Додаток Particle запустив функцію Podcast Clips, що автоматично знаходить ключові моменти в аудіо випусках. Система використовує векторні ембеддінги для зв’язку аудіокоментарів із текстовими новинами. Користувачі можуть слухати кліп або читати його транскрипт із підсвічуванням слів у реальному часі. https://channeltech.space/soft/particle-ai-news-podcast-clips-android-launch/

Карти таро не працюють на 100%, і на мою думку це нормально, бо я не знаю, що в цьому житті може бути точним на всі 100. Це був не перший і не єдиний розклад, який не програвся, але цей розклад я, мабуть, запам’ятала на все життя. Йому трохи більше чотирьох років. Зробила я його в середині лютого 22 року, за кілька днів до першої прогнозованої заходом дати вторгнення (16 лютого). Не пам’ятаю точно, як я сформулювала питання. Щось на кшталт: “Як розвиватимуться відносини між рф та Україною до кінця лютого”. Карти добре передали моє власне бачення ситуації, але не реальність. Станом на лютий 22 року я жила в парадигмі неможливості широкомасштабної війни, бо “таке неможливо у XXI ст”. Я щиро вважала всі попередження нісенітницями і після 16 лютого ще більше впевнилась у неможливості війни. І 24 лютого 22 року стало для мене шоком. Хоча я давно не живу в Україні, я тоді дуже гостро відчула, що де б я не була, мені важливо знати, що моя країна є, існує. А ще гострим було відчуття якогось глобального зламу, що все змінюється і не буде, як було. Не тільки в Україні. Що вторгнення ніби стало спусковим гачком і далі буде більше. Зараз вже вимальовується образ майбутнього, в яке крокує як мінімум західний світ і приходить розуміння, що то був за злам, який відчувався тоді майже фізично. Хоча, я можу помилятись. В цьому випадку, я навіть цього хочу. Тим більше, що я взагалі-то не екстрасенс і ніяких надзвичайних здібностей не маю. Для того, щоб читати таро достатньо середніх когнітивних здібностей. З тих пір я не зробила жодного розкладу на цій колоді. Я відчуваю образу на неї, як би інфантильно це не звучало, хоча я дуже її люблю. Колись я їй вибачу власну недалекоглядність і небажання бачити світ поза рамками власного сприйняття. А доти буду іноді діставати її зі своєї скарбнички, роздивлятись її складні сюрреалістичні образи і згадувати лютий 22-го. #війна #картитаро

"Почалася війна" - ці слова стали відліком нового часу. У 2022 не розуміли, що відбувається. У 2023 сподівалися на близький кінець. У 2024 усвідомили: легко не буде. У 2025 - розчарування, страх, ненависть. У 2026 - зневіра, розпач, але навіть без світла, тепла й інтернету Україна є 💙💛 Ні, ненависть була завжди, вона тільки наростає. Тепер вона живить мозок, легені, нерви. Під звуки сирени люди в тилу йдуть на роботу. Одягаються тепло, бо з опаленням проблеми. Під звуки сирени несуть додому теплий хліб. Яке це щастя - мати шматок хліба. Під світлом ліхтариків готують вечерю. Навчилися розрізняти звуки: літаки, ракети, шахеди, прильоти. Тепер карта тривог - номер один у списку пошуку Google. Усі отримують такі смс: "Що робити, якщо ваші рідні або знайомі зникли безвісти у зв’язку із воєнними діями?", "Підозрілі предмети", "Підвищена загроза" - вони вже не викликають здивування. Мовчазні погляди і короткі переписки більш значущі, ніж медіа й марафони. Жодних емоцій - люди вигоріли. Вони перевіряють телеграм-канали в пошуках надії на мир. Збирають рештки сил і роблять, що можуть, бо є ті, кому гірше, але вони стоять🙏🏻🙏🏻🙏🏻 Люди звикли до війни... І є щось уперте в цих тиловиках. Вони купують каву, щоб підтримати малий бізнес. Хапаються за роботу, як за рятівне коло, хоч вона виснажує ще більше. Донатять з останніх сил. Лишають не "на чай", а "на бензин для генератора". Купують насіння і жартують про весну. Йдуть на роботу, а після неї шукають методи й способи вберегти свою травмовану психіку. Вони продовжуть жити попри спустошення і відчуття невизначеності, бо в їхніх застиглих душах маленьким весняним проліском проростає надія. Така тиха і вперта. І вона шепоче: - Ще трохи, ми зможемо, ми вистоїмо! Надія є! Надія завжди є! Треба вірити 💙💛 Сьогодні ми вкотре проживемо ніч з 23 на 24. Завтра буде страшно відкрити соцмережі. Хтось буде писати, хтось читати, хтось мовчати. Але всіх накриють спогади... Тому я буду триматися за слова: Маленька надія має велику силу 💙💛

#історія #речі Друкарський шрифт — це та сама річ, яку ви бачите щомиті, але помічаєте лише тоді, коли вона жахлива (так, ми про тебе, Comic Sans). До появи Йоганна Гутенберга книги переписували монахи, чиє терпіння було міцнішим за сучасний бетон, а почерк — джерелом вічних суперечок. Але у 1440-х роках сталася справжня магія: замість того, щоб вирізати цілу сторінку на дерев'яній дошці, Йоганн вигадав окремі металеві літери — рухомі літери. Це був Lego для дорослих інтелектуалів. Ви відливали літеру в дзеркальному відображенні з металевого сплаву (свинець, олово та сурма — рецепт, перевірений століттями), складали їх у слова, затискали в раму — і вуаля, ви можете надрукувати тисячу примірників швидше, ніж монах допише "Амінь" на першій сторінці. Перші шрифти, як-от «Текстура», відчайдушно імітували рукописну готику, бо люди боялися всього нового (нічого не міняється). Але вже в епоху Відродження з’явилася «Антиква» — шрифт, натхненний написами на римських колонах. Він був світлим, чистим і настільки елегантним, що читати його було приємніше, ніж слухати деяких філософів. З часом літери позбулися засічок (serif), стали гротескними, нахилилися в італіку та навіть переїхали в цифру. Але в основі кожного пікселя на вашому екрані лежить та сама металева «літера», яка колись пахла свіжою фарбою та перевернула світ, зробивши знання доступнішими за пиво. Друкарський шрифт — це мовчазний голос думки, який доводить: не важливо, ЩО ти кажеш, якщо ти вибрав правильний кегль, тебе почують. 🖋️📖🖨️

На першому фото книги Нори Робертс були сфотографовані ще 3-го грудня 2020 році, (я заглянула в інформацію на своєму планшеті). Друге фото сьогодні сфотографували. І першу книгу "Одержимість" я вже прочитала, тож візьмуся за "І зайде сонце". Дуже добре пригадую, як я обрадувалась, коли побачила в інтернеті у видавництві "Yakoboo", що є ще ці книги, і одразу їх купила, бо вже не надіялась, що вони ще десь є в продажі, ось скільки вони ще 2016-2017 років випуску. Але читати їх почала саме тепер. Одразу скажу, що те, як пише Нора Робертс, мені дуже сподобалося. Дуже психологічного і реалістично все описано. Про те що відчуває людина, яка потрапляє в будь яку ситуацію, про що вона думає і як це впливає на її подальше життя. Тому, такі книги я завжди залюбки читатиму все життя. Знаєте, коли вже з середини книги жінок знову стали вбивати, як це зробив батько героїні 17 років тому назад, то спочатку подумала, що це він втік з в'язниці і знову почав вбивати, але ні, він і далі сидить у в'язниці, і тут я подумала, хто це може бути, що вбиває жінок так само, як й її батько, і вгадала, і я навмисно не стала заглядати в кінці, щоби підтвердити свою здогадку до самого кінця, поки не перевернула останню сторінку. І це саме так, як я і подумала. Мені приємно знати, що я розгадала, хто є вбивцею, але в цей же час хотілося, щоби я до самого кінця так і не знала, хто насправді є вбивцею.

На першому фото книги Нори Робертс були сфотографовані ще 3-го грудня 2020 році, (я заглянула в інформацію на своєму планшеті). Друге фото сьогодні сфотографували. І першу книгу "Одержимість" я вже прочитала, тож візьмуся за "І зайде сонце". Дуже добре пригадую, як я обрадувалась, коли побачила в інтернеті у видавництві "Yakoboo", що є ще ці книги, і одразу їх купила, бо вже не надіялась, що вони ще десь є в продажі, ось скільки вони ще 2016-2017 років випуску. Але читати їх почала саме тепер. Одразу скажу, що те, як пише Нора Робертс, мені дуже сподобалося. Дуже психологічного і реалістично все описано. Про те що відчуває людина, яка потрапляє в будь яку ситуацію, про що вона думає і як це впливає на її подальше життя. Тому, такі книги я завжди залюбки читатиму все життя. Знаєте, коли вже з середини книги жінок знову стали вбивати, як це зробив батько героїні 17 років тому назад, то спочатку подумала, що це він втік з в'язниці і знову почав вбивати, але ні, він і далі сидить у в'язниці, і тут я подумала, хто це може бути, що вбиває жінок так само, як й її батько, і вгадала, і я навмисно не стала заглядати в кінці, щоби підтвердити свою здогадку до самого кінця, поки не перевернула останню сторінку. І це саме так, як я і подумала. Мені приємно знати, що я розгадала, хто є вбивцею, але в цей же час хотілося, щоби я до самого кінця так і не знала, хто насправді є вбивцею.

#історія #речі Секстант: Прилад, що підкорив океани за допомогою зірок 🌌🧭 Уявіть, що ви посеред безкрайнього океану. Навколо — лише вода до самого горизонту, жодних орієнтирів, а під рукою немає ані GPS, ані навіть радіо. До середини XVIII століття така ситуація часто ставала фатальною для моряків. Все змінилося з появою секстанта — витонченого приладу, який дозволив людині точно визначити своє місцеперебування, «прив’язавши» корабель до небесних світил. Назва приладу походить від латинського sextans — «шоста частина», оскільки його дуга (лімб) становить рівно 60 градусів, або одну шосту частину повного кола. Головна магія секстанта полягає в системі дзеркал. Моряк дивиться крізь зорову трубу одночасно на лінію горизонту та на відображення сонця або зірки. Поєднуючи їх в одному об’єктиві за допомогою рухомого важеля, штурман вимірює кут висоти світила над горизонтом. Знаючи цей кут і точний час, за допомогою спеціальних таблиць можна вирахувати широту та довготу з точністю до кількох миль. ☀️📐 Секстант з’явився майже одночасно у 1730-х роках завдяки працям двох винахідників: англійця Джона Гедлі та американця Томаса Годфрі. Він став вдосконаленою версією квадранта та октанта, оскільки дозволяв вимірювати кути до 120 градусів, що було критично важливо для навігації за місяцем. Саме секстант зробив морські подорожі передбачуваними, відкривши шлях для регулярної світової торгівлі та безпечних наукових експедицій Джеймса Кука. 🚢🗺️ Цікавий факт: секстант виявився настільки надійним інструментом, що він вийшов за межі океанів. У 1960-х роках спеціальні космічні секстанти використовувалися астронавтами місій «Аполлон». У разі відмови бортового комп’ютера Ніл Армстронг та його колеги мали змогу визначити курс на Землю, орієнтуючись за зірками через ілюмінатор корабля. Це був чи не єдиний античний за своєю суттю прилад на борту надсучасного ракетоплана. 🚀✨ Існує міф, що користуватися секстантом дуже просто. Насправді це вимагало неабиякої майстерності: на палубі корабля, що постійно хитається, треба було впіймати мить, коли сонце «торкається» горизонту. Найменша похибка у вимірюванні кута в одну мінуту (1/60 градуса) призводила до помилки в одну морську милю на карті. Тому штурман був найбільш шанованою людиною на судні після капітана. 🌊👨‍✈️ Сьогодні, в епоху супутників, секстант став красивим анахронізмом, символом морської романтики. Проте він і досі входить до обов’язкової програми навчання професійних моряків. Чому? Бо батарейки в навігаторах сідають, електроніка може вийти з ладу, а зірки та закони геометрії залишаються незмінними вічно. Секстант — це нагадування про часи, коли доля корабля залежала лише від гострого зору людини та її вміння читати небо. 🌌⚓

#історія #постаті Йоганнес (Ганс) Вален: Хранитель античного слова та майстер філологічної точності 🏛️📖 14 лютого 1847 року народився Ганс Зюсс (у науковому світі більш відомий за повним іменем Йоганнес Вален) — видатний німецький філолог-класик, чия праця стала золотим стандартом у дослідженні античної літератури. Якщо сьогодні ми маємо можливість читати тексти стародавніх греків та римлян у максимально наближеному до оригіналу вигляді, то це значною мірою заслуга саме таких «детективів від літератури», як Вален. 🔍 Реставратор втрачених смислів 📜🖋️ Вален присвятив своє життя текстології — науці про те, як серед сотень пізніших переписів та помилок середньовічних ченців знайти справжнє слово автора. Його критичні видання творів Аристотеля (особливо «Поетики») та Цицерона вважаються фундаментальними. Він не просто перекладав, він «лікував» тексти, відновлюючи пропущені фрагменти та виправляючи викривлення, що накопичилися за тисячоліття. 🩹 Енігма імені та спадщина 🧩 Хоча в широких колах прізвище Зюсс може асоціюватися з різними історичними контекстами, у світі класичної філології Йоганнес Вален (Зюсс) залишається символом німецької академічної прискіпливості та глибокої ерудиції. Він викладав у провідних університетах Європи — від Відня до Берліна, виховуючи покоління дослідників, які навчилися бачити за латинськими та грецькими літерами живу душу античної культури. 🏛️ Чому його праця важлива сьогодні? 🥂 Філологи на кшталт Валена — це містки між епохами. Без їхньої невтомної праці ми б сприймали античність як набір випадкових міфів, а не як цілісну інтелектуальну систему, на якій побудована вся європейська цивілізація. Ганс Зюсс (Вален) нагадує нам, що точність у словах і повага до першоджерел — це і є справжня ознака культури. 🥂✨

#історія #факт Тіні Великої пожежі: Годинникар, що врятував пам’ять Лондона 🕰️ ​Вересень 1666 року перетворив тогочасний Лондон на вогняне пекло. У той час як аристократія поспішно пакувала срібло, а вулиці заповнював хаос, у задимленому провулку поблизу Олдгейта відбувалася подія, що змінила долю історичної пам’яті Англії. Роджер Харрісон, простий майстер точних механізмів, не намагався врятувати своє майно. Він мав іншу мету. 🗝️ ​У вежі місцевої ратуші, де зберігалися унікальні сувої з описами міських прав та привілеїв ще з часів Середньовіччя, заклинило величезний годинниковий механізм. Його зупинка означала б не просто втрату орієнтиру в часі, а й блокування єдиного шляху до архівного сховища через конструктивні особливості будівлі. Харрісон, знаючи кожне коліщатко цього «залізного серця», пробився крізь натовп панікерів. ​Температура всередині вежі ставала нестерпною, дерево почало тліти. Роджер працював не інструментами, а голими руками, виправляючи деформовану від жару вісь. Він не був солдатом чи політиком, він був людиною деталей. Коли механізм нарешті зрушив, важкі дубові двері сховища вдалося відчинити. Це дало змогу винести скрині з документами за лічені хвилини до того, як дах вежі поглинуло полум’я. 📜 ​Офіційні хроніки згадують лише загальні зусилля містян та «божественне втручання», але в приватних щоденниках сучасників збереглося ім’я майстра, чиї обпечені руки втримали зв’язок часів. Харрісон не отримав нагород, він просто повернувся до своєї зруйнованої майстерні, залишивши нам можливість сьогодні читати пергаменти, які мали стати попелом. Його вчинок — це тихий тріумф точності над стихією, де одна людина виявилася міцнішою за камінь. 🕯️

#історія #постаті Жорж Сіменон: Чоловік, який писав швидше, ніж ви встигаєте читати 🔎🎩 ​13 лютого 1903 року народився бельгієць Жорж Сіменон, людина-феномен, яка перетворила написання книжок на конвеєр найвищої якості. Якщо ви думаєте, що бути плодовитим автором — це писати одну книгу на рік, то Сіменон лише посміхнувся б. За своє життя він видав понад 400 романів, не рахуючи тисяч оповідань та репортажів. ✍️📚 ​Чому його детективні історії стали культовими: ​Комісар Мегре: Сіменон подарував світові одного з найлюдяніших сищиків. Жуль Мегре не був супергероєм чи генієм дедукції на кшталт Шерлока Холмса. Він був важкуватим чоловіком у капелюсі з люлькою, який просто вмів слухати та співчувати. Його метод — «влізти в шкіру» злочинця і зрозуміти мотив, а не просто знайти відбитки пальців. 🕵️‍♂️🌬️ ​Психологізм замість екшену: Сіменона мало цікавили криваві подробиці. Його книжки — це глибоке занурення в людську душу, самотність та побут маленьких французьких містечок. Він писав про «маленьких людей», які потрапили у великі біди. 🥐🍷 ​Шалений темп: Іноді він писав по 60–80 сторінок за день, завершуючи новий роман за 11 діб. При цьому він не втрачав стилю, який Ернест Гемінґвей називав «неймовірно чистим». ​Цікавий факт: Сіменон був справжньою рок-зіркою від літератури: він обожнював розкішне життя, мав сотні люльок, колекціонував автомобілі та заявляв (можливо, з часткою сарказму), що за життя мав стосунки з кількома тисячами жінок. 🕺✨ ​Сьогодні його твори перекладені понад 50 мовами, а загальний наклад книжок перевищив 500 мільйонів примірників. Він довів, що детектив — це не просто розвага, а справжнє мистецтво розуміння людини.