Українська
English
Ще раз пусті Неосяжності поступ збентежила;
Нескінченності центру, піднесенного спокою Лику
Розійшлися вічні повіки, що небеса відкривають;
Немов Постать з далеких блаженств наблизилася.
Посередниця між вічним та зміною,
Всемудра Богіня схилилася через ті ширі,
Що долею визначені мандрівки зірок огортають,
І побачила готові для її ніг простори.
Лише раз вона напівобернулася до свого завуальованого сонця,
А тоді, вдумливо, перейшла до своєї безсмертної праці.
Once more a tread perturbed the vacant Vasts;
Infinity's centre, a Face of rapturous calm
Parted the eternal lids that open heaven;
A Form from far beatitudes seemed to near.
Ambassadress twixt eternity and change,
The omniscient Goddess leaned across the breadths
That wrap the fated journeyings of the stars
And saw the spaces ready for her feet.
Once she half looked behind for her veiled sun,
Then, thoughtful, went to her immortal work.
#Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_20
Нескінченності центру, піднесенного спокою Лику
Розійшлися вічні повіки, що небеса відкривають;
Немов Постать з далеких блаженств наблизилася.
Посередниця між вічним та зміною,
Всемудра Богіня схилилася через ті ширі,
Що долею визначені мандрівки зірок огортають,
І побачила готові для її ніг простори.
Лише раз вона напівобернулася до свого завуальованого сонця,
А тоді, вдумливо, перейшла до своєї безсмертної праці.
Once more a tread perturbed the vacant Vasts;
Infinity's centre, a Face of rapturous calm
Parted the eternal lids that open heaven;
A Form from far beatitudes seemed to near.
Ambassadress twixt eternity and change,
The omniscient Goddess leaned across the breadths
That wrap the fated journeyings of the stars
And saw the spaces ready for her feet.
Once she half looked behind for her veiled sun,
Then, thoughtful, went to her immortal work.
#Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_20
Ще раз пусті Неосяжності поступ збентежила;
Нескінченності центру, піднесенного спокою Лику
Розійшлися вічні повіки, що небеса відкривають;
Немов Постать з далеких блаженств наблизилася.
Посередниця між вічним та зміною,
Всемудра Богіня схилилася через ті ширі,
Що долею визначені мандрівки зірок огортають,
І побачила готові для її ніг простори.
Лише раз вона напівобернулася до свого завуальованого сонця,
А тоді, вдумливо, перейшла до своєї безсмертної праці.
Once more a tread perturbed the vacant Vasts;
Infinity's centre, a Face of rapturous calm
Parted the eternal lids that open heaven;
A Form from far beatitudes seemed to near.
Ambassadress twixt eternity and change,
The omniscient Goddess leaned across the breadths
That wrap the fated journeyings of the stars
And saw the spaces ready for her feet.
Once she half looked behind for her veiled sun,
Then, thoughtful, went to her immortal work.
#Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_20
4Kпереглядів
