#помідори #місто #Іспанія

Вичитала в Ксения Клепанда
рекомендацію, як ще можна кабачочі утилізувати!:)
Цікаво так!
Замислилася аж, чи не ̶н̶а̶с̶т̶у̶п̶и̶т̶и̶ ̶н̶а̶ ̶т̶і̶ ̶ж̶ ̶г̶р̶а̶б̶л̶і̶ поекспериментувати ще раз з тими кабачками?:)
Бо колись вже ж було?:)

Вчора прийшла до крамниці, купую для консервації вселякі махмурні, бо позакінчувалося все!:) Вдома порожньо на моєму консервному заводі!:) Лаврушки листочків десять й усе, що є в наявності!:)
То й нагреблася, як перелякана!:) Перці чорні та духмяні, гірчиці мелені та зернові, ще й чілі у вигляді пластівців, лимонки в хаті нема, знов же ж!:)))

А до закінчення консервативного сезону ще крутити й крутити ті банки!:)
Огірки ще й не збираються закінчуватися?:) Про кабачки я мовчу!:) Взагалі мовчу про кабачки!:)
Аааааа ще ж помідори ось-ось почнуться!!!:)

Завантажую все те добро в кошолку!:)
Начебто нічого не забула?
Замислююся й потім питаю в продавчині Наталки, чи є желатин зі смаком ківі?:)

Вона миттєво вгадує, нащо він мені?:)
- ТьоооотьЙуууль, ківі-варення з кабачків робитиме?:)

А я іржу й розповідаю, як ще на Донбасі ВСІ мої колежанки реальні + віртуальні готували з кабачків «ананаси» консервовані!:)
Свідомість втрачали, яке ж воно смачне?:)

Почуття причетності до череди не позбудешся ж?:)
Я ж не гірша за всіх!:)
Також наготувала!:)

Тааааааке гидке, ніхто їсти не став!:)

Так що желатін фруктовий я придбала, а от чи робити мені те ківі-варення з кабачків, я ще не вирішила!:)))

З одного боку, тих кабачків у городі достобіса?:) Чом би і ні?:)
З іншого, переведу достобіса ж цукру, й потім себе за це картатиму?:)

Чи піти традиційним шляхом та згодувати ті надлишки кабачків курям своїм?:)

А поки що цитую вичитаний в Ксенії рецепт!

- "Всі побігли і я побіг😀😀"
Так оце і у мене з варенням з кабачків 😀😀
Всі роблять те ківі і врешті - решт я теж зробила, бо якщо не зроблю звідки ж я буду знати, що це дійсно смачно 😀😀

Взагалі я критично відношуся до варення з кабачка, але в даному випадку сьогодні роблю другу порцію, бо вже доїдаємо "ківі".
Залишу рецепт, а раптом вам теж захочеться.

Нам потрібно три пачки желе, де намальоване ківі😀.

Тепер як робила я, трішки не за рецептом з мережі.
Кабачки чистила від шкірки та серцевини, залишала лише тверду частину.
Нам потрібно 2 кг кабачків.
Порізала кубиком правильним, але якщо ви будете перебивати блендером той кубик може бути не правильним😀😀.

Цукру потрібно приблизно 800 грамів, бо кілограм - це дуже солодко для мене, ви ж можете дати цукор за своїм смаком ❤️.

Кабачки з цукром лишаємо на пару годин і коли вони віддають сік, ставимо на плиту.
Варити потрібно до прозорості шматочків, додаємо знову ж за смаком половину або повну чайну ложку лимонної кислоти.

Перебила погружним блендером.
Я додавала столову ложку насіння чіа, можна і без нього, але тоді не буде чорних насіннинок, а ми ж імітуємо ківі, то додаємо три пачки желе зі смаком ківі.

Оця вся краса трохи потомиться на плиті без бурхливого кипіння і розкладаємо по стерильних баночках.
Я не вірила, що потрібно робити відразу дві порції, але я сьогодні буду робити другу😀😀.
Неочікувано смачно ❤️.
Не хочете варити, то йдіть до мене я пригощу🥝🥝🥝.

(Світлина також від Ксенії!)

Відрапортувала про вчорашні придбання.
Помилувалася тими пакетиками/баночками.
Посушила собі мозок розмірковуваннями про кабачки.
Пробіглася по квітниках.

Ййййй пішла борщ варити!:)
Готовий не встигла зазнімкувати!:)
Хуч я особисто та мій гуртожиток, як всі українці, віддаємо перевагу вчорашньому борщу, ще киплячий вже вживали з моїми дівчатками!

За бортом тепленько та нескінченні тривоги. Одна за одною. Ще з ночеру…
Ви як там?

А я пішла.
Вильожуватися!

Стосовно сьогодення, я оххххемінгуїваю, дорога редакція?…
ЙР доставляє?
Так ще й свої нерви мотають?
Коли намагаєшся зробити краще, диви, аби не вийшло гірше?…

Емоції в якесь правильне русло прилаштувати тре?
Найкращий вибір для сільської старої - город!

Підірвалася та й пішла собі!
Й пішла-пішла-пішла!!!

Заплановане зробила?
Аааааа псссссешити й нервуватися продовжую ж!
Остапа все несе!

Вхопилася ще за одну роботу?
Й ще!
Й ще!!!

Вже після першого запланованого втомилася?
А внутрішній світ вимагає ще якогось навантаження!:)

Бабу Надю традиційно згадую!:)
Як вона мене навчала!
- Найкращий відпочинок – зміна видів діяльності!

То діяла за її рекомендаціями!:)
Визбирала огірки.
Чкурнула сапати помідори з перцями.
Під роздачу потрапили й буряки з морквами!

Наче вже й попустило?
А вгомонитися вже як?
Ніяк!:)
Бо зібрані огірки ж вже замочені!:)
Пііііііішла коза іподромом!:)))

Перемила огірки та банки!
Вирішила сьогоднішній врожай не маринувати, а солити!
Квасити, як на Донбасі цей процес називали!

Нарешті згорнула корисну діяльність!:)
Тепер би ще якось себе завантажити до душу?
А де сил на це взяти, хезе?:)

Ви там як?

Спочатку, як відомо, була суцільна порожнеча.
Проєкт виглядав незавершеним, тому Господь подивився на це діло й мовив: "Треба щось робити".
За кілька днів з’явилися небо, хмари, густі ліси та безкрайній степ. Краса неймовірна. Але Творцю здалося, що в цьому едемі якось занадто тихо — ніхто не обговорює погоду і не бідкається на владу.
Тоді Він створив першого українця.
Чоловік відкрив очі, подивився на дикі краєвиди, почухав потилицю і замість компліментів Творцю діловито запитав:
— Добре, звісно... Але город де?
Довелося терміново виділяти під це діло чорнозем. Українець часу не гаяв: засадив картоплю, буряк, цибулю, помідори, а три гектари залишив під загадкове "про запас'. Поглянув на роботу й зітхнув: "От тепер уже можна жити".

Проте Творець знав: чоловікові самому бути недобре. Так з’явилася жінка. Вона критично оглянула свіжостворений всесвіт, хмикнула й констатувала:
— Гарно... Але хата крива.
У той же день усесвіт зазнав першої генеральної реконструкції: стріху перекрили, піч побілили, подвір’я підмели, а вздовж тину вишикувалися мальви. Господь усміхнувся — виявляється, порядок теж може бути маленьким дивом.

Звісно, не обходилося без випробувань. Господь дав людям дощ. Три дні вони раділи, на четвертий почали бурчати: "Ну вже досить, гниє ж усе!". Тоді Він послав сонце. За три дні вони знову нарікали: "Уже занадто, усе горить!".
— Воістину, — зітхнув Творець, — нелегка справа — догодити людям.

Але справжні веселощі почалися, коли Господь вирішив: «Дарую вам сусідів, аби не були ви самотні».
Нові мешканці оселилися поруч і одразу розгорнули таку агентурну мережу, якій позаздрили б усі спецслужби світу. Ще до сходу сонця вони з точністю до хвилини знали:
Хто вже прокинувся, а хто "спить, як пан";
Що саме сусід закопав у кутку городу;
І головне — чому вчора у хаті навпроти світилося допізна (версії варіювалися від «рахують мільйони» до "читають таємні знаки").

Бачачи це, Господь створив тин. Не для сварок, ні! А для того, щоб їм було на що спертися ліктями під час вечірнього симпозіуму. Щовечора біля тину вирішувалися долі галактики, обговорювалися діти й те, що «колись усе було трохи інакше».
Щоб полегшити людям життя, Бог дав їм пісню. Янголи на небесах тільки крилами розводили:
— Господи, вони ж щойно відпахали дванадцять годин на сонці! Чому вони співають, а не лежать без почуттів?
— Бо хто співає разом, — посміхався Творець, — той уже не сам.

Минали літа. Народ розмножувався, картоплі ставало більше, і настав час обрати старшого. Зібралася велика рада.
Це був тріумф демократії: кожен присутній точно знав, як керувати державою. Особливо голосно кричав той, кого взагалі ніхто ні про що не питав. Рада тривала до глибокої ночі, після чого всі стомлено розійшлися по хатах, ухваливши доленосне рішення: "зібратися ще раз".
Господь подивився на це й подумав: "Довго радяться. Але коли прийде година діла — зроблять за п'ять хвилин".

З таймінгом теж виникли нюанси. Бог створив годинник, щоб люди берегли час. Але українці виявилися хитрішими: вони почали дивитися на нього щохвилини, бідкаючись, що нічого не встигають, і примудрялися губити самі миті життя в гонитві за планом.
А щодо навчання на помилках? Це став національний вид спорту. Наступивши на одні й ті самі граблі тричі, українець гордо піднімав голову і казав: "Треба було ще тоді мене послухати!".

На сьомий день Господь вирішив нарешті відпочити. Він заварив собі чаю, підготував хмаринку зручнішу, аж раптом знизу донісся стук сокири та гучні крики.
— Господи! — звернулися люди до неба. — Ми тут подумали... А може, ще криницю викопаємо? До обіду трохи попрацюємо, а там уже відпочинемо!
Творець зрозумів: спокій скасовується. Цей народ не міг просто сидіти. Навіть коли все летіло шкереберть, вони ставили на вогонь чайник і спокійно казали: "Та нічого... прорвемося".

Тоді Господь вирішив піти на хитрість і послав до них янгола з перевіркою, щоб той навчив їх порядку. Янгол спустився, поважно сів на лавці й почав роздавати інструкції: як дерева саджати (бо одні саджали для тіні, другі для плодів, а треті — щоб сусід луснув від заздрощів), як хати будувати й паркани ставити. До речі, паркани вийшли такі високі, що місцеві кури, перелітаючи до сусіда, автоматично отримували статус перелітних птахів.
Слухали янгола довго й уважно. Аж тут господар хати виніс на стіл свіжий хліб, наливку і шматок генеральського сала з проріззю. За хвилину з’явилася макітра з гарячими, щойно зліпленими варениками.
— Пригощайся, гостю придорожній, — сказали люди. — Та ми ненадовго... — скромно мовив янгол, сідаючи до столу.
Звісно ж, «ненадовго» затягнулося до другої години ночі. Янгол встиг зліпити три вареники (причому був свято переконаний, що без його ліплення вечеря б зірвалася), вивчити п'ять народних пісень і двічі посперечатися про те, чия черга косити траву біля дороги.
Коли ревізор повернувся на небо, вигляд він мав трохи пом'ятий, але щасливий.
— Ну що? — запитав Господь. — Навів порядок? Навчив їх не сваритися і не давати порад без дозволу?
Янгол зітхнув, погладив живіт і відповів:
— Господи, вони непереможні. Вони сваряться так, наче запрошують на вечерю. Вони дають поради навіть вітру. Але коли я йшов, вони годину тримали мене біля хвіртки, сунули в торбу пиріжки й сказали, що без мене село пропаде. Воістину, у них міцні стіни, але абсолютно відкриті серця.

Поглянув тоді Господь на землю крізь віки. Побачив міста великі, золоті поля, що хвилювалися, мов море, і своїх дивних, галасливих, але таких рідних людей.
Вони все так же поспішали, губили окуляри на власному лобі, будували триметрові паркани, але в хвилину скрути віддавали останню сорочку абсолютно незнайомій людині.
Зійшлися янголи навколо престолу й тихо запитали:
— Господи, Ти дав їм стільки всього: і пісню, і сміх, і мову багату, і навіть сало з варениками. А коли ж настане час, що в них усе буде ідеально? Коли закінчаться всі суперечки біля тину?
Господь посміхнувся, дивлячись, як на землі у вікнах маленьких хат спалахують вечірні вогники, схожі на зорі.
— Усе буде добре тоді, — відповів Творець, — коли вони перестануть чекати, що хтось інший зробить це замість них. Я створив цей світ і дав їм усе необхідне. А от людяність у ньому — це вже їхня щоденна робота.
І благословив Господь українську землю: і працю важку, і пісню дзвінку, і хліб на столі, і той самий гучний сміх, який рятує від будь-якої темряви.

І був вечір. І був ранок. А день цей триває і донині. Люди все так же виходять з гостей, по дві години прощаються біля хвіртки, а потім повертаються до хати, ставлять чайник і кажуть: "Ну що, почнемо?".
І з цих простих слів щодня починається новий усесвіт.

Зранку очі ще не розплющила, а вже розмірковувала?:)


Ййййииииаааа така стара!
Така попередніми городними звершеннями втомлена!:)
В мене болить вввввся бабця цілком!!!:)


Ааааа чи не саботувати мені сьогодні взагалі той город?:)


Вийшла на обійстя!:)
Озирнулася навсібіч?:)
Та ні ж!:)
Не саботувати!!!:)
Скільки там того городу залишилося?:)
Частина огірків?:)
Та помідори з рядочком гарбузів!:)


Й пішла собі!
Тепер пихата така сиджу в тіньові!:)


Я!
Це!
Зробила!!!


Навіть в квітники через ххххащі бурʼянів пролізла, передивитися, що там в мене квітне?:)


В городі насмикала шпінатів, кропів, цибуль!
Зараз наколотаю лавашевої запіханки з зеленню та солоним сиром!
Запхаю її в духовку?
Себе - до душу?
Й вильожуватимуся!!!:)
Старанно та з пристрастю!:)


Складатиму кровожерливі плани на завтра!:)
Якщо город до ладу приведений, я ж з чистим сумлінням вже можу дерти бурʼяни в моїх численних квітниках?:)


Ви там як?

Від учора домовлялися, що діти сьогодні садитимуть помідори від Зоя Яковенко та Оксана Скляренко?
Дівки, щиро вам вдячна за розсаду!!!


Коли я нарешті витрухалася у двір, синочок посадкову акцію майже завершив!:)
Донечку будити пожалів!:)


Ну то я, добра матуся, й без помідорів їй нарізала трошки роботи!:)


Мене сьогодні щось перемкнуло на молочці?:)
То окрім булгуру з мʼясом та овочами я ще наварганила по каструльці какао та молочних макаронів!:)
Як не років десять я таких макаронів не готувала?:)


Яйця зібрані.
Білизна порозвішана.
Хата метена.


Ще щось напрацювати?:)
Чи вже можна видихнути?:)

🛒🍎 Які товари зникнуть першими з АТБ після удару по складах у Дніпрі


Після російської атаки на розподільчий центр АТБ у Дніпрі в окремих супермаркетах мережі почали з'являтися проблеми з постачанням продукції.


За інформацією джерела в компанії, станом на вечір 4 червня найбільш відчутний дефіцит спостерігається серед овочів та фруктів. На складах деяких магазинів залишаються лише цибуля, помідори та лимони, тоді як інші позиції представлені лише залишками у торгових залах.


📦 У найближчі 2–3 дні нових поставок може не бути, тому на полицях можуть тимчасово зникнути:
• банани;
• яблука;
• апельсини;
• картопля;
• інші популярні овочі та фрукти.


Водночас багато залежатиме від запасів конкретного магазину та попиту покупців. Насамперед можуть закінчитися товари, які мають найбільший попит.


🚚 У компанії вже працюють над новими логістичними маршрутами та розглядають можливість постачання продукції з інших регіонів, щоб якнайшвидше відновити стабільне забезпечення магазинів товарами.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

Який же ж чудовий винахід людства - інтернет!!!:)


Я про що?
Та про себе й свій город!:)
Не увесь!:)
Про помідори в моєму городі!:) Чи про їх відсутність?:)


Після городніх звершень з пласкорізом, душу, борщу від Ірина Олександрова, з останніх сил ледве дочвалала до своєї канапи!:)
Бажання було одне-єдине!:)
Ррррррухнути під ковдру й спати!!! Так кріпко, щоб взагалі не реагувати ні на які обстановкові подразники!:)


А як же ж спати без доповіді, як пройшов мій день?:)
Ви ж вже в мої особисті повідомлення питання надсилаєте!:) Куди я в холєри поділася й чи все в мене гаразд?:)


Думаю, зараз хуткенько звіт додам в інтєрнєти, тоді вже спатиму?:)
Кріпко!:)


Стукаю той текст у фіцбуці, світлини до нього чіпляю!:) Про помідори, які шпаки витаскали, розповідаю!:)
Й тре відмітити, що напередодні телефонувала на кілька номерів, де розсада була? Безрезультатно телефонувала…
Я б ще не в червні, а в липні розсаду шукала?:)


Й якби ж тільки фіцбуком все закінчувалося?:)
Різні мої по-читателі відстежують мене в різних місцях!:)


То з цих міркувань допис з фіцбуку я зазвичай дублюю ще в інсті, телеграмі, фан-колі, а нещодавно мене ще й до тредсів занесло!:) Не впевнена, що останню мережу правильно називаю?:)


То я вже жамкнула відповідну кккккняпочку в фейсбуці, й поки допис завантажувався, почалапала в інсту?:)


Я ще всі заплановані для публікування в інсті світлини не встигла завантажити?:)
А мені вже телефонує Зоя Яковенко!
Пппппташечка моя, курочка-пасочка!


Чудова Зоєчка вже встигла натрапити на мій допис у фейсбуці!:)
Перейнятися моєю помідорною проблемою!:)
Й запропонувати мені в ппппідарунок залишків своєї помідорної розсади!!!


Я ще телефона не вимкнула й від фізіомордії його не встигла відвести, Зоя розсаду вже привезла!!!


Яка ж ця Зоечка чудова?
Яке ж чудове моє село?


Проводила Зою й вже ж таки увалилася спати?:)


Прокинулася, коли будильник в телефоні лементував, як потерпілий, що мені вже час жменю пігулок моїх ковтати!!!


Піднялася й знов до помідорів тих побігла!:) (Й якби ж я ті помідори взагалі їла?:) От нащо вони особисто мені?):)


Фотографувалася з розсадою під дощем!
А ще ж милувалася першою в цьому сезоні веселкою!


То помідори посадимо!
Город досапаємо!
Невсеремося!

Що там хуч в світі відбувається?
Нічогісінько не знаю?
Бо зранку в нас за планом вихідного дня були суцільні звершення!:)
Й поза планом!:)
Поза планом ще трошки?:)

Збиралися з донечкою тільки цибульку в землю понапхати?:)

Зазирнути до прогнозу, то була така собі ідея!:)))
Дощі днів на пʼять вперед!!!
А ми - тільки цибульку???
Ййййй тут Остапів понесло!:)))

Після трьох кілометрів цибулі ми понасіяли ще кабачків, огірків, моркви, бурячків, шпінатів, салатів, кропів!

Синочок орати не встигає!:)
А ми вже наступні ділянки різноманітним насінням фаршируємо!!!

Чим довше ми в городі були, тим частіше траплялися перерви з перекурами!:)
Сяду в альтанці з цигаркою й не знаю, як дупоньку підняти?:)
Й як себе назад у город випхати?:)

Не посіяли петрушку й гарбузи.
Й ще трошки місця під помідори залишили!

Намилися, наїлися! За обід щиро подякували Ірина Олександрова!
Тепер тільки в ліжечко!!!
Не те що кантувати?:)
Навіть не дивіться в наш бік!:)

Нова ідея бутепбродів.
хліб,
крабові палички,
помідори,
сир,
майонез,
ікра лососєва,
Запікати в розігрітій шафі 10 хв.