ОРДИНСЬКА НАВАЛА

Немає більшої нава́ли,
Як та орда, яка прийшла,
На цій землі́ їх не чекали,
Та ця мерзота нас знайшла.

Рашистити – не́люди ввірва́лись
На землю нашу цю святу,
Але самі́ не сподівались,
Що взя́ли тактику не ту.

Неначе в звірів, в них пова́дки,
Душі́ у жодного нема –
Русні жорстокої нащадки.
Чом не забрала їх чума?

Усі вони оскаженілі:
Вбивають, ріжуть, нищать всіх.
Скрізь решето́ в людей у тілі,
Від цьо́го ре́гіт в них і сміх.

Впритул стріляють, не здригнуться –
Розвагу іроди знайшли.
Коли ж вони вже схаменуться?
По що вони до нас прийшли?

Нічо́го в них нема святого,
Це – здичавілая орда,
Всі тягнуть ру́ки до чужого,
В чужу домівку в них хода.

Скоріш би нам орди позбутись,
Що позбавляє нас життя,
Під мирним небом всім проснутись!
Не пі́де все це в забуття.

13.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ЗВІРСТВА, НЕЛЮД І НЕМОВЛЯ

Вбиває не́люд навіть немовлят,
Жорстоко, по-звіря́чому, вбиває.
Щомиті сипле, та не снігопад –
Це ірод кулепадом накриває.

І плач, і зойк, і сто́гін чути скрізь,
І ллється кров, і голос затихає,
Уже набра́лись ці́лі рі́ки сліз,
Бо від життя ординець визволяє.

Яку ж загрозу не́сло немовля?
Чому́ той кат поці́лився у нього?
Чому́ така жорсткість в москаля?
Невже в душі́ у них нема святого?

Чому́ ті вбивці горе нам несуть
Й хизу́ються, що діють в Україні?
Могили через них у нас ростуть…
Потвори, наче ку́бла ті зміїні.

Рука підня́лась в них на немовлят,
Яким Госпо́дь вдихнув життя і ду́шу,
Зживають з світу наших Янголят,
Вбивають, наче іграшок із плюшу.

Вбивають їх, але не вб’ють любов,
Не вб’ють любов до неньки-України,
Ми ллємо сльо́зи й проливаєм кров,
Могили скрізь, і згарища, й руїни.

20.06.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 951010

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм_діти
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

ДВАДЦЯТЬ ДВАДЦЯТЬ ДВА

Весна не цвітом цьогорі́ч зустріла,
Руїни замість нього навкруги́,
Вкраїна-ненька ледве не зомліла,
Бо нищать рідну кляті вороги.
А ми стояти будем до останку
І ворогу ми неньку не дамо,
До нас ввірвалась погань на світанку -
Хотіла взяти нас в своє́ ярмо.

Цей лютий буду за́вжди пам'ятати,
Де двадцять двадцять два в календарі́,
Ракети, що летіли "цілувати",
І бомби на будинках і в дворі.
Лютневий ранок в вибухах скупався,
Для всіх настав від вибухів гучних,
Орди́нець у любові так зізнався,
Ми не чекали бід таких і лих.

Той двадцять двадцять два все пам'ятати,
Бо в двадцять двадцять два їдуть бої́,
Піднявся нарід неньку захищати,
Від ворога, що йде в наші краї́.
Той двадцять двадцять два ми забудем,
І з пам'яті ніко́ли не зітре́м,
Бо плач, і крик, і стогін вже усюди,
Трагедію в серцях ми пронесе́м.

Прийшла весна, та ску́пана у кро́ві,
У небі нашім вражі літаки,
Освідчення таке до нас в любові
Від орківської вражої руки́.
На рідну неньку не́люд наступає,
Її шматує із усіх боків,
Безжально кат жінок й дітей вбиває,
Скрізь чуєм плач, хоч мав лунати спів.

Та з нами Бог й за нами перемога,
За нами правда на землі святій,
Всі нечесть проганяєм від порога,
Пануєм гордо на землі́ своїй.

08.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

НЕВ'ЯНУЧИЙ ЦВІТ

Не про любов на часі є писати,
Не про кохання світу голоси́ть,
Та хочу Вам єдине я сказати –
Вкраїна-ненька бу́де вічно жить!

Бо з нами Бог і вся спільнота світу,
Всі Ангели Вкраїну бережуть,
Героїв наших, мов наве́сні цві́ту,
Й щодня все більше квіти ті цвітуть.

Цей цвіт ніко́ли, вірте, не зів'яне,
Ніко́ли він на землю не впаде́,
І на коліна ненька теж не стане,
Вкраїнський нарід зброю не складе́!

Буяє цвіт солодким тим нектаром,
І аромат від нього навкруги́,
А ПЕРЕМОГА БУДЕ НЕЗАБАРОМ,
Поляжуть кляті наші вороги!

То ж зараз про любов до України,
Про нашу вірну віддану любов,
Орда собі тепер розставить міни,
Бо саме час для цьо́го вже прийшов.

Цвіти́, Вкраїно, й цвіт твій хай буяє,
Героям слава й смерть всім ворогам!
Тебе красиве майбуття чекає,
Низький уклін міцним твої́м ногам!

28.02.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

НЕ ЗІГНУЛА КОЛІН

Молю́сь за тебе, УКРАЇНО,
За тебе молиться весь світ,
Не знаю кращої країни,
Тобі всього́ лиш тридцять літ.

Красива ти, неначе квітка,
Неначе сонце золоте,
А для врага – немов знахі́дка,
Й такої більше не знайде́.

Госпо́дь моли́тви наші чує
І руку сво́ю подає,
Даремно враг свій час марнує
Й поразки, звісно, зазнає́.

Та ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ
Боро́нять мужньо рідний край,
Боро́нять гідно сво́ї сті́ни.
Кріпися, ненько, не палай!

Тебе народ безмежно любить,
Для них ти – ненька дорога́,
Тебе агресор не погу́бить,
Ти не злякалася врага!

Стої́ш, рідненька, як святиня,
В молитві люди всі стоя́ть,
Для нас ти, рідная – єдина,
Тобі, матусе, процвітать!

За тебе всі стоять горою,
І руку світ тобі подав,
ВКРАЇНО, дорожу тобою,
В ці дні весь світ тебе пізнав.

Стаєш ти гордістю Європи,
І - прикладом для багатьох,
Не треба більш тобі окопи,
Бо московитів план вже здох!

Пишаюсь, нене, я тобою,
А нашим воїнам - уклін,
Не склала ти орді тій зброю
І не зігнула ти колін!

27.02.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

Сенатори-демократи з комітету із закордонних справ США 🇺🇸 заявили, що через кадрові рішення Дональда Трампа десятки країн можуть залишитися без американських послів 🏛️🚫.
Адміністрація Трампа вже розпорядилася відкликати 48 послів 🔄👔, переважно кар’єрних дипломатів, призначених за президентства Джо Байдена 👴🏻.
Сенатори застерігають: «половина світу може залишитися без американського посла» ⚠️🌐.
Наші джерела кажуть 🕵️‍♂️📡, що Дональд Трамп 👱‍♂️ дав особисту настанову держсекретарю Марко Рубіо 🧑‍💼🇺🇸:
— Для чого Америці, яка знову стала великою 🦅✨, потрібні посли? Нам ні від кого нічого не треба 🙅‍♂️. А якщо комусь від нас щось треба — нехай самі присилають послів ✈️📜. Ми їх приймемо 🤝. Але лише за умови, що вони ніколи й нічого поганого про мене не казали 🤐😇.
Наші джерела уточнюють 📝: список країн, яким дозволено надсилати послів, оновлюватиметься щодня 🔄📅 — залежно від ранкових настроїв президента ☕😡 і стрічки Truth Social 📱🔥.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

ТГ Володимир Золкін
Сьогодні НАБУ викрило трьох народних депутатів від «Слуги народу» Євгена Пивоварова, Ігоря Негулевського, Ольгу Савченко та Юрія Кісєля на отриманні грошей у конвертах за голосування.
Паралельно з цим найближчим часом Володимир Зеленський має прибути до Трампа на перемовини.
У нас уже 35 років депутати отримують гроші в конвертах за голосування - у цьому немає нічого нового.
Але НАБУ викрило трьох «слуг» саме напередодні того, як Зеленський їде до Трампа відстоювати позиції України на перемовинах найвищого міжнародного рівня.
Я, звісно, розумію: якби не було конвертів і депутатів, які беруть у них гроші, то й проблеми не існувало б.
Але вам не здається дивним, що НАБУ викриває цих корупціонерів саме напередодні поїздки Зеленського до Трампа?
До речі, операція НАБУ у справі Міндіча також з’явилася напередодні перемовин, коли було оголошено про план Віткоффа–Дмітрієва зі схилення України до капітуляції.
Ця історія тоді не спрацювала, але Трамп багато разів згадував її як приклад «корупції в Україні» й аргумент на користь поступок, у тому числі через цю корупцію.
І от Зеленський знову їде до Вашингтона — і знову відбувається чергове викриття НАБУ.
Вам не здається, що цей орган системно працює на створення фону, який тисне на президента і підштовхує його до умов Трампа, що фактично збігаються з умовами Росії?

https://t.me/Ukraineaboveallelse

УКРАЇНА І НЕЛЮБ

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ОБРАНИЦЯ ВІЙНИ»)

Війна давно обрала Україну,
Чому́ ж її сягнула дорогу́?
Сягнула й зруйнувала східні сті́ни.
За що ж вона дісталася врагу?

В обі́йми взя́ла й з них не випускає,
Вони болючі й горя завдають,
І дальше на невинну наступає
Й нічо́го враг не хоче зовсім чуть.

Вкраїна мила, наче наречена,
Для неї мирта всі роки́ росла,
На шлюб такий не є благословенна,
Невинною на сповідь ненька йшла.

Фату і сукню силоміць вдягнули,
Вінець – із терня, дроту й бур’яну,
До болю у обіймах тих стисну́ли,
І дали пити з чаші полину́.

Гіркий полин і тілопад рясніє,
Із серця кров стікає, як вода,
Щоразу більше сукня червоніє,
Голо́сить ненька, стогне і рида.

Фата чорніла, а тепер палає,
Невинність наречена береже,
Та ворог ні на мить не випускає,
На неї кулі сипле та й ірже́.

Фата горить й обличчя накриває,
На сукню кров із тіла виступа,
А враг думки́ недобрії плекає,
І ні на крок назад не відступа́.

В свої́ обі́йми взяв враг наречену…
Чи розпинать? Чи може під вінець?
Вогнем її зі Сходу обпале́ну…
Весіллю цьо́му щоб прийшов кінець!

Весільний марш вже грає вісім ро́ків,
Спекли зі зброї неньці коровай,
В собі́ вбачають з сивини пророків,
Що Україна – їхній древній край.

Весільні гості рвуться знов до танцю
Під музику снарядів, куль і мін,
Та згоди ненька не дає обра́нцю,
Пред вівтарем не зі́гне з ним колін!

21.02.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

Чи то я вже така стара та неповортка?
Чи планети останнім часом якось не так вишикувалися?:)

Не встигаю та нічого ж!!!

Дочекалася ввімкнення світла?
То й що?

Встигла зганяти до тамбуру, цигарок пихнути.
Двічи.

Перемила посуд.
Знов ціла мийка звідкілясь взялася!

Потеревеніла з колежанками в кухні.

Зганяла до санвузлу.
Намилася до скрипу.

Й зараз би влягтися на канапу та віялом розтопирювати пальці в телефоні?

Та авжеж?
До чергового планового знеструмлення двадцять хвилин залишилося.
А ввімкнули обіцяють аж о першій?

Та й хай?
Книжка ж ще недочитана?
Ліхтарики заряджені.

Невсеремось!

Будьмо!
Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!
Хоч і не розуміють ніхрена.
Воно не перекладається!
Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК.
Будьмо!
Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо.
Це про те, що нас не вбити.
Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому.
А радше загинемо, але не здамося.
Будьмо - це воля, це Січ.
Це вічний гул Дикого Степу!
Будьмо! - це Україна.
Це вишиванки, й хрущі над вишнею.
Це наші старі кладовища і давні могили.
Це Голодомор і колективізація.
Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник.
Тарас, Леся, Франко.
Жадан і Іздрик, Козак-Систем.
Драч, Павличко і Вінграновський.
Червона калина.
Це - Мазепа і Мотря.
Богдан і Петлюра.
Це - тіні забутих предків.
Це Василь Симоненко і Ліна Костенко.
Василь Стефаник і Нечуй-Левицький.
Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати.
Це острів Зміїний,
Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон.
І Коктебель!
Лузанівка і Пересипський міст…
Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду.
І хлопці розпрягають коней.
І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками…
Під копитом камінь тріснув…
Будьмо - це донати та безпілотники.
Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки.
Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна.
Будьмо - це українські прапори над гробками.
Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.
Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками…
Будьмо - це вранці лугом, босими ногами…
І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…
Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром…
Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі…
І білий сніг на зеленому листі…
Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!
Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри!

Віталій Чепінога