Peremoga Pаtria

  • Сяяти своєю відсутністю.
    Сяяти своєю відсутністю.
    26views
  • 31views
  • Замкнула осінь двері, та й пішла,
    А ми її гуртом не проводжали...
    Зібрала в кошик залишки тепла,
    Холодний спогад налила в бокали...

    Вже по дорозі віхола сніжить,
    Під білим пухом світиться калина...
    Спинився час, не йде і не біжить,
    І день короткий котиться в долину..

    А нам би дочекатися Різдва,
    Одну молитву передати Богу.
    Щоб Україна вистоять змогла,
    Пошли нам, Боже, мир і перемогу !

    І воїнам пошли свій оберіг,
    Хай кулі їх ворожі оминають.
    І передай, що з бойових доріг
    Додому на Різдво їх всіх чекають!

    @ Марія Зубрій
    Замкнула осінь двері, та й пішла, А ми її гуртом не проводжали... Зібрала в кошик залишки тепла, Холодний спогад налила в бокали... Вже по дорозі віхола сніжить, Під білим пухом світиться калина... Спинився час, не йде і не біжить, І день короткий котиться в долину.. А нам би дочекатися Різдва, Одну молитву передати Богу. Щоб Україна вистоять змогла, Пошли нам, Боже, мир і перемогу ! І воїнам пошли свій оберіг, Хай кулі їх ворожі оминають. І передай, що з бойових доріг Додому на Різдво їх всіх чекають! @ Марія Зубрій
    Love
    1
    90views
  • Одну я любив за веселість,
    Другу я за вроду кохав,
    А третій за соняшний усміх
    Квітками дорогу встилав.

    Ти зовсім була не вродлива
    І завжди, як вечір, смутна…
    Чого ж ти з усіх моїх милих
    У серці осталась одна?!.

    © Олександр Олесь
    Одну я любив за веселість, Другу я за вроду кохав, А третій за соняшний усміх Квітками дорогу встилав. Ти зовсім була не вродлива І завжди, як вечір, смутна… Чого ж ти з усіх моїх милих У серці осталась одна?!. © Олександр Олесь
    101views
  • час рікою стрімко невпинно тече
    щось минуло, а щось в цю секунду минає
    без тебе чомусь так болить та пече,
    а з тобою мій біль затихає
    і не треба ні хвиль ні високих гір
    лиш би доля не стала між нами стіною
    незважаючи
    всупереч
    наперекір
    будь ласка побудь це життя зі мною

    — dmitropoet
    час рікою стрімко невпинно тече щось минуло, а щось в цю секунду минає без тебе чомусь так болить та пече, а з тобою мій біль затихає і не треба ні хвиль ні високих гір лиш би доля не стала між нами стіною незважаючи всупереч наперекір будь ласка побудь це життя зі мною — dmitropoet
    187views
  • https://www.youtube.com/watch?v=59qIQlwD2rk&list=RD59qIQlwD2rk&am...
    https://www.youtube.com/watch?v=59qIQlwD2rk&list=RD59qIQlwD2rk&start_radio=1
    Like
    1
    92views
  • Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні
    Вогнем страждання запалить,
    Ти знов прийшла, щоб всі страшні безодні
    Душі моєї розбудить…

    Ти знов прийшла, щоб кинуть на поталу
    Весь світ чуттів і дум моїх,
    Щоб вічно я страждав по ідеалу
    І досягнуть його не міг.

    © Олександр Олесь
    Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні Вогнем страждання запалить, Ти знов прийшла, щоб всі страшні безодні Душі моєї розбудить… Ти знов прийшла, щоб кинуть на поталу Весь світ чуттів і дум моїх, Щоб вічно я страждав по ідеалу І досягнуть його не міг. © Олександр Олесь
    142views
  • Що це є Батьківщина? - раз питалась Оля,
    а батько радо відповів на це дитині:

    Знай, Батьківщина - це ріка, що серед поля,
    поза селом, ген, попід лісом, тихо плине,
    це в саді нашому дерева, зілля, квіти,
    це на ланах пшениця золотокоса,
    це той, що віє з піль, пахучий теплий вітер,
    це на левадах скошена трава в покосах,
    це наші всі пісні і молитви щоденні,
    це рідна мова - скарб, якого ти не згубиш,
    це небо, синє вдень, а серед ночі темне,
    це, моя Олю, все, що ти так щиро любиш

    Богдан-Ігор Антонич
    Що це є Батьківщина? - раз питалась Оля, а батько радо відповів на це дитині: Знай, Батьківщина - це ріка, що серед поля, поза селом, ген, попід лісом, тихо плине, це в саді нашому дерева, зілля, квіти, це на ланах пшениця золотокоса, це той, що віє з піль, пахучий теплий вітер, це на левадах скошена трава в покосах, це наші всі пісні і молитви щоденні, це рідна мова - скарб, якого ти не згубиш, це небо, синє вдень, а серед ночі темне, це, моя Олю, все, що ти так щиро любиш Богдан-Ігор Антонич
    297views
  • https://www.youtube.com/watch?v=EBoVwV7Svzc
    https://www.youtube.com/watch?v=EBoVwV7Svzc
    66views
  • https://www.youtube.com/watch?v=vDNCPoMu158
    https://www.youtube.com/watch?v=vDNCPoMu158
    72views
More Posts