• Зранку колгочуся, як ото в тому відомому мемчику?
    Коли сьогодні вирішила не рвати кабачок, а завтра вже не можеш його в руках доперачити й везеш його з городу возиком?:)

    Пішла коза іподромом!:)

    Я цікава така?:)
    Взяла з собою в город два цебра?:) Одне під огірки?:)
    Інше під кабачки?:)
    Та не вгадала з тарою!:)

    Трошки тих кабачків визбиралося!:)
    Возик з городу до двору ледве допхала!:)
    Якось його пхати, коли в тебе 69 кг, набагато важче, ніж коли вага була 95 кг?:)

    Й цей, як його?
    Сьогодні я тими кабачками займатися не буду!:)
    Несміливо сподіваюся, може ж, якусь кількість вдасться прилаштувати в добрі руки!?:)

    А ще ж огірки визбиралися?:)
    Чергові!:)
    Які не просто пішли?:)
    А йдуть, йдуть й йдуть!:)

    Сьогодні знов робила солені (квашені)!
    Ще й яблук до них в банки напхала!
    В ці чотири банки додавала борошно!
    Бо фіцбук в спогадах нагадав, що я й такі робила!:)
    Гадки не маю, які вони того разу були за смаком?:) Бо забула!:)
    А щоб відновити в памʼяті, наробила й цьогоріч!:)

    Ще з донечкою по крамницях пробіглися!

    Тепер якимось би чином дочовгати до душу?
    Й нарешті щось зʼїсти?:)
    Бо крім огірків з яблуками я ще в рота нічого їстівного не вкидала!:)

    Сирени увесь день скиглили.
    Десь далечко ППО гепало.
    Про що, поки не зʼясувала? Не було коли в телефон вирячуватися!:)

    Ви там як?
    Зранку колгочуся, як ото в тому відомому мемчику?Коли сьогодні вирішила не рвати кабачок, а завтра вже не можеш його в руках доперачити й везеш його з городу возиком?:)Пішла коза іподромом!:)Я цікава така?:)Взяла з собою в город два цебра?:) Одне під огірки?:)Інше під кабачки?:)Та не вгадала з тарою!:)Трошки тих кабачків визбиралося!:)Возик з городу до двору ледве допхала!:) Якось його пхати, коли в тебе 69 кг, набагато важче, ніж коли вага була 95 кг?:)Й цей, як його?Сьогодні я тими кабачками займатися не буду!:)Несміливо сподіваюся, може ж, якусь кількість вдасться прилаштувати в добрі руки!?:)А ще ж огірки визбиралися?:)Чергові!:)Які не просто пішли?:)А йдуть, йдуть й йдуть!:)Сьогодні знов робила солені (квашені)!Ще й яблук до них в банки напхала!В ці чотири банки додавала борошно!Бо фіцбук в спогадах нагадав, що я й такі робила!:)Гадки не маю, які вони того разу були за смаком?:) Бо забула!:)А щоб відновити в памʼяті, наробила й цьогоріч!:)Ще з донечкою по крамницях пробіглися!Тепер якимось би чином дочовгати до душу?Й нарешті щось зʼїсти?:)Бо крім огірків з яблуками я ще в рота нічого їстівного не вкидала!:)Сирени увесь день скиглили. Десь далечко ППО гепало.Про що, поки не зʼясувала? Не було коли в телефон вирячуватися!:)Ви там як?
    107views
  • Куди дзьоба не пхни, всі чимось вихваляються?:)

    Я що, гірша за всіх?:)
    Я також вихвалятимуся!:)
    Сьогодні, правда, трошки більше пів відра огірків визбирала!:)
    Й те чудово!:) Раз на два дні по стільки!:)

    До ягідника також дочигичила!:)
    Малини подзьобала, йошти, чорної смородини.

    Й пішла собі!:)
    Поки огірки замочувалися в холодній воді, розважати себе пішла!:)

    З колежанками теревені теревенити!:)
    Троянди в заколодязному квітнику стригти!:)
    Когось полити з рослин?:)

    Й все!:)
    Фінішувала!
    Зараз піду, щось більш поживне, ніж десяток немитих огірків з городу та ягід з ягіднику, зжеру!:)))

    Ви там як?
    Бо Р як була Й, так нічого й не змінилося поки що?
    Тривога за тривогою…
    Куди дзьоба не пхни, всі чимось вихваляються?:)Я що, гірша за всіх?:)Я також вихвалятимуся!:)Сьогодні, правда, трошки більше пів відра огірків визбирала!:)Й те чудово!:) Раз на два дні по стільки!:)До ягідника також дочигичила!:)Малини подзьобала, йошти, чорної смородини.Й пішла собі!:)Поки огірки замочувалися в холодній воді, розважати себе пішла!:)З колежанками теревені теревенити!:)Троянди в заколодязному квітнику стригти!:)Когось полити з рослин?:)Й все!:)Фінішувала!Зараз піду, щось більш поживне, ніж десяток немитих огірків з городу та ягід з ягіднику, зжеру!:)))Ви там як?Бо Р як була Й, так нічого й не змінилося поки що?Тривога за тривогою…
    107views
  • Відбулася!:)

    Зранку бадьоро вигулькнула з лігва з ччччьотенькою метою!:)
    Бігти у город по огірки!:)
    Хоча б з тих міркувань, що до святкового меню ті огірки край потрібні були!:)

    Заперезалася у все своє сексуальне обладнання!:) На кшталт бандажів та ортезів!:)
    Запхала панталони в шкарпетки, щоб огіркове листячко ноги не покололо!:)

    Думаю, зараз каву досьорбаю та вирушатиму в напрямку огірків!:)

    Зрештою коли я туди дісталася?:)
    О пʼятнадцятій!:)))

    Бо!:)
    Спочатку мене вітати прибігла колежанка Оксана.
    За нею - Людмилка!:)
    Потім ми з моєю молодшою донечкою пішли робити план по крамницях!:) В яких ще до нас вже був синочок!:)

    Вже з двору виходимо, Ірина Леонідівна рекомендує мені штани зі шкарпеток витягти?:)
    От нащо?:)
    Щоб потім їх назад пхати?:)
    То ж як перепрацюватися можна?:)
    Пішла!:)
    Такий собі сільський вайб!:)

    З крамниці повертаємося, на мене вже Тетяна очікує!:)

    Вояж по крамницях продовжився!:)
    Мабуть, сподобалося?:)
    Донечка ще раз побігла!:)

    Й до огірків я ж таки дісталася!:)

    А на вечір же ж був запланований офіційний прийом!:)

    Ірина Олександрова настругала відро салату!
    Ми з донечкою начистили картоплі! Також не менш відра!:)
    Синочок пішов займатися мангалом!:)

    Йййй тут щщщщось пішло не за планом!!!
    Та хіба в моєму бурхливому існуванні колись ті планування були доречними?!:)
    Ні-ко-ли!!!
    Не так сталося, як гадалося!:)))

    В сааааамий відповідальний момент ххххх…йййак и розсипався мангал!!!
    Увесь!:)
    Ннннначисто!:)

    Років сім відпрацював безвідмовно й вирішив випілятися зі свого мангальського життя, коли ми дуже на нього розраховували!:)

    Та й таке…
    Хуткенько перевантажила курячі крильця на деко й запхала їх до духовки!:)
    Трошки ця катаклізЬма з графіку нас збила, авжеж!:)
    Але не критично!:)

    Якась я була затуркана?:)
    Бо коли вже всі мої дорогенькі рідні та близькі люди порозходилися, я тільки згадала, що ніяких світлин не понаклацувала!:)
    Йййййойййй, я - баран!:)
    Ні. Вівця!:)

    Втім я затуркана вже зранку була!:)
    Коли в ємність для солодощів настирливо пхххала тільки що подаровані акрилові фарби!:)

    Поки ми всі кублися з різними справами, повз село йййййбнсцкблдські Ббббанлеролі тигидикали…

    А вітання все продовжували й продовжували надходити!:)
    А телефон все телефонив в перманентному режимі!:)

    Вже годину як мовчить!:)
    То надходжу висновку, що День народження закінчився?:)
    Низенько вклоняюся всім-всім за добрі слова! За подарунки! За фінансову підтримку!

    Будьмо!
    Й невсеремось!!!
    Відбулася!:)Зранку бадьоро вигулькнула з лігва з ччччьотенькою метою!:)Бігти у город по огірки!:)Хоча б з тих міркувань, що до святкового меню ті огірки край потрібні були!:)Заперезалася у все своє сексуальне обладнання!:) На кшталт бандажів та ортезів!:)Запхала панталони в шкарпетки, щоб огіркове листячко ноги не покололо!:)Думаю, зараз каву досьорбаю та вирушатиму в напрямку огірків!:)Зрештою коли я туди дісталася?:)О пʼятнадцятій!:)))Бо!:)Спочатку мене вітати прибігла колежанка Оксана.За нею - Людмилка!:)Потім ми з моєю молодшою донечкою пішли робити план по крамницях!:) В яких ще до нас вже був синочок!:)Вже з двору виходимо, Ірина Леонідівна рекомендує мені штани зі шкарпеток витягти?:)От нащо?:)Щоб потім їх назад пхати?:)То ж як перепрацюватися можна?:)Пішла!:)Такий собі сільський вайб!:)З крамниці повертаємося, на мене вже Тетяна очікує!:)Вояж по крамницях продовжився!:)Мабуть, сподобалося?:)Донечка ще раз побігла!:)Й до огірків я ж таки дісталася!:)А на вечір же ж був запланований офіційний прийом!:)Ірина Олександрова настругала відро салату!Ми з донечкою начистили картоплі! Також не менш відра!:)Синочок пішов займатися мангалом!:)Йййй тут щщщщось пішло не за планом!!!Та хіба в моєму бурхливому існуванні колись ті планування були доречними?!:)Ні-ко-ли!!!Не так сталося, як гадалося!:)))В сааааамий відповідальний момент ххххх…йййак и розсипався мангал!!!Увесь!:)Ннннначисто!:)Років сім відпрацював безвідмовно й вирішив випілятися зі свого мангальського життя, коли ми дуже на нього розраховували!:)Та й таке…Хуткенько перевантажила курячі крильця на деко й запхала їх до духовки!:)Трошки ця катаклізЬма з графіку нас збила, авжеж!:)Але не критично!:)Якась я була затуркана?:)Бо коли вже всі мої дорогенькі рідні та близькі люди порозходилися, я тільки згадала, що ніяких світлин не понаклацувала!:)Йййййойййй, я - баран!:)Ні. Вівця!:)Втім я затуркана вже зранку була!:)Коли в ємність для солодощів настирливо пхххала тільки що подаровані акрилові фарби!:)Поки ми всі кублися з різними справами, повз село йййййбнсцкблдські Ббббанлеролі тигидикали…А вітання все продовжували й продовжували надходити!:)А телефон все телефонив в перманентному режимі!:)Вже годину як мовчить!:)То надходжу висновку, що День народження закінчився?:)Низенько вклоняюся всім-всім за добрі слова! За подарунки! За фінансову підтримку!Будьмо!Й невсеремось!!!
    318views
  • Я ж все собі чччччьььооотенько розпланувала?
    Закінчу боротьбу з травою на грядках та в квітниках?
    Й тільки вильожуватимуся на канапі?
    Вирячуватиму очі в стелю?
    Заряджатиму та розряджатиму телефон?

    Та ну авжеж?:)
    В якийсь момент щось пішло всупереч моїх планів?:)

    Зранку зачепилася за заміну постілі?:) Своєї та доньчиної?
    Відповідно, почалося прання?
    Шість завантажень пралки!
    Шість!!!

    Й нарешті так тепленько за бортом!
    Попереднє прання на мотузках встигає посохнути до розвішування наступного!

    Зʼясувалося, що в санвузлі на поличках взагалі такий безлад, щщщщоооккккапецццьь!!!
    Ййййй тут Остапа понесло!!!

    Ррррррозісрала на увесь санвузол ті безлади!
    Відволікалася то на колежанок?
    То на білизну?
    То взагалі, на город!:)

    Мене ще й туди занесло!:)
    Випадково!:)
    Але ж з відром!:)))

    Десь третину відра огірочків визбирала!!!
    Й до краю того відра кабачочів додала!!!
    Пееееершіньких!!!

    Начекрижила кабачки, посолила.
    Й поки вони сік пускали, таки ж в санвузлі доприбирала, все впорядкувала!
    Так пусто стало, аж лячно?:) Може ж, час бігти й ще щось купувати?:)

    Смажу в борошні ті кабачки. мОйонЄзом з часником та кропом їх шпаклюю?:)
    А над хатою воррррожа бляшанка дзилинчить!!!
    Ссссссцкйбнблдгсня!!!

    Ми з донечкою намагалися її силою погляду знищити?
    Фіги в небо пхали…
    Та що там приховувати? Не тільки фіги ми з пальців складали. В небо, так…

    Та всі наші намагання поруч не стояли з роботою ППО!!!
    Ірина Олександрова з кухні кричить на мене!!!
    - Хутко в хату!!! А якщо шалена куля?
    Ааааа я все витріщаюся та прислухаюся!!!

    Кабачки й досі продовжую смажити…
    Їх більше не стає?:)
    Бо кожен перший повз не йде!:)
    Кожен перший свій дзьоб в них пхає!:)
    Й жере!:)))
    Я також жеру!:)
    Чи я гірша за всіх?:)

    Ви там як?
    Цілі?
    Я ж все собі чччччьььооотенько розпланувала?Закінчу боротьбу з травою на грядках та в квітниках?Й тільки вильожуватимуся на канапі?Вирячуватиму очі в стелю?Заряджатиму та розряджатиму телефон?Та ну авжеж?:)В якийсь момент щось пішло всупереч моїх планів?:)Зранку зачепилася за заміну постілі?:) Своєї та доньчиної?Відповідно, почалося прання?Шість завантажень пралки!Шість!!!Й нарешті так тепленько за бортом!Попереднє прання на мотузках встигає посохнути до розвішування наступного!Зʼясувалося, що в санвузлі на поличках взагалі такий безлад, щщщщоооккккапецццьь!!!Ййййй тут Остапа понесло!!!Ррррррозісрала на увесь санвузол ті безлади!Відволікалася то на колежанок?То на білизну?То взагалі, на город!:)Мене ще й туди занесло!:)Випадково!:)Але ж з відром!:)))Десь третину відра огірочків визбирала!!!Й до краю того відра кабачочів додала!!!Пееееершіньких!!!Начекрижила кабачки, посолила.Й поки вони сік пускали, таки ж в санвузлі доприбирала, все впорядкувала!Так пусто стало, аж лячно?:) Може ж, час бігти й ще щось купувати?:)Смажу в борошні ті кабачки. мОйонЄзом з часником та кропом їх шпаклюю?:)А над хатою воррррожа бляшанка дзилинчить!!!Ссссссцкйбнблдгсня!!!Ми з донечкою намагалися її силою погляду знищити?Фіги в небо пхали…Та що там приховувати? Не тільки фіги ми з пальців складали. В небо, так…Та всі наші намагання поруч не стояли з роботою ППО!!!Ірина Олександрова з кухні кричить на мене!!!- Хутко в хату!!! А якщо шалена куля?Ааааа я все витріщаюся та прислухаюся!!!Кабачки й досі продовжую смажити…Їх більше не стає?:)Бо кожен перший повз не йде!:)Кожен перший свій дзьоб в них пхає!:)Й жере!:)))Я також жеру!:)Чи я гірша за всіх?:)Ви там як?Цілі?
    1
    327views
  • Поки весь світ глузує, Північна Корея несподівано почала багатіти — це вже називають однією з найдивовижніших історій економічного успіху у світі, — The Wall Street Journal


    📍Економіка КНДР різко пішла вгору завдяки продажу зброї росії, відправці військових на війну проти України, підтримці Китаю та обходу санкцій.
    📍Пхеньян за останні роки сильно змінився: там з'явилися аналоги Uber, оплата через QR-коди, китайські електромобілі, зоомагазини, інтернет-кафе та навіть автосалони BMW.
    📍Лише за минулий рік у столиці побудували 10 тисяч нових квартир.
    📍Співпраця з росією допомогла режиму Кім Чен Ина покращити енергозабезпечення та будівельний сектор.
    📍При цьому близько третини з понад 15 тисяч військових КНДР, яких відправили допомагати рф, були вбиті або поранені.
    📍Торгівля між КНДР і Китаєм досягла максимуму за останні вісім років, а китайські бренди продовжують працювати в країні попри санкції.
    📍Ще кілька років тому Північну Корею вважали однією з найбільш ізольованих держав світу, а зараз її режим став багатшим, ніж будь-коли раніше.


    Найбільший сюжетний поворот останніх років 🫣
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    Поки весь світ глузує, Північна Корея несподівано почала багатіти — це вже називають однією з найдивовижніших історій економічного успіху у світі, — The Wall Street Journal 📍Економіка КНДР різко пішла вгору завдяки продажу зброї росії, відправці військових на війну проти України, підтримці Китаю та обходу санкцій. 📍Пхеньян за останні роки сильно змінився: там з'явилися аналоги Uber, оплата через QR-коди, китайські електромобілі, зоомагазини, інтернет-кафе та навіть автосалони BMW. 📍Лише за минулий рік у столиці побудували 10 тисяч нових квартир. 📍Співпраця з росією допомогла режиму Кім Чен Ина покращити енергозабезпечення та будівельний сектор. 📍При цьому близько третини з понад 15 тисяч військових КНДР, яких відправили допомагати рф, були вбиті або поранені. 📍Торгівля між КНДР і Китаєм досягла максимуму за останні вісім років, а китайські бренди продовжують працювати в країні попри санкції. 📍Ще кілька років тому Північну Корею вважали однією з найбільш ізольованих держав світу, а зараз її режим став багатшим, ніж будь-коли раніше. Найбільший сюжетний поворот останніх років 🫣 #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    627views
  • АЛЬБАТРОС

    Часто, для розваги, мореходи
    Ловлять велетенських альбатросів,
    Що летять байдуже по погоді
    За човном, по водяній дорозі.

    Ледь-но їх відпустять під вітрило,
    Як вони, незграбні, у ту ж пору,
    Жалісно волочать свої крила,
    Ніби весла, що звисають поруч.

    Всі сміються — он яка подоба!
    А ще вчора був такий великий!
    Той сміється, пхає люльку в дзьоба,
    Інший робить вигляд, що каліка.

    Так поет, подібний альбатросу,
    Що блукає бурею між вітром;
    Пущений потішити матросів,
    Крила не дають йому ходити.

    Шарль Бодлер

    Переклад: Мирослав Манюк
    #переклад
    АЛЬБАТРОС Часто, для розваги, мореходи Ловлять велетенських альбатросів, Що летять байдуже по погоді За човном, по водяній дорозі. Ледь-но їх відпустять під вітрило, Як вони, незграбні, у ту ж пору, Жалісно волочать свої крила, Ніби весла, що звисають поруч. Всі сміються — он яка подоба! А ще вчора був такий великий! Той сміється, пхає люльку в дзьоба, Інший робить вигляд, що каліка. Так поет, подібний альбатросу, Що блукає бурею між вітром; Пущений потішити матросів, Крила не дають йому ходити. Шарль Бодлер Переклад: Мирослав Манюк #переклад
    1
    318views
  • Ще в середу на нашому маленькому сільському ярмарку придбала в турків-месхетинців трошки розсади.
    Як я люблю цих продавців!!!
    Вже років пʼять-шість в них й розсаду купую, й овочі в сезон!
    Якісне таке все, що кожен саджанець або перець, помідор (який я взагалі не їм!) перецілувати хочеться!!!

    А потім щоденні дощі?
    А ще ж хвіст та коліна, які саботують будь-яку корисну діяльність?:)

    То чекала сонечка?
    Й поки в дітей вихідні будуть?:)

    Дочекалася!:)
    Пішла з пласкорізом у город. Місце під розсаду підготувати?
    Травички не виявила!

    Виявила, що земля волога-волога!!!
    Побігла за своїм улюбленцем-«фалоімітатором»!:) Якийсь колись в Тетяна Здоровій купувала!:)

    Ніяких дітей до посадки не залучала!:)
    Тикнула в землю той девайс?
    В дірочку запхала розсаду й трохи землею притоптала!
    Все!
    Справилася!!!
    Навіть втомитися не встигла!!!:)

    Розсаду пхаю.
    Сирени гудуть!
    Півночера підвищені небезпеки з телефона волали…
    Й зараз якась хня дзилинчить над селом…
    Я коментую…
    На неперекладному прапорщицькому фольклорові!:)

    Чую, позаду мене хтось сміється!:)
    Сусідка Дуся на своєму городі!:)
    Жіночка високої європейської культури!:)

    Розповідає, як нещодавно мене згадувала!:)
    Також садила розсаду під тривогу!:)
    Й висловлювалася з цього приводу цитатами з мене!:)

    То невсеремося, авжеж?:)
    Ще в середу на нашому маленькому сільському ярмарку придбала в турків-месхетинців трошки розсади. Як я люблю цих продавців!!! Вже років пʼять-шість в них й розсаду купую, й овочі в сезон! Якісне таке все, що кожен саджанець або перець, помідор (який я взагалі не їм!) перецілувати хочеться!!! А потім щоденні дощі? А ще ж хвіст та коліна, які саботують будь-яку корисну діяльність?:) То чекала сонечка? Й поки в дітей вихідні будуть?:) Дочекалася!:) Пішла з пласкорізом у город. Місце під розсаду підготувати? Травички не виявила! Виявила, що земля волога-волога!!! Побігла за своїм улюбленцем-«фалоімітатором»!:) Якийсь колись в Тетяна Здоровій купувала!:) Ніяких дітей до посадки не залучала!:) Тикнула в землю той девайс? В дірочку запхала розсаду й трохи землею притоптала! Все! Справилася!!! Навіть втомитися не встигла!!!:) Розсаду пхаю. Сирени гудуть! Півночера підвищені небезпеки з телефона волали… Й зараз якась хня дзилинчить над селом… Я коментую… На неперекладному прапорщицькому фольклорові!:) Чую, позаду мене хтось сміється!:) Сусідка Дуся на своєму городі!:) Жіночка високої європейської культури!:) Розповідає, як нещодавно мене згадувала!:) Також садила розсаду під тривогу!:) Й висловлювалася з цього приводу цитатами з мене!:) То невсеремося, авжеж?:)
    922views
  • Ййййййбнсцкблдгсня…

    З ночеру то тривога несамовито волає…
    То нескінченні підвищені небезпеки…

    Бережіть себе, рідненькі.
    Пхайте прилади в зарядки.
    Ййййййбнсцкблдгсня… З ночеру то тривога несамовито волає… То нескінченні підвищені небезпеки… Бережіть себе, рідненькі. Пхайте прилади в зарядки.
    251views
  • ‼️ У Пхеньяні відкрили музей на честь солдатів КНДР, які загинули у війні проти України, - пише "Мілітарний". Його назвали Меморіальний музей бойових подвигів закордонних військових операцій.

    ⚡️На відкриття прибув Кім Чен Ин, а також російська делегація на чолі з міністром оборони рф Андрієм Бєлоусовим. На меморіалі викарбували імена російських і північнокорейських військових, загиблих у боях проти українських сил.

    🔥У музеї також показали виставку захопленої техніки, зокрема танки Leopard 2A4 та Abrams, БМП Marder, бронемашини AMX-10RC і VAB. За даними південнокорейської розвідки, у війні проти України загинули або були поранені близько 6 тисяч військових КНДР.
    ‼️ У Пхеньяні відкрили музей на честь солдатів КНДР, які загинули у війні проти України, - пише "Мілітарний". Його назвали Меморіальний музей бойових подвигів закордонних військових операцій. ⚡️На відкриття прибув Кім Чен Ин, а також російська делегація на чолі з міністром оборони рф Андрієм Бєлоусовим. На меморіалі викарбували імена російських і північнокорейських військових, загиблих у боях проти українських сил. 🔥У музеї також показали виставку захопленої техніки, зокрема танки Leopard 2A4 та Abrams, БМП Marder, бронемашини AMX-10RC і VAB. За даними південнокорейської розвідки, у війні проти України загинули або були поранені близько 6 тисяч військових КНДР.
    1
    488views
  • «Земля пам’ятає, а люди мовчать»

    — Тягни, синку, тягни... Оце самосад...Трісці його ковіньку! Не те що ваші городські «палички». Від нього аж у п’ятах шкварчить, — дід розкурив самокрутку, і густий, сизий дим поплив між вишнями, заплутуючись у вечірньому тумані. — Ти от питаєш про секрети нашого сільського життя? А воно тобі треба? Воно ж як той погріб старий: відкриєш ляду — а звідти таким духом пре, шо аж очі виїдає.
    Він хитрувато примружився, випускаючи кільце диму.
    — Але раз уже вечеря була така добра, та й чарка впала на душу... Слухай. Тільки гляди мені — шоб ні-ні нікому! Бо в нашому краї язик — то ворог. У нас кажуть: «Хто багато знає, той швидко сивіє, а хто зайве каже — той до осені не доживе».
    Дід кашлянув і стишив голос до шепоту:
    — Бачиш он ту межу, де бузком поросло? Ми з кумом сорок год через ті десять сантиметрів не балакаємо. Всі знають, шо він вночі камені пересував, але ніхто в сільсовєт не піде. Бо «а шо люди скажуть?». Скажуть — судяться, скандальні, роду не знають. Краще мовчки ту сіль під поріг йому посипати, шоб ноги не несли на мій город. Сором, синку, він сильніший за закон.
    — А хіба сіль помагає, діду? — не втримався я.
    — Помагає, як віриш, — відрізав старий. — У нас і вагітність приховують, поки живіт на ніс не лізе, шоб не зурочили. Жінка каже: «Та то я просто поправилася на хлібах», а сама шепоче замовляння. А як дитя народиться «заскоро» після весілля — кажуть «первак-поспішак», і все життя йому той гріх матері згадують. Дівки наші — вони ж зовні як квіточки, а всередині... Ух! Ти знаєш, як хлопець за дівкою сохне, аж зеленіє? То вона йому «жіночу кров» у вино чи в узвар підмішала. На крові приворот — то зашморг на душі. Він і любить її, і вбити хоче, а піти не може.
    Дід знову затягнувся, вогник цигарки на мить вихопив з темряви його глибокі зморшки.
    — А про Голод... Коли старі замовкають отак різко — не питай нічого. Дід ще мій казав: «Не питай, хто в тридцять третьому вижив за рахунок сусіда». Всі знають, чий дід у «буксирній бригаді» був, хто останню квасолю з горщика вигрібав. Але в очі тим внукам ніхто не плюне. Бо як почнеш ту правду ворушити — то село згорить від ненависті. Ми навчилися мовчати, шоб жити поруч.
    — Невже ніхто ніколи не проговорюється?
    — Хіба шо здуру... Та то таке.
    –От візьми"в оборот" (прискіпливо придивись ) хоч би молодиць наших. Чоловік на заробітках у Києві чи за кордоном, а вона вже «ворота змастила». І з ким? Буває, шо й з кумою! Ти не витріщайся на мене, я вік прожив... У селі відьомство і блуд — то рідні сестри. Буває, зійдуться дві баби «трави сушити», а сушать вони там зовсім інше... І всі сусіди бачать, як дим з комина не туди йде, і як сміх дівочий з хати чути, де чоловіків три літа не було. «Журавля в чужу криницю» запускають, а вранці — в хустках, до церкви. Носа туди пхати — зась! Бо «свої» — вони на те й свої, шоб один одного за язика тримати. Це такий круговорот: я мовчу про твій гріх, ти мовчиш про мій кущ конопель за сараєм.
    Дід сплюнув і потер коліно.
    — О-о, а похорон? Оце в нас така штука, шо панотець наш щонеділі на амвоні аж синіє. Кричить, шо ми язичники, шо в пеклі горітимемо за свої «забобони»... А баби? Сидять, хусточки поправляють, а самі думають: «Ти, батюшко, співай, шо в книжці написано, а ми будемо робити, як споконвіку ведеться». Бо то не батюшкине діло — носа сунути туди, де Смерть прийшла.
    — І що саме вони роблять? — підштовхнув я його.
    — Та все! Тільки труну винесли — під поріг сокиру кладуть, шоб смерть відсікти. Грюкають труною об поріг тричі — Грюк! Грюк! Грюк! — шоб покійник дорогу назад забув. Панотець кричить — «ГРІХ!» а баби потайки мак-видюк розсипають по дорозі до цвинтаря, шоб нечиста сила зернятка збирала і за душею не гналася. Панотець пісочить нас у церкві, каже, шо ми «темні», а баби вийдуть за ворота і шепчуть: «Ти, отче, молодий ще, смерті в очі не бачив, то й мовчи». Бог — у небі, синку, а страх — під ногами.Дід подався вперед, обдавши мене запахом міцного тютюну.
    — А тепер наостанок тобі скажу таке, про шо навіть бабам на лавці не кажуть. От візьми Гната з кутка що за вигоном. Живе бобилем сорок год, ніби святий, хата вимазана..., півонами та гладіолусами ввесь двір обсадив. Каже що то культура.Тьфу!
    ... А всі знають, чого до нього молодий зоотехнік заїжджає «звіти писати» аж до других півнів. І що ти думаєш? Хтось камінням кидає? Ні. Бо Гнат — майстер на всі руки, і слово знає, як кров зупинити. Село — воно прагматичне. Якшо ти людина корисна, то твій «гріх» — то твоя приватна комора. Ми подивимось у другий бік, сплюнемо через плече, але вголос — ні-ні. Бо як порушиш це мовчання, то завтра і про твій гріх згадають.
    Дід важко підвівся, обтрусив штани від попелу.
    — Село знає все: хто від кого вродив, хто вночі на цвинтар за землею ходив, і хто з ким у соняхах кувиркався. Але це — секрет для своїх. Чужинець приїде — ми йому усміхнемось, молока наллємо. А як тільки машина за поворот — знову засуви на засув, і кожен до свого «чорта» в криницю лізе. Правда в селі — то як гадюка під каменем: поки не чіпаєш — вона спить. А ворухнеш — вжалить так, шо й батюшка не відмолить.
    Він подивився на мене суворо, вже не примружившись:
    — Іди вже спати. І запам’ятай: як вночі з-за тину тебе хтось на ім’я гукне голосом покійного діда — не озирайся. Бо не все те, шо має голос, має й душу...

    Підпишись, тут ще і не таке почуєш, та побачиш😉🧐

    👉 https://t.me/RuslanSpeaks
    «Земля пам’ятає, а люди мовчать» — Тягни, синку, тягни... Оце самосад...Трісці його ковіньку! Не те що ваші городські «палички». Від нього аж у п’ятах шкварчить, — дід розкурив самокрутку, і густий, сизий дим поплив між вишнями, заплутуючись у вечірньому тумані. — Ти от питаєш про секрети нашого сільського життя? А воно тобі треба? Воно ж як той погріб старий: відкриєш ляду — а звідти таким духом пре, шо аж очі виїдає. Він хитрувато примружився, випускаючи кільце диму. — Але раз уже вечеря була така добра, та й чарка впала на душу... Слухай. Тільки гляди мені — шоб ні-ні нікому! Бо в нашому краї язик — то ворог. У нас кажуть: «Хто багато знає, той швидко сивіє, а хто зайве каже — той до осені не доживе». Дід кашлянув і стишив голос до шепоту: — Бачиш он ту межу, де бузком поросло? Ми з кумом сорок год через ті десять сантиметрів не балакаємо. Всі знають, шо він вночі камені пересував, але ніхто в сільсовєт не піде. Бо «а шо люди скажуть?». Скажуть — судяться, скандальні, роду не знають. Краще мовчки ту сіль під поріг йому посипати, шоб ноги не несли на мій город. Сором, синку, він сильніший за закон. — А хіба сіль помагає, діду? — не втримався я. — Помагає, як віриш, — відрізав старий. — У нас і вагітність приховують, поки живіт на ніс не лізе, шоб не зурочили. Жінка каже: «Та то я просто поправилася на хлібах», а сама шепоче замовляння. А як дитя народиться «заскоро» після весілля — кажуть «первак-поспішак», і все життя йому той гріх матері згадують. Дівки наші — вони ж зовні як квіточки, а всередині... Ух! Ти знаєш, як хлопець за дівкою сохне, аж зеленіє? То вона йому «жіночу кров» у вино чи в узвар підмішала. На крові приворот — то зашморг на душі. Він і любить її, і вбити хоче, а піти не може. Дід знову затягнувся, вогник цигарки на мить вихопив з темряви його глибокі зморшки. — А про Голод... Коли старі замовкають отак різко — не питай нічого. Дід ще мій казав: «Не питай, хто в тридцять третьому вижив за рахунок сусіда». Всі знають, чий дід у «буксирній бригаді» був, хто останню квасолю з горщика вигрібав. Але в очі тим внукам ніхто не плюне. Бо як почнеш ту правду ворушити — то село згорить від ненависті. Ми навчилися мовчати, шоб жити поруч. — Невже ніхто ніколи не проговорюється? — Хіба шо здуру... Та то таке. –От візьми"в оборот" (прискіпливо придивись ) хоч би молодиць наших. Чоловік на заробітках у Києві чи за кордоном, а вона вже «ворота змастила». І з ким? Буває, шо й з кумою! Ти не витріщайся на мене, я вік прожив... У селі відьомство і блуд — то рідні сестри. Буває, зійдуться дві баби «трави сушити», а сушать вони там зовсім інше... І всі сусіди бачать, як дим з комина не туди йде, і як сміх дівочий з хати чути, де чоловіків три літа не було. «Журавля в чужу криницю» запускають, а вранці — в хустках, до церкви. Носа туди пхати — зась! Бо «свої» — вони на те й свої, шоб один одного за язика тримати. Це такий круговорот: я мовчу про твій гріх, ти мовчиш про мій кущ конопель за сараєм. Дід сплюнув і потер коліно. — О-о, а похорон? Оце в нас така штука, шо панотець наш щонеділі на амвоні аж синіє. Кричить, шо ми язичники, шо в пеклі горітимемо за свої «забобони»... А баби? Сидять, хусточки поправляють, а самі думають: «Ти, батюшко, співай, шо в книжці написано, а ми будемо робити, як споконвіку ведеться». Бо то не батюшкине діло — носа сунути туди, де Смерть прийшла. — І що саме вони роблять? — підштовхнув я його. — Та все! Тільки труну винесли — під поріг сокиру кладуть, шоб смерть відсікти. Грюкають труною об поріг тричі — Грюк! Грюк! Грюк! — шоб покійник дорогу назад забув. Панотець кричить — «ГРІХ!» а баби потайки мак-видюк розсипають по дорозі до цвинтаря, шоб нечиста сила зернятка збирала і за душею не гналася. Панотець пісочить нас у церкві, каже, шо ми «темні», а баби вийдуть за ворота і шепчуть: «Ти, отче, молодий ще, смерті в очі не бачив, то й мовчи». Бог — у небі, синку, а страх — під ногами.Дід подався вперед, обдавши мене запахом міцного тютюну. — А тепер наостанок тобі скажу таке, про шо навіть бабам на лавці не кажуть. От візьми Гната з кутка що за вигоном. Живе бобилем сорок год, ніби святий, хата вимазана..., півонами та гладіолусами ввесь двір обсадив. Каже що то культура.Тьфу! ... А всі знають, чого до нього молодий зоотехнік заїжджає «звіти писати» аж до других півнів. І що ти думаєш? Хтось камінням кидає? Ні. Бо Гнат — майстер на всі руки, і слово знає, як кров зупинити. Село — воно прагматичне. Якшо ти людина корисна, то твій «гріх» — то твоя приватна комора. Ми подивимось у другий бік, сплюнемо через плече, але вголос — ні-ні. Бо як порушиш це мовчання, то завтра і про твій гріх згадають. Дід важко підвівся, обтрусив штани від попелу. — Село знає все: хто від кого вродив, хто вночі на цвинтар за землею ходив, і хто з ким у соняхах кувиркався. Але це — секрет для своїх. Чужинець приїде — ми йому усміхнемось, молока наллємо. А як тільки машина за поворот — знову засуви на засув, і кожен до свого «чорта» в криницю лізе. Правда в селі — то як гадюка під каменем: поки не чіпаєш — вона спить. А ворухнеш — вжалить так, шо й батюшка не відмолить. Він подивився на мене суворо, вже не примружившись: — Іди вже спати. І запам’ятай: як вночі з-за тину тебе хтось на ім’я гукне голосом покійного діда — не озирайся. Бо не все те, шо має голос, має й душу... Підпишись, тут ще і не таке почуєш, та побачиш😉🧐 👉 https://t.me/RuslanSpeaks
    2Kviews
More Results