"Серця, як квіти, - їх не можна відкрити силою, вони мають розкритися самі" (Луїза Мей Олкоттї).

"Все найкраще завжди поруч з тобою" (Святослав Вакарчук).

«А янголи існують?» - питає мала внучка.
«Так».
«На землі чи на небі?»
«І на землі, і на небі».
«У руках вони мають квіти?»
«Ні, мечі».
«Для чого?»
«Щоб захищати нашу землю».
«Від кого?»
«Від демонів».
«А крила вони мають?»
«Так. Коли випаде з рук меч, треба відлітати в небо».
«А що вони роблять у небі?»
«Моляться за нас і нашу землю».
✍🏻Мирослав Дочинець "ЧасоСлов".

Сьогодні, бабцю, снилась Ваша хата,
Як завжди, чиста й біла, наче сніг:
Підзорники красуються строкаті
І туляться до голих моїх ніг.

Крохмалем настовбурчені фіранки
Блакитно-біло прикрашають скло,
Я знову бачу сонце, що від ранку
Крізь візерунки посила тепло.

Он подушки з барвистим квітом гладдю
Пишаються на ліжку у кутку,
У кольоровім витканім міжрядді
Тре лапки павучок на килимку.

Годинник досі цокає у тиші,
Гойдає шишки дві на ланцюгах,
В коморі шарудять пискухи-миші -
Ось Мурчик тягне вже одну в зубах.

Рівненько тягнуться доріжки домоткані,
Підметені дбайливо на свята,
Під клечанням стара іконна рама
Ховає біль розпʼятого Христа.

Я не ходжу - все й так, як на долоні,
Та знов ніде не бачу, бабцю, Вас,
Лиш хусточку біленьку на ослоні,
З бліденьким цвітом, що спотворив час.

А де ж то Ви? Надворі біля клуні?
Чи жнете, бабцю, трави на межі?
Ви, певно, поряд, бо легким відлунням
Звучить Ваш голос у моїй душі.

@Ірина Москаленко

"Кожну хвилину, коли ви злитеся на когось, ви втрачаєте 60 секунд щастя, яке ви ніколи не повернете" (Вільям Роджерс).

ДИХАЙ!

(монолог військового хірурга)

Змовкли! Чуєте серця стукіт?

Швидко, хлопці, на стіл його!

Як же влучив він в тебе, су@ка?!

Дай-но витру тобі чоло...

Сподіваюсь, що ще не пізно,

Ще ти встигнеш за небокрай,

З тебе я цей шматок заліза

Якось витягну. Зачекай...

Але знаєш: хоч тихо-тихо,

Хоч невпевнено, через раз,

Я прошу тебе: тільки дихай!

Подаруй мені, брате, шанс

Врятувати тебе сьогодні,

Щоб пожив ти ще на Землі...

Я себе закатую потім,

Якщо згаснуть очі твої.

Ти пробач, що в прямому сенсі

Я в твій внутрішній світ поліз...

Не зачеплено, наче, серце,

По собі не побачиш сліз.

Ось і куля твоя, герою...

Будеш жити ще років сто,

Переграли ми смерть з тобою,

Хоч не вірив у це ніхто.

Відійдеш від наркозу завтра

І почуєш пташиний спів...

Хлопці, дайте мерщій цигарку,

Майже вічність вже не курив.

© Сергій Доскач

Ти знаєш, що сказав він перед смертю?
Нічого, каже, і на тому світі
душа козацьким сміхом засміється,
а вороги хай думають, що грім!

© Ліна Костенко

Парамедик Тайра:
"Ну так, я не сприймала ні на мить
Усі твої прямі перестороги...
Я у скорботі після перемоги
Зостанусь на курганах цих століть.

За кожним з нас, залишеним на полі,
за кожним, зaк🤬тoваним в тюpмі.
Ще стане гордості і сліз мені
оплакати ці горді жepтви долі.

Перекажи про нас своїм малим,
Бо ці кургани вищі териконів.
Безжальні й ніжні лики на ікони
малює попіл, і вогонь, і дим.

Скорботі тут не місце. Де вона?
Тут лють сама й наснага невимовні
Все в світі зbpоя, і стікає kpo&'ю,
повільно noмираючи, ві&на."

Моя Україно, найкраща ти в світі –
І ріки красиві, й ліси, і поля,
Мов сонце, весною квітуєш у цвіті,
Прекрасна, квітуча – моя ти земля.

Моя Україна у зелен розмаї,
Пшениці, жита, ячмені золоті.
Краса незрівнянна у рідному краї,
Калина і мальви – такі чарівні!

Верба над водою і чиста криниця,
Відвага народу, незламності дух,
Родинне гніздо, рідна отча світлиця,
Тополі сріблястої лагідний пух.

Ромашки біленькі і айстри, мов зорі,
І вранішня в травах криштальна роса,
Простори безмежні, такі неозорі,
Любов, що ніколи в серцях не згаса.

Волошки в житах, край дороги тополя,
Карпатські плаї і смереки стрункі.
Важка тобі, ненько, дісталася доля,
Шляхи у майбутнє надмірно тяжкі.

Кудлаті, яскраві, мов сни, чорнобривці –
В нас згадка про них, мов про маму, жива.
Моя Україно, твої українці
Воюють в боях проти підлого зла.

Виборюють нам незалежність й свободу.
Не будем рабами ординцям повік.
Ми вільний народ, ми козацького роду,
Де в гідності гордо живе чоловік.

Моя Україно, пишаюсь тобою,
До серця припало твоє вишиття,
Стою за тобою я завжди горою,
Ти – щастя моє... світла доля... життя...
*Оксана Козак

Всі говорили "За все треба платити" Він говорив "Під силу нам ціна"

Всі говорили "До мрії не доплисти" Він говорив "Це твоя глибина"

Всі говорили "Зніми свою корону" Він говорив "Дай я її протру"

Всі говорили "Не гідна ти мільйонів" Він говорив "Ніколи я тебе не підведу"

Всі говорили "Не вір нікому" Він говорив "Я твій найкращий друг"

Всі говорили "Як буде невідомо" Він говорив "У Бога сотні рук"

Всі говорили "Впадеш коли стемніє" Він говорив "Рушай, зелене світло"

Всі говорили "Ти скоро постарієш" Він говорив "Дивись як ти розквітла"

Всі говорили "Життя не обирають" Він говорив "Не зли суддю"

Всі говорили "Кохання помирає" Він говорив "До зустрічі в раю"

Мартіна Макєєва