#ШІ #ліричний_нарис #ода_природі Репетиція Тиші Осінь. Вона не приходить — вона перетікає, як витончений, густий сироп, що повільно огортає світ. Вона не є простою зміною календарних дат; це стан душі, вистражданий дозвіл на спокій, на інтроспекцію, на ту особливу, крихку меланхолію, яка не руйнує, а натомість – вивільняє простір для світла. Це пора року, коли природа, втомлена від бучної літньої опери, починає свою сольну партію, зіграну на струнах печалі, але виконану з такою філігранною майстерністю, що від неї перехоплює подих. Осінь — це елегантна дама, що неквапно скидає свої шовкові, зелені шати, замінюючи їх на парчу візантійського золота. Вона — золоте знеболювальне для літніх ран, розчарувань і недосконалих обіцянок. З кожним опалим листом повітря стає прозорішим, немов знімається шар пилу з поверхні світу, і ми нарешті бачимо речі у їхній оголеній, бездоганній суті. Пройдіться осіннім лісом. Тут не листя, а візерунок, витканий зі сновидінь. Кожен клен чи береза — це художник-абстракціоніст, який залишив свій останній, найяскравіший шедевр. Вони дарують нам не просто відтінки жовтого: це мідь, розплавлена на вогні згасаючого дня, це колір старого коньяку, що набрав сили у дубовій бочці часу, це шафран, змішаний із золотом іржі. Листя, що падає, — це не смерть, а трансформація: кожен лист є остання, найдорожча монета, кинута у бездонну скарбницю землі, що забезпечить весняне відродження. Коли Ви ступаєте по цьому килиму, кожен шелест — це крок часу, що несе відбиток кожної минулої секунди. Це тихий годинник, що нагадує про плинність, але робить це так ніжно, що смуток перетворюється на естетичне задоволення. Змінюється не лише візуальний, а й ароматичний ландшафт. Повітря стає густим, майже оксамитовим. Воно пахне гіркотою дубової кори, що промокла під ранковим дощем, солодкістю ферментованих, гниючих яблук, які не встигли зібрати, і терпким, обіцяним димом від перших багать, що розпалюють, щоб зігріти душу. Цей запах — це ностальгія, що має матеріальну, відчутну форму. Він проникає глибоко, викликаючи образи з минулого, які були настільки приховані, що Ви забули про їхнє існування. Це як несподіваний привіт від забутої дитячої мрії. А вода… Річки та озера стають дзеркалом для печалі неба. Вони втрачають свою літню, грайливу прозорість, стаючи важкими, інертними, ніби чекають інструкцій від космосу. Їхня поверхня — витончений, матовий кришталь, що затамував подих, очікуючи на перший, обережний удар морозу. По ній пливуть хмари, відображаючи небо, яке стало низьким, свинцевим, але в якому все ще можна побачити крихітні, неймовірно яскраві проблиски небесного сапфіру, що сяють, як нагадування про вічну весну. Хмари, ці масивні, ватяні кораблі, тепер пливуть не до літніх портів радості, а до невідомих гаваней зимового сну. І ось приходить туман. Він — це дихання вічності. Це поезія, написана молоком на світанковій папері. Він стирає межі між реальністю і спогадом, між деревом, яке є, і деревом, яке було. Туман перетворює звичайний парк на фантасмагорію, де кожен силует — це архетип, де кожна лавка — філософський причал. Це мить, коли світ зізнається у своїй ілюзорності, дозволяючи нам повірити, що за наступним молочним завісою можна зустріти свою юність. Осінь дарує нам рідкісну можливість спостерігати за малими життями, які готуються до великої паузи. Гнізда, покинуті птахами, висять на гілках, як архітектурні шедеври покинутого щастя. Вони — порожні, але не мертві, лише законсервовані до наступного сезону. Тонкі, срібні філіграні павутини розтягнуті між гілками, створені не для лову комах, а ніби для вловлювання світла — останнього, розсіяного, безпосереднього світла. Для ліричного "Я" осінь — це час інтроспекції, час, коли митець нарешті отримує дозвіл на печаль, щоб очистити свій внутрішній простір. Це не час для активних дій, а для дегустації почуттів. Роздуми про плинність часу стають не гнітючими, а навпаки, елегантно заспокійливими. Ми приймаємо, що краса має свою кульмінацію і своє завершення. Це смуток не як руйнування, а як вишукане, ідеальне очікування. Осінь — це остання, найяскравіша спроба втримати колір перед білою капітуляцією. Це прощальний бал, де кожен рух листка, кожен промінь сонця, що ковзає по мокрій корі, є танцем на межі небуття. Але у цій елегії є глибока, безмовна обіцянка. Осіння земля — це постіль, яку ретельно готують для сну, дбайливо застеляючи її різнокольоровою ковдрою. Ніжність осені полягає саме у її безумовній згоді з необхідністю змін. Вона не бореться з неминучим, а перетворює його на мистецтво. Коли Ви вдихаєте осіннє повітря, Ви вдихаєте чисте почуття. Це не смуток, а катарсис. Це особливе, очищене відчуття життя, яке дає сили чекати нової, яскравої весни. Осінь є доказом того, що завершення може бути бездоганним. І в цій бездоганності ми знаходимо справжній, тремтливий спокій.

#світ #архітектура У Північній Америці є свій романтичний пам’ятник — замок Больдта, зведений в архіпелазі Тисячі островів на річці Святого Лаврентія. Джордж Больдт, власник легендарного готелю «Уолдорф-Асторія», розпочав будівництво у 1900 році як грандіозний подарунок своїй дружині Луїзі. Товсті кам’яні стіни, мармурові зали, вежі та сади мали стати втіленням вічного кохання. Але в 1904 році, коли роботи йшли повним ходом, Луїза раптово померла. Дізнавшись про трагедію, Больдт негайно зупинив будівництво, і замок залишився порожнім — символом нездійсненої мрії. Більш як сімдесят років руїни мовчки берегли історію кохання та втрати, доки у 1977-му не почалася реставрація. Сьогодні Boldt Castle знову сяє: відновлені інтер’єри, доглянуті сади, а острів-серце приймає туристів і закохані пари. Дістатися сюди можна паромом з Александрії-Бей у штаті Нью-Йорк або з канадського Гананока.

Зроби перше замовлення та отримайте 200 грн бонусів!!! Якщо за Вашим посиланням-запрошенням скачають програму Агромаркет, оформлять у додатку перше замовлення та заберуть його, то Ви отримаєте 77 бонусних гривень, а Ваш друг (подруга) отримають 99 бонусних гривень. 👉 Реєструйся тут: https://agro-market.net/referal/?r=1041729 Запрошуйте друзів, заробляйте більше та користуйтеся всіма перевагами Agro-Market™!💖 #заробіток #робота #роботамрії #заробітоквінтернете #заробітоконлайн #реклама #вакансія #партнерськапрограма #реферальнасистема #гроші #ЗапросиДруга #ПасивнийДохід #ЗаробітокОнлайн #Кешбек #ОнлайнРобота #ПасивнийДохід #Фріланс

🫡 Олександр Долгополов повернувся на корт і провів у Сумах майстер-клас для юних тенісистів Майстер-клас пройшов на кортах клубу «Тенісна академія», участь у ньому взяли понад 20 юних тенісистів. Олександр Долгополов, який захищає Україну у лавах 425-го окремого батальйону безпілотних систем «ОЧІ» на сумському напрямку, розповів, що із задоволенням скористався можливістю поспілкуватися з юними тенісистами, щось їм показати та чогось їх навчити. "Діти - це прекрасно. І те, що вони можуть тренуватися в такий час - це важливо. Тому що в кожної дитини є мрії. І навіть у такий час вони продовжують за ними йти. Тому це добре. Важко сказати, чи вийде просто тут виростити дванадцяту ракетку світу - це дуже довгий шлях, і дуже багато чого має співпасти. Але почати звідси точно можна. І сподіваємося, що така дитина виросте" #tennis #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Кава, як і Україна об’єднує. Реєструйся в реферальній програмі my coffee friends, запрошуй друзів та отримуй бонуси з кожного їх замовлення. Як це працює? Відправ посилання другу, використовуючи будь-який зручний для тебе канал зв'язку. Запрошення зараховується, як тільки твій друг зареєструється за твоїм посиланням і зробить як мінімум 1 успішне замовлення. А що для мене? За кожне успішне запрошення ти отримуєш реферальні бали (1 запрошення = 1 бал). Реферальні бали можна використати на отримання подарунку зі списку представленого на цій сторінці. Кількість твоїх друзів, які хоча б раз купили каву, буде автоматично відображатися у твоєму особистому кабінеті. Чим більше друзів запросив — тим більше подарунків отримав. Також отримуєш 3% від суми кожного замовлення на каву кожного зі своїх друзів та 1% на замовлення товарів з магазину. Бонусні бали можна використати на придбання кави та товарів з магазину. А що для друга? Після реєстрації за твоїм посиланням, друг отримує 10000 бонусів (1 грн = 100 бонусів) і може одразу ж використати їх в рахунок оплати замовлення. Хай всі п’ють сортову каву замість шмурдяку з супермаркету — і твої друзі, і друзі твоїх друзів! 👉 Реєструйся тут: https://mcf.com.ua/r/sX1MqN Запрошуйте друзів, заробляйте більше та користуйтеся всіма перевагами MCF !💖 #заробіток #робота #роботамрії #заробітоквінтернете #заробітоконлайн #реклама #вакансія #партнерськапрограма #реферальнасистема #гроші #ЗапросиДруга #ПасивнийДохід #ЗаробітокОнлайн #Кешбек #ОнлайнРобота #ПасивнийДохід #Фріланс

#архітектура #історія Забутий Хрещатик: архітектурні перлини, що зникли назавжди Дім оборони (колишній прибутковий будинок Дмитра Агренєва-Славянського) вул. Хрещатик, 1/2 Будівництво цієї унікальної споруди розпочалося у 1891 році за проєктом київського архітектора Миколи Казанського. Замовником був видатний співак і диригент Дмитро Агренєв-Славянський, який мріяв створити на Хрещатику справжній центр слов’янської культури та музики. План був грандіозним: дві концертні зали (на 5000 та 500 місць), музична школа, бібліотека, книгарня, готель і крамниці. Будівля вражала своїми масштабами — г-подібна форма, розкішна цегляна орнаментика, цибулинні бані на даху. Та фінансові труднощі змусили митця відмовитись від своєї мрії — будинок перейшов до купця Боруха Рабіновича, який перебудував його під прибутковий дім. До революції тут діяли ресторани, клуби, товариства, а за радянської влади — клуб «Радпрацівник» та комітет Спілки робітничої молоді. У 1930-х роках споруду перебудували — спершу за проєктом Павла Альошина, потім Олександра Лінецького. Так вона стала Будинком оборони імені Михайла Фрунзе, набувши суворих монументальних рис радянського стилю. Під час боїв за Київ у 1943 році будівлю спалили, а після війни — остаточно розібрали в рамках реконструкції Хрещатика. Сьогодні на її місці стоїть готель «Дніпро», а велична споруда з минулого живе лише на старих світлинах і в пам’яті киян.

#кіно #рекомендація «"Reve ta stohne" on tour» (2024) реж. Надія Парфан Жанр: музичний Хронометраж: 30 хв. 💭 Про що фільм: Як далеко можна зайти на шляху до мрії? Женя і Макс перестали ходити в офіс і серйозно взялись за музику. Їхній гурт має назву «Reve ta stohne». Хлопці займаються горловим співом і мріють стати справжніми рок-зірками. Та для початку їм знадобляться музичний кліп і студійний альбом. А головним чином – гроші, якими треба за це заплатити. У пошуках заробітку «Reve ta stohne» їдуть на Захід. Дивитися - тут: https://takflix.com/uk/films/reve-ta-stohne-tour

#вистави Київський незалежний театр “Дикий театр” представив нову постановку “Дуже сумна людина”. Пермʼєра відбувалася 4 жовтня у Всесвітній день тварин. Головна тема вистави – адопція безпритульних тварин. Творці розглядають проєкт не лише як мистецьку подію, а і як спосіб нагадати про важливість турботи про тварин. П’єса “Дуже сумна людина” розповідає про самотнього чоловіка, у якого розвалилося все: робота, кохання й мрії. На даху багатоповерхівки він вирішує вкоротити собі віку, але в останній момент зустрічає кота, що пропонує нашому герою дивну угоду, яка перевертає його життя догори дригом. Вистава створена спільно Suziria Group і є частиною репертуару театру. Найближчий показ відбудеться 7 листопада. Квитки доступні на сайті театру. https://wild-t.com.ua/afisha/duzhe-sumna-liudyna/ Детальніше – у релізі: https://docs.google.com/document/d/1mi6jE6_xsgZkX7r0bqNTNWXwwR_cYzLRMtLJTpz8po0/edit?tab=t.0

#поезія Мов давня легенда — туманна містерія нив, Заманила в тенета спрагле серце твоє, Аби в чарах кохання тверезий розум згубив — Залишся із нею, доки часомір не проб’є. І ніч розплете її оксамитове, пишне волосся, Щоб ти в ньому потонув, мов у хвилях Дніпра. Якщо на порятунок надіявся досі — Швидко змусить забути про відступ ця гра. Відбиток двох душ у плесах нічної ріки Розглядатиме місяць — сріблистий глядач. Забуттям підкорені всі твої думки — Про них цілунками палко тлумач. Шепотітиме діва, коханка серпанкових жнив, Томливу елегію про втілені мрії. Сповна, до останку, їй сьогодні служив. О, як же тремтить зморене ласками тіло! 15.04.2025 Іра Спірідонова

#поезія Ось так пірнула би у глибину небес! Щоби від щастя крила розпустились. Із шумом, гомоном, відчути плеск, І щоб на крилах ангели вмістились. Пірнути в цю небесну тишину, Вдихнути кришталеві пухові тумани, Спіймати хмарку, потім ще одну І хай вона в долонях снігом тане. Земну забути на мить метушню, Забути про вітри і буревії, Не чути вибухів, не бачити вогню, А свято вірити в свої дитячі мрії. Галина Поважняк