⚽️Фрацузький ПСЖ зобов'язали виплатити Кіліану Мбаппе 60 мільйонів євро

Мбаппе залишив ПСЖ влітку 2024 року, перейшов у «Реал» та висунув позов проти колишньої команди з вимогою виплатити близько 55 мільйонів євро. ПСЖ не доплатив йому бонуси за підписання контракту та виплати з квітня по червень у команді.

У травні ПСЖ висунув футболісту зустрічний позов з вимогою виплатити компенсацію в 98 мільйонів євро. За словами адвоката клубу, Мбаппе винен гроші ПСЖ «через тактику затягування, яка завдала шкоди.

Втім, суд встановив, що французький клуб не виплатив три місяці зарплати футболіста та бонуси, передбачені за трудовим договором.
#World_Football #football #European_football @European_football
#футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #особистості
🥊 17 ГРУДНЯ 1978: МЕННІ ПАК’ЯО — ЛЕГЕНДА, ЯКА ПІДКОРИЛА ВІСІМ ВАГОВИХ КАТЕГОРІЙ.
​Сьогодні свій 47-й день народження відзначає Еммануель «Менні» Пак’яо — людина-феномен, чиє ім'я стало синонімом неймовірної швидкості, незламної волі та національної гордості Філіппін. Він єдиний боксер в історії, який зумів стати чемпіоном світу у восьми різних вагових категоріях.

​Від вуличного торговця до «Пакмена»

​Життєвий шлях Менні — це класична історія успіху, яка здається сценарієм до голлівудського фільму. Він народився у крайній бідності в провінції Букіднон. У підлітковому віці він покинув дім і поїхав до Маніли, де жив на вулиці та працював на будівництві, паралельно займаючись боксом.
​Свій перший професійний бій він провів у 16 років, важачи лише 44 кілограми. Проте його вибухова сила та блискавична ліва рука швидко привернули увагу світу.

​Унікальні досягнення в ринзі

​Пак’яо став справжньою іконою боксу завдяки своєму стилю «вічного двигуна». Він не просто перемагав, він домінував над легендами: Оскаром Де Ла Хойєю, Ріккі Хаттоном, Мігелем Котто та багатьма іншими.

​Головні рекорди:
​Вісім дивізіонів: Жоден інший боксер не зміг завоювати титули у такій кількості вагових категорій (від найлегшої до першої середньої).
​Боксер десятиліття: Асоціація журналістів, що пишуть про бокс (BWAA), визнала його найкращим боксером 2000-х років.
​Бій століття: Його поєдинок проти Флойда Мейвезера у 2015 році став найбільш комерційно успішною подією в історії боксу.

​Більше, ніж боксер

​На Філіппінах Менні Пак’яо має статус майже божества. Кажуть, що під час його боїв у країні припиняються злочини та військові конфлікти, бо всі — від поліції до повстанців — прикуті до екранів телевізорів.
​Після завершення активної спортивної кар'єри Менні присвятив себе політиці та благодійності:
​Він був обраний до Сенату Філіппін.
​Збудував тисячі будинків для бідних сімей за власні кошти.
​Заснував фонд, що допомагає талановитій молоді здобувати освіту.

​Пак’яо довів, що неважливо, наскільки низьким був твій старт, головне — мати серце воїна та віру у свою мету.

#історія #особистості
✍️ 17 ГРУДНЯ 1908: ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ — ЛЮДИНА, ЯКА ДОВЕЛА САМОБУТНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.
Сьогодні виповнюється 117 років від дня народження Юрія Шевельова (псевдонім — Григорій Шерех) — постаті планетарного масштабу, чий інтелект став нездоланним бастіоном у захисті української культури та мови від імперських міфів.

Хто такий Юрій Шевельов?

Юрій Шевельов народився у Харкові в родині етнічних німців (батько — Шнайдер, мати — Медер). Проте він свідомо обрав українську ідентичність, ставши видатним мовознавцем, літературознавцем, істориком літератури та критиком. Його життя — це шлях від харківського інтелектуала до професора престижних Гарвардського та Колумбійського університетів.
Головна праця: «Нарис сучасної української літературної мови»
Найбільшим науковим подвигом Шевельова вважається його фундаментальна праця «Історична фонологія української мови».

Чому це важливо?

Спростування міфу про «колиску»: Шевельов науково, на рівні звуків та лінгвістичних процесів, довів, що українська мова не «відбрунькувалася» від якоїсь міфічної «давньоруської мови» у XIV столітті.
Пряма лінія: Він продемонстрував, що українська мова розвивалася безпосередньо з діалектів праслов'янської мови, маючи свою унікальну тяглість від найдавніших часів.
Політичне значення: Ця робота фактично вибила ґрунт з-під ніг радянської та імперської пропаганди, яка намагалася представити українську мову як «зіпсоване наріччя» російської.
«Три вороги українського відродження»
Шевельов був не лише кабінетним ученим, а й глибоким мислителем. У своєму знаменитому есе він назвав три головні сили, які заважають Україні відбутися:
Москва (як уособлення імперського тиску).
Кочубейство (українське малоросійство, схильність до зради та служіння чужинцям).
Провінціалізм (небажання бути частиною великого світу, замикання у вузьких «хуторянських» межах).

Спадщина в еміграції

Після Другої світової війни Шевельов жив у Німеччині, Швеції та США. Він став президентом Української вільної академії наук і редактором впливового журналу «Сучасність». Попри те, що в СРСР його ім'я було під суворою забороною, його праці стали основою для сучасної світової славістики.

Сьогодні Юрій Шевельов — це символ інтелектуальної незалежності та доказ того, що наукова істина є сильнішою за будь-яку політичну цензуру.

⚽️ Стадіон «Русанівець» в Києві пропонують перейменувати на честь Володимира Мунтяна — з’явилася відповідна петиція

Володимир Мунтян — легендарний футболіст і тренер, володар Кубка володарів кубків та Суперкубка УЄФА. Він пішов із життя 1 грудня, на 80-му році.

Мунтян багато років жив на Русанівці — саме тут минула частина його київського періоду в 60–70-х роках.
#Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

🇺🇦35 років НОК України: найтитулованіші спортсмени в історії Олімпійських ігор

✨Продовжуємо серію публікацій до 35-річчя Національного олімпійського комітету України! Сьогодні згадуємо атлетів, чиї імена назавжди вписані в історію світового спорту🥇

Ці спортсмени підіймали синьо-жовтий стяг на найпрестижніших аренах світу. Завдяки їм гімн України лунав в різних куточках планети.

🏆Найтитулованіші українські атлети за кількістю нагород літніх Олімпійських ігор:

🔹Ольга Харлан — абсолютна рекордсменка серед українців за кількістю нагород, в активі якої 6 медалей. Фехтувальниця, яка стала символом незламності та майстерності.
🔸Яна Клочкова — володарка 5 олімпійських медалей з плавання, з яких 4 — золоті.
🔹Інна Осипенко-Радомська — видатна веслувальниця, яка виборола для України 4 медалі на різних дистанціях.
🔸Олена Костевич — влучність та витримка допомогли їй здобути 4 медалі у кульовій стрільбі.

❄️Найтитулованіші атлети в історії зимових Олімпійських ігор:

🔹Олександр Абраменко — фристайліст (лижна акробатика), який здобув 2 медалі («золото» та «срібло») на двох поспіль Олімпійських іграх.
🔸Віта Семеренко — біатлоністка, яка також має у своєму доробку 2 медалі (естафетне «золото» та особисту «бронзу»).

Ці досягнення — результат титанічної праці, таланту та сили волі. Вони надихають нові покоління спортсменів мріяти про олімпійські вершини💙💛

❗️ℹ️Допис має виключно інформаційний та історичний характер і відображає офіційну статистику здобутих нагород.
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

#думки
Колись мені говорили:"Навчись розбиратися в людях"....і я навчилася, бачити людську підлість, боягузтво, лицемірство, жадібність та інше.
Я і тепер вчуся, але тепер вчуся все це не помічати, пропускати повз себе, а бачити любов, дружбу, чесність і безкорисливість.
Як одного разу мені сказали: "Людина навколо бачить те, що несе в собі сама" ....
Гадаю, що це правда.

ХРОНІКА СИСТЕМНОГО САМОГУБСТВА
Автор: Владислав Смірнов

Грудень 2025 року увійде в новітню історію України не як місяць стратегічних перемог чи дипломатичних проривів, а як час великої ганьби. Поки суспільство годують заспокійливим сиропом про «посилення» та «реструктуризацію», у кабінетах Генерального штабу та командування Сухопутних військ тихо, без зайвого шуму, провертають операцію з ліквідації одного з найефективніших феноменів цієї війни — Інтернаціонального легіону. Рішення розформувати злагоджені національні батальйони і розчинити іноземних добровольців у сірій масі загальновійськових бригад — це не помилка. Це свідомий демонтаж боєздатності, продиктований страхом, заздрістю та невиліковним радянським ідіотизмом. Не нагадує розброєння напередодні широмасштабного нападу на Київ?

Зіткнення цивілізацій: Чому система ненавидить вільних

Щоб зрозуміти глибину цієї прірви, треба усвідомити природу конфлікту. Інтернаціональний легіон із перших днів був чужорідним тілом у хворій системі української армійської бюрократії. Це був конфлікт менталітетів.

З одного боку — закостеніла вертикаль, де ініціатива карається, а головним показником ефективності є правильно заповнений журнал обліку та фотозвіт для начальства. Це світ, де солдат — безправний ресурс, «олівець» на карті. З іншого боку — професіонали з країн НАТО, Латинської Америки, Азії. Люди, виховані на принципах mission command (управління через місію), де сержант — це бог тактики, а життя побратима — найвища цінність. Вони приїхали сюди не за зарплатою (у багатьох вдома вона була вищою), а за ідеєю. Вони мають почуття власної гідності, яке наші «паркетні» полковники сприймають як зухвальство.

Система не змогла їх зламати, не змогла змусити фарбувати траву чи ходити строєм під артилерійським вогнем. Іноземці задавали занадто багато незручних питань: «Чому немає евакуації?», «Де обіцяні міномети?», «Чому цей наказ суперечить здоровому глузду?». Для радянського офіцера це — бунт. А бунт треба придушити. Розпорошення легіонерів по різних бригадах — це спосіб зламати їхню волю, перетворити еліту на покірних виконавців, позбавити їх голосу і колективної сили.

Вавилонська вежа на лінії фронту

Офіційна версія про створення «єдиного кулака» звучить красиво лише для тих, хто ніколи не був на "нулі". Реальність така: боєздатність підрозділу базується на мікрокліматі та комунікації. Національні батальйони Легіону — це роками відпрацьовані механізми. Поляки розуміють поляків, колумбійці прикривають колумбійців, американці працюють за протоколами армії США.

Що робить наше командування? Воно бере цей злагоджений механізм і кувалдою розбиває його на дрібні деталі, які намагається вставити в старий «Жигулі» радянського зразка. Уявіть собі штурм посадки. Радіоефір. Командир роти, який володіє англійською на рівні "Ландон із зе кепітал", кричить наказ. Його не розуміє кулеметник з Бразилії. В результаті — затримка на 30 секунд. У сучасному бою це смерть. Це «дружній вогонь». Це втрата позицій.

Ліквідація мовних і культурних кластерів — це злочинна недбалість. Ми свідомо створюємо хаос там, де був порядок. Ми міняємо професіоналізм на статистику. Замість ефективних штурмових груп ми отримаємо наляканих, дезорієнтованих одинаків, які не довіряють своїм новим командирам і не розуміють, що відбувається навколо.

Мародерство ресурсів: Битва за «гуманітарку»

Але де немає логіки, там завжди є гроші. Давайте будемо цинічними до кінця. Легіони завжди були упаковані краще за кадрові механізовані бригади. Чому? Бо західний світ допомагав «своїм». Американські фонди слали тепловізори американцям, британські волонтери гнали пікапи британцям. Це були прямі, прозорі канали, які оминали чорну діру складів Міноборони.

Нашим генералам і тиловикам це муляло очі роками. Як це так: у якогось лейтенанта з Огайо є кращий дрон, ніж у комбрига? Це ж непорядок! Це ж ресурс, який проходить повз кишеню! Інтеграція легіонерів у загальні бригади має приховану мету — «націоналізувати» ці потоки. Командування розраховує, що разом з бійцями до них перейдуть і їхні спонсори, і їхнє спорядження.

Це фатальна ілюзія жадібних дурнів. Західна допомога базується на персональній довірі. Донор із Техасу дає гроші конкретному Джону, якого він знає, а не вкрай корумпованій військовій частині №XXXX. Як тільки зникне суб’єктність Легіону — краник перекриється. Ми не «оптимізуємо» ресурс, ми його втрачаємо. Ми просто крадемо у самих себе можливість воювати сучасною технікою.

Знищення свідків

Є ще один аспект, про який говорять лише пошепки. Страх. Влада боїться Легіону. Іноземний доброволець — це найнебезпечніший тип солдата для корумпованої влади. Він юридично захищений паспортом своєї країни. Він не боїться СБУ чи військової прокуратури так, як цього боїться заляканий мобілізований з села. Він може подзвонити журналістам The New York Times. Він може написати правду у Twitter, яку прочитають сенатори.

Легіонери були живими свідками нашої некомпетентності, крадіжок палива, тупих наказів і зневаги до життя. Розпорошити їх — це тактика "розділяй і володарюй". Поодинці вони безпечні. Поодинці їхній голос не чутно. Їх розчиняють у масі, щоб приховати злочини командування, щоб не було кому сказати: «Король голий, а генерал — ідіот».

Висновки: Квиток в один кінець

Те, що відбувається зараз, — це точка неповернення у стосунках із цивілізованим світом на рівні people-to-people. Ми власноруч руйнуємо міф про те, що Україна — це форпост свободи. Ми показуємо, що Україна — це такий самий маленький Радянський Союз, тільки з іншим прапором, де людину пережовують і випльовують заради звітності.

Наслідки будуть миттєвими і болючими:

Кадровий колапс - ми втратимо до половини іноземного контингенту ще до Нового року. Профі просто розірвуть контракти. Ніхто не підписувався бути "м'ясом" у чужій грі.

Репутаційна катастрофа - кожен легіонер, який поїде додому ображеним, стане анти-амбасадором України. Він розкаже правду своїм друзям, своїм медіа, своїм політикам. І коли наступного разу ми будемо просити про допомогу, нам нагадають, як ми вчинили з тими, хто приїхав віддати за нас життя.

Військове ослаблення. Замість елітних штурмовиків ми отримаємо демотивовану піхоту. Ми міняємо якість на уявну кількість.

Це рішення Генштабу — не помилка. Це акт зради національних інтересів на догоду бюрократичному комфорту. Ми виганяємо найкращих друзів, щоб залишитися наодинці зі своїми ворогами — зовнішніми та внутрішніми. І коли фронт посиплеться там, де раніше стояли вмотивовані добровольці, нехай ніхто не питає «Хто винен?». Прізвища підписантів цього наказу відомі. Питання лише в тому, чи встигнемо ми їх судити до того, як стане надто пізно.

Апдейт (для балансу позицій). Після підготовки цього матеріалу мені надійшли уточнення від співрозмовників, наближених до Генштабу: там наполягають, що рішення про розформування/переформатування іноземних підрозділів є реакцією на наслідки конкретного провалу на одному з відтинків Запорізького напрямку, де, за їхньою версією, іноземний підрозділ не втримав позиції, що дало ворогу просування; у цій логіці іноземців переводять не для “покарання всіх під одну гребінку”, а щоб вони воювали не окремими національними кластерами, а в складі змішаних бойових підрозділів разом з українцями — з єдиним командуванням, комунікацією та відповідальністю, а хто не приймає таких умов, той просто розриває контракт і їде додому. Водночас публічних документів, які дозволили б незалежно перевірити цю мотивацію, мені не надано — тому фіксую її як офіційно-неофіційне пояснення “з того боку”, яке не скасовує головного питання: чому такі рішення ухвалюються без прозорої комунікації, розслідування причин і чітких запобіжників, щоб не знищити те, що працює.

🟠🟠🟠🟠 Чи буде обмін військовополоненими до Різдва, відповіли в ГУР МО.
У коментарі журналістці Новини.LIVE Анні Сірик речник відомства Андрій Юсов повідомив, що робота в цьому напрямі не зупинялася. За його словами, переговорна група Координаційного штабу постійно працює над поверненням українських військовополонених і цивільних, незаконно утримуваних Росією. Водночас уже були реалізовані окремі треки з повернення цивільних із території Білорусі.
💬 Робота триває, результати обов'язково будуть. І сьогодні до тих тисяч і тисяч, кого вже обміняли, безумовно, ми чекаємо, що будуть гарні новини.💬

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Галущенко пішов – схеми залишились? Рейдерське захоплення однієї з ключових компаній енергосектора та призначення соратника в.о. міністра оператором держпакетів обленерго, — ЗМІ.
Після звільнення в.о. директора АТ «Українські розподільні мережі», яке підписала ексміністерка енергетики Світлана Гринчук, в.о. міністра Артем Некрасов без публічного оголошення призначив керівником компанії свого соратника Олександра Похилко. Повідомлень про це на сайті Міненерго не було, наглядова рада фактично погодила рішення без реакції.
ЗМІ зазначають, що Некрасов і Похилко мають багаторічну спільну історію роботи. У 2000-х вони працювали в «Сумиобленерго». Згодом Похилко фігурував у кримінальній справі про розтрату майна, за якою у 2011 році визнав провину.
Під час роботи Похилка в.о. гендиректора ДП «Зоря-Машпроект» Некрасов очолював юридичний напрям. Саме цей період, за даними НАБУ, пов’язують зі схемами виведення понад 1,3 млрд грн через офшорні компанії, обидва прізвища фігурують у матеріалах слідства.
У медіа також згадують епізоди, які пов’язують із конфліктами навколо управління активами та ознаками рейдерського захоплення підприємств, зокрема у сфері енергетики та теплокомуненерго, що супроводжувалося зміною контролю, фінансовими втратами й зривом інвестпроєктів.
Журналісти ставлять питання, чому саме цю кандидатуру обрали для управління оператором держпакетів обленерго і чому наглядова рада проігнорувала очевидний шлейф проблем у біографії нового керівника.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

У Канаді затримано співробітника військової контррозвідки Метью Робара — його звинувачують у несанкціонованій передачі секретної інформації іноземній державі. Частина ЗМІ (зокрема The Globe and Mail) припускає, що йдеться про Україну, однак офіційного підтвердження цього немає — у заявах канадської влади фігурує лише формулювання «іноземна держава».
Зробимо короткий аналіз, як ця новина може повпливати на:
▪️ Україну
Інформаційний ризик. Навіть без підтверджень, сама згадка України в такому контексті може бути використана росією для дискредитації української розвідки та військово-політичного керівництва.
▪️ фронт
Опосередковано. У разі витоку або підозри на витік чутливої інформації союзники можуть тимчасово посилити обмеження на обмін розвідданими, що впливає на швидкість і глибину ситуаційної обізнаності.
▪️ партнерів
Прямо. Справа показує жорсткість внутрішнього контролю в країнах НАТО та межі навіть союзницької співпраці: будь-яка передача даних поза формальними процедурами розглядається як загроза нацбезпеці.
Отже, наразі відомо про кримінальну справу в Канаді + журналістські версії, але не підтверджений факт участі України. Інформаційні вкиди на цю тему варто сприймати обережно.

https://t.me/Ukraineaboveallelse