• ЧУДОВІ ГРУПОВІ ВПРАВИ
    ЧУДОВІ ГРУПОВІ ВПРАВИ
    59views 2Plays
  • 🔥 Акробатика. Кривицька та Лабунець перемогли на Гран-прі Польщі

    🏆 Чемпіони Всесвітніх ігор 2025 зі спортивної акробатики серед змішаних пар Євфросинія Кривицька та Іван Лабунець здобули перемогу на 71-му Гран-прі Польщі імені Станіслава Героня, який пройшов минулими вихідними у Ланьцуті.

    🔝 Усі три вправи Кривицька та Лабунець виграли з великим відривом навіть при тому, що отримали збавку 0.3 бали у балансі.

    👏 Також чимало нагород, зокрема золотих, здобули інші українські спортсмени та спортсменки в різних категоріях.
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🔥 Акробатика. Кривицька та Лабунець перемогли на Гран-прі Польщі 🏆 Чемпіони Всесвітніх ігор 2025 зі спортивної акробатики серед змішаних пар Євфросинія Кривицька та Іван Лабунець здобули перемогу на 71-му Гран-прі Польщі імені Станіслава Героня, який пройшов минулими вихідними у Ланьцуті. 🔝 Усі три вправи Кривицька та Лабунець виграли з великим відривом навіть при тому, що отримали збавку 0.3 бали у балансі. 👏 Також чимало нагород, зокрема золотих, здобули інші українські спортсмени та спортсменки в різних категоріях. #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    39views
  • 🇺🇦🥋З багажем вагою 30 медалей (7🥇, 9🥈, 14🥉) повертається збірна України з таеквон-До з рейтингового міжнародного турніру IV Open Balkan Cap

    За нагороди турніру у сербському місті Новий Сад🇷🇸 змагалися 1 596 спортсменів з 18 країн. Україну на цьому турнірі представив Всеукраїнський Союз Таеквон-До у складі: 45 спортсменів, 6 суддів та 7 тренерів.

    🥇«Золото»: Іван Вовк (спеціальна техніка); Анна Кучерова (спаринг); Назар Гоменюк (спаринг); Тимур Нечипорук (спарин); Кіра Безугла (спаринг); Данило Оришич (формальні вправи); Назарій Ісміханов (спаринг).

    👏Вітаємо і бажаємо нових перемог!

    #will2win #неолімпійськийспорт #міжнароднізмагання #таеквондо #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🇺🇦🥋З багажем вагою 30 медалей (7🥇, 9🥈, 14🥉) повертається збірна України з таеквон-До з рейтингового міжнародного турніру IV Open Balkan Cap За нагороди турніру у сербському місті Новий Сад🇷🇸 змагалися 1 596 спортсменів з 18 країн. Україну на цьому турнірі представив Всеукраїнський Союз Таеквон-До у складі: 45 спортсменів, 6 суддів та 7 тренерів. 🥇«Золото»: Іван Вовк (спеціальна техніка); Анна Кучерова (спаринг); Назар Гоменюк (спаринг); Тимур Нечипорук (спарин); Кіра Безугла (спаринг); Данило Оришич (формальні вправи); Назарій Ісміханов (спаринг). 👏Вітаємо і бажаємо нових перемог! #will2win #неолімпійськийспорт #міжнароднізмагання #таеквондо #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    235views
  • ПРЕКРАСНО ВИКОНУЄ ВПРАВИ
    ПРЕКРАСНО ВИКОНУЄ ВПРАВИ
    72views 1Plays
  • TikTok запускає нові функції для цифрового благополуччя, включаючи бейджи для заохочення користувачів, які обмежують час у застосунку. Серед нових інструментів: щоденник афірмацій (понад 120 підказок), генератор заспокійливих звуків та дихальні вправи. https://channeltech.space/social/tiktok-will-reward-users-for-limitin...
    TikTok запускає нові функції для цифрового благополуччя, включаючи бейджи для заохочення користувачів, які обмежують час у застосунку. Серед нових інструментів: щоденник афірмацій (понад 120 підказок), генератор заспокійливих звуків та дихальні вправи. https://channeltech.space/social/tiktok-will-reward-users-for-limiting-doomscrolling/
    CHANNELTECH.SPACE
    TikTok заохочуватиме користувачів бейджами за обмеження часу в стрічці - Channel Tech
    TikTok запускає бейджі для заохочення обмеження екранного часу (особливо для підлітків). Додано щоденник афірмацій, генератор звуків та дихальні вправи.
    211views
  • 🇺🇦🤸‍♀️🥇Перше в історії українське золото на чемпіонаті Європи зі спортивної аеробіки!

    На континентальній першості у місті Гянджа (Азербайджан) 🇦🇿 наші спортсмени вибороли дві медалі:

    🥇«Золото»: Анастасія Курашвілі (індивідуальні вправи, жінки).
    🥈«Срібло»: Анастасія Курашвілі та Станіслав Галайда (змішані пари).

    🌠Анастасія Курашвілі разом з угорцем Золтаном Лочеї отримали від організаторів змагань нагороди SmartScoring Shooting star. Ця щорічна нагорода, започаткована у 2018, відзначає гімнастку та гімнаста з винятковою історією, яка стане натхненням для майбутнього покоління гімнастів та спортивних вболівальників.

    👏Вітаємо і пишаємося!

    📷European Gymnastics

    #will2win #неолімпійськийспорт #міжнароднізмагання #спортивнааеробіка #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🇺🇦🤸‍♀️🥇Перше в історії українське золото на чемпіонаті Європи зі спортивної аеробіки! На континентальній першості у місті Гянджа (Азербайджан) 🇦🇿 наші спортсмени вибороли дві медалі: 🥇«Золото»: Анастасія Курашвілі (індивідуальні вправи, жінки). 🥈«Срібло»: Анастасія Курашвілі та Станіслав Галайда (змішані пари). 🌠Анастасія Курашвілі разом з угорцем Золтаном Лочеї отримали від організаторів змагань нагороди SmartScoring Shooting star. Ця щорічна нагорода, започаткована у 2018, відзначає гімнастку та гімнаста з винятковою історією, яка стане натхненням для майбутнього покоління гімнастів та спортивних вболівальників. 👏Вітаємо і пишаємося! 📷European Gymnastics #will2win #неолімпійськийспорт #міжнароднізмагання #спортивнааеробіка #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    439views
  • 🇺🇦🤸‍♀️4 медалі (1🥇, 1🥈, 2🥉) — такий здобуток юнацької збірної України зі спортивної аеробіки на чемпіонаті світу серед юніорів та юнаків у місті Гянджа (Азербайджан)🇦🇿:

    🥇«Золото»: Поліна Межевич, Ганна Базунова, Діана Коршун, Марія Федосенко, Анастасія Чигирик (групи).
    🥈«Срібло»: Тіунова Ріммель, Машай Ксенія, Кравцова Дар’я, Межевич Поліна, Коршун Діана, Федосенко Марія, Герасимова Аріна, Чигирик Анастасія (аероденс).
    🥉«Бронза»: Ганна Базунова (індивідуальні вправи, жінки); РіммельТіунова, Ксенія Машай, Дар’я Кравцова («трійки»).

    Збірна України посіла 🥈друге місце у командному заліку серед юнаків U15 і п'яте — серед юніорів.

    👏Вітаємо спортсменів та тренерів!

    #will2win #неолімпійськийспорт #міжнароднізмагання #спортивнааеробіка #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🇺🇦🤸‍♀️4 медалі (1🥇, 1🥈, 2🥉) — такий здобуток юнацької збірної України зі спортивної аеробіки на чемпіонаті світу серед юніорів та юнаків у місті Гянджа (Азербайджан)🇦🇿: 🥇«Золото»: Поліна Межевич, Ганна Базунова, Діана Коршун, Марія Федосенко, Анастасія Чигирик (групи). 🥈«Срібло»: Тіунова Ріммель, Машай Ксенія, Кравцова Дар’я, Межевич Поліна, Коршун Діана, Федосенко Марія, Герасимова Аріна, Чигирик Анастасія (аероденс). 🥉«Бронза»: Ганна Базунова (індивідуальні вправи, жінки); РіммельТіунова, Ксенія Машай, Дар’я Кравцова («трійки»). Збірна України посіла 🥈друге місце у командному заліку серед юнаків U15 і п'яте — серед юніорів. 👏Вітаємо спортсменів та тренерів! #will2win #неолімпійськийспорт #міжнароднізмагання #спортивнааеробіка #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    330views
  • Нагороди здобули:

    «Золото»: Поліна Межевич, Ганна Базунова, Діана Коршун, Марія Федосенко, Анастасія Чигирик (групи).
    «Срібло»: Тіунова Ріммель, Машай Ксенія, Кравцова Дар’я, Межевич Поліна, Коршун Діана, Федосенко Марія, Герасимова Аріна, Чигирик Анастасія (аероденс).
    «Бронза»: Ганна Базунова (індивідуальні вправи, жінки); РіммельТіунова, Ксенія Машай, Дар’я Кравцова («трійки»).
    Збірна України посіла друге місце у командному заліку серед юнаків U15 і п'яте – серед юніорів.Нагадаємо, Україна увійшла до топ-10 загального медального заліку Європейського юнацького олімпійського фестивалю, посівши 10-е місце. У доробку української команди: 5 золотих, 8 срібних та 10 бронзових медалей.

    Це – другий найуспішніший виступ України за всю історію участі у Фестивалях, починаючи з 1993 року! Більше медалей «синьо-жовта» команда здобувала лише у 2019 році – тоді було 25 нагород.

    Найуспішнішим видом спорту стало дзюдо – наші спортсмени здобули шість медалей, зокрема й бронзу в змішаному командному турнірі в заключний змагальний день.

    Окрім дзюдо, нагороди для України завойовували представники таких видів спорту, як плавання (2 золота, 2 срібла та «бронза»), легка атлетика («золото», «срібло» та 2 бронзи), тхеквондо (2 срібла та «бронза»), кульова стрільба («срібло» та «бронза»), спортивна гімнастика («срібло» та «бронза») та настільний теніс (бронза).
    Нагороди здобули: «Золото»: Поліна Межевич, Ганна Базунова, Діана Коршун, Марія Федосенко, Анастасія Чигирик (групи). «Срібло»: Тіунова Ріммель, Машай Ксенія, Кравцова Дар’я, Межевич Поліна, Коршун Діана, Федосенко Марія, Герасимова Аріна, Чигирик Анастасія (аероденс). «Бронза»: Ганна Базунова (індивідуальні вправи, жінки); РіммельТіунова, Ксенія Машай, Дар’я Кравцова («трійки»). Збірна України посіла друге місце у командному заліку серед юнаків U15 і п'яте – серед юніорів.Нагадаємо, Україна увійшла до топ-10 загального медального заліку Європейського юнацького олімпійського фестивалю, посівши 10-е місце. У доробку української команди: 5 золотих, 8 срібних та 10 бронзових медалей. Це – другий найуспішніший виступ України за всю історію участі у Фестивалях, починаючи з 1993 року! Більше медалей «синьо-жовта» команда здобувала лише у 2019 році – тоді було 25 нагород. Найуспішнішим видом спорту стало дзюдо – наші спортсмени здобули шість медалей, зокрема й бронзу в змішаному командному турнірі в заключний змагальний день. Окрім дзюдо, нагороди для України завойовували представники таких видів спорту, як плавання (2 золота, 2 срібла та «бронза»), легка атлетика («золото», «срібло» та 2 бронзи), тхеквондо (2 срібла та «бронза»), кульова стрільба («срібло» та «бронза»), спортивна гімнастика («срібло» та «бронза») та настільний теніс (бронза).
    265views
  • #дати
    Михайло Бойчук: Геній українського монументалізму, чиє життя обірвалося в полум'ї репресій

    30 жовтня 1882 року в маленькому селі Романівка на Тернопільщині народився Михайло Львович Бойчук – видатний український художник, монументаліст, педагог і теоретик мистецтва.** Ця дата, що припадає на осінній період, коли природа Галичини набуває золотавих барв, символічно відображає творчий стиль Бойчука: яскравий, монументальний, глибоко вкорінений у народних традиціях. Сьогодні, коли ми відзначаємо 143-ту річницю від дня його народження, варто згадати постать, яка не лише оживила українське мистецтво на початку XX століття, але й стала жертвою сталінських репресій. Михайло Бойчук – засновник "бойчукізму", школи, що поєднала візантійські мотиви з революційними новаціями, – залишив по собі спадщину, яка надихає покоління митців попри трагічний фінал його життя.

    Ранні роки: Від селянського подвір'я до мистецьких вершин

    Народжений у селянській родині в багатодітній сім'ї селянина-садівника, Михайло Бойчук з дитинства вбирав красу українського села. Романівка, оточена мальовничими пагорбами, стала першим "полотном" для його фантазії. У 1891 році родина переїжджає до Чорткова, де юний Михайло вступає до гімназії. Тут його талант помічають: він малює ікони для місцевої церкви, виявляючи хист до реставрації старовинних фресок. Ці ранні вправи з іконописом заклали основу його майбутнього стилю – повернення до коренів українського середньовічного мистецтва.

    У 1903 році Бойчук вирушає до Львова, де вступає до Індустріальної школи, а згодом – до Краківської академії мистецтв. Тут, під керівництвом видатних викладачів, він опановує основи класичного живопису. Але справжній прорив стається 1907 року, коли Михайло переїжджає до Відня, а потім – до Мюнхена та Парижа. У французькій столиці, центрі авангарду, Бойчук вивчає твори Ренесансу, знайомиться з фресками Джотто та італійським проторенесансом. "Я шукаю національну форму в європейських традиціях", – згадував він пізніше. Цей період формує його як монументаліста: великі форми, чіткі контури, гармонія кольорів – все це стане відмітними рисами "бойчукізму".

    У 1910–1913 роках Бойчук бере участь у виставках "Салону Незалежних" у Парижі, де його роботи, натхненні візантійським мистецтвом, викликають захват. Разом з однодумцями – Софією Налепінською та Василем Седляром – він створює серію полотен під назвою "Відродження візантійського мистецтва", що стає маніфестом українського модернізму. Ці роки – час становлення: від скромного селянського хлопця до визнаного майстра Європи.

    "Бойчукізм": Революція в українському мистецтві

    Повернувшись в Україну в 1913 році, Бойчук одразу занурюється в вир подій Першої світової війни та Української революції. У 1917 році він стає одним із засновників Української державної академії мистецтв у Києві, де очолює кафедру монументального живопису. Тут народжується його школа – "бойчукізм", унікальний стиль, що синтезує давньоукраїнські традиції (іконопис, народний розпис) з сучасними європейськими впливами (кубізм, футуризм) та революційною тематикою.

    "Бойчукізм – це не просто стиль, а національний монументалізм", – стверджував художник. Його твори вирізняються монументальністю, пластичністю форм і композиційною ясністю. Бойчук і його учні, так звані "бойчукісти" (Тимофій Бойчук, брат майстра; Іван Падалка, Оксана Павленко, Сергій Колос та інші), працювали колективно, віддаючи перевагу фрескам і розписам перед індивідуальними полотнами. Вони вірили: мистецтво має слугувати народу, прикрашаючи громадські простори.

    Серед ключових робіт – розписи Луцьких казарм у Києві (1919), де зображені сцени революційних боїв у стилі візантійських ікон; фрески Селянського санаторію на Хаджибеївському лимані в Одесі (1927–1928), що прославляють селянський побут; та грандіозний цикл у Червонозаводському театрі в Харкові (1933–1935), присвячений індустріалізації. Ці твори, виконані темперними фарбами на сирих стінах, вражали силою образів: гігантські фігури селян і робітників, натхненні фольклором, здавалися живими, ніби оживають у просторі. У 1925 році бойчукісти засновують Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), що стає осередком прогресивного українського мистецтва.

    Бойчук не обмежувався живописом: він експериментував з графікою, керамікою, текстилем. Його педагогіка – фанатична відданість справі – формувала покоління. "Гарно, як у церкві", – казали про розписи бойчукістів сучасники.

    Трагедія: Репресії та знищення спадщини

    Та революційна романтика обірвалася в 1930-х. Радянська влада, що спершу толерувала "бойчукізм" як форму соцреалізму, почала бачити в ньому загрозу. Критики звинувачували майстра в "відході від пролетарського мистецтва", "візантизмі як релігійному опіумі" та "спотворенні радянської дійсності". Бойчуківський акцент на національних мотивах трактували як буржуазний націоналізм.

    У 1936 році Михайла Бойчука арештовують. Його звинувачують у "шпигунстві" та "контрреволюційній діяльності". Разом з дружиною Софією Налепінською-Бойчук та учнями – Василем Седляром, Іваном Падалкою, Тимофієм Бойчуком – він стає жертвою Великого терору. 13 липня 1937 року, у розпал сталінських чисток, групу розстрілюють на Биківнянському кладовищі під Києвом. Більшість монументальних творів бойчукістів знищено: їх заштукатурили, спалили ескізи. Лише поодинокі фрески та полотна вціліли, ставши символом "Розстріляного Відродження".

    Спадщина: Відродження генія

    Спадщина Бойчука не зникла. Учні, що вижили, передали його ідеї наступним поколінням. У 1991 році в Києві, Львові та Тернополі відбулася виставка "Бойчук і бойчукісти, бойчукізм", що оживила інтерес до майстра. Сьогодні його твори експонуються в Національному художньому музеї України, надихаючи сучасних художників на пошуки національної ідентичності. "Бойчукізм" – це не архаїка, а жива традиція: композиційна ясність, пластична культура, синтез минулого й сьогодення.

    На 143-ту річницю від дня народження Михайла Бойчука ми згадуємо не лише генія пензля, але й борця за українське мистецтво. У часи, коли тоталітаризм намагається стерти національну пам'ять, його постать нагадує: справжнє мистецтво непереможне. Нехай його фрески, ніби вічні ікони, продовжують сяяти в серцях українців.
    #дати Михайло Бойчук: Геній українського монументалізму, чиє життя обірвалося в полум'ї репресій 30 жовтня 1882 року в маленькому селі Романівка на Тернопільщині народився Михайло Львович Бойчук – видатний український художник, монументаліст, педагог і теоретик мистецтва.** Ця дата, що припадає на осінній період, коли природа Галичини набуває золотавих барв, символічно відображає творчий стиль Бойчука: яскравий, монументальний, глибоко вкорінений у народних традиціях. Сьогодні, коли ми відзначаємо 143-ту річницю від дня його народження, варто згадати постать, яка не лише оживила українське мистецтво на початку XX століття, але й стала жертвою сталінських репресій. Михайло Бойчук – засновник "бойчукізму", школи, що поєднала візантійські мотиви з революційними новаціями, – залишив по собі спадщину, яка надихає покоління митців попри трагічний фінал його життя. Ранні роки: Від селянського подвір'я до мистецьких вершин Народжений у селянській родині в багатодітній сім'ї селянина-садівника, Михайло Бойчук з дитинства вбирав красу українського села. Романівка, оточена мальовничими пагорбами, стала першим "полотном" для його фантазії. У 1891 році родина переїжджає до Чорткова, де юний Михайло вступає до гімназії. Тут його талант помічають: він малює ікони для місцевої церкви, виявляючи хист до реставрації старовинних фресок. Ці ранні вправи з іконописом заклали основу його майбутнього стилю – повернення до коренів українського середньовічного мистецтва. У 1903 році Бойчук вирушає до Львова, де вступає до Індустріальної школи, а згодом – до Краківської академії мистецтв. Тут, під керівництвом видатних викладачів, він опановує основи класичного живопису. Але справжній прорив стається 1907 року, коли Михайло переїжджає до Відня, а потім – до Мюнхена та Парижа. У французькій столиці, центрі авангарду, Бойчук вивчає твори Ренесансу, знайомиться з фресками Джотто та італійським проторенесансом. "Я шукаю національну форму в європейських традиціях", – згадував він пізніше. Цей період формує його як монументаліста: великі форми, чіткі контури, гармонія кольорів – все це стане відмітними рисами "бойчукізму". У 1910–1913 роках Бойчук бере участь у виставках "Салону Незалежних" у Парижі, де його роботи, натхненні візантійським мистецтвом, викликають захват. Разом з однодумцями – Софією Налепінською та Василем Седляром – він створює серію полотен під назвою "Відродження візантійського мистецтва", що стає маніфестом українського модернізму. Ці роки – час становлення: від скромного селянського хлопця до визнаного майстра Європи. "Бойчукізм": Революція в українському мистецтві Повернувшись в Україну в 1913 році, Бойчук одразу занурюється в вир подій Першої світової війни та Української революції. У 1917 році він стає одним із засновників Української державної академії мистецтв у Києві, де очолює кафедру монументального живопису. Тут народжується його школа – "бойчукізм", унікальний стиль, що синтезує давньоукраїнські традиції (іконопис, народний розпис) з сучасними європейськими впливами (кубізм, футуризм) та революційною тематикою. "Бойчукізм – це не просто стиль, а національний монументалізм", – стверджував художник. Його твори вирізняються монументальністю, пластичністю форм і композиційною ясністю. Бойчук і його учні, так звані "бойчукісти" (Тимофій Бойчук, брат майстра; Іван Падалка, Оксана Павленко, Сергій Колос та інші), працювали колективно, віддаючи перевагу фрескам і розписам перед індивідуальними полотнами. Вони вірили: мистецтво має слугувати народу, прикрашаючи громадські простори. Серед ключових робіт – розписи Луцьких казарм у Києві (1919), де зображені сцени революційних боїв у стилі візантійських ікон; фрески Селянського санаторію на Хаджибеївському лимані в Одесі (1927–1928), що прославляють селянський побут; та грандіозний цикл у Червонозаводському театрі в Харкові (1933–1935), присвячений індустріалізації. Ці твори, виконані темперними фарбами на сирих стінах, вражали силою образів: гігантські фігури селян і робітників, натхненні фольклором, здавалися живими, ніби оживають у просторі. У 1925 році бойчукісти засновують Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), що стає осередком прогресивного українського мистецтва. Бойчук не обмежувався живописом: він експериментував з графікою, керамікою, текстилем. Його педагогіка – фанатична відданість справі – формувала покоління. "Гарно, як у церкві", – казали про розписи бойчукістів сучасники. Трагедія: Репресії та знищення спадщини Та революційна романтика обірвалася в 1930-х. Радянська влада, що спершу толерувала "бойчукізм" як форму соцреалізму, почала бачити в ньому загрозу. Критики звинувачували майстра в "відході від пролетарського мистецтва", "візантизмі як релігійному опіумі" та "спотворенні радянської дійсності". Бойчуківський акцент на національних мотивах трактували як буржуазний націоналізм. У 1936 році Михайла Бойчука арештовують. Його звинувачують у "шпигунстві" та "контрреволюційній діяльності". Разом з дружиною Софією Налепінською-Бойчук та учнями – Василем Седляром, Іваном Падалкою, Тимофієм Бойчуком – він стає жертвою Великого терору. 13 липня 1937 року, у розпал сталінських чисток, групу розстрілюють на Биківнянському кладовищі під Києвом. Більшість монументальних творів бойчукістів знищено: їх заштукатурили, спалили ескізи. Лише поодинокі фрески та полотна вціліли, ставши символом "Розстріляного Відродження". Спадщина: Відродження генія Спадщина Бойчука не зникла. Учні, що вижили, передали його ідеї наступним поколінням. У 1991 році в Києві, Львові та Тернополі відбулася виставка "Бойчук і бойчукісти, бойчукізм", що оживила інтерес до майстра. Сьогодні його твори експонуються в Національному художньому музеї України, надихаючи сучасних художників на пошуки національної ідентичності. "Бойчукізм" – це не архаїка, а жива традиція: композиційна ясність, пластична культура, синтез минулого й сьогодення. На 143-ту річницю від дня народження Михайла Бойчука ми згадуємо не лише генія пензля, але й борця за українське мистецтво. У часи, коли тоталітаризм намагається стерти національну пам'ять, його постать нагадує: справжнє мистецтво непереможне. Нехай його фрески, ніби вічні ікони, продовжують сяяти в серцях українців.
    Like
    1
    2Kviews 1 Shares
  • #дати
    Сьогодні, 30 жовтня, ми відзначаємо 200 років від дня народження видатного українського художника і педагога — Дмитра Івановича Безперчого (1825–1913). 🎨
    🌟 Майстер, що зростив геніїв
    Дмитро Безперчий — це постать, яка поєднує в собі блискучий талант живописця і жертовну відданість педагогічній справі. Народившись у сім'ї кріпаків, він завдяки таланту та щасливому випадку отримав волю і зміг навчатися в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі.
    Його наставником став сам Карл Брюллов, учень якого Безперчий вважався одним із найобдарованіших. У стінах Академії він отримав звання «вільного художника» історичного та портретного живопису. Тут він міг зустрічатися і з Тарасом Шевченком, який також навчався у Брюллова.
    🖼️ Художник ілюстрацій та побутових сцен
    Творчий доробок Безперчого охоплює академічно досконалі портрети, пейзажі, релігійний живопис, але особливе місце займають ілюстрації та жанрові сценки. Він був одним із перших українських митців, хто звернувся до зображення сільського життя. Його роботи, як-от «Сватання на Гончарівці» (за п'єсою Квітки-Основ'яненка), стали важливим внеском у розвиток національного мистецтва. Варто зазначити, що він був першим ілюстратором повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Згодом він багато працював аквареллю, віддаючи перевагу її світлим і прозорим тонам.
    👨‍🏫 Наставник на п'ятдесят років
    Проте сам Дмитро Іванович найбільше цінував не свої картини, а свою педагогічну місію. Повернувшись до України, він майже 50 років присвятив викладанню малювання — спочатку в Ніжинському ліцеї, а потім, з 1850 року, у середніх школах Харкова.
    Його заслуга перед українським та світовим мистецтвом неоціненна, адже саме він розгледів і допоміг сформувати основи для подальшого розвитку цілої плеяди видатних художників, серед яких:
    * Сергій Васильківський
    * Генріх Семирадський
    * Петро Левченко
    * Михайло Ткаченко
    Як згадував Генріх Семирадський, принципи, які йому дав Дмитро Безперчий, «робили можливим одночасно розвиток уяви й техніки, і вимагали паралельної вправи в рисункові, в малюванні та в композиції».
    Дмитро Безперчий прожив довге життя, віддане мистецтву і наставництву. Його творчість та педагогічна спадщина є нагадуванням про те, як важливий внесок може зробити одна людина у розвиток багатьох талантів.
    #дати Сьогодні, 30 жовтня, ми відзначаємо 200 років від дня народження видатного українського художника і педагога — Дмитра Івановича Безперчого (1825–1913). 🎨 🌟 Майстер, що зростив геніїв Дмитро Безперчий — це постать, яка поєднує в собі блискучий талант живописця і жертовну відданість педагогічній справі. Народившись у сім'ї кріпаків, він завдяки таланту та щасливому випадку отримав волю і зміг навчатися в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Його наставником став сам Карл Брюллов, учень якого Безперчий вважався одним із найобдарованіших. У стінах Академії він отримав звання «вільного художника» історичного та портретного живопису. Тут він міг зустрічатися і з Тарасом Шевченком, який також навчався у Брюллова. 🖼️ Художник ілюстрацій та побутових сцен Творчий доробок Безперчого охоплює академічно досконалі портрети, пейзажі, релігійний живопис, але особливе місце займають ілюстрації та жанрові сценки. Він був одним із перших українських митців, хто звернувся до зображення сільського життя. Його роботи, як-от «Сватання на Гончарівці» (за п'єсою Квітки-Основ'яненка), стали важливим внеском у розвиток національного мистецтва. Варто зазначити, що він був першим ілюстратором повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Згодом він багато працював аквареллю, віддаючи перевагу її світлим і прозорим тонам. 👨‍🏫 Наставник на п'ятдесят років Проте сам Дмитро Іванович найбільше цінував не свої картини, а свою педагогічну місію. Повернувшись до України, він майже 50 років присвятив викладанню малювання — спочатку в Ніжинському ліцеї, а потім, з 1850 року, у середніх школах Харкова. Його заслуга перед українським та світовим мистецтвом неоціненна, адже саме він розгледів і допоміг сформувати основи для подальшого розвитку цілої плеяди видатних художників, серед яких: * Сергій Васильківський * Генріх Семирадський * Петро Левченко * Михайло Ткаченко Як згадував Генріх Семирадський, принципи, які йому дав Дмитро Безперчий, «робили можливим одночасно розвиток уяви й техніки, і вимагали паралельної вправи в рисункові, в малюванні та в композиції». Дмитро Безперчий прожив довге життя, віддане мистецтву і наставництву. Його творчість та педагогічна спадщина є нагадуванням про те, як важливий внесок може зробити одна людина у розвиток багатьох талантів.
    Like
    1
    737views 1 Shares
More Results