ТГ Зла Мавка 26 серпня 2025 Бердянськ, окупація У липні я з родиною приїхала до Бердянська, містечка біля моря у Запорізькій області. Тут пройшло моє дитинство, а потім тут я здобувала вищу освіту. Доля розвела мене з цим містом, коли батьки прийняли рішення переїхати, але досі у ньому відчувається щось рідне, тож і відпочивати я їжджу лише сюди. Ми приїхали до зливи, я залишила дівчаток в автовокзалі, а сама пішла на пошуки житла. Там же, на вокзалі, я побачила жінку під парасолькою, яка мала на сумці оголошення «Здам житло». Умов для пошуку та вибору не було, лив дощ, і я погодилася на перший запропонований варіант. Поки вона вела мене до нього, ми розмовляли. Вона спитала, звідки ми приїхали, я відповіла, і вона мені поспішила сказати, що в неї в Донецьку сестра живе. Сказала, що в Бердянську теж не все добре з водою, почали частіше відключати, а потім відразу ж почала говорити, як вони «нарешті видихнули за Росії», «що творять ці Зеленські», «треба було одразу на Київ йти, взяти його одразу і не було б довгої війни» та інше. Я мовчу, але її відсутність підтримки розмови з мого боку не зупинила у висловлюваннях. У людей, мабуть, уявлення таке про донеччан, що якщо з Донецька, то автоматично, ти жополіз Пу. Бердянськ анексували у 2022 році, він в окупації набагато менший за Донецьк і я вірила, що тут зустріч «своїх», а тут перша ж зустрінута людина виявилася зітником, я була дуже розчарована. Але з часом я все ж таки переконалася, що це не так і перше враження оманливе. На відміну від Донецька, тут немає машин із «зітками», це дуже приємно здивувало! А ще тут таблички з назвою вулиць досі українською мовою, і ніхто не поспішає їх міняти. І мова! Тут більшість розмовляє українським суржиком, по-простому, як ми з мамою. І ми тут не виділяємося, не боїмося, тож не ховаємо свою мову! Ми з нею вільно говоримо на своєму! Донецьк давно в окупації, але з Бердянськом все інакше, він залишився українським містом, і я дуже рада! Сподіваюся, ті, хто чекає на повернення додому, дочекаються його і відсвяткують, як раніше, у вишиванках на Приморській площі! #щоденникиМавок

10 липня 2025 Окупована Херсонщина, в ефірі Домодєдово У нас є «позор сім’ї» — тьотя Валя з Підмосков'я. Як почалась повномасштабка, вона кричала, що це все «пропаганда і фотошоп». Ах да, треба ж сказать, що тьотя Валя — наша. Заміж вона туди вийшла, понімаєте, «по любви». Але історія не про це. Вона давно мріяла полетіти на море, весь сімейний чат цим дістала. Я там від 2022 не писала, але новини, в тому числі «з-за поребріка» піддивлялася. Вона вже й валізу зібрала, і купальники всі показала, і бутерброди склала. Словом, підібрала момент. І тут приїхала тьотя Валя в аеропорт, а через атаки українських дронів… ну ви в курсі, усі рейси затримали ахахаха. Ця скажена бігає по залу, оре й розповідає всім, як раніше такого не було. Відео нам записала як в аеропорту встигла посваритися з персоналом, вимагала компенсацію, організовувала збори пасажирів і жалілася на сучасні часи. З українським акцентом. Її обурення було чути на весь термінал, так, що хтось психанув і спитав «чи случайно ця женщіна не замішана, як той самий водій фур». Відео обірвалося. А я сиджу тут в себе під обстрілами і ору, не можу заспокоїтися, насолоджуюсь. І от, дивлячись на цю кумедію, нічого не можу з собою зробить, зловтішаюся. Дерзай, тьотя Валя, давай, жгі! #щоденникиМавок