35 людей поранено внаслідок ворожих ударів по Запоріжжю та Запорізькому району. Упродовж доби окупанти завдали 684 удари по 24 населених пунктах Запорізької області. ▪️Війська рф здійснили 13 авіаційних ударів по Запоріжжю, Кушугуму, Гуляйполю, Тернуватому, Залізничному, Святопетрівці, Річному, Різдвянці та Воздвижівці. ▪️ 429 БпЛА різної модифікації (переважно FPV) атакували: Кушугум, Новоукраінку, Григорівку, Юрківку, Степногірськ, Приморське, Степове, Щербаки, Гуляйполе, Новоданилівку, Новоандріївку, Малу Токмачку, Чарівне, Білогір'я, Варварівку, Прилуки та Добропілля. ▪️ 6 обстрілів з РСЗВ завдано по території Добропілля та Гуляйполя. ▪️ 236 артилерійських ударів нанесено по території Степногірська, Приморського, Степового, Щербаків, Гуляйполя, Новоданилівки, Новоандріївки, Малої Токмачки, Чарівного, Білогір'я, Варварівки, Прилук та Добропілля. Надійшло 246 повідомлень про пошкодження житла, автівок та об'єктів інфраструктури. https://t.me/Ukraineaboveallelse

❄️ Зима в Україні сто років тому Сто років тому зима приходила тихо й ґрунтовно. Вона не поспішала — засипала села пухким снігом, стелила білі дороги, змушувала час сповільнюватися. Сани рипіли під копитами коней, мороз малював на вікнах химерні візерунки, і здавалося, що сама природа прикрашає кожну хату. У домівках тріщали печі, дрова пахли лісом, а свіже житнє тісто — теплом і затишком. Зима збирала всіх разом: родину, розмови, спогади. Вона не лякала — до холоду звикали змалку, як до чогось неминучого й навіть потрібного. Люди куталися в кожухи, взували валянки, пов’язували хустки й виходили надвір без поспіху. Діти сміялися на гірках, ганяли сніжки, ліпили кривобоких сніговиків, а ввечері притихали біля каганця, слухаючи казки й старі історії. Світло було тьмяне, але від того — ще тепліше. Зима приносила свята. Колядки пливли нічними вулицями, вертепи заходили з хати в хату, а разом із ними — щирі побажання миру, хліба й достатку. У ті дні кожне слово мало вагу, а кожна зустріч — значення. Життя взимку було повільнішим, але не біднішим. Навпаки — воно наповнювалося тишею, сміхом і близькістю. Зима вчила радіти простому: теплу дому, живому слову, відчуттю плеча поруч. Бо коли разом — жоден мороз не страшний.

❗️Наближений до Трампа пастор Марк Бернс висловився про корупцію в Україні та жінку-президента Проповідник і телеєвангеліст Марк Бернс, якого вважають наближеним до Дональда Трампа, заявив, що корупційні скандали в українській владі ускладнюють підтримку України серед західних партнерів. В інтерв’ю українській журналістці Анні Олицькій Бернс зазначив, що інформація про можливі зловживання коштами породжує сумніви, чи доходить допомога до фронту та цивільних. «Це виглядає погано і змушує ставити запитання: чи справді ресурси доходять до невинних людей», - сказав він. Водночас Бернс наголосив, що не підтримує покарання всього суспільства через дії окремих посадовців і не має співчуття до тих, хто причетний до корупції. Окремо він заявив, що з гуманітарної та духовної точки зору життя людей важливіше за території: «Жоден клаптик землі не вартий масових смертей і воєнних злочинів». Коментуючи тему можливого політичного лідерства в Україні, Бернс підкреслив, що питання президента — чоловіка, військового чи жінки — є виключно вибором українського народу. Він також зазначив, що в Біблії є приклади жінок-лідерок. За його словами, Україна має шанс на масштабне відновлення та економічне зростання — за умови відсутності корупційних скандалів.

Шестеро людей поранено внаслідок ворожих ударів по Запоріжжю. Упродовж доби окупанти завдали 668 ударів по 26 населених пунктах Запорізької області. ▪️Війська рф здійснили 10 авіаційних ударів по Новояковлівці, Новому Полю, Бойковому, Різдвянці, Зорівці, Гуляйполю, Тернуватому та Залізничному. ▪️ 426 БпЛА різної модифікації (переважно FPV) атакували: Запоріжжя, Кушугум, Новомиколаївку, Червонодніпровку, Степногірськ, Приморське, Степове, Щербаки, Гуляйполе, Новоандріївку, Новоданилівку, Малу Токмачку, Чарівне, Варварівку, Солодке, Преображенку та Рибне. ▪️ 6 обстрілів з РСЗВ завдано по території Розумівки, Приморського, Степового, та Гуляйполя. ▪️ 226 артилерійських ударів нанесено по території Червонодніпровки, Степногірська, Приморського, Степового, Щербаків, Гуляйполя, Новоандріївки, Новоданилівки, Малої Токмачки, Чарівного, Варварівки, Солодкого та Рибного. Надійшло 107 повідомлень про пошкодження житла, автівок та об'єктів інфраструктури. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #події 📜 17 ГРУДНЯ 1917: ПОЧАТОК БІЛЬШОВИЦЬКОЇ АГРЕСІЇ ПРОТИ УНР. Подія, що відбулася 17 (за новим стилем 30) грудня 1917 року, стала переломною точкою в історії української державності, перетворивши політичне суперництво між Києвом та Петроградом на відкрите військове протистояння. Суть і передумови Ультиматуму Після Жовтневого перевороту в Росії (листопад 1917 р.) та проголошення III Універсалом Центральної Ради утворення Української Народної Республіки (УНР), більшовицький уряд на чолі з В. Леніним опинився перед складним вибором. Він не міг ігнорувати проголошення незалежності, але й не хотів втрачати контроль над стратегічно важливою Україною. Більшовики вирішили скористатися тактикою «визнання-провокації», втіленою у документі, що відомий як «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради». Головні пункти Ультиматуму: Формальне визнання: Раднарком (більшовицький уряд) на словах визнав УНР та її право на повне самовизначення, аж до відокремлення. Звинувачення: Більшовики звинуватили Центральну Раду у «двозначній, ворожій політиці» щодо радянської влади, прикриваючись антибільшовицькими настроями військових частин. Головна вимога (Ультиматум): Негайно припинити роззброєння частин Червоної гвардії та більшовизованих солдатів у своїх частинах (особливо на Південно-Західному фронті), що дислокувалися на території України. Свобода пересування: Вимагалося надати безперешкодний пропуск більшовицьких військ через територію України на Південний фронт для боротьби з білогвардійцями, зокрема з генералом Каледіним. Наслідки відмови: У разі відмови Раднарком погрожував вважати Центральну Раду в стані відкритої війни проти радянської Росії. Реакція Центральної Ради Ультиматум був продиктований не бажанням мирного співіснування, а прагненням забезпечити більшовикам плацдарм для встановлення влади в Україні. Він вимагав від УНР, по суті, добровільно відмовитися від суверенітету на своїй території та дозволити більшовицьким силам зміцнити позиції. Український уряд — Генеральний Секретаріат — рішуче відкинув ультиматум. Відповідь УНР: 18 (31) грудня 1917 року Центральна Рада офіційно відповіла на Ультиматум. Відмова від роззброєння: Відкинуто вимогу не роззброювати ворожі частини. Генеральний Секретаріат підкреслив, що його дії спрямовані на захист власної території від анархії та підтримку порядку. Звинувачення більшовикам: У відповіді зазначено, що саме більшовицькі війська самі порушують територію УНР та провокують конфлікти, а тому УНР має право захищатися. Декларація війни: Відмова виконати ультимативні вимоги була негайно використана Раднаркомом. Вже наступного дня, 18 грудня (31 грудня) 1917 року, більшовицькі війська, які вже були сконцентровані на кордоні та всередині України, почали відкриту агресію. Наслідки 17 грудня 1917 року фактично поклало край нетривкому миру та ілюзіям щодо можливості мирного співіснування з більшовицькою Росією. Початок Війни: Розпочалася перша українсько-радянська війна (1917–1918). Більшовицькі війська під командуванням Володимира Антонова-Овсієнка почали наступ на Харків, який став першою столицею маріонеткового радянського уряду України. Проголошення Незалежності: Агресія більшовиків остаточно переконала керівництво УНР у необхідності повного відокремлення. Це стало однією з головних причин для проголошення IV Універсалом Центральної Ради (січень 1918 р.) повної державної незалежності УНР. Окупація: Менш ніж за місяць після ультиматуму, у січні 1918 року, більшовицькі війська захопили Київ. Цей документ став цинічним прикладом того, як формальне «визнання» права на самовизначення було використано як юридичний привід для військової агресії та встановлення контролю над сусідньою державою.

🥊 UFC у Верховній Раді? Народна депутатка Марʼяна Безугла намагалася заблокувала трибуну у Раді Безугла розклеїла червоні стрічки та плакати з написами «Військова реформа», «Сирський на звільнення» та «Брехня на фронті вбиває». У відповідь нардеп від «Батьківщини» Сергій Тарута намагався зірвати стрічки, це мало не спричинило бійку з Безуглою. Як результат — Тарута зірвав стрічку та пішов. Безугла продовжує блокувати трибуну, вимагаючи відставки Сирського та проведення військової реформи. Стефанчук нагадує їй про правила, які нардепка порушує. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

День пам’яті блаженної цариці Феофанії Візантійської 16 (29) грудня вшановується пам’ять блаженної цариці Феофанії – дружини візантійського імператора Лева VI Мудрого. Народилася Феофанія у 863 р. у Константинополі у сім’ї царського роду Мартинакіїв (за деякими даними приходилась племінницею дружині імператора Василія I – засновника Македонської династії). Батьки дівчини відрізнялись благочестям, тому Феофанія отримала належне виховання і гарну освіту, а згодом стала дружиною спадкоємця Македонської династії – Лева (881 або 882 рік). Лев і Феофанія були дуже різними: імператор полюбляв земні задоволення, а цариця віддавала свою душу і тіло Христу. Немало випробувань зазнало подружжя ще до сходження Лева на престол. Повіривши наклепу, його батько Василь наказав ув’язнити сина разом з дружиною, у темниці подружня пара провела 3 роки. Страшним випробуванням для Феофанії і Лева стала смерть їхньої маленької доньки Євдокії. Вбита горем цариця пішла до монастиря при Влахернській церкві, де посилила свій піст та молитви, а імператор знайшов втіху у обіймах іншої жінки – доньки начальника охорони Зої Заутцини (майбутня імператриця). Феофанія хотіла дати Леву розлучення, але патріарх Євфимій не благословив цей розрив. Шлюб протримався 12 років. Феофанія померла у 893 р. (в деяких джерелах у 895 р.). Церква шанує її як блаженну царицю, для якої імператорський палац став монастирем в миру.

ТГ Бахмутський Демон https://t.me/bahshiddemon Підарків як шматки мʼяса кидають на Гуляйполе, підарки кидаються в Сіверську, в Покровську бої за вулиці тривають, підарня ставить задачу будь-що закріпитися в Сіверську, Покровську, Мирнограді і Гуляйполі. Сил в них все менше, але вони кидають туди все, що мають. Таке враження, що у випадку миру їм потрібні ці руїни як плацдарми і точки напруги. Там вони планують порушувати перемирʼя для наступів на Запоріжжя, Крам і Словʼянськ, а можливо навіть і Дніпро. У випадку зриву мирного процесу, ці руїни їм треба для накопичення і наступів все туди ж. Саме тому зараз такі активні бої наша армія веде на цих напрямках, щоб не дати підарні плацдарми, щоб знищити підарні якомога більше і прибрати той наступальний потенціал можливий, знекровити їх. І вже видно, як я казав, що їх активні наступи все більше захлинаються, і все більше самій підарні потрібна стає перерва. А чи буде у випадку миру повторення залежить від якості гарантій безпеки, от і все. Якщо Європа буде підтримувати фінансово армію України у 800 тисяч, плюс зброя - не буде повторення війни, на мою думку. Будуть короткострокові перестрілки, дрони і політичні маніпуляції. Тому - стоїмо, маємо вистояти. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #особистості 🎹 Людвіг ван Бетховен: Титан Віденської класики. Людвіг ван Бетховен (Ludwig van Beethoven) (16 грудня 1770 — 26 березня 1827) — німецький композитор і піаніст, одна з найбільш шанованих і впливових постатей в історії західної класичної музики. Його творчість ознаменувала перехід від класицизму до епохи романтизму. Хоча точна дата його народження невідома, він був охрещений 17 грудня 1770 року в Бонні, і традиційно вважається, що він народився днем раніше, 16 грудня. 🎼 Життя і творчість Ранні роки та музична освіта Бетховен народився в музичній родині в Бонні (на той час — столиця Курфюршества Кельнського, частина Священної Римської імперії). Його батько, Йоганн ван Бетховен, був співаком у придворній капелі й намагався зробити з сина "нового Моцарта", змушуючи хлопчика займатися музикою з раннього віку. У віці 21 року Бетховен переїхав до Відня, тодішньої європейської музичної столиці, щоб навчатися у Йозефа Гайдна. Він швидко зарекомендував себе як віртуозний піаніст та імпровізатор. Віденський період і класицизм Перший період творчості Бетховена (приблизно до 1802 року) був позначений впливом його вчителів та Віденської класичної школи, особливо Моцарта та Гайдна. У цей час він створює: Перші дві симфонії. Ранні фортепіанні сонати, включаючи знамениту Сонату №14, відому як «Місячна соната» (1801). Період героїчного романтизму Приблизно з 1803 по 1812 рік Бетховен переживає свій найбільш плідний та новаторський «героїчний» період. Композитор почав активно впроваджувати елементи романтизму, розширюючи форму та емоційну глибину музичних творів. До цього періоду належать: Симфонія №3 «Героїчна» (Eroica) (спочатку присвячена Наполеону, але потім присвята була знята). Симфонія №5 (з її знаменитим "мотивом долі"). Симфонія №6 «Пасторальна». Опера «Фіделіо». 👂 Боротьба з глухотою Приблизно у віці 26 років Бетховен почав втрачати слух. Це сталося у розквіті його кар'єри піаніста. У 1802 році він написав свій знаменитий «Гейлігенштадтський заповіт», висловлюючи відчай через свою недугу, але підтверджуючи рішучість продовжувати творити. Повна глухота, що настала до 1818 року, змусила його повністю відмовитися від виконавської діяльності, але не зупинила його композиторської роботи. Пізній період: Інновації та духовність Третій період (після 1812 року) характеризується глибокою інтроспекцією, духовністю та подальшим руйнуванням класичних норм. Він створив деякі зі своїх найбільш складних і новаторських творів, багато з яких не були повністю зрозумілі сучасникам: Урочиста меса (Missa Solemnis). Останні фортепіанні сонати (№30–32). Симфонія №9 ре мінор (з фіналом «Ода до радості») (1824), яка є першим випадком використання хору в симфонії. «Ода до радості» згодом стала офіційним гімном Європейського Союзу.

#історія #події 🇷🇴 Початок Румунської революції: Падіння комуністичної диктатури. 16 грудня 1989 року ознаменувало початок серії подій, які призвели до повалення комуністичного режиму Ніколае Чаушеску в Румунії. Це була одна з найкривавіших революцій у Східній Європі, яка на відміну від оксамитових революцій у сусідніх країнах, супроводжувалася збройним протистоянням та людськими жертвами. 📜 Передумови: Диктатура та криза Румунія під керівництвом Ніколае Чаушеску була одним із найбільш репресивних режимів Східного блоку. Режим характеризувався: Культ особи: Чаушеску та його дружина Олена створили надмірний культ особистості. Економічна криза: Спроба Чаушеску виплатити зовнішній борг країни призвела до суворої економії, дефіциту продовольства, електроенергії та тепла, що значно знизило рівень життя населення. Репресії: Громадян контролювала таємна поліція «Секурітате» (Securitate), що придушувала будь-які прояви незгоди. 💥 Початок у Тімішоарі Точкою займання стало місто Тімішоара (Timisoara), що на заході Румунії. Привід: Протести почалися як вияв солідарності на захист пастора реформатської церкви угорського походження Ласло Текеша. Текеш був відомий своєю критикою режиму Чаушеску і його плану знесення сіл, за що влада вирішила його виселити та перевести. 16 грудня 1989: Громадяни, угорці та румуни, зібралися навколо будинку Текеша, щоб перешкодити його виселенню. Натовп швидко виріс, і демонстрація перетворилася на політичний протест проти режиму. Збройна відповідь: Влада відреагувала жорстко. Військові частини та «Секурітате» оточили місто. У ніч на 17 грудня і наступними днями було застосовано зброю проти демонстрантів. Це призвело до численних жертв і поранених, що лише посилило обурення. 🌪️ Перекидання на Бухарест та падіння режиму Чутки про бійню в Тімішоарі швидко поширилися країною. 21 грудня: Чаушеску, не усвідомлюючи масштабів гніву, організував масовий мітинг у Бухаресті, щоб продемонструвати підтримку своєму режиму. Однак мітинг швидко перетворився на масову антиурядову демонстрацію. Втеча та арешт: 22 грудня, коли військо та «Секурітате» почали вагатися, а протестувальники захопили центральні установи, Ніколае та Олена Чаушеску втекли з будівлі ЦК компартії на гелікоптері. Того ж дня їх затримали у місті Тирговіште. Збройні бої: Протягом наступних днів у Бухаресті та інших містах тривали запеклі бої між армією (що перейшла на бік революції) та лояльними Чаушеску силами «Секурітате», особливо в районі телецентру та аеропорту. Страта: 25 грудня 1989 року Ніколае і Олена Чаушеску були засуджені на поспішному військовому трибуналі за звинуваченнями у геноциді та підриві національної економіки, після чого негайно розстріляні. 🩸 Наслідки Румунська революція стала найкривавішою з усіх революцій 1989 року у Східній Європі. Загальна кількість жертв сягнула близько 1100 осіб, переважна більшість яких загинула після втечі Чаушеску під час збройних зіткнень. Режим комуністичної диктатури був повалений, а влада перейшла до Фронту національного порятунку (ФНП).