Думка була посіяна у Порожнечі безмовній, Всередині темних глибин відчуття народилося, У серці Часу пам'ять тремтіла, Наче як довгий час мертва душа до життя була зрушена: Але забуття, що за падінням настало, Розмило переповненні таблиці минулого, І відбудовано має бути все, що знищено, І досвід минулий відпрацьований знову. A thought was sown in the unsounded Void, A sense was born within the darkness' depths, A memory quivered in the heart of Time As if a soul long dead were moved to live: But the oblivion that succeeds the fall, Had blotted the crowded tablets of the past, And all that was destroyed must be rebuilt And old experience laboured out once more. #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_11

НАновини‼️: Це стало «новим жахом і шоком»: онука ув'язненого нацистського концтабору, який загинув від атаки путінської РФ у Харкові, виступила на 80-річчі визволення концтабору Дора-Міттельбау Юлія Романченко, онука Бориса Романченка, колишнього ув'язненого концтаборів Бухенвальд, Пенемюнде, Дора-Міттельбау та Берген-Бельзен, який загинув у Харкові від російського обстрілу, виступила на урочистій церемонії з нагоди 80-річчя визволення концтабору Дора-Міттельбау. За словами внучки, до 2014 року її дід ніколи не відгукувався погано про СРСР чи Росію та підтримував добрі стосунки з колишніми в'язнями Бухенвальда, які жили в РФ. Анексія Криму стала для нього «дуже болісною» і змусила змінити ставлення до сусідньої держави. Втручання РФ в Україну 24 лютого 2022 року стало для Бориса Романченка «новим жахом і шоком», «він не міг собі такого навіть уявити», розповіла внучка. Борис Романченко активно займався громадською діяльністю, був віце-президентом Міжнародного комітету колишніх ув'язнених Бухенвальда-Дора, регулярно відвідував місця колишніх концтаборів і ділився своїми спогадами з молодим поколінням. 18 березня 2022 року, під час російського вторгнення в Україну, район Харкова, де жив Борис Романченко, зазнав обстрілу. Снаряд потрапив у його квартиру, і внаслідок цього ветеран загинув у віці 96 років. Ця трагедія викликала широкий резонанс, адже Борис Романченко був живим свідком жахів нацизму та символом стійкості українського народу. Читайте повну історію на НАновини: https://nikk.ua/uk/ce-stalo-novim/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #HolocaustSurvivor #Memory #BorisRomanchenko #DoraMittelbau #RussianAggression #Kharkiv #SecondWorldWar #Peace #History #NeverForget

НАновини‼️: «Пам'ять у вітальні»: до Дня пам'яті жертв Голокосту (23–24 квітня) «Ізраїльські друзі України» з партнерами запускають проєкт — «Пам'ять, яка має бути збережена» Проєкт «Пам'ять у вітальні» запускається «Ізраїльськими друзями України» у співпраці з «זיכרון בסלון», Hopescrolling, Центри соціальної справедливості, Point of View. Мета проєкту — створити унікальний простір для збереження пам'яті про жертв Голокосту через особисті зустрічі, лекції та дискусії. Цей формат дає можливість кожному учаснику глибше зрозуміти трагедію Голокосту, поділитися особистими спогадами і почути свідчення тих, хто пережив цю трагедію. Проєкт пропонує неформальні зустрічі в домах людей, де пам'ять про Голокост стає особистою і глибоко відчутною. Як прийняти участь? Кожен бажаючий може стати частиною проєкту, організувавши зустріч у своєму домі або приєднавшись до подібної події. Організатори запрошують людей відчиняти двері своїх домівок для обговорень, творчих зустрічей і лекцій, створюючи атмосферу, в якій пам'ять про трагедію стає живою і відчутною. Цитата: «Пам'ять, яка має бути збережена, живе в серцях тих, хто готовий її передавати» — організатори проєкту. https://nikk.ua/uk/pamyat-u-vitalni/ #НАновини #Israel #Ukraine #Holocaust #Memory #LivingMemory #PamyatUVitalni

Тоді щось з'явилося у цій незбагненній пітьмі Рух незнаний, ідея немислима, Наполегливе, невдоволене, мети не маюче, Щось, що бути бажало, але не знало як, Спонукало Несвідомість Незнання пробудити. Спазм, який раптом прилинув і залишив слід, що тремтів, Дав місце стомленій давній нездійсненній потребі, У її підсвідомій безлунній печері у мирі Підіймати голову та шукати світло відсутнє, Очи закриті зниклої пам'яти напружувати, Наче хтось, хто шукає минуле себе І зустрічає лише власне жадання, що вмерло. Then something in the inscrutable darkness stirred; A nameless movement, an unthought Idea Insistent, dissatisfied, without an aim, Something that wished but knew not how to be, Teased the Inconscient to wake Ignorance. A throe that came and left a quivering trace, Gave room for an old tired want unfilled, At peace in its subconscient moonless cave To raise its head and look for absent light, Straining closed eyes of vanished memory, Like one who searches for a bygone self And only meets the corpse of his desire. #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_5