Після бесіди з СБУ підʼїхали вибачення від неадеквата, який вчора на Майдані глузував з Меморіалу памʼяті Неадеквата, який вчора борзо ходив у столиці по Майдану та вимагав забрати прапорці з Меморіалу пам'яті загиблим воїнам, вже затримано. Ним виявився киянин Ігор Волоха. Щоб його не знайшли, він навіть збрив вуса, але це вочевидь не допомогло. Служба безпеки провела із затриманим виховну бесіду, після чого він публічно вибачився. Та, оскільки цей клоун ще й самовільно залишив військову частину, його передано представникам Військової служби правопорядку. Там вже вирішуватимуть міру його відповідальності.

Після обіду отримав його адресу й збирався завтра завітати до нього в гості з братвой, в тут вже випередили! ☹️😁 Поліція Києва затримала чоловіка, який глузував з Народного меморіалу загиблим захисникам на Майдані. Затриманий зрозумів, що своєю ганебною поведінкою став «відомим» на всю країну, тож аби його не впізнали люди та не знайшла поліція, збрив вуса. Про протиправні дії чоловіка правоохоронцям стало відомо вчора. На оприлюдненому відео, яке було поширене у соцмережах, порушник, перебуваючи на головній площі країни, висміював місце пам’яті полеглим Героям та вимагав прибрати прапорці. Встановлено, що автор допису — 37-річний киянин, який перебуває у СЗЧ. Поліцейські затримали чоловіка за місцем мешкання, мотиви свого вчинку він пояснити не зміг. Правоохоронці передали чоловіка Військовій службі правопорядку, яка надалі визначатиме міру його відповідальності. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#дати 20 лютого: Точка кристалізації української волі 🕯️ Історія рідко буває милосердною до тих, хто обирає шлях трансформації, перебуваючи в тіні імперії. 20 лютого 2014 року стало для України не просто датою в календарі, а моментом остаточного розриву з постколоніальним минулим. Поки тогочасна москва та її київські намісники звично покладалися на архітектуру страху, на вулиці Інститутській відбувався демонтаж самої основи тоталітарного мислення. 🛡️ Цей день зафіксував унікальний історичний парадокс: люди з пластиковими касками та дерев’яними щитами виявилися міцнішими за професійно екіпірованих спецпризначенців. Масові розстріли протестувальників, які стали кульмінацією Революції Гідності, мали б, за логікою диктатури, паралізувати суспільство. Натомість вони викликали зворотну реакцію — незворотну консолідацію нації. Саме тоді росія зрозуміла, що втратила контроль над Україною як над об’єктом своєї геополітики, і того ж дня розпочала відкриту агресію, що триває й досі. 📜 Пам’ять про Героїв Небесної Сотні — це не лише про скорботу та квіти біля меморіалів. Це про інтелектуальне усвідомлення ціни, яку європейська цивілізація сплачує за право залишатися вільною. Сьогодні ми розглядаємо ці події як акт найвищої громадянської самопожертви, що перетворила стихійний протест на фундамент нової державної ідентичності. Гідність виявилася не просто етичною категорією, а потужним політичним чинником, здатним змінювати хід світової історії. 🕊️ Ми не маємо права на «історичну амнезію». Кожне прізвище в списку Небесної Сотні — це нагадування про те, що свобода не є константою, вона потребує постійного захисту та осмислення. 🏛️

💫 Легенда Слобожанщини — Олексій Баркалов 💫 18 лютого ми вшановуємо пам’ять видатного українського ватерполіста, легенди Слобожанщини. 18 лютого 1946 року, у селі Введенка Чугуївського району народився видатний український спортсмен з водного поло Олексій Баркалов. Заслужений майстер спорту, Заслужений тренер України, дворазовий Олімпійський чемпіон з водного поло. За своє життя Олексій Степанович виховав плеяду видатних спортсменів. Олексій Баркалов — один із найяскравіших представників світового водного поло свого часу. Його ім’я вписане в історію спорту золотими літерами. 🏆 Дворазовий олімпійський чемпіон : 🥇 Літні Олімпійські ігри 1972 (Мюнхен) 🥇 Літні Олімпійські ігри 1980 (Москва) 🥈 Срібний призер Літні Олімпійські ігри 1968 🌍 Чемпіон світу (1975) 🌍 Чемпіон Європи (1970) 💦 Провів 412 матчів за збірну — за це досягнення у 1993 році був занесений до Книги рекордів Гіннеса. 🏅 Включений до Міжнародної зали слави плавання у США. Його спортивний характер став символом сили та самопожертви — заради перемоги він виходив у воду навіть із тріснутою барабанною перетинкою. Після завершення кар’єри присвятив себе тренерській роботі: 🤽‍♂️ У 1980-х роках — головний тренер молодіжної збірної України. 🤽‍♂️ У 1997–1999 роках — президент Федерації водного поло України. 🤽‍♂️ Очолював національну та молодіжну збірні, виховав плеяду талановитих спортсменів. 🟢У Харкові з 2009 року проводяться традиційні турніри з водного поло на честь Олексія Баркалова. На фасаді НТУ «ХПІ» встановлено меморіальну дошку, що увічнює пам’ять про видатного олімпійця. 🙏 Його життя — це приклад відданості спорту, сили духу та справжнього лідерства. Він став символом епохи та гордістю Харківщини й України. Пам’ятаємо Героїв Олімпійського руху Слобожанщини. Вічна пам’ять і вічна слава легенді українського водного поло. 💙💛 #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Базарська трагедія. 21 листопада 1921 р. «До вас служити не підемо. Стріляйте. Український народ вам цього не пробачить!» Керував розстрілом полонених армії УНР особисто червоний бандит Котовський. 359 полонених, поранених більшовики вивели за селище Базар на Житомирщині, зачитали постанову «п’ятірки» про розстріл їх як «ворогів народу» та виконали вирок, жителів Базару більшовики зігнали подивитися на страту. У ході битви під Малими Міньками в боротьбі з більшовиками зазнала поразки Волинська група Повстанської армії УНР під командуванням генерала-хорунжого Юрія Тютюника. Полонених, після дводенного перебування замкненими в голоді і холоді, вишикували біля заздалегідь викопаного рову. Котовський особисто хлопцям пропонував покаятися і перейти на бік Червоної армії. У відповідь пролунав голос Степана Щербака: «До вас служити не підемо. Стріляйте. Український народ вам цього не пробачить!» І залунало: «Слава Україні!». Далі хлопці заспівали «Ще не вмерла Україна!». Пісня обірвалася в них на вустах. Вони падали від катівських куль у глибокий рів. Мертвих і поранених загорнули промерзлою землею. Базарівці згадують, що потім чули з могили стогін. Історики кажуть, що листопадовий рейд майже не мав шансів на успіх, скоріше це був похід відчаю і акт героїзму. 359 героїв, що поховані в братській могилі поблизу Базара, Історики свідчать, перевага живої сили в сорок разів була на боці червоноармійців. Пам’ять Героїв Базарської трагедії офіційно вшановують з 1991-го року, а рік до того власті навіть заборонили встановити хрест на братській могилі в селі Базар, що на Житомирщині. Меморіал пам'яті Героїв Базару, зведений 2000 року на пожертви українців із Великої Британії.

🚀Вдарили авіабомбою по Білопіллю на Сумщині та знищили пам'ятник жертвам Голокосту — головний рабин України Це сталося невдовзі після Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту. Внаслідок обстрілу загинув 35-річний чоловік, ще 11 людей поранені Окрім меморіалу, пошкоджено навколишні житлові будинки та історичну будівлю колишнього єврейського гетто. На жаль тих, хто пережили Голокост, але не пережили агресію Росії, багато… Як і інших людей, які просто мирно жили собі у своїй країні, — додав головний рабин Моше Реувен Асман. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

«Памʼять про полеглих — не предмет для маніпуляцій і не поле для юридичних ігор»: військові обурились рішенням Верховного Суду, який визнав незаконною передачу ділянки під меморіальне кладовище. Бійці 1 ОШП: Суди можуть і мають зʼясовувати правові нюанси землекористування. Але будь-які зазіхання на вже здійснене вшанування загиблих воїнів — неприпустимі. Памʼять не скасовують постановами. Полеглих не «переносять» — їх шанують. Командування ДШВ: ​Сотні матерів, дружин та дітей чекають на створення Національного меморіалу. Рішення, що ґрунтуються виключно на юридичному формалізмі, є болючим ударом по тих, хто вже віддав державі найдорожче. Командувач СБС ЗСУ Мадяр: Панове у мантіях! Далі мало б бути на адресу суддів купа літер французькою, та й зі статевим нахилом, з закликами схаменутися, з погрозами повернутися і таке інше. Йух ви вгадали, розпорядники долі. Собака, що гавкає, не кусає. Те прислівʼя народне запамʼятайте дуже міцно. І живіть з цим, ниці паскуди. 82 окрема десантно-штурмова Буковинська бригада: Ми — військові. І ми щодня виконуємо накази. Але ми також не забуваємо, заради чого воюємо. Право загиблих на гідне почесне поховання не може бути «помилкою в оформленні». Військові єдині у думці, що таке рішення — плювок в обличчя полеглих героїв і наруга над їх пам’яттю. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Офіційна позиція Третього армійського корпусу щодо створення Національного військового меморіального кладовища. 29 січня Верховний Суд визнав незаконним землевідведення під Національне військове меморіальне кладовище в Мархалівському лісі Київської області. Водночас ця ділянка вже функціонує як кладовище, де поховані українські воїни. Рішення суду щодо «незаконності» землевідведення створює ситуацію, що ставить суспільство перед абсурдним питанням: що робити з могилами тих, хто загинув за Україну? Станом на сьогодні кладовище відкрите й продовжує функціонувати. Відповідальність держави — знайти правовий вихід із ситуації, створеної судовим рішенням. Закликаємо стати на захист честі та гідності тих, хто заради існування країни віддав найдорожче. Пам’ять про полеглих — недоторканна! Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦 https://t.me/Ukraineaboveallelse

Син судді Рибачука, який визнав національне військове кладовище незаконним, переховується в «іспанському котлі». Скандальне рішення про визнання незаконною передачу землі під Національне військове меморіальне кладовище (НВМК) ухвалив суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Андрій Рибачук. За інформацією наших джерел, його син Юрій виїхав з України до Іспанії в листопаді 2022 року за 10 днів до 25-річчя і до цього часу не повернувся. Сім’я Рибачука користується трьома квартирами — у Львові, Дрогобичі та Києві. Площа столичної квартири — 222 квадратні метри. Також родина судді має у власності комерційні приміщення у Львові й Трускавці та два автомобілі «Мерседес». За класичною схемою в суддівській родині бізнес веде дружина — Тетяна Рибачук, яка володіє зареєстрованою на Кіпрі компанією «Парк медичних послуг». За офіційною звітністю з 2022 по 2024 рік ця компанія працювала в мінус. А у 2025 році справи різко пішли вгору, і «Парк медичних послуг» отримав майже 14 млн грн прибутку. У 2024 році Рибачук зробив своїй дружині цінний подарунок на 1,5 млн гривень. Нагадаємо, військових обурило рішення Верховного Суду про визнання меморіального кладовища незаконним: вони масово виступають проти суддівського свавілля і закликають зупинити наругу над пам’яттю загиблих воїнів, зокрема сотень тих, які вже там поховані. https://t.me/Ukraineaboveallelse

У Житомирі вшанували пам’ять єврейського героя — захисника України Максима-Вольфа Булигіна: у ліцеї «Ор Авнер» відкрили меморіальну дошку «Світла пам’ять Максиму Булигіну. Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо. Барух Даян а-Емет — Благословенний Праведний Суддя», — Федерація єврейських громад України. 20 січня у Житомирі в приватному ліцеї «Ор Авнер», де навчався Максим-Вольф Булигін, відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки. Він загинув 10 червня 2024 року, захищаючи Україну на фронті. У заході взяли участь батьки, рідні, учні, педагоги та представники єврейської громади. Цього дня згадували не лише військову службу Максима, а й його людський шлях — випускника школи, добровольця, «українського єврея», який зробив свідомий вибір. Максим Булигін народився і виріс у Житомирі. Він мав громадянство України і був «українським євреєм» — саме так ця інформація зазначена в українській Вікіпедії. Він був єдиною дитиною в родині, відвідував єврейський дитячий садок, а згодом закінчив хабадський ліцей «Ор Авнер», де протягом 25 років учителькою працювала його бабуся. Бабуся Максима, Тетяна Липінська, згадувала про нього просто і дуже по-людськи: «Він називав себе “бабусиним хлопчиком”». За рік до загибелі у Максима з’явилася кохана, вони призначили весілля на кінець червня. Захисник узгодив відпустку, але за два тижні до омріяного дня загинув. 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення Росії, Максим отримав повістку і одразу став на захист рідної України. Він воював у складі різних підрозділів. У 2024 році Максима перевели до іншого батальйону. Він сам запропонував стати оператором БПЛА, опанував цю спеціальність і вирушив на своє перше бойове завдання — з якого вже не повернувся. Оператор БПЛА Максим-Вольф Булигін героїчно загинув 10 червня 2024 року в селі Роботине Запорізької області, коли російські окупанти скинули вибухівку на його позицію. 25 червня 2024 року після традиційної юдейської церемонії прощання біля синагоги в Житомирі, яку провів рабин Шломо Вільгельм, Максима Булигіна поховали на Смолянському міському військовому кладовищі. За особисту мужність, проявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Максим Булигін був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня — Указом Президента України від 27 листопада 2024 року № 787. 20 червня про загибель Максима Булигіна на своїй сторінці у Facebook написав Головний рабин Києва та України Моше Асман. Тим самим Указом Президента № 787 таку ж нагороду — орден «За мужність» III ступеня (посмертно) — отримав і син самого рабина Моше Асмана, Матитьягу Самборський. Відкриття меморіальної дошки у Житомирі має значення не лише як локальна подія. Це частина ширшого процесу збереження пам’яті про загиблих захисників України — незалежно від їхнього походження, віросповідання чи національної належності. Історія Максима Булигіна спростовує пропагандистські міфи про нібито «відстороненість» національних меншин від захисту України. Єврейська громада країни з перших днів війни бере участь в обороні — на фронті, у волонтерстві та гуманітарній допомозі. Меморіальна дошка на стінах школи — це нагадування про конкретне життя і конкретну втрату. Про людину, яка могла жити звичайним життям, але стала на захист своєї країни. Як ви вважаєте, чи мають і в Ізраїлі пам’ятати та говорити про героїв свого народу, які загинули, захищаючи Україну? 👉 Повний матеріал — за посиланням: https://nikk.agency/uk/u-zhitomiri-vshanuvali-pamyat-ievrejskogo/ НАновости‼️:- новини Ізраїлю Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881