Всесвітній день обізнаності про мієлодиспластичний синдром Всесвітній день обізнаності про мієлодиспластичний синдром (MDS World Awareness Day) – це щорічний захід, метою якого є підвищення обізнаності про мієлодиспластичні синдроми (МДС), групу захворювань кісткового мозку, що спричиняють його недостатність. Цей день, що відзначається 25 жовтня, об’єднує світову спільноту пацієнтів, пацієнтські групи та професіоналів, щоб підтримати людей, які живуть з мієлодиспластичним синдромом. Основний метод діагностики мієлодиспластичного синдрому – дослідження крові. При МДС можливе зниження як одного показника, так і сукупності. Діагноз ставлять тільки при стійкій (не менше півроку) цитопенії, якщо не знайдені інші причини. Якщо виникає підозра на мієлодиспластичний синдром, роблять трепанобіопсію і пункцію кісткового мозку. Отриманий біоматеріал піддають гістологічному і цитологічному дослідженню Значення події Основними цілями Всесвітній день обізнаності про мієлодиспластичний синдром є: Підвищення обізнаності. Висвітлюючи проблеми та досвід людей, які живуть з мієлодиспластичним синдромом, цей день має на меті проінформувати громадськість про цей стан та його наслідки. Сприяти підтримці. Життя з мієлодиспластичним синдромом може бути складним як фізично, так і емоційно. Цей день є платформою для згуртування підтримки постраждалих людей, забезпечуючи їм доступ до необхідних ресурсів та догляду. Об’єднуючи пацієнтів, осіб, які доглядають за ними, медичних працівників та адвокатів, Всесвітній день розповсюдження інформації про мієлодиспластичний синдром сприяє зміцненню почуття спільноти, гарантуючи, що ніхто не повинен стикатися з проблемами цієї хвороби наодинці.

#новини ШІ робить підлітків розумнішими — але… поверховими. Дослідження Oxford University Press показало, що 8 з 10 британських школярів уже використовують ШІ для навчання. Вони швидше розв’язують задачі, миттєво пишуть реферати й «думають разом із машинами» — але суперсила зникає, щойно забрати доступ до ChatGPT. — 60% визнали, що ШІ шкодить їхнім навичкам; — 25% — що навчання стало «занадто легким»; — Кожен десятий — що майже перестав мислити критично. Такі от справи.

На Київщині дозволили профілактичний відстріл хижаків — лисиць, вовків, шакалів та єнотовидних собак — через загрозу поширення сказу Таке рішення ухвалив оперативний штаб Ради оборони області після того, як з початку року зафіксували вже 67 випадків цього небезпечного захворювання. Полювання дозволене лише у будні дні, з дотриманням комендантської години та під контролем уповноважених осіб. Зразки добутих тварин передаватимуть на дослідження до Держпродспоживслужби. Рішення діятиме до 28 лютого 2026 року. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

Oura запустила редизайн застосунку з трьома основними вкладками. Впроваджено нову функцію «Кумулятивний стрес», яка відстежує вплив хронічного стресу на організм. Oura розпочала дослідження Blood Pressure Profile для виявлення ранніх ознак гіпертонії. https://channeltech.space/soft/oura-launches-updated-app-and-cumulative-stress-feature/

#ШІ #магічний_реалізм #Сейнен Шепіт Міських Ліхтарів: Секрет Хікарі-чо Сірий, вічний дощ Токіо омивав скло шкільних вікон, створюючи розмиті акварельні плями з неонових вивісок. Шістнадцятирічна Міка Акіяма йшла додому. Вона належала до того типу старшокласниць, яких не помічають. Її шкільна форма здавалася на ній трохи більшою, аніж потрібно, а її погляд був завжди опущений, ніби вона шукала на асфальті загублені істини. Вона була невидима в галасливому потоці однокласників, які обговорювали останні ігри та поп-ідолів. Її самотність була її схованкою. Вона мріяла про світ, де її внутрішній, надмірно чутливий світ не потрібно було б ховати. Її єдиною зброєю проти світу була стара, потерта плівкова камера, яку вона ніколи не випускала з рук, і рюкзак, обвішаний дрібними, химерними значками з локальних ґачапон-автоматів. Єдине, що по-справжньому цікавило Міку, були старі міські ліхтарі. Не сучасні світлодіодні стовпи, а старі газові ліхтарі, що залишилися на звивистих вуличках району Хікарі-чо (Місто Світла). Вона вірила, що вони були не просто освітлювальними приладами, а очима міста, які не спали. Вона клялася, що іноді, у глибоких сутінках, вони тихо шепочуть історії тим, хто готовий слухати. Одного вечора, коли дощ перетворився на легку мжичку, Міка завернула у вузький, майже забутий перевулок, де стояв ліхтар зі зламаним, іржавим ковпаком. Вона підняла камеру, щоб зробити знімок його сумної краси, і тут почула його. Це був не голос у звичному сенсі, а тиха, напружена мелодія, схожа на дзвін вітряних дзвоників, що лунав усередині її голови. Вона відчула гострий, пронизливий сум. Міка швидко сфотографувала ліхтар. Коли вона подивилася на проявлене пізніше фото, то побачила на ньому ледь помітне, мерехтливе світло, схоже на крихітну, примарну комаху. З того дня шепіт посилився. Міка почала систематично обходити район Хікарі-чо. Вона помітила, що лише деякі ліхтарі – старі, з дивними, вигадливими візерунками на склі – випромінювали цю незвичайну енергію. Вона почала їх фотографувати, збираючи, як вона їх називала, "Голоси Світанку". Її стара плівкова камера фіксувала те, чого не бачило людське око. Кожен знімок, проявлений у напівтемряві її кімнати, показував короткий, розмитий момент із минулого міста: сцени зниклих фестивалів, обличчя людей, які давно пішли. Це була магія, яка впліталася у звичайну, сіру буденність. Одного разу, у занедбаному парку, де стояло покинуте святилище, Міка фотографувала старий ліхтар-ліхтарик, що тихо "співав" свою меланхолійну пісню. На лавці сидів хлопець її віку, який виглядав таким же "зайвим" у цьому світі, як і вона сама. Хірокі Ямамото. Він мав безтурботне, але меланхолійне обличчя і завжди носив із собою записник, у якому робив ескізи. Його шкільна форма була акуратною, але його очі — неймовірно уважними, завжди наче в пошуках чогось невидимого. — Вони співають, так? — тихо запитав він, не відводячи погляду від ліхтаря. Міка застигла, стискаючи камеру. — Ти... ти теж чуєш? — ледве чутно прошепотіла вона. — Звісно, чую. Але ти їх фотографуєш. Це краще. Я лише можу малювати схеми їхніх хвиль. Я називаю їх Хікарі-но-Кое — Голоси Світла, — він перевернув сторінку свого блокнота, де були складні, майже езотеричні малюнки, що нагадували вібрації звуку. — Ці ліхтарі — це залишки давньої магії, що оберігає місто, і вони «активуються» особливим світлом. Це була мить чистої, анімешної близькості. Міка вперше відчула, що вона не "невидима". Вона була потрібна. Міка та Хірокі почали свою таємну місію. Після уроків, коли місто огортала фіолетова чиста ніч, вони зустрічалися. Міка фотографувала, Хірокі малював. Вони ділилися своїми знаннями. Хірокі пояснював, що кожен "Голос Світанку" зберігає в собі не лише спогади, але й емоційний відбиток людей, які проходили повз. Це була історія міста, написана світлом і почуттями. Міка вперше розквітла. Її світ, раніше замкнений, знайшов свого супутника. Їхня спільна мета — "зрозуміти" ліхтарі — стала їхнім спільним голосом. Вони сміялися, ховаючись від нічної охорони, і шепотіли свої таємниці, як двоє дітей, що знайшли спільний скарб. Ця дружба, народжена з магічного реалізму, стала для Міки найреальнішим, що вона мала. Одного разу вони виявили, що "голоси" ліхтарів слабшають, їхні пісні стають дедалі тихішими і сумнішими. Хірокі знайшов оголошення в місцевій газеті: мерія планує "комплексну модернізацію" старого району, замінивши всі старі ліхтарі на нові, уніфіковані, "енергозберігаючі" моделі. Для Міки це було не просто знесення: це було знищення душі Хікарі-чо. Вона відчула не просто смуток, а палкий, юнацький гнів і бажання діяти. Їхні дослідження привели їх до "Серця Ліхтарів" — найстарішого, майже повністю зламаного кам’яного ліхтаря, що стояв на невеличкій площі в центрі Хікарі-чо. Це був Іші-Доро — храмовий ліхтар, якому було понад сто років, і, за легендами, він був джерелом усієї магії району. Він був зламаний, але ще жеврів. І його збиралися демонтувати першим. — Якщо його приберуть, усі "Голоси Світанку" замовкнуть назавжди, — з відчаєм сказав Хірокі. — Ми маємо їх захистити! — Як? Ніхто не повірить у наші "голоси" і "хвилі"! — заперечила Міка. Міка вирішила використати свою зброю — фотографію. Вона проявила найкращі, найбільш "магічні" знімки, на яких були чітко видно обриси минулого і мерехтливе світло. Вона таємно створила невелику "виставку", розвісивши ці фотографії біля "Серця Ліхтарів". Її надією було привернути увагу. Вона ризикувала бути висміяною, але вперше в житті їй було байдуже. Вона мала мету, і її голос вперше мав значення. Настала мить демонтажу. Міка, вперше в житті, стояла не зігнувшись. Вона тримала свій фотоапарат, а поруч стояв Хірокі і невелика група нових, "дивних" друзів. До них підійшов представник мерії, вимагаючи припинити протест. Міка, дивлячись йому прямо у вічі, виголосила свою промову — тиху, але напрочуд сильну: — Ви бачите лише старе, іржаве сміття, яке потрібно замінити на щось "ефективне"! Але ми бачимо пам'ять! Ви не можете замінити душу світлодіодом! Якщо ви знищите цей ліхтар, ви знищите нашу здатність бачити диво! Це була не просто промова, це була активація. Міка та Хірокі та їхні друзі почали торкатися "Серця Ліхтарів", згадуючи найяскравіші моменти, пов'язані з містом. Зладнаний ліхтар почав тихо світитися. Його шепіт перетворився на чистий, дзвінкий звук, що пролунав над площею. Це була справжня магія, що виходила від спільноти, яка знайшла свою приналежність. Мерія не відступила, але громадська думка змінилася. Навіть кілька дорослих, які колись вірили в диво, але забули, почали підтримувати дітей. Вони досягли компромісу: "Серце Ліхтарів" та кілька інших старих "Голосів" залишаються на місці як "історичні пам'ятки". Міка більше не була "невидимою". Вона знайшла свій голос, знайшла друзів, знайшла своє місце. У кінці, коли вони з Хірокі пізно ввечері фотографували один з відновлених ліхтарів, вона усвідомила: місто стало не просто набором будівель, а живим організмом, що дихає магією. Диво завжди буде поряд, доки є ті, хто готовий його побачити та захистити. А її шлях, шлях від невидимої дівчинки до захисника душі міста, тільки-но почався.

Всесвітній день статистики Без участі статистики сьогодні не можна уявити жодної сфери людської діяльності. Статистичні відомості є базою для будь-якого рішення, планування та дій у масштабах окремих країн чи світу загалом. Державні статистичні органи та відповідні відділи комерційних організацій збирають дані, на основі яких визначаються закономірності, проводиться їх аналіз, розробляються системи досліджень. Незаперечні докази у вигляді об’єктивних показників завжди допомагають зробити правильний вибір. Саме збору інформації та людям, які займаються цією корисною справою, присвячено спеціальне міжнародне свято — Всесвітній день статистики, який відзначають раз на 5 років 20 жовтня. Як виникла ідея відзначати Всесвітній день статистики? Після Другої світової війни виникла потреба вироблення та встановлення єдиних методологічних стандартів та основних принципів статистики у всіх країнах. Заради досягнення цієї мети в 1946 році було створено Статистичну комісію Організації Об’єднаних Націй — головний орган глобальної статистичної системи, який координує міжнародну статистичну діяльність. Комісія об’єднує головних статистиків країн-членів ООН у всьому світі. Підрозділом Статистичної комісії ООН є Статистичний відділ ООН, заснований у 1947 році, який збирає та розповсюджує глобальну статистичну інформацію, розробляє стандарти статистичної діяльності, а також підтримує зусилля країн щодо вдосконалення національних статистичних систем. Відділ регулярно оприлюднює оновлені дані, такі як Статистичний щорічник та Світовий статистичний довідник, а також публікує сучасні дослідження з питань статистики в електронному вигляді та в друкованих виданнях. В 2008 році Статистичний відділ ООН звернувся до всіх статистичних установ країн світу з пропозицією заснування Всесвітнього дня статистики. У багатьох країнах ідею підтримали. Метою створення урочистості було привернення уваги до важливої діяльності та проблем співробітників статистичних організацій. В лютому 2010 року свято було засновано на офіційному рівні. Статистична комісія затвердила проведення першого Всесвітнього дня статистики 20 жовтня 2010 року. Більш ніж 130 країн та 40 міжнародних організацій відзначили тоді цей день відповідними заходами. Свято проходило під девізом: «Відзначимо численні досягнення офіційної статистики!». Оскільки перше святкування пройшло успішно, в березні 2012 року Статистичною комісією було прийнято рішення проводити Всесвітній день статистики кожні п’ять років. Наступного разу цей день відзначали 20 жовтня 2015 року. Друга річниця свята була ознаменована відкриттям офіційного веб-сайту Всесвітнього дня статистики — worldstatisticsday.org. Девізом дня стали слова: «Підвищення якості даних, підвищення якості життя». Третій Всесвітній день статистики відзначався 20 жовтня 2020 року під гаслом: «Об’єднаємо світ за допомогою даних, яким ми можемо довіряти». Ця тема підкреслює важливість довіри, надійних даних та інновацій в національних статистичних системах.

💀 🇷🇺 Кожен 117-й російський чоловік загинув на війні: The Economist опублікував цікаві дані Видання підрахувало масштаби втрат РФ у війні проти України. За даними дослідження, заснованого на більш ніж 200 джерелах, за 3,5 роки вторгнення Росія втратила від 0,5% до 1,2% чоловіків віком до 60 років. Це означає, що на фронті вже загинув кожен 117-й російський чоловік. Незважаючи на такі катастрофічні втрати, Кремль продовжує кидати солдатів на забій, домагаючись мінімальних успіхів. За 2025 рік Росія захопила лише 0,4% української території. Тим часом мобілізаційні ресурси окупантів вичерпуються, виплати контрактникам скорочують, а демографічна катастрофа стає неминучою.

Всесвітній день боротьби з раком молочної залози Що це за день? Всесвітній день боротьби з раком молочної залози (World Breast Cancer Day) відзначається 19 жовтня в Україні та в усьому світі. Важливість цієї дати важко переоцінити. В останні роки величезна кількість жінок стикається з цією недугою. Здебільшого жінки не знають, які симптоми вказують на можливий перебіг захворювання та зволікають зі зверненням до медиків. Цей день покликаний звернути увагу спільноти на існуючу проблему та підвищити обізнаність жінок про важливість ранньої діагностики. Як виникла ідея відзначати Всесвітній день боротьби з раком молочної залози? Ідея святкування Дня боротьби з раком грудей на всесвітньому рівні належить ВООЗ. Ініціатива затвердження відповідного дня виникла в 1993 році. З того часу він широко відзначається в 44 країнах світу, оскільки ця проблема вийшла далеко за межі якоїсь однієї країни. Цілий місяць просвітницької роботи Окрім цього, у жовтні починається Всесвітній місяць боротьби з раком грудей, який був оголошений Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) у тому ж році. Цілий місяць, щодня люди отримують великий обсяг цінної інформації щодо цієї небезпечної недуги. Таким чином привертається увага жінок до надзвичайної важливості виявлення цієї хвороби на ранніх стадіях, що збільшує шанси повного одужання. Символіка Спочатку символіку боротьби проти раку молочної залози у вигляді стрічки персикового кольору намагалася поширити в маси 68-річна Шарлотта Хайль, яка пережила це онкологічне захворювання. Символ дня боротьби з раком молочної залози У 1992 році редактор жіночого журналу Олександра Пенні та віце-президент корпорації Estee Lauder зацікавилися ідеєю Шарлотти. Вони запропонували їй колаборацію, проте не зумівши домовитися, випустили свою стрічку рожевого кольору, яку роздавали всім відвідувачкам бутиків Estee Lauder. Метою даної акції було привернення уваги великої кількості людей до цієї проблеми і збір коштів на дослідження. Як відзначати Всесвітній день боротьби з раком молочної залози? У день боротьби з раком молочної залози організовуються масові заходи з пропаганди здорового способу життя, тематичні конференції, що дозволяють підвищити обізнаність населення про лікування і виявлення ракових пухлин, профілактиці та попередження їх появи. Проводяться благодійні концерти, спортивні змагання, метою яких є збір коштів для допомоги онкохворим. В онкодиспансерах проходить день відкритих дверей з семінарами, консультаціями лікарів. Можна пройти скрінінгове та профілактичне обстеження. У громадських місцях проводяться масові акції з роздачею листівок, буклетів, пам’яток з важливою інформацією про профілактику і лікування раку грудей. Чому важлива ця подія? Рак займає друге місце в світі за смертністю. Це одне з найбільш небезпечних захворювань людства, від якого щорічно вмирає безліч людей. Хвороба підступна і мінлива, вона має здатність еволюціонувати і з роками все частіше зачіпає молодь і дітей. За роки досліджень вчені сильно просунулися в пошуку ефективного лікування, але робота ще триває. Ракова пухлина може довго не давати про себе знати, розвиватися в організмі безсимптомно. Тому дуже часто виявляють її надто пізно, коли боротися вже неможливо. Попри всю серйозність і страшні наслідки, рак не завжди є вироком. З даним захворюванням можливо прожити багато років, якщо отримувати своєчасне лікування, а в деяких випадках його лікують навіть на пізніх стадіях. Однак багато хто вважає, що виявлення в організмі новоутворень завжди призводить до летального результату і лікування в такій ситуації є безглуздим. Для викорінення подібних думок і поширення серед населення правильної і життєво важливої інформації важливо прислухатися до порад медиків, які з особливою силою лунають у Всесвітній день боротьби з раком молочної залози.

День обізнаності про ЛГБТ-центри Щороку 19 жовтня у світі відзначається День обізнаності про ЛГБТ-центри (LGBT Center Awareness Day). Цей день присвячений ролі громадських центрів, які підтримують людей ЛГБТК+ спільноти, сприяють рівності, безпеці та прийняттю. Історія свята День обізнаності про ЛГБТ-центри Свято започатковано організацією CenterLink: The Community of LGBTQ Centers, що об’єднує понад 300 ЛГБТ-центрів у 45 країнах. 1 Його мета — визнати колосальний внесок цих центрів у зміцнення спільнот, освіту, психологічну підтримку, охорону здоров’я та розвиток рівних прав. Вперше День обізнаності відзначили у США, але сьогодні його підтримують десятки країн, включно з Канадою, Іспанією, Австралією, Південною Африкою та Україною. Мета та значення події День обізнаності про ЛГБТ-центри Підвищити обізнаність про роботу ЛГБТ-центрів — місць, де кожна людина може відчути безпеку, прийняття і підтримку. Вшанувати волонтерів і працівників, які щодня допомагають іншим — від кризової психологічної допомоги до юридичних консультацій. Підкреслити важливість партнерства, адже центри співпрацюють із місцевими громадами, школами, лікарнями, урядами й міжнародними фондами. “ЛГБТ-центри — це серце спільноти. Тут народжується довіра, підтримка і надія”, — наголошує CenterLink. Як відзначають День обізнаності про ЛГБТ-центри Центри проводять дні відкритих дверей, воркшопи, освітні лекції про толерантність і ментальне здоров’я. В онлайні поширюються історії людей, яким допомогли ЛГБТ-центри. Багато організацій організовують благодійні збори коштів для підтримки молоді, що переживає дискримінацію чи бездомність. У соцмережах активно використовують хештеги #CenterAwarenessDay і #LGBTQCenters, щоб показати різноманіття центрів і їхню місію. CenterLink — мережа, що об’єднує світ CenterLink — міжнародна неприбуткова організація, заснована у 1994 році, яка підтримує роботу місцевих ЛГБТ-центрів. Вона надає ресурси, гранти, навчання, дослідження й адвокацію, щоб громади могли розвиватися навіть у регіонах, де рівність ще не досягнута. CenterLink щороку звітує про роботу центрів, демонструючи, як вони змінюють життя сотень тисяч людей: 70% надають психологічну допомогу, 60% — медичні послуги та ВІЛ-тестування, 80% — освітні та молодіжні програми. Чому День обізнаності про ЛГБТ-центри важливий Він нагадує, що ЛГБТ-центри — це місце сили, не лише для ЛГБТК+, а для всіх, хто підтримує повагу і людяність. Підтримка таких центрів — це внесок у здорове, інклюзивне суспільство, де кожна людина може бути собою. День обізнаності про ЛГБТ-центри — це день подяки тим, хто щодня створює простір для любові, прийняття і надії.

❗Німці виступили проти соцдопомоги українцям і підтримали повернення чоловіків в Україну, – опитування проведеного Інститутом дослідження громадської думки. 🔹Проти виплати соціальної допомоги українським біженцям в Німеччині: 66 %. 🔸За повернення чоловіків призовного віку з України: 62 %.