• #мистецтво
    Український художник Антон Яцик.
    Вулицями Львова.
    #мистецтво Український художник Антон Яцик. Вулицями Львова.
    6
    2коментарів 305переглядів
  • #подорожі
    Ландшафтний парк знаходиться у Буках, що на Київщині. Цей парк був створений у 1996 році бізнесменом Іваном Сусловим і з тих пір стрімко розвивається і набирає популярність завдяки своєму цікавому оформленню.

    Спочатку на місці красивого ландшафтного парку було розташоване звалище. За допомогою Івана Суслова була розчищена річка, побудована невелика електростанція, реконструйована дамба, а на місці колишнього смітника розцвів парк.

    На території парку знаходиться безліч розваг, а також садиба самого Суслова, на яку теж можна подивитися. Біля входу в парк знаходяться церква і каплиця; також в ландшафтному парку можна знайти міні-готель.

    Цікавий факт: у парку часто фігурує число «7» — його Іван Суслов вважає щасливим для себе.
    #подорожі Ландшафтний парк знаходиться у Буках, що на Київщині. Цей парк був створений у 1996 році бізнесменом Іваном Сусловим і з тих пір стрімко розвивається і набирає популярність завдяки своєму цікавому оформленню. Спочатку на місці красивого ландшафтного парку було розташоване звалище. За допомогою Івана Суслова була розчищена річка, побудована невелика електростанція, реконструйована дамба, а на місці колишнього смітника розцвів парк. На території парку знаходиться безліч розваг, а також садиба самого Суслова, на яку теж можна подивитися. Біля входу в парк знаходяться церква і каплиця; також в ландшафтному парку можна знайти міні-готель. Цікавий факт: у парку часто фігурує число «7» — його Іван Суслов вважає щасливим для себе.
    4
    777переглядів
  • #думки
    Є люди, які відгукнуться на твій біль, навіть якщо самі поранені. Вони вислухають тебе, навіть коли в їхніх серцях бушує буря. Вони не рахують добрих справ, не вимагають подяки й не чекають, коли їм відплатять тим самим.

    Такі люди – мов світло у сутінках, мов тихий голос Бога, який нагадує: ти не самотній. Вони з’являються тоді, коли здається, що світ відвернувся, що ніхто не розуміє. І їхня присутність – це не просто жест, а цілюще дотик милосердя.

    Ти можеш не помітити їх відразу. Вони не кричать про свою доброту, не вимагають визнання. Але коли життя випробовує тебе на міцність, коли серце втомлюється від боротьби, вони тихо підійдуть і скажуть: “Я тут. Я поруч”.

    І цього буде достатньо, щоб знову піднятися.
    #думки Є люди, які відгукнуться на твій біль, навіть якщо самі поранені. Вони вислухають тебе, навіть коли в їхніх серцях бушує буря. Вони не рахують добрих справ, не вимагають подяки й не чекають, коли їм відплатять тим самим. Такі люди – мов світло у сутінках, мов тихий голос Бога, який нагадує: ти не самотній. Вони з’являються тоді, коли здається, що світ відвернувся, що ніхто не розуміє. І їхня присутність – це не просто жест, а цілюще дотик милосердя. Ти можеш не помітити їх відразу. Вони не кричать про свою доброту, не вимагають визнання. Але коли життя випробовує тебе на міцність, коли серце втомлюється від боротьби, вони тихо підійдуть і скажуть: “Я тут. Я поруч”. І цього буде достатньо, щоб знову піднятися.
    4
    490переглядів
  • #поезія
    У цьому незбагненнім вирі,
    У цьому хаосі думок
    Ще є надія - будем в мирі!
    Ще лине весняний струмок.

    Цвіте верба і б'є у груди
    Легенький, тихий вітерець.
    Та кожен вечір плачуть люди
    Від вражих дронів, хай їм грець.

    Та кожну ніч нема спокою.
    Та кожен ранок - на межі.
    Верба промовила - загою,
    Я ваші рани у душі.

    Я буду бити, бити, бити
    Аж до пасхальної свічі.
    Я буду вас лише любити
    І вдень, і вранці, і вночі.

    А там настане День осяйний,
    Життя воскресне з небуття.
    І буде ранок надзвичайний
    З покоїв вимітать сміття.

    Все згине нице і смердюче,
    Все кане в Лєту, вічний вир.
    І буде літечко пахуче,
    Й настане в нас жаданий МИР!

    А нині верби в'яжуть гілля
    В букети світлої весни.
    Ще буде в нас і новосілля
    Без сліз, без горя, без війни!

    Галина Потопляк.
    #поезія У цьому незбагненнім вирі, У цьому хаосі думок Ще є надія - будем в мирі! Ще лине весняний струмок. Цвіте верба і б'є у груди Легенький, тихий вітерець. Та кожен вечір плачуть люди Від вражих дронів, хай їм грець. Та кожну ніч нема спокою. Та кожен ранок - на межі. Верба промовила - загою, Я ваші рани у душі. Я буду бити, бити, бити Аж до пасхальної свічі. Я буду вас лише любити І вдень, і вранці, і вночі. А там настане День осяйний, Життя воскресне з небуття. І буде ранок надзвичайний З покоїв вимітать сміття. Все згине нице і смердюче, Все кане в Лєту, вічний вир. І буде літечко пахуче, Й настане в нас жаданий МИР! А нині верби в'яжуть гілля В букети світлої весни. Ще буде в нас і новосілля Без сліз, без горя, без війни! Галина Потопляк.
    3
    1коментарів 975переглядів
  • #поезія
    #мистецтво
    Я виростала у садах,
    де груші достигали теплі,
    і курявою лист пропах,
    і соковиті пахли стебла.

    Я виростала у полях,
    де сонця схід — неначе спалах,
    де потривожена рілля
    опівдні м'яко парувала.

    Я виростала у лісах,
    де сосни рожевіли станом,
    де важко падала роса
    на голубі лісні поляни.

    Я виростала на Дніпрі,
    де височіють кручі,
    де на ніч ставлять ятери
    рибалки — люд небалакучий...

    І барви тих далеких літ —
    куди б не ділася тепер я,
    що б не писала, — як відсвіт,
    лежать на білому папері.

    «Проміння землі», 1957 р.
    Ліна Костенко
    Художниця Ольга Кваша
    #поезія #мистецтво Я виростала у садах, де груші достигали теплі, і курявою лист пропах, і соковиті пахли стебла. Я виростала у полях, де сонця схід — неначе спалах, де потривожена рілля опівдні м'яко парувала. Я виростала у лісах, де сосни рожевіли станом, де важко падала роса на голубі лісні поляни. Я виростала на Дніпрі, де височіють кручі, де на ніч ставлять ятери рибалки — люд небалакучий... І барви тих далеких літ — куди б не ділася тепер я, що б не писала, — як відсвіт, лежать на білому папері. «Проміння землі», 1957 р. Ліна Костенко Художниця Ольга Кваша
    3
    396переглядів
  • #думки
    Найпрекрасніше — коли тебе хтось тихенько чекає.
    Не тому, що щось потрібно,
    а просто тому, що ти є.

    Чекає завжди.
    Всупереч обставинам. Без претензій. Без вимог.

    І неважливо, де саме тебе чекають —
    у листуванні, вдома чи в чиїйсь теплій оселі.

    Це завжди зворушує до глибини.
    І найголовніше — це безцінно.
    #думки Найпрекрасніше — коли тебе хтось тихенько чекає. Не тому, що щось потрібно, а просто тому, що ти є. Чекає завжди. Всупереч обставинам. Без претензій. Без вимог. І неважливо, де саме тебе чекають — у листуванні, вдома чи в чиїйсь теплій оселі. Це завжди зворушує до глибини. І найголовніше — це безцінно.
    2
    414переглядів
  • ❗️19 квітня 2025 року відбувся 63-й за рахунком обмін військовополоненими. В Україну повернулися 246 захисників, росія забрала 246 своїх військовополонених.

    На жаль, російська сторона спочатку відмовилася від проведення масового обміну на Великдень, а потім і зовсім почала викреслювати зі списку їй «неприємних» і «непотрібних» військовополонених.

    Вчора ми повідомляли про можливий обмін військовополоненими.

    На світлині кацапи, яких ми повертаємо на росію.
    ❗️19 квітня 2025 року відбувся 63-й за рахунком обмін військовополоненими. В Україну повернулися 246 захисників, росія забрала 246 своїх військовополонених. На жаль, російська сторона спочатку відмовилася від проведення масового обміну на Великдень, а потім і зовсім почала викреслювати зі списку їй «неприємних» і «непотрібних» військовополонених. Вчора ми повідомляли про можливий обмін військовополоненими. На світлині кацапи, яких ми повертаємо на росію.
    1
    289переглядів
  • 202переглядів
  • 248переглядів
  • 258переглядів