🐕💥 У зоні бойових дій в Україні формується нова популяція собак. Частина з них — покинуті домашні тварини, інші вже народилися під час війни й виросли фактично в дикій природі.

Про це “Телеграфу” розповів зоолог WWF-Україна Ігор Дикий. За його словами, фронт став для тварин жорстким природним відбором: міни, обстріли, нестача їжі та постійна небезпека змінюють собак.

Собаки збиваються в зграї, вчаться полювати та виживати без людей. Частіше трапляються тварини середнього розміру — їм легше ховатися в трубах, норах чи комунікаціях під час обстрілів. Науковці також помітили меншу масу тіла, стоячі вуха, прямі хвости та менш помітне забарвлення.

Окремо дослідники звернули увагу на поведінкові зміни. У частини собак сформувався рефлекс “людина — небезпека”, особливо щодо людей у військовій формі. Це пов’язують із досвідом окупації та насильства над тваринами 🐾
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

У Дніпровському районі Херсона сьогодні сталася подія, яка звучить майже неймовірно. У селищі Текстильне зграя собак вступила в «сутичку» з російським дроном — і вийшла з неї переможцем.

Фото — ілюстративне. Деталі — нижче.

За словами місцевих жителів, близько полудня ворожий FPV-дрон опустився над селом, ймовірно, готуючись до атаки або спостереження. Але ситуація пішла не за планом окупантів. Біля в’їзду в населений пункт постійно перебуває зграя собак — саме вони першими почули характерний звук дрона.

Тварини почали голосно гавкати, наближатися, а згодом — атакували. У результаті удару боєкомплект відпав, після чого собаки буквально розірвали дрон. Як він не здетонував — залишається загадкою.

Цей випадок виглядає майже фантастично, але добре ілюструє реалії сьогодення: у боротьбі тримаються всі — і люди, і тварини. Кожен робить свій внесок у захист дому.

Бо це наша земля. І тут чужим не місце.

(З Мережі)

#РеаліїВійни

БОЛЮЧИЙ ФРАГМЕНТ

Зруйновані ущент наші міста́
І спа́лені до крихти наші се́ла,
Домівка, що вціліла – та пуста,
З лиця землі страшна війна все зме́ла.

Все знищено, зостався тільки прах,
Давно вже там ні люду, ні тварини,
Таке колись не йшло до нас і в снах –
Тепер від цьо́го кров у жилах стине.

Стікає кров'ю зранена земля,
Немає більше затишку, споко́ю,
Чорніють всюди спалені поля́…
Ми платимо ціною дорого́ю.

Здригається від вибухів земля,
І кров'ю напувається землиця,
Там затишку і радості нема.
Це в дійсності. Усе це нам не сниться.

Ридає кожна стежка і поріг,
Щоразу все навколо попеліє,
Земля не чує більше рідних ніг,
Щоразу ворог зброю в землю сіє.

Війна вкрива землицю чорним тлом,
Яка колись і квітла, й зеленіла,
Бо ворог далі суне напролом…
І чорна птаха нам на плечі сіла.

Де сад шумів – там згарища й зола,
Неначе в са́ван все це одягнули,
Та лиш у чорний, бо прийшов від зла,
Бо вороги туди уже сягнули.

Немає більше цвіту на гіллі́,
Та і дерев уже й не залиши́лось,
Вогнем писались всюди скрижалі́
І кров, немов вода, на землю ли́лась.

Ридають стіни, випалені вщент,
А доля там колись родила рясно,
Від затишку лишився лиш фрагмент,
Як спогад про життя колись тут щасне.

Пороги, що стріча колись гостей,
Від болю стогнуть, жить не мають сили,
На жаль, не чуєм добрих ми вістей,
Лиш вітер б'ється в розпачі об схили.

Там, де дитинство бігало малим –
Скелети стін під небом заніміли,
Розвіяв вітер долі, наче дим,
І спогади, що в серці там леліли.

Лиш чути стогін рідної землі
Від ран глибоких, які їй завда́ли,
Не схо́дить уже хліб у тій ріллі…
Такого ми ніко́ли не чекали.

23.03.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1059590

Що це: експлуатація тварини чи звичайна людська дурість? Що б там не було, але єноти-полоскуни погано полощуть одяг... 🦝

Цікавий діалог між американським репортером та президентом США.
🔵 Репортер: «Чому ви кажете, що знищення іранських мостів та електростанцій не є військовим злочином?».
🔴 Трамп: «Бо вони – тварини».

https://t.me/Ukraineaboveallelse

💥😥 У Чабанах біля ветеринарної клініки є влучання

попередньо є загиблі тварини

Дитині ампутували ногу через напад собаки: власниці тварини повідомили про підозру, — прокуратура.
Інцидент стався у Дніпрі. 13-річна дівчинка поверталася зі школи, коли на неї напала собака. Як з’ясували правоохоронці, тварина й раніше неодноразово залишала подвір’я, що створювало загрозу для оточуючих.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

БОЛЮЧИЙ ФРАГМЕНТ

Зруйновані ущент наші міста́
І спа́лені до крихти наші се́ла,
Домівка, що вціліла – та пуста,
З лиця землі страшна війна все зме́ла.

Все знищено, зостався тільки прах,
Давно вже там ні люду, ні тварини,
Таке колись не йшло до нас і в снах –
Тепер від цьо́го кров у жилах стине.

Стікає кров’ю зранена земля,
Немає більше затишку, споко́ю,
Чорніють всюди спалені поля́…
Ми платимо ціною дорого́ю.

Здригається від вибухів земля,
І кров’ю напувається землиця,
Там затишку і радості нема.
Це в дійсності. Усе це нам не сниться.

Ридає кожна стежка і поріг,
Щоразу все навколо попеліє,
Земля не чує більше рідних ніг,
Щоразу ворог зброю в землю сіє.

Війна вкрива землицю чорним тлом,
Яка колись і квітла, й зеленіла,
Бо ворог далі суне напролом…
І чорна птаха нам на плечі сіла.

Де сад шумів – там згарища й зола,
Неначе в са́ван все це одягнули,
Та лиш у чорний, бо прийшов від зла,
Бо вороги туди уже сягнули.

Немає більше цвіту на гіллі́,
Та і дерев уже й не залиши́лось,
Вогнем писались всюди скрижалі́
І кров, немов вода, на землю ли́лась.

Ридають стіни, випалені вщент,
А доля там колись родила рясно,
Від затишку лишився лиш фрагмент,
Як спогад про життя колись тут щасне.

Пороги, що стріча колись гостей,
Від болю стогнуть, жить не мають сили,
На жаль, не чуєм добрих ми вістей,
Лиш вітер б’ється в розпачі об схили.

Там, де дитинство бігало малим –
Скелети стін під небом заніміли,
Розвіяв вітер долі, наче дим,
І спогади, що в серці там леліли.

Лиш чути стогін рідної землі
Від ран глибоких, які їй завда́ли,
Не схо́дить уже хліб у тій ріллі…
Такого ми ніко́ли не чекали.

23.03.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1059590

🤯Понад 900 кажанів кілька років зимували ) в обшивці балкона квартири у Харкові – «Український центр реабілітації рукокрилих».

Виявилося, це руді вечірниці, які занесені до Червоної книги України. Кажани не заважали власниці квартири, хоч вона їх і чула. Поки тварини не почали вилазити в середину балкона, а обшивка не почала руйнуватися.

🦇Колонію кажанів врятували від сильних морозів в Ірпені, — Український центр реабілітації рукокрилих

Тварини намагалися перезимувати у дуплі вікового дуба. Під час тривалих морозів вони прокинулись і почали вилітати у пошуках більш комфортного сховища.

Загалом вдалося врятувати трохи більше сотні рудих вечірниць. Деякі з них мали травми, усі були зневоднені та виснажені.