Міжнародний день перевірки звуку
Міжнародний день перевірки звуку (International Sound Check Day) або Міжнародний день саундчека, що відзначається 12 грудня, є унікальним святом, яке вшановує важливу роль саундчеків в аудіо- та музичній індустрії. Цей день повʼязаний із фразою “перевірити раз-два, раз-два”, яка часто використовується під час перевірки звуку, і збігається з датою 12/12, що символізує цифри один і два. 1

Святкування Міжнародного дня перевірки звуку
Гурти та музиканти заохочуються до перевірки звуку, навіть якщо у них немає концерту, щоб відзначити цей день.
Люди можуть взяти участь у святкуванні, сказавши “один два, один два” у мікрофон або привітавши інших цією фразою.
День набув популярності в Інтернеті, де обговорюють важливість саундчеків та діляться досвідом, пов’язаним зі звукорежисурою.
Еволюція саундчеків
1920 – Виникнення аудіоінженерії з розвитком аудіотехнологій та радіомовлення.
1962 – Офіційне запровадження терміну “саундчек” у музичній індустрії.
1970 – Впровадження передових технологій звукопідсилення, що підвищує значення саундчеків.
1990 – Розширення саундчеків на сценічний моніторинг і розробка внутрішньоканальних моніторів.
1963 – Проблеми під час світового турне The Beatles з якістю звуку призвели до практики спеціальних саундчеків перед концертами, що створило прецедент для майбутніх виступів.
Міжнародного дня перевірки звуку — це більше, ніж просто химерне свято; це визнання кропіткої роботи, яка стоїть за кожним успішним аудіовиступом. Це свято неоспіваних героїв світу звуку — звукорежисерів, техніків і музикантів, які гарантують, що кожна нота і кожне слово будуть почуті чітко і ясно. Це свято мистецтва і науки перевірки звуку та людей, які присвячують свої навички вдосконаленню наших слухових вражень.

Elli Berlin у *Sonne* — це коли Rammstein раптом вирішили перевтілитися в одну дівчину з дредами й сказали: «Ну давай, потягнеш?» — і вона спокійно відповіла: «Тримай мою мікрофонну стійку».

Чорні дреди, виголені скроні, сірі очі, що виглядають бездонними з чорною лайнерною обводкою й стрілками, майже до вух. Чорний шкіряний корсет, чорні драні легінси — порвані навіть на сідницях. Це чистий рок-протест: тіло як ще один інструмент, такий самий грубий і чесний, як гітара чи барабан.

І цей голос. Хрипкий, важкий, з металевим присмаком — наче душа Тілля Ліндеманна на хвильку переселилася в дівоче горло, але залишила там місце й для жіночої люті, і для ніжного тремтіння. Вона не просто співає *Sonne*, вона її випльовує, гарчить, розтягує, рве на шматки й збирає заново.

У коментарях під відео — суцільне «Gänsehaut», «Powerfrau», «besser als viele offizielle Covers». Люди пишуть, що ніколи не думали, що жіночий вокал може настільки органічно лягти на риф Rammstein, що навіть «Till kann stolz sein». Видно, як німці кайфують: для них це не «дівочий кавер», а повноцінна бойова версія, яка стоїть поруч з оригіналом, а для когось — і попереду.

Тут все працює: образ, пластика, манера тримати сцену (не дарма її в німецькій пресі називають однією з найпомітніших фронтвумен сучасної metal/dark-wave сцени ), і той особливий вайб німецького року, що відчувається в кожному русі. Не дивно, що її ставлять хедлайнером на рок-фестах і байкерських тусовках — як-от у Кульмбаху, де Elli Berlin виступає головним актом великого мотозльоту .

Sonne у виконанні Elli Berlin — це коли ти включив «просто кавер», а через три хвилини сидиш з мурашками й думаєш: «Окей, тепер у цієї пісні офіційно два канони».

https://www.youtube.com/watch?v=z358pgH78Cs з 2ї хвилини

🗣Російська мова домінує у Верховній Раді. При цьому це не мова Лермонтова чи Толстого, це брутальна лайка. Загальний рівень культури парламенту, якщо вимкнути мікрофони, дуже низький, — нардеп В'ятрович
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

5 міфів про військових кореспондентів, в які досі вірять🤯
Міф 1:Військовий кореспондент — це завжди чоловік у камуфляжі.
Факт: У світі багато жінок, які працюють на передовій. Вони беруть інтерв’ю, пишуть репортажі, готують аналітику. Стать не визначає професійну здатність.

Міф 2: Це романтика й адреналін.
Факт: Реальність — це безсонні ночі, сльози, тиша після вибуху і постійна відповідальність за кожне слово. Адреналіну тут мало, а ось моральний тиск — дуже багато.

Міф 3: Журналіст на війні — це герой.
Факт: Ми не герої. Ми свідки. Герої — ті, хто стоїть на передовій. Наша робота — дати голос їхній історії.

Міф 4: Військовий журналіст завжди працює з камерами та мікрофонами.
Факт: Часто це блокнот, диктофон або ноутбук. Більшість матеріалів готуються в умовах обмеженого зв’язку, інтернету чи навіть у “польових” умовах.

Міф 5: Військова журналістика — нова і модерна професія.
Факт: Вона існує століттями. Перші відомі військові кореспонденти з’явилися ще під час Кримської війни (1853–1856). Їхні репортажі друкували в газетах, і саме вони сформували стандарти правди, ризику та етики, які діють і сьогодні.
Військова журналістика — це не романтика і не шоу. Це відповідальність, правда і історія, яку ніхто інший не розкаже.
#журналістика #військовакореспонденція #журналістка

Rode випустила Wireless Micro Camera Kit — бездротові мікрофони, оптимізовані для цифрових камер. Новий приймач має 3,5-мм вихід, кріплення «холодний черевик» та 1,1-дюймовий AMOLED-дисплей. Додано підтримку Bluetooth Direct Connect для підключення до iOS https://channeltech.space/gadgets/rode-has-unveiled-its-wireless-micr...

❗️У кабінеті мера Львова знайшли прослуховувальний пристрій

У звичайний зарядний блок радіотелефону криво припаяли сім-карту, карту пам’яті та мікрофон. Минулого тижня телефон почав «виснути», віддали в ремонт — результат бачите. Кому і навіщо це потрібно — мають з’ясувати правоохоронці.

Гра у блогера

«Сьогодні очікується невеликий дощ, місцями туман, а також підвищена активність Марка, який вирішив стати блогером», – саме так міг би звучати прогноз погоди того дня.

Марко прокинувся, відкрив вікно й отримав від дощу безкоштовний душ. «О, контент!» – подумав він і відразу схопив телефон. Почав знімати відео, як «стихія» атакує його скромну оселю. Правда, на відео було видно лише те, як він кривиться й чхає.
– Друзі, всім привіт! Це мій перший блог! – сказав Марко, тримаючи телефон догори дриґом, так що глядачі бачили його ніс і шматок люстри.

Замість звичайних кроків – придумав «челенджі». Замість того щоб помити підлогу, він оголосив: «Зараз я протестую революційний метод прибирання – шкарпетками!» І ковзнув так, що врізався в шафу. Контент – є. Синяк – теж.

Марко намагався виглядати серйозно, але серйозність зникала, щойно кіт Сніжок стрибав на камеру.
– Друзі, зустрічайте мого помічника-блогера. І знімав, як Сніжок ганяє за паперовою кулькою.

Марко поступово звикав до ролі «блогера». Якщо раніше він соромився тримати телефон на людях, то тепер ходив з ним, як з мікрофоном, і коментував усе, що бачив. У магазині він влаштував «огляд цін», у транспорті – «подкаст про суспільство», а на базарі намагався знімати «соціальний експеримент», поки продавчиня не відібрала в нього телефон зі словами:
— Або купуй яблука, або йди з Богом, режисере.

Сусіди спершу жалілися: то він у дворі «тестує лайфхаки» і намагається відкрити консерву ключами від під’їзду, то проводить «інтерв’ю з голубами». Голуби, щоправда, не відповідали, але лайків під відео було більше, ніж під його фото в паспорті.

Поступово сусіди почали здаватися. Бабусі з лавки охрестили його «наш блогер» і навіть почали потрапляти в його відео як «експерти з життя». Одного разу Марко запустив рубрику «Запитання від аудиторії». І перше питання від глядачів було:
— Скільки тобі ще дозволятимуть знімати вдома, перш ніж тебе виженуть?
Марко задумався. Але замість відповіді зняв драматичне відео: як він пакує рюкзак «у велику подорож». Насправді він ішов у найближчий парк.
— Друзі, це мій перший тревел-блог поза межами цивілізації! — сказав він, знімаючи качку в ставку.
Качка плюхнулась у воду й обдала його бризками. «О, контент!» — радісно закричав Марко.

Найепічнішим було відео з «оглядом їжі». Марко замовив піцу, але кур’єр запізнився. Він так довго розповідав про «складові майбутнього шедевру», що, коли піца нарешті приїхала, камера сіла. А Марко з’їв усе сам, бо «не можна їсти холодну їжу, шкідливо для шлунка».

– Блогерство – це серйозно! – пояснював він бабусі. – Можна заробляти мільйони!
– То може, хоч посуд помиєш мільйонами? – відповідала вона й підсовувала йому губку.

З часом у нього з’явилися справжні підписники. Не лише друзі чи сусіди, а й незнайомі люди, які писали коментарі.
Так і почалася його «гра у блогера»: одні сміялися з його відео, інші дивилися їх з жалем, інші радили «знайти нормальну роботу», але перегляди росли.

Одного ранку він прокинувся знаменитим: про «хлопця, який робить контент з усього» написали в місцевій газеті. Правда, стаття мала заголовок: «Блогер чи божевільний?»
Марко відчував себе потрібним. Він навіть придумав власне гасло:
— У світі, де всі серйозні, я буду смішним!

З кожним новим відео Марко все більше входив у роль. Він почав вести "мотивуючі ранкові ефіри". О 6-й ранку вийшов на балкон у піжамі й вигукнув:
— Друзі! Ви можете досягти всього! — і тут ізнизу пролунало:
— Ти можеш замовкнути, бо люди спати хочуть?!
Марко знітився лише на хвильку. Адже справжній блогер не здається.

Він вирішив зробити прямий ефір «24 години не сплю». На 3-й годині він уже залипав, на 6-й — говорив із тостером, а на 10-й — співав колискові сам собі.

Стрім перервала бабуся, яка просто вимкнула Wi-Fi зі словами: «Спи, герой інтернету».

У Києві під час публічного звіту голови Деснянської РДА Максима Бахматова сталася сутичка з його опоненткою, заступницею голови КМДА та депутаткою Київради Ганною Старостенко.

За даними очевидців, Старостенко намагалася виступити під час заходу, але Бахматов почав забирати в неї мікрофон, після чого виникла штовханина. Сторони звинуватили одна одну у нападі.

На відео з події Бахматов заявив: «Ви напали на людину президента. Виведіть її або сідайте і слухайте мовчки, доки я не закінчу, це не ваша презентація».

Нагадаємо, президент Володимир Зеленський призначив Бахматова головою Деснянської РДА у травні 2025 року.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

11 серпня 1984 року. Рональд Рейган під час пресконференції жартує про «оголошення росії поза законом».

Президент США Рональд Рейган, перевіряючи мікрофон перед пресконференцією, для розминки мовного апарату, заявив на всю країну, не знаючи, що мікрофон увімкнули:

💬"Дорогі американці, дуже радий повідомити вам, що я щойно підписав закон про оголошення росії поза законом на віки вічні. Бомбардування почнеться за п'ять хвилин"

Ахах, в одеській автошколі викладач забув вимкнути мікрофон після уроку.
Дивитися зі звуком. Ох ці перездачі😁