🥀🥀 Броварська громада схиляється в жалобі…

Солдат Андрій Шевченко, розвідник-сапер розвідувальної групи роти СпП загону СпП, загинув 08 жовтня 2025 року в бою за Україну, її свободу та незалежність в районі н.п. Кучерів Яр Покровського району Донецької області.

Щирі співчуття рідним та близьким Андрія Миколайовича…
Вічна та світла пам’ять Герою-захиснику!

Прощання з Андрієм Шевченком відбудеться завтра, 27 жовтня о 10:00 на Майдані Свободи у Броварах.

Відспівування о 10:30 у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Героїв України, 22А).

Поховання - Алея слави (вул. Олега Онікієнка, 136), м. Бровари.
@Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни

#історія #особистості
Смерть та перепоховання Тараса Шевченка
26 лютого 1861 року Шевченко помер від паралічу серця після тяжкого приступу задишки та болю в грудях. Перед смертю він записав свій останній вірш “Чи не покинуть нам, небого”. Після панахиди його тіло перенесли до академічної церкви в Петербурзі, а того ж дня телеграмами повідомили про смерть поета в Україну.

Похорон відбувся 28 лютого на Смоленському кладовищі. На церемонії були письменники, художники, журналісти та студенти, серед них М. Костомаров, П. Куліш, Г. Честахівський, брати Лазаревські та інші.

Після 58 днів домовину за клопотанням Михайла Лазаревського перевезли до України. В травні 1861 року її вивезли залізницею до Києва, далі студенти Університету Святого Володимира провезли труну на Поділ.

20 травня на пароплаві ”Кременчук” прах доставили до Канева, дві доби він перебув в Успенському соборі. 22 травня, після панахиди, його віднесли на Чернечу гору, де встановили дерев’яний хрест, виконуючи останню волю поета.

НАБУ і САП викрили нардепа на відмиванні понад 9 млн грн

Національне антикорупційне бюро та САП повідомили про підозру чинному народному депутату у легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

За даними слідства, він заволодів коштами приватної компанії, пообіцявши допомогу в отриманні дозволу на перевезення мінеральних добрив. Гроші перерахували на рахунок близької особи, а згодом – на фірму родича під виглядом оплати за правові послуги.

Частину понад 9 млн грн витратили на купівлю BMW X5 M та Mercedes-Benz G 63 AMG, якими депутат користувався, створюючи враження законного походження коштів, повідомляє НАБУ.

За даними ЦПК та нардепа Ярослава Железняка, йдеться про Євгенія Шевченка, колишнього депутата фракції «Слуга народу». Сам Шевченко нині інформацію не коментував.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Коротке відео розповідає про відкриття мобільної виставки «Шевченко. Деколонізація (прощання з міфами)» та презентацію основних результатів авторського проєкту Богдана Тихолоза «Огонь, а не попіл: перечитаний Шевченко» за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Стипендія».
Локація: Дім Франка (Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка)
Дата: 9.10.2025

Автор і лектор, керівник проєкту – Богдан Тихолоз
Мовці – Богдан Тихолоз, Ярина Чікало, Юрій Йосифович
Відеооператор – Володимир Барчук
Режисер монтажу – Дмитро Тарадайка

Офіційні партнери: Дім Франка, ГО «АМІФ», ЙОСИФОВИЧ

Застереження: зміст відеоролика не є офіційною позицією Українського культурного фонду.

#за_підтримки_УКФ
#огонь_а_не_попіл
#перечитанийШевченко

🇺🇦 Прощання із загиблим Захисником України Романом Зваричем

Вірний військовій присязі та Українському народові, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини та відсічі збройної агресії російської федерації, поблизу населеного пункту Водяне на Донеччині 28 вересня 2024 року загинув
стрілець-санітар 3 штурмового відділення 3 штурмового взводу 3 штурмової роти військової частини А4848 —
Зварич Роман Іванович (29.12.1997 р.н.), житель села Шевченкове.

🕊 Поховання Героя відбудеться 16 жовтня 2025 року в селі Шевченкове.
Прощання з воїном — о 11:40 за адресою: с. Шевченкове, вул. Київська, 37.

Просимо жителів села зібратися об 11:30 на в’їзді до Шевченкового,
аби зустріти Героя живим коридором — із державними прапорами та живими квітами, віддавши останню шану Захиснику України.
#Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни

День художника України
Щорічно у другу неділю жовтня митці України святкують День художника.

Історія започаткування Дня художника України
Свято було затверджено Указом Президента в 1998 році. Ініціатором святкування стала Спілка художників України. Метою є підтримка представників мистецтва та нагадування про його роль у культурному розвитку людини.

Хто такий художник?
Художник – творчий фахівець, що працює у різних галузях образотворчого мистецтва. Це може бути не лише малювання картин, але й фотозйомка, скульптура, графіка, стріт-арт, кіно, декоративно-ужиткове мистецтво тощо.


Фахівці впевнені, що без споглядання художньої творчості неможливо виховати повноцінно розвиту особистість. Тому прямим обов’язком художника є донесення свого бачення краси, правдиве відтворення історичних подій, розвиток почуття прекрасного в людях і спонукання до думок над суттю буття.

Найвідоміші українські художники
Класика ХІХ — поч. ХХ ст.
Тарас Шевченко (1814–1861) — живописець і графік, майстер психологічного портрета й історичних сцен. «Катерина», офорти з «Живописної України».
Іван Айвазовський (1817–1900) — народжений у Криму мариніст світової слави. «Дев’ятий вал», «Чорне море».
Архип Куїнджі (1842–1910) — новатор світла й повітряної перспективи. «Місячна ніч на Дніпрі», «Березовий гай».
Сергій Васильківський (1854–1917) — поет степового пейзажу. «Козацький двір», «Український пейзаж».
Микола Пимоненко (1862–1912) — реаліст побутового жанру. «Святочне ворожіння», «Проводи рекрутів».
Олександр Мурашко (1875–1919) — яскравий колорист, з’єднав реалізм та модерн. «Дівчина в червоному капелюсі», «Карусель».
Олекса Новаківський (1872–1935) — львівський експресивний колорист. «Святий Юр», портрети.
Микола Самокиш (1860–1944) — баталіст і майстер анімалістики. Кінно-батальні сцени, ілюстрації до класики.
Український авангард
Казимир Малевич (1879–1935) — засновник супрематизму. «Чорний квадрат», «Біле на білому».
Олександра Екстер (1882–1949) — авангард, сценографія, кубофутуризм. Ескізи костюмів і декорацій.
Олександр Богомазов (1880–1930) — «київський сезаніст», теоретик і практик авангарду. «Пилярі», «Лісопилка».
Соня Делоне (Гончар) (1885–1979) — орфізм, дизайн і мода. Серії «Симультанності».
Давид Бурлюк (1882–1967) — «батько російського футуризму» з українським корінням. Футуристичні полотна, маніфести.
Георгій Нарбут (1886–1920) — графік і шрифтовик, творець стилю УНР. «Українська абетка», банкноти та герби УНР.
Федір та Василь Кричевські — живопис і дизайн. Василь — автор проєкту державного герба УНР, Федір — портрет і історичний жанр.
Народне мистецтво та неонаїв
Катерина Білокур (1900–1961) — квіткові композиції з ювелірною деталізацією. «Квіти за тином», «Півонії».
Марія Примаченко (1909–1997) — наїв, фантастичні «звірі» та казкові сюжети. «Звіриний світ» (численні варіації).
Ганна Собачко-Шостак (1883–1965) — декоративні розписи, витинанки, «квіткові» композиції.
ХХ століття (модернізм, соцреалізм і поза ним)
Тетяна Яблонська (1917–2005) — гуманістичний реалізм, пізній ліричний модерн. «Хліб», «Вечір. Стара Флоренція».
Віктор Зарецький (1925–1990) — декоративно-орнаментальні образи, вплив сецесії. «Світлана», жіночі портрети.
Микола Глущенко (1901–1977) — експресивний пейзажист, колорист. Карпати, міські краєвиди.
Ала Горська (1929–1970) — монументалістка й шістдесятниця, громадянська сміливість. Мозаїки, вітражі.
Сучасне українське мистецтво
Іван Марчук (нар. 1936) — автор техніки «пльонтанізм», один із найвідоміших сучасників. Серії «Голос моєї душі», пейзажі.
Анатолій Криволап (нар. 1946) — неоекспресіоніст, великі кольорові поля. Серія «Кінь. Вечір».
Олександр Ройтбурд (1961–2021) — постмодерн, іронія й міфології сучасності. «П’єта», інтерпретації класики.
Владислав Шерешевський (нар. 1964) — гротеск і соціальні алюзії.
Влада Ралко (нар. 1969) — гостра графіка і живопис про тіло, війну, повсякдення.
Нікіта Кадан (нар. 1982) — концептуаліст, робота з пам’яттю й простором.
Роман Минов (нар. 1983) — живопис і медіа, дослідження ідентичності.
Микита Шалений (нар. 1982) — мультимедіа, відеоарт і архівні наративи.

#поезія
Не завидуй багатому,
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.

Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному,
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.

А молоді як зійдуться,
Та любо та тихо,
Як у раї, — а дивишся:
Ворушиться лихо.

Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе,
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.

© Тарас Шевченко

8 жовтня день пам'яті Сергія Васильківського - видатного українського художника, якого називали Шевченком у живописі (1854-1917).
Він залишив по собі близько трьох з половиною тисяч творів - головним чином пейзажі. Перед смертю Сергій Васильківський заповів Музею Слобідської України понад 1340 своїх творів та значну суму грошей, які, за його бажанням, мали піти на створення у Харкові великого національного художнього музею.
Народився майбутній художник у місті Ізюм на Харківщині в родині писаря. Середовище і оточення, в якому зростав майбутній художник на Слобожанщині, було особливо сприятливим для формування його творчої особистості. Його дід-чумак, який походив з козацького роду, привив молодому Сергієві інтерес до української старовини, а мати - любов до народних пісень і фольклору.
Навчався в Академії мистецтв у Петербурзі. Після завершення навчання у 1886 р. художник виїхав до Франції для подальшого удосконалення своєї професії. Він багато подорожував не лише Україною, а й Францією, Великобританією, Іспанією, Італією, Німеччиною та Південною Африкою, де знайомився з колекціями художніх музеїв. Васильківський виставляв свої твори у Паризькому салоні.
"Як і чимало його освічених сучасників, Сергій Васильківський цікавився старовиною та фольклором: подорожував Україною, збираючи етнографічні й історичні матеріали, а також замальовував старовинні споруди. Він брав участь в Археологічному з’їзді у Харкові 1902 року; заснував і очолював архітектурно-мистецький відділ Харківського освітньо-художнього гуртка. У 1900 році світ побачив альбом "З української старовини", де вміщено 20 історичних нарисів Дмитра Яворницького, які проілюстрували Сергій Васильківський та Микола Самокиш. У 1912 році, також удвох, художники видали альбом "Мотиви українського орнаменту", в якому було 40 таблиць-зарисовок із оригінальних старовинних вишивок і тканин, найдавніші з яких належать до ХVII століття. Відомо, що орнаменти з цього альбому використовувала для свого посуду фабрика Матвія Кузнєцова в Будах. Васильківський належав до тих митців, які розвивали українську культуру як власною творчістю, так і громадською й просвітницькою діяльністю.", - Національний художній музей України / National Art Museum of Ukraine.
Багато творів митця загинули в роки Другої світової війни, зараз в музеях і приватних збірках нараховують близько 500 його творів.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Київська Обласна Федерація БОКСУ

4 жовтня 2025 року у селі Шевченкове (Київська область) відбулася яскрава матчева зустріч, присвячена Дню Захисників та Захисниць України і Дню Козацтва.
Організаторами турніру виступили СК «Фортеця» та відділення боксу ДЮСШ.
Участь у змаганнях взяли команди:
🥊 БК «Молот» (с. Калинівка, с. Пухівка)
🥊 БК «Партизан» (с. Волочкова Дівиця, Чернігівська обл.)
🥊 ДЮСШ Баришівка
🥊 БК «Боєць» (м. Бородянка)
🥊 БК «Регіон 2001» (с. Велика Димерка)
У турнірі зійшлися 65 спортсменів віком від 7 до 18 років. Для багатьох це були перші бої у ринзі. Атмосфера була по-справжньому запальною: у ринзі вирували емоції, а поза ним — батьки, друзі й одноклубники активно підтримували юних боксерів. Кожен з учасників продемонстрував характер, техніку та жагу до перемоги.
Усі боксери отримали пам’ятні медалі, а найкращих визначили у спеціальних номінаціях:
🏆 Кращий бій – Ханюченко Тимофій (БК «Воїн», м. Бородянка) та Лисенок Дмитро (СК «Фортеця»)
🏆 Воля до перемоги – Томчук Валерій (ДЮСШ Баришівка)
🏆 За кращу техніку – Івахно Денис (БК «Молот», Калинівка)
🏆 За волю до перемоги – Самандасюк Олександр (БК «Регіон 2001»)
🏆 Кращий боксер турніру – Сидоров Іван (БК «Партизан», с. Волочкова Дівиця)
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport

💙💛 5 жовтня 116 років тому в с.Новиця (нині - Польща) народився Богдан-Ігор Антонич - видатний український поет, прозаїк, перекладач (1909-1937).
"Вічно молодий поет. І за віком, і за світосприйняттям, і за самою поетикою. Антонича й Тичину називають двома геніями української поезії ХХ ст. Антонич з моцартівською філіґранністю зумів поєднати правічну міфологію Лемківщини і дух модерного європейського міста. Із зачарування від його поезії народився і буде народжуватись не один український поет.", - Видавництво «Абабагаламага».
"Антоничева поезія – це негаснучий перстень життя, який передаватимуть із покоління в покоління здивовані читачі, щоб зачудування сонцем і людиною не пропало ніколи.", - Дмитро Павличко.
Прізвище батька майбутнього поета, греко-католицького священника Василя Антонича - Кот, яке родина змінила перед народженням єдиного сина.
Дитинство майбутнього поета припало на роки Першої світової війни. У цей час родина змушена була багато переїздити, деякий час Антоничі жили у Відні, потім на Пряшівщині в Чехословаччині.
Початкову освіту Антонич здобув удома, а в 1920-1928 рр. навчався в гімназії імені Королеви Софії у Сяноку.
Антонич-гімназист захоплювався музикою, грав на скрипці, виступав на шкільних концертах і навіть компонував мелодії. А ще малював і цікавився образотворчим мистецтвом.
У 1928 р. Антонич закінчив польську гімназію і вступив до Львівського університету ім. Яна Казимира (де навчався на філософському факультеті), який закінчив у 1934 р.
Перший свій вірш поет опублікував 1931 р. в пластовому журналі "Вогні". Потім він розміщував поезії в багатьох періодичних виданнях. Крім того, він випробовував свої сили в прозі та драматургії.
Богдан-Ігор Антонич є автором шести книг поезії.
Творчість поета через офіційну заборону ширше знана в Україні лише з середини 1960-х років.
Повернення в літературне життя України творчості Богдана-Ігоря Антонича є великою заслугою Дмитра Павличка, який упорядкував і видав у 1967 р. книгу "Пісня про незнищенність матерії", написавши до неї ґрунтовну передмову.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Молитва (Навчіть мене, рослини, зросту)

Навчіть мене, рослини, зросту,
буяння і кипіння, й хмелю.
Прасловом, наче зерном простим,
хай вцілю в суть, мов птаха трелем.

Навчіть мене, рослини, тиші,
щоб став сильний, мов дужі ріки,
коли до сну їх приколише
луна неземної музики.

Навчіть мене, рослини, щастя,
навчіть без скарги умирати!
Сприймаю сонце, мов причастя,
хмільним молінням і стрільчатим.

Хай сонце – прабог всіх релігій –
золотопере й життєсійне,
благословить мій дім крилатий.

Накреслю взір його неземний,
святий, арійський знак таємний,
накреслю свастику на хаті,
і буду спати вже спокійний.

Вишні

Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,
на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.
Моя країно зоряна, біблійна й пишна,
квітчаста батьківщино вишні й соловейка!
Де вечори з євангелії, де світанки,
де небо сонцем привалило білі села,
цвітуть натхненні вишні кучеряво й пʼянко,
як за Шевченка, знову поять пісню хмелем.

Богдан-Ігор Антонич

https://www.facebook.com/mirastudia.ua