Like
    2
    776views
  • Герої вмирають.
    Не так, як у фільмах — без музики, без оплесків, без пафосу.
    Вмирають тихо.
    Десь на полі, під дощем, серед землі й неба.

    Зі страхом у грудях.
    З думкою про дім.
    Про маму.
    Про тих, кого любили.

    Вони не безстрашні.
    Вони — такі самі хлопчики й дівчатка, як усі.
    Ще вчора сміялися, планували, мріяли.
    Писали: «Після війни все буде добре…»

    А сьогодні — тиша.
    І земля приймає в себе тих, хто віддав усе.

    Перед лицем смерті всі однакові — і хоробрі, і перелякані.
    Серце б’ється до останнього не від мужності,
    а від любові — до життя, до своїх, до України.

    Герої не народжуються героями.
    Вони просто люблять сильніше, ніж бояться.
    І йдуть замість нас.
    Заради нас.

    (С) Мирослава Миколаївна
    Герої вмирають. Не так, як у фільмах — без музики, без оплесків, без пафосу. Вмирають тихо. Десь на полі, під дощем, серед землі й неба. Зі страхом у грудях. З думкою про дім. Про маму. Про тих, кого любили. Вони не безстрашні. Вони — такі самі хлопчики й дівчатка, як усі. Ще вчора сміялися, планували, мріяли. Писали: «Після війни все буде добре…» А сьогодні — тиша. І земля приймає в себе тих, хто віддав усе. Перед лицем смерті всі однакові — і хоробрі, і перелякані. Серце б’ється до останнього не від мужності, а від любові — до життя, до своїх, до України. Герої не народжуються героями. Вони просто люблять сильніше, ніж бояться. І йдуть замість нас. Заради нас. (С) Мирослава Миколаївна
    128views
  • 🇺🇦 Прощання із загиблим Захисником України Романом Зваричем

    Вірний військовій присязі та Українському народові, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини та відсічі збройної агресії російської федерації, поблизу населеного пункту Водяне на Донеччині 28 вересня 2024 року загинув
    стрілець-санітар 3 штурмового відділення 3 штурмового взводу 3 штурмової роти військової частини А4848 —
    Зварич Роман Іванович (29.12.1997 р.н.), житель села Шевченкове.

    🕊 Поховання Героя відбудеться 16 жовтня 2025 року в селі Шевченкове.
    Прощання з воїном — о 11:40 за адресою: с. Шевченкове, вул. Київська, 37.

    Просимо жителів села зібратися об 11:30 на в’їзді до Шевченкового,
    аби зустріти Героя живим коридором — із державними прапорами та живими квітами, віддавши останню шану Захиснику України.
    #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни
    🇺🇦 Прощання із загиблим Захисником України Романом Зваричем Вірний військовій присязі та Українському народові, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини та відсічі збройної агресії російської федерації, поблизу населеного пункту Водяне на Донеччині 28 вересня 2024 року загинув стрілець-санітар 3 штурмового відділення 3 штурмового взводу 3 штурмової роти військової частини А4848 — Зварич Роман Іванович (29.12.1997 р.н.), житель села Шевченкове. 🕊 Поховання Героя відбудеться 16 жовтня 2025 року в селі Шевченкове. Прощання з воїном — о 11:40 за адресою: с. Шевченкове, вул. Київська, 37. Просимо жителів села зібратися об 11:30 на в’їзді до Шевченкового, аби зустріти Героя живим коридором — із державними прапорами та живими квітами, віддавши останню шану Захиснику України. #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни
    153views