Українці масово їдуть на свята: колапс на українському кордоні триває вже третю добу

Лише за минулу добу український кордон перетнули 155 тис. осіб та 28,5 тис. транспортних засобів. При цьому, в Україну в’їхало на 15 тис. людей більше, ніж виїхало.

Майже на усіх пунктах пропуску фіксуються шалені черги, які сягають кількох кілометрів: наразі це понад 730 авто та 90 автобусів. Деякі люди змушені чекати понад 38 годин.

⚡️Віталій Шабунін заробив собі ще одну статтю і незабаром може отримати нову підозру за розкриття держтаємниці, — Володимир Золкін.

⭕️Варто нагадати: військовим заборонено — як публічно, так і приватно (у соцмережах, інтерв’ю, блогах, месенджерах) — поширювати будь-яку інформацію, що стосується служби. Під забороною, зокрема:
⭕️зміст отриманих наказів;
⭕️відомості про маршрут пересування, місце перебування, населений пункт чи напрямок;
⭕️інформація про характер завдання — бойове воно, логістичне, ротаційне, охоронне чи будь-яке інше;
⭕️дані про час, склад підрозділу, наявну техніку та забезпечення.
⭕️Віталій Шабунін — головний сержант взводу забезпечення, але раніше доля цього військового його, схоже, не хвилювала. Боєць, який втратив пальці, з’явився в його полі зору лише тоді, коли їх разом відправили на завдання.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

День невисокої людини

День невисокої людини (​National Short Person Day) відзначають 22 грудня у США — це подія, яка покликана відзначити людей невисокого зросту, підкреслити їхні сильні сторони та сприяти самоповазі й прийняттю.

Походження свята День невисокої людини
Дата заснування та автори ініціативи невідомі, день має переважно неформальний характер і популяризувався через інтернет-спільноти. Також деякі ресурси також згадують інші варіанти святкування, але найпоширеніша версія — 22 грудня.


Чому День невисокої людини важливий
День допомагає нагадати, що зріст — це лише один із фізичних параметрів, і він не визначає цінність людини.
Він заохочує позитивне ставлення до себе, самоповагу і прийняття, особливо якщо людина стикалася з упередженнями через свій зріст.
Для інших це шанс підтримати людей невисокого росту, висловити вдячність, визнання, вийти за межі стереотипів.
Як можна відзначити День невисокої людини
Написати людині, котра має нижчий зріст, чемпіонське «дякую» чи заохочення — підкресли її/його сильні сторони.
Поділитись у соцмережах фотографією чи історією про людину з невисоким ростом, яка вас надихає — з хештегом #ShortPersonDay або #ShortAndProud.
Якщо ви невисокий/невисока, використайте цей день, щоб повернути собі увагу до своїх талантів, до того, що ви можете і робите, а не до того, що вас виділяє фізично.
День невисокої людини — це нагода підсилити та підтримати людей, які часто залишаються в тіні стандартів. Хай зріст буде просто фактом, а не ярликом.

День фінікового горіхового хліба

День фінікового горіхового хліба (​National Date Nut Bread Day) відзначають 22 грудня. Це день, присвячений смачним і поживним ласощам. Цей день — нагода побалувати себе цим солодким хлібом, який поєднує в собі насичені смаки фініків та горіхів, також для багатьох такі ласощі є традиційними під час різдвяних свят.

Історія фінікового горіхового хліба
Фініковий хліб має довгу історію, а його походження, як вважають, пов’язане з Близьким Сходом, де фініки вирощували приблизно з 6000 року до нашої ери. Перший задокументований рецепт фінікового хліба був опублікований у Великобританії в 1939 році, але поєднання фініків і горіхів у хлібі з’явилося набагато раніше. Цей хліб став особливо популярним в Англії, а згодом і в США, де він часто асоціюється зі святами.


Поживна цінність фініків
Фініки, основний інгредієнт фінікового горіхового хліба, дуже поживні. Вони багаті на природні цукри, що робить їх чудовим джерелом енергії. Фініки також містять необхідні мінерали, такі як магній, калій, фосфор і мідь, а також вітаміни Е і В2. Вони є хорошим джерелом клітковини та антиоксидантів, що також сприяє користі фінікового хліба для здоров’я.

Святкування Дня фінікового горіхового хліба
Один з найкращих способів відсвяткувати цей день — спекти власний фініковий хліб. Це може бути веселою справою для сім’ї або друзів, а результатом стане смачне частування, яким можна насолоджуватися разом. Рецепти фінікового хліба можуть бути різними, але зазвичай вони включають фініки, горіхи (наприклад, волоські або горіх пекан), борошно та спеції.
День фінікового хліба — це також можливість дізнатися більше про фініки та їхні поживні властивості. Розуміння аспектів здоров’я інгредієнтів може підвищити цінність цього чудового хліба.
Рецепт фінікового горіхового хліба
Ось простий рецепт, який варто спробувати у День фінікового горіхового хліба:

Інгредієнти:

225 грамів фініків без кісточок, нарізаних не дуже дрібно
180 мл окропу
150 г борошна вищого ґатунку
10 г розпушувача
2,5 г солі
3,7 г мускатного горіха або кориці
60 г несолоного вершкового масла кімнатної температури
100 г коричневого цукру
50 г білого цукрового піску
1 яйце
5 мл чистого ванільного екстракту
120 г подрібнених горіхів пекан або волоських горіхів
Приготування:

Розігріти духовку до 175°C і змастити форму для хліба приблизно 20×10 см.
Замочити нарізані фініки в окропі приблизно на 20 хвилин, потім відцідити.
У мисці збити борошно, розпушувач, сіль і мускатний горіх.
В іншій мисці розтерти вершкове масло з цукром, додати яйце і ваніль.
Поступово вмішати борошняну суміш, а потім додайте відціджені фініки та горіхи.
Вилийте тісто у підготовлену форму і випікати 45-50 хвилин.
Дати хлібу охолонути перед тим, як нарізати та подавати до столу.
День фінікового горіхового хліба — це свято ласощів, які поєднують солодкість фініків з хрускотом горіхів. Цей день — чудова нагода побалувати себе смачним і поживним хлібом, яким насолоджуються вже багато поколінь.

Кілька причин, щоб #схуднути і бути #стрункою 😍

✨Щоб бути здоровою і сильною!

✨Щоб стати прикладом для інших

✨Щоб усі, хто сумнівався в тобі і не вірив в тебе - заздрили.

✨Щоб більше не носити #одяг великих розмірів

✨Щоб одягнути старі речі, і побачити, як вони вільно бовтаються на тобі.

✨Щоб #пишатися собою і своїм способом життя.

✨Щоб із задоволенням носити #купальник .

✨Щоб ти закохалася в своє відображення в дзеркалі!

✨Щоб довести собі, що ти можеш це зробити!

🥂Новорічний стіл — один вечір, а тіло з вами назавжди🥂

🚗Новорічний #стіл — це майже завжди переїдання. Не тому, що люди погані або "не можуть себе контролювати", а тому, що такий формат.

🍪Багато їжі, все різне, все смачне, нікуди не поспішаєш, плюс алкоголь. Їсти не з голоду, а з цікавості, звички, "раз на рік можна" і в компанії.

🥛А потім чомусь дивуються, що вранці важко, здуття, набряки, голова квадратна і єдине, що приходить в голову — навіщо так багато їсти.

👍Що дійсно допомагає пережити новорічний стіл нормально, без героїзму і без зривів?

1️⃣Харчуватися нормально в день застілля

Найпоширеніша помилка — "я нічого не їм весь день, щоб #ввечері можна було". В результаті ввечері включається режим "терміново все", відчуття насичення вимикається і людина їсть набагато більше, ніж якби вдень був нормальний прийом їжі.

🖱Легкий обід або щільний перекус за кілька годин до застілля — і вечір відразу проходить спокійніше.

2️⃣Не намагатися спробувати все - ви то вже все пробували

Здається, що по ложечці — це дрібниця, а насправді виходить повноцінний таз. Набагато краще вибрати те, що дійсно хочеться і #їсти саме це, не на автоматі, а нормально, зі смаком.

🖱Парадокс в тому, що так з'їдається менше, а задоволення більше.

3️⃣#Алкоголь - окрема історія (не він страшний,а безконтрольність у харчуванні)

Він сам по собі навантажує травлення і нервову систему, а на порожній шлунок робить це вдвічі сильніше.

🖱Якщо п'єте, поруч має бути нормальна їжа, а не печиво і цукерки. І вода між келихами — це спосіб не ненавидіти себе і весь світ на ранок.

4️⃣Дуже важливо робити паузи

З'їли — не продовжуйте жувати просто тому, що сидите за столом. Встати, поговорити, вийти подихати, потанцювати, пограти з дітьми. Травленню потрібна #пауза, інакше все, що ви з'їли, просто лежить важким комом.

🖱І так, немає необхідності доїдати "щоб не образити", "щоб не пропало" і "раз уже поклали". Це доросле рішення — зупинитися, коли достатньо. Нічого страшного не станеться.

🎄Новорічний стіл — це просто один вечір. Все псує не їжа, а ставлення до неї. Коли є розуміння, як працює тіло, свята перестають бути проблемою і перестають лякати.

🎄Новий рік — сімейне свято і це — ідеальний час, щоб подбати про близьких.

⭐️Тож цей Новий рік давайте нарешті перехитримо той манливий новорічний стіл!

Не треба бути супергероєм у плащі з сільодки, щоб зупинитися вчасно. Достатньо просто пам’ятати: їжа на столі нікуди не втече (хіба що в холодильник до 2 січня), а ваше гарне самопочуття — це найкращий подарунок і собі і близьким.

Їжте смачно, пийте з розумом, смійтеся голосно і танцюйте під «Jingle Bells» хоч до ранку.

👼Бо Новий рік — це не про те, скільки ви з’їли, а про те, як легко і радісно ви прокинулися 1 січня з думкою:
«Ого, а я ж молодець!».

💃Зустрінемо свято легко — і тіло і душа скажуть ДЯКУЮ 💃

#історія #події
Ворота у вільний світ: День, коли Бранденбурзький символ перестав бути кліткою.
​22 грудня 1989 року історія Європи зробила свій найгучніший вдих. Під проливним дощем, під звуки тисяч голосів та клацання сотень фотокамер, Бранденбурзькі ворота у Берліні знову відкрилися для вільного проходу. Це не було просто відкриттям архітектурної пам’ятки — це був фінальний акт демонтажу «Залізної завіси», яка десятиліттями розрізала серце міста навпіл. 🇩🇪

​Бранденбурзькі ворота, зведені наприкінці XVIII століття як символ миру, за іронією долі довгий час були символом розділення. Після будівництва Берлінського муру в 1961 році вони опинилися в «смузі смерті» — зоні відчуження, де не було місця людям, лише колючому дроту та вартовим. Коли канцлер ФРН Гельмут Коль та голова Ради міністрів НДР Ганс Модров урочисто пройшли крізь них того грудневого дня, світ зрозумів: вороття до минулого немає. 🤝

​Атмосфера була електричною. Попри холодну погоду, навколо воріт зібралося близько 100 000 людей з обох боків. Сльози радості, обійми незнайомців та відчуття неймовірної свободи перетворили цей день на справжнє свято гуманізму. Це була перемога не зброї, а волі народу, який втомився жити в ізоляції. Бранденбурзькі ворота нарешті повернули собі статус головного символу єдності німецької нації. ✌️

​Сьогодні ці ворота — найпопулярніше місце для селфі в Берліні, але для тих, хто пам’ятає 1989-й, вони назавжди залишаться нагадуванням: будь-які стіни, навіть найвищі та найміцніші, рано чи пізно падають під натиском прагнення до свободи. Це урок, який залишається актуальним для всього світу і сьогодні. 🌍

#історія #постаті
Бенджамін Дізраелі — постать, яка довела, що поєднання гострого розуму, літературного таланту та політичної волі здатне підкорити навіть найбільш консервативну імперію світу. Народившись 21 грудня 1804 року, він пройшов шлях від амбітного письменника-денді до дворазового прем'єр-міністра Великої Британії та улюбленого політика королеви Вікторії 👑.

Він був майстром парадоксів. Починаючи кар’єру з написання популярних романів, Дізраелі приніс цей художній хист у стіни парламенту. Його промови були настільки ж блискучими, наскільки й дошкульними. Саме він заклав основи сучасної Консервативної партії, просуваючи ідею «однієї нації» — концепцію, де еліта має піклуватися про добробут робітників, щоб зберегти цілісність країни 🏛️.

У зовнішній політиці Дізраелі діяв як справжній гросмейстер. Саме завдяки його рішучості Британія викупила контроль над Суецьким каналом, що забезпечило королівству статус головної морської держави. Він був тим, хто офіційно проголосив королеву Вікторію імператрицею Індії, зміцнюючи імперський престиж на міжнародній арені 🌍.

Його життя було вічним протистоянням із Вільямом Гладстоном — їхня дуель вважається найвеличнішим суперництвом в історії британської демократії. Дізраелі залишив по собі не лише томи блискучої прози, а й приклад того, як особиста харизма та стратегічне мислення можуть змінювати хід світової історії ✍️.

ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ

Останній у цьому році допис рубрики присвячуємо Никанору Харитоновичу Онацькому (1875-1937) з нагоди 150-річного ювілею митця. Його твір «Наталка» надійшов до колекції Харківського художнього музею від Наталії Никанорівни Онацької, тієї самої Наталки, дитячий образ якої батько-художник закарбував на полотні.

Робота Онацького, здавалося, причаїлася, як її героїня, у куточку передостанньої зали довоєнної експозиції. З тим, місце експонату було визначено не випадково. Окремий стенд «оберігав» невеличкий за розмірами твір (47х25) від можливості «загубитися» серед форматних полотен, а природне денне світло з вікна дуже вдало доповнювало джерело освітлення в картині, що виявляло її живописно-образну вишуканість.
За відтвореними на полотні двома невеликими суміжними покоями непоказного міського помешкання, наповненого побутовими подробицями, твір містить жанрові ознаки інтер’єру. Але акцент на зображеній особі, що підкреслено назвою картини, та блискуче виписані предмети, які оживлюють її простір, значно розширюють інформаційне поле, надають підстави відзначити в композиції елементи портрету і натюрморту. Подібне жанрове ускладнення було в цілому характерним для живопису кінця ХІХ-початку ХХ століття.

Твір не датовано, але маємо інформацію про те, що зображено Наталку, старшу донечку (1910 року народження) з трьох дітей художника. І якщо на картині дівчинці приблизно років сім, не складно визначити, коли і де було написано цю роботу. Никанор Харитонович Онацький на той час мешкав і провадив активну художньо-педагогічну діяльність у місті Суми, куди його було запрошено держслужбою Наросвіти з 1913 року. Як фахівець з дипломом живописного відділення Художнього училища Одеського Товариства Красних Мистецтв, званням вчителя малювання і чистописання у середніх учбових закладах, він викладав малюнок, живопис, історію мистецтв у місцевому кадетському корпусі та гімназії воєнного відомства, а після подій 1917 року – в інституті соціального виховання, педтехнікумі, трудшколі, піхотних курсах. 1920 року Онацького призначено директором Сумського окружного художньо-історичного музею, створеного за його ініціативою як працівника Комісії по збереженню художніх творів, що залишилися у покинутих маєтках. У солідному переліку відповідальності та навантажень самовідданий процесу творчості Онацький завши знаходив час на улюблену справу, на живопис. У цьому творі художника, вихованого в дусі реалістичних традицій, відчутно новаторські тенденції, поступ розвитку живописної мови, в якій поруч із базовими формо - і образотворчими засобами, такими як рисунок, колір, пластика, визначальну роль починає відігравати світло. Все, що попало у поле зору митця і було вписано ним у композицію, просякнуте світлом, виглядає органічно та небуденно. Звичайно, що увагу сконцентровано на постаті дівчинки на передньому плані. Дитина, присівши на ослінчику, зосереджено-слухняно перебирає якусь потерть у мисці, що притримує на колінах. Відчуття процесу роботи підкреслює живописне лушпиння в її маленьких ручках і навкруги високого кошика. Світлий масив печі займає більшу частину робочого простору. На його тлі зображення маленької господині сприймається ще більш тендітним. Широкий гостинний припічок демонструє інших «мешканців» скромного житла. Так, кожен з них, череп’яна крутобока макитра, гордовитий скляний бутиль, велично-блискучий самовар, поза досконалої передачі характерної форми і матеріала, несуть підкреслено-емоційне навантаження. Світло створює відчуття легкості, невимовної зворушливості, що сконцентровано у чистому профілі смуглого видочка дівчинки, її білій сорочечці зі смужками делікатної вишивки, червоній стрічці на темному короткому волоссячку. Світло сповнює ошатності все навкруги неї. Воно ллється через вікно, розташоване вглибині композиції, поєднує перспективу просторів помешкання і природного оточення, розливається веселковою палітрою на долівці. Розміри твору диктували охайну манеру письма з ретельним дотриманням окреслених гострою лінією рисунку форм, витонченими світло-тіньовими і тональними переходами.
Особливо це відчувається у опрацюванні фактури предметів натюрмортів другого і дальнього планів і, звичайно, у старанно, з батьківською ніжністю виписаної постаті донечки.

P.S.
Никанор Харитонович Онацький – талановитий художник, педагог, поет, мистецтвознавець, етнограф, музейник, краєзнавець, митець з непересічними організаторськими здібностями, перспективний науковець, який бачив майбутнє України у розквіті української культури, був активним учасником процесу українізації 1920-1931 років. Але, як відомо з нашої історії, ця більшовицька кампанія перетворилась на Голгофу для нової української інтелектуальної еліти і пов’язана з терміном «розстріляне відродження». Під личиною національного розвою московський режим легко виявляв творчо-активних, яскраво-обдарованих, а головне національно-свідомих особистостей, щоб їх фізично знищити. Така доля спіткала і Никанора Онацького, розстріляного в катівнях к.д.б. 23 листопада 1937.

Наталя Титаренко, мистецтвознавець

#думки
Ніколи не читала більшої правди, ніж у цих словах: «Не потрібно все встигати.
Не потрібно бути супермамою, супердружиною, супергосподаркою, суперпрофесіоналкою чи супержінкою.Бо коли твоє тіло зрештою попросить відпочинку — мало хто згадає, що ти намагалася бути всім одночасно.
Відклади дім на потім.
Вийди на прогулянку, сходи в парк, запишись у спортзал. Купи собі щось смачне, піди до перукаря, поспи довше, вдягни улюблений одяг.
Будь собою, дбай про себе, люби себе — просто для себе!
Діти виростають, чоловік може піти, роботу завжди можна змінити, а дім знову стане брудним. Але твоя емоційна рівновага може не отримати другого шансу.»