Українська
English
#поезія
Лежать сніги. Я виглядаю весну.
Вона десь там, де змерзли солов'ї.
Вона іде. І я тоді воскресну.
Я жду її. А може,не її.
Я жду себе. Не знаю,чи діждуся,
Бо це ж не я в ці тоскні вечори.
Соснові плечі вивірка обтрусить,
Стрічати весну прийдуть явори.
Вона іде--півнеба за плечима.
І я іду--проз мертвий живопліт.
У вікон призьби тануть під очима,
Сидить на призьбі гофманівський кіт.
Ліна Костенко
Лежать сніги. Я виглядаю весну.
Вона десь там, де змерзли солов'ї.
Вона іде. І я тоді воскресну.
Я жду її. А може,не її.
Я жду себе. Не знаю,чи діждуся,
Бо це ж не я в ці тоскні вечори.
Соснові плечі вивірка обтрусить,
Стрічати весну прийдуть явори.
Вона іде--півнеба за плечима.
І я іду--проз мертвий живопліт.
У вікон призьби тануть під очима,
Сидить на призьбі гофманівський кіт.
Ліна Костенко
#поезія
Лежать сніги. Я виглядаю весну.
Вона десь там, де змерзли солов'ї.
Вона іде. І я тоді воскресну.
Я жду її. А може,не її.
Я жду себе. Не знаю,чи діждуся,
Бо це ж не я в ці тоскні вечори.
Соснові плечі вивірка обтрусить,
Стрічати весну прийдуть явори.
Вона іде--півнеба за плечима.
І я іду--проз мертвий живопліт.
У вікон призьби тануть під очима,
Сидить на призьбі гофманівський кіт.
Ліна Костенко
557переглядів
