Сьогодні Наталія Дзірквадзе, щоб підняти мені настрій, принесла Bob Snail з колекції Равлоконів. Всередині попався "Мрійлисько". Наташа каже, що це точно про мене. Навіть не буду сперечатись.

Дуже круто, коли є людина, яка знає, що і коли тобі потрібно. Навіть такі маленькі знаки уваги на вагу золота.

А ще дуже круто, коли є такі кльові українські бренди, які роблять корисну, смачну продукцію та ще й вкладають так багато любові у свій продукт, що вигадують кумедних та милих персонажів, котрі цікаві у будь-якому віці.

Ми ніколи не втомимося розповідати, як пишаємося українцями та їхньою винахідливістю та інноваційністю - проєктами, робота над якими надихає. І сьогодні мова піде про неймовірний український стартап, який став всесвітньо відомим, був відзначений перемогами в багатьох міжнародних конкурсах та олімпіадах, а також визнаний світовими природоохоронними організаціями WWF, Canopy Planet.

Releaf Paper – це перший у світі виробник целюлозної продукції, що запровадив революційно-інноваційну технологію виробництва целюлози з опалого листя та інших відходів рослинного походження. Ця технологія є унікальною не тільки з точки зору отримання кінцевого продукту з сировини, яка буквально лежить під ногами, а й з точки зору збереження цілих екосистем.

Разом зі своїми клієнтами та партнерами Releaf намагається змінити підхід до постачання пакування, задовольняючи зростаючий попит без шкоди для планети. В співпраці зі світовими брендами компанія поширює ідею сталої альтернативи знищенню давніх лісів заради паперу.

Амбітна мета Releaf Paper - замінити використання деревної целюлози на волокно з листя в якомога більшій кількості паперових фабрик у світі. Це вирішує одразу декілька глобальних проблем – від збереження лісового фонду та отримання біорозкладної продукції, до зменшення викидів CO2 та утилізації листя комунальними службами в містах. Засновники компанії вірять в те, що дерева повинні рости в лісі, людство повинно дихати киснем, а папір можна виготовляти з опалого листя.

Мобільні застосунки вже готуються!

Пристрасть – це натхнення тіла, а кохання – це натхнення душі. (Ліна Костенко)

Сьогодні пройшли бойове хрещення.
Всі атаки відбили. Дані користувачів у повній безпеці.
Вгадайте звідки були атаки? Звісно, з Мордору.
Це ще раз доводить, що орки прагнуть знищити все українське. І це ще раз доводить необхідність прикладати більше зусиль для збереження нашої національної ідентичності. Тож ми мусимо активно працювати над розвитком українських продуктів та сервісів, створювати більше українського контенту. Чим більше нас, чим більше українського навколо, тим міцнішим стає наш національний дух, і тим складніше знищити нашу ідентичність.

Орейро

Домашній хижак #котики #пухнастики

Українська художниця Серафима Блонська (1870-1947). «Дівчата. Вербна неділя», 1900
Підзабуті імена... Народилася Серафима Блонська 1870-го року в місті Верхньодніпровську Катеринославської губернії (сучасна Дніпропетровщина). З п'ятирічного віку жила з родиною у Таганрозі, де закінчує гімназію з золотою медаллю, потім навчається у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка. Закінчила освіту Серафима Блонська в Академії мистецтв, потім стажувалася в Італії.
Коли Серафима важко захворіла на черевний тиф, її доглядав колишній однокашник по Академії мистецтв Олександр Леонтовський, уродженець Миргорода. 1910-го року 45-річний Леонтовський і 40-літня Блонська одружилися, і назавжди переїхали до Таганрога. Тут вони відкрили школу малювання та живопису, де брали зі студентів символічну платню в 25 копійок на місяць, а дітей-сиріт навчали безкоштовно. Мистецька школа у Таганрозі існувала до 1928-го року, коли помер Олександр Леонтовський.