• #мистецтво
    Дніпряни перетворили ґанки своїх під'їздів на справжню картинну галерею!

    Мешканці будинку на Гідропарковій облаштували охайні подвір'я і вирішили прикрасити свій будинок петриківським розписом. Допомогла їм у цьому художниця Анжеліка Бугаєць, яка розписала стіни дивовижними візерунками.

    Зображені композиції — це твори знаних майстрів петриківського розпису, які Анжеліка талановито перенесла на фасади і додала своєї індивідуальності. Зокрема, на стінописи перетворилися яскраві роботи Марії Яненко, Ольги Черьомушкіної, Ніни Турчин, Олександра Опарія.

    Чудова робота! Гарна ініціатива мешканців будинку і дивовижне виконання!

    Фото Валерія Кравченка
    #мистецтво Дніпряни перетворили ґанки своїх під'їздів на справжню картинну галерею! Мешканці будинку на Гідропарковій облаштували охайні подвір'я і вирішили прикрасити свій будинок петриківським розписом. Допомогла їм у цьому художниця Анжеліка Бугаєць, яка розписала стіни дивовижними візерунками. Зображені композиції — це твори знаних майстрів петриківського розпису, які Анжеліка талановито перенесла на фасади і додала своєї індивідуальності. Зокрема, на стінописи перетворилися яскраві роботи Марії Яненко, Ольги Черьомушкіної, Ніни Турчин, Олександра Опарія. Чудова робота! Гарна ініціатива мешканців будинку і дивовижне виконання! Фото Валерія Кравченка
    4
    864views 1 Shares
  • «З відмінників виходять відмінники, а з трієчників – мери та керівники регіонів».
    Будьте балбесами, народжуйте м'ясо, не закінчивши школу — ваша держава це заохочує, НЕшановні росіяни.
    «З відмінників виходять відмінники, а з трієчників – мери та керівники регіонів». Будьте балбесами, народжуйте м'ясо, не закінчивши школу — ваша держава це заохочує, НЕшановні росіяни.
    1
    140views 2Plays
  • 31views
  • SLAVIC DRAMA — ВЖЕ ВИЙШЛА!
    Клубні біти + слов’янська душа. Від Києва до Берліна — не просто трек, а маніфест.
    SLAVIC DRAMA — ВЖЕ ВИЙШЛА! Клубні біти + слов’янська душа. Від Києва до Берліна — не просто трек, а маніфест.
    197views 4Plays
  • Східними землями мальовничої вінничини біжить тоненька річка Гірський Тікич. На своєму шляху вона наповнюється водами, розширюється і, дзюркочучи порогами, омиває береги сіл і містечок.
    У 1920х роках біля селища Буки була збудована Буцька ГЕС, однією з гідротехнічних споруд якої є водоспад Вир висотою близько двох метрів. Він був утворений тут не випадково, адже саме в цій місцині Гірський Тікич перетинає скелястий масив протерозойських гранітів і заходить у Буцький каньйон. На 2,5 км річка потрапляє в обійми скелястих берегів граніту, в деяких місцях велетенські виступи досягають 30 метрів.
    Одна зі скель – Родіонова – заввишки 15 метрів і названа на честь видатного науковця-петрографа Сергія Родіонова. Але є іще одна версія походження назви.
    За місцевою легендою, в каньйоні славетні козаки зійшлися в запеклій битві з ляхами. Билися вони не на життя, а на смерть. Ляхи пообіцяли подарувати життя героям, якщо ті складуть зброю. Але наші воїни не могли втратити гідність і полягли в бою. Останнім живим лишився козак-музика Родіон. З косою в руках він відбивався від ляхів з останніх сил. Німіли руки і кров лилась із ран, та козак не здавався.
    Така хоробрість вразила польського короля і він вирішив подарувати герою життя. Родіон зневажливо відкинув його пропозицію і сказав: «Радше я помру як воїн, ніж буду жити з вашої милості!» Обурились ляхи від такої зухвалості, та з ще більшою жорстокістю накинулись на музику. Вбили підступні вороги воїна, заколовши його в спину, а серце вирвали та в річку кинули. «Кінець цій землі і цьому бунтівному роду-племені!» – сказав ватажок завойовників.
    Та не так склалося, як йому бажалося. На ранок жителі побачили щось дивне на хвилях річки. Війнув вітерець і залунали ноти сумні. І чим дужче вітер віяв, тим гучніше лунала мелодія, і сповнена вона була дощами і грозами, степами і ріками, неба блакиттю і сонця промінням. То лунало серце козаче. На цю чарівну мелодію прийшов старий запорожець та зі зброї козацької зібрав інструмент незвичний, а серце Родіона стало його струнами. Так з’явилася бандура, а бандуристи стали невід’ємною частиною військових походів, щоб прославляти їх хоробрість і звитягу.
    З 1975 року територія Буцького каньйону є державною комплексною природною памяткою місцевого значення. Для цієї місцевості такий ландшафт не є типовим, тому він так манить до себе людей. На скелях каньйону практикуються альпіністи, а порогами річки сплавляються на байдарках.
    Містичність та неймовірна краса Буцького коньйону зачаровують з першого погляду. Загадковості цій місцині додають залишки велетенських брил граніту. На думку вчених, вони є рукотворними і це дає привід порівнювати їх із відомим Стоунхенджем.
    Східними землями мальовничої вінничини біжить тоненька річка Гірський Тікич. На своєму шляху вона наповнюється водами, розширюється і, дзюркочучи порогами, омиває береги сіл і містечок. У 1920х роках біля селища Буки була збудована Буцька ГЕС, однією з гідротехнічних споруд якої є водоспад Вир висотою близько двох метрів. Він був утворений тут не випадково, адже саме в цій місцині Гірський Тікич перетинає скелястий масив протерозойських гранітів і заходить у Буцький каньйон. На 2,5 км річка потрапляє в обійми скелястих берегів граніту, в деяких місцях велетенські виступи досягають 30 метрів. Одна зі скель – Родіонова – заввишки 15 метрів і названа на честь видатного науковця-петрографа Сергія Родіонова. Але є іще одна версія походження назви. За місцевою легендою, в каньйоні славетні козаки зійшлися в запеклій битві з ляхами. Билися вони не на життя, а на смерть. Ляхи пообіцяли подарувати життя героям, якщо ті складуть зброю. Але наші воїни не могли втратити гідність і полягли в бою. Останнім живим лишився козак-музика Родіон. З косою в руках він відбивався від ляхів з останніх сил. Німіли руки і кров лилась із ран, та козак не здавався. Така хоробрість вразила польського короля і він вирішив подарувати герою життя. Родіон зневажливо відкинув його пропозицію і сказав: «Радше я помру як воїн, ніж буду жити з вашої милості!» Обурились ляхи від такої зухвалості, та з ще більшою жорстокістю накинулись на музику. Вбили підступні вороги воїна, заколовши його в спину, а серце вирвали та в річку кинули. «Кінець цій землі і цьому бунтівному роду-племені!» – сказав ватажок завойовників. Та не так склалося, як йому бажалося. На ранок жителі побачили щось дивне на хвилях річки. Війнув вітерець і залунали ноти сумні. І чим дужче вітер віяв, тим гучніше лунала мелодія, і сповнена вона була дощами і грозами, степами і ріками, неба блакиттю і сонця промінням. То лунало серце козаче. На цю чарівну мелодію прийшов старий запорожець та зі зброї козацької зібрав інструмент незвичний, а серце Родіона стало його струнами. Так з’явилася бандура, а бандуристи стали невід’ємною частиною військових походів, щоб прославляти їх хоробрість і звитягу. З 1975 року територія Буцького каньйону є державною комплексною природною памяткою місцевого значення. Для цієї місцевості такий ландшафт не є типовим, тому він так манить до себе людей. На скелях каньйону практикуються альпіністи, а порогами річки сплавляються на байдарках. Містичність та неймовірна краса Буцького коньйону зачаровують з першого погляду. Загадковості цій місцині додають залишки велетенських брил граніту. На думку вчених, вони є рукотворними і це дає привід порівнювати їх із відомим Стоунхенджем.
    5
    930views
  • КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ. Бульвар Тараса Шевченка та будівля Бессарабського ринку.
    1913 рік.
    #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ. Бульвар Тараса Шевченка та будівля Бессарабського ринку. 1913 рік. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    279views
  • Копи затримали чоловіка, який кинув навчальну гранату серед житлових будинків Оболонського району.

    По прибуття вони встановили, що це спрацювала навчальна світло-шумова граната, яку кинув 45-річний чел.

    Він був пʼяним й не зміг пояснити свої дії.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    Копи затримали чоловіка, який кинув навчальну гранату серед житлових будинків Оболонського району. По прибуття вони встановили, що це спрацювала навчальна світло-шумова граната, яку кинув 45-річний чел. Він був пʼяним й не зміг пояснити свої дії. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    154views
  • Настрій
    Настрій 🌷🌷🌷
    1
    194views
  • Справжня жінка,завжди підтримає свого чоловіка
    Справжня жінка,завжди підтримає свого чоловіка😅
    276views 9Plays
  • #поезія
    Чи чули, ви, як пахне Україна,
    Моя на сонці вигріта земля?
    Чи чули, ви, як пісня солов'їна
    Веде у бій, у танець, у життя?

    Чи знаєте, панове, щось про волю,
    Що кров’ю вписана у нашу ДНК,
    Що наші предки крізь роки й неволю,
    Пронесли в серці й передали нам?

    Чи знаєте, які бувають війни,
    Коли сусіди б’ються за межу,
    Коли летить у ближнього каміння,
    І збитків не злічити на суду?

    Скажіть мені, як пережити втрату:
    Батьки і діти, діти і батьки;
    І як отримати за них розплату
    І ліки де від болю й пустоти?

    Чи знаєте, ви, де шукати Бога?
    Здається, в святій лаврі не знайти.
    Він там, де їм потрібна перемога,
    Де хлопці тягнуть не свої хрести.

    Ви пам'ятаєте як сходить сонце,
    Як діамантово блищить роса?
    І спогад цей лоскоче тобі серце,
    І душу переповнює краса.

    Її стежки протоптані поетами,
    Її безмежність не минула полотна,
    Її свобода вибита багнетами,
    Її життя – це вічна боротьба!

    Василина Царик
    #поезія Чи чули, ви, як пахне Україна, Моя на сонці вигріта земля? Чи чули, ви, як пісня солов'їна Веде у бій, у танець, у життя? Чи знаєте, панове, щось про волю, Що кров’ю вписана у нашу ДНК, Що наші предки крізь роки й неволю, Пронесли в серці й передали нам? Чи знаєте, які бувають війни, Коли сусіди б’ються за межу, Коли летить у ближнього каміння, І збитків не злічити на суду? Скажіть мені, як пережити втрату: Батьки і діти, діти і батьки; І як отримати за них розплату І ліки де від болю й пустоти? Чи знаєте, ви, де шукати Бога? Здається, в святій лаврі не знайти. Він там, де їм потрібна перемога, Де хлопці тягнуть не свої хрести. Ви пам'ятаєте як сходить сонце, Як діамантово блищить роса? І спогад цей лоскоче тобі серце, І душу переповнює краса. Її стежки протоптані поетами, Її безмежність не минула полотна, Її свобода вибита багнетами, Її життя – це вічна боротьба! Василина Царик
    3
    614views