• #історія #речі
    Секстант: Прилад, що підкорив океани за допомогою зірок 🌌🧭
    Уявіть, що ви посеред безкрайнього океану. Навколо — лише вода до самого горизонту, жодних орієнтирів, а під рукою немає ані GPS, ані навіть радіо. До середини XVIII століття така ситуація часто ставала фатальною для моряків. Все змінилося з появою секстанта — витонченого приладу, який дозволив людині точно визначити своє місцеперебування, «прив’язавши» корабель до небесних світил.

    Назва приладу походить від латинського sextans — «шоста частина», оскільки його дуга (лімб) становить рівно 60 градусів, або одну шосту частину повного кола. Головна магія секстанта полягає в системі дзеркал. Моряк дивиться крізь зорову трубу одночасно на лінію горизонту та на відображення сонця або зірки. Поєднуючи їх в одному об’єктиві за допомогою рухомого важеля, штурман вимірює кут висоти світила над горизонтом. Знаючи цей кут і точний час, за допомогою спеціальних таблиць можна вирахувати широту та довготу з точністю до кількох миль. ☀️📐

    Секстант з’явився майже одночасно у 1730-х роках завдяки працям двох винахідників: англійця Джона Гедлі та американця Томаса Годфрі. Він став вдосконаленою версією квадранта та октанта, оскільки дозволяв вимірювати кути до 120 градусів, що було критично важливо для навігації за місяцем. Саме секстант зробив морські подорожі передбачуваними, відкривши шлях для регулярної світової торгівлі та безпечних наукових експедицій Джеймса Кука. 🚢🗺️

    Цікавий факт: секстант виявився настільки надійним інструментом, що він вийшов за межі океанів. У 1960-х роках спеціальні космічні секстанти використовувалися астронавтами місій «Аполлон». У разі відмови бортового комп’ютера Ніл Армстронг та його колеги мали змогу визначити курс на Землю, орієнтуючись за зірками через ілюмінатор корабля. Це був чи не єдиний античний за своєю суттю прилад на борту надсучасного ракетоплана. 🚀✨

    Існує міф, що користуватися секстантом дуже просто. Насправді це вимагало неабиякої майстерності: на палубі корабля, що постійно хитається, треба було впіймати мить, коли сонце «торкається» горизонту. Найменша похибка у вимірюванні кута в одну мінуту (1/60 градуса) призводила до помилки в одну морську милю на карті. Тому штурман був найбільш шанованою людиною на судні після капітана. 🌊👨‍✈️

    Сьогодні, в епоху супутників, секстант став красивим анахронізмом, символом морської романтики. Проте він і досі входить до обов’язкової програми навчання професійних моряків. Чому? Бо батарейки в навігаторах сідають, електроніка може вийти з ладу, а зірки та закони геометрії залишаються незмінними вічно. Секстант — це нагадування про часи, коли доля корабля залежала лише від гострого зору людини та її вміння читати небо. 🌌⚓
    #історія #речі Секстант: Прилад, що підкорив океани за допомогою зірок 🌌🧭 Уявіть, що ви посеред безкрайнього океану. Навколо — лише вода до самого горизонту, жодних орієнтирів, а під рукою немає ані GPS, ані навіть радіо. До середини XVIII століття така ситуація часто ставала фатальною для моряків. Все змінилося з появою секстанта — витонченого приладу, який дозволив людині точно визначити своє місцеперебування, «прив’язавши» корабель до небесних світил. Назва приладу походить від латинського sextans — «шоста частина», оскільки його дуга (лімб) становить рівно 60 градусів, або одну шосту частину повного кола. Головна магія секстанта полягає в системі дзеркал. Моряк дивиться крізь зорову трубу одночасно на лінію горизонту та на відображення сонця або зірки. Поєднуючи їх в одному об’єктиві за допомогою рухомого важеля, штурман вимірює кут висоти світила над горизонтом. Знаючи цей кут і точний час, за допомогою спеціальних таблиць можна вирахувати широту та довготу з точністю до кількох миль. ☀️📐 Секстант з’явився майже одночасно у 1730-х роках завдяки працям двох винахідників: англійця Джона Гедлі та американця Томаса Годфрі. Він став вдосконаленою версією квадранта та октанта, оскільки дозволяв вимірювати кути до 120 градусів, що було критично важливо для навігації за місяцем. Саме секстант зробив морські подорожі передбачуваними, відкривши шлях для регулярної світової торгівлі та безпечних наукових експедицій Джеймса Кука. 🚢🗺️ Цікавий факт: секстант виявився настільки надійним інструментом, що він вийшов за межі океанів. У 1960-х роках спеціальні космічні секстанти використовувалися астронавтами місій «Аполлон». У разі відмови бортового комп’ютера Ніл Армстронг та його колеги мали змогу визначити курс на Землю, орієнтуючись за зірками через ілюмінатор корабля. Це був чи не єдиний античний за своєю суттю прилад на борту надсучасного ракетоплана. 🚀✨ Існує міф, що користуватися секстантом дуже просто. Насправді це вимагало неабиякої майстерності: на палубі корабля, що постійно хитається, треба було впіймати мить, коли сонце «торкається» горизонту. Найменша похибка у вимірюванні кута в одну мінуту (1/60 градуса) призводила до помилки в одну морську милю на карті. Тому штурман був найбільш шанованою людиною на судні після капітана. 🌊👨‍✈️ Сьогодні, в епоху супутників, секстант став красивим анахронізмом, символом морської романтики. Проте він і досі входить до обов’язкової програми навчання професійних моряків. Чому? Бо батарейки в навігаторах сідають, електроніка може вийти з ладу, а зірки та закони геометрії залишаються незмінними вічно. Секстант — це нагадування про часи, коли доля корабля залежала лише від гострого зору людини та її вміння читати небо. 🌌⚓
    39views
  • ‼️ НАБУ повідомило про підозру колишньому міністру енергетики та юстиції Галущенку.
    ⏺ Під час перебування на посаді підозрюваний, за даними слідства, діяв через довірену особу на прізвисько «Рокет».
    ⏺ У результаті діяльності злочинної організації в енергетичному секторі було отримано понад $112 млн готівкою.
    ⏺ На рахунки фонду, пов’язаного з родиною фігуранта, перерахували понад $7,4 млн.
    ⏺ Додатково родина отримала понад 1,3 млн швейцарських франків і 2,4 млн євро – готівкою та переказами у Швейцарії.
    ⏺ Частину коштів спрямували на навчання дітей у престижних швейцарських закладах і розмістили на рахунках колишньої дружини.
    ⏺ Решту грошей поклали на депозит, з якого родина отримувала відсотковий дохід і використовувала кошти для власних витрат.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ‼️ НАБУ повідомило про підозру колишньому міністру енергетики та юстиції Галущенку. ⏺ Під час перебування на посаді підозрюваний, за даними слідства, діяв через довірену особу на прізвисько «Рокет». ⏺ У результаті діяльності злочинної організації в енергетичному секторі було отримано понад $112 млн готівкою. ⏺ На рахунки фонду, пов’язаного з родиною фігуранта, перерахували понад $7,4 млн. ⏺ Додатково родина отримала понад 1,3 млн швейцарських франків і 2,4 млн євро – готівкою та переказами у Швейцарії. ⏺ Частину коштів спрямували на навчання дітей у престижних швейцарських закладах і розмістили на рахунках колишньої дружини. ⏺ Решту грошей поклали на депозит, з якого родина отримувала відсотковий дохід і використовувала кошти для власних витрат. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    21views
  • #історія #постаті
    Семен Гулак-Артемовський: Козак, який підкорив оперний Олімп 🎭
    Якщо Ви думаєте, що «Запорожець за Дунаєм» — це просто чергова класична постановка, яку змушували дивитися в школі, то Ви недооцінюєте автора. Сьогодні ми святкуємо день народження людини, чиє життя нагадує голлівудський сценарій про «self-made man» XIX століття. 🌟

    Від церковного хору до імператорської сцени

    Семен народився 16 лютого 1813 року на Черкащині в родині священника. Його шлях до слави почався не з дипломів, а з унікального баритона. Коли його почув Михайло Глінка, він зрозумів: цей хлопець має співати не в сільській церкві, а як мінімум в італійській опері. Глінка особисто вивіз його до петербурга, а потім відправив на навчання в Італію. 🇮🇹

    Іронія «Запорожця»

    Головний шедевр Гулака-Артемовського — опера «Запорожець за Дунаєм» — став першою українською оперою. Це був справжній акт культурної диверсії: у самому центрі імперії, де українську мову намагалися звести до «нарєчія», Гулак-Артемовський вивів на сцену живих, гострих на язик і сповнених гідності козаків. 🏹

    Більше ніж музика

    Семен був не лише композитором. Він товаришував із Тарасом Шевченком (саме йому Кобзар присвятив вірш «Ой, не п'ються пива-меди»). Гулак-Артемовський допомагав Кобзарю грошима, підтримував у засланні та залишався вірним другом у найтемніші часи. А ще він був серйозним знавцем медицини та народних методів лікування — така собі «людина-оркестр» свого часу. 💊🎶

    Сьогодні ми згадуємо його не як «бронзову статую», а як дотепного, талановитого і безмежно закоханого в Україну митця, який довів: українська культура здатна звучати масштабно, драматично і неймовірно красиво. 👏
    #історія #постаті Семен Гулак-Артемовський: Козак, який підкорив оперний Олімп 🎭 Якщо Ви думаєте, що «Запорожець за Дунаєм» — це просто чергова класична постановка, яку змушували дивитися в школі, то Ви недооцінюєте автора. Сьогодні ми святкуємо день народження людини, чиє життя нагадує голлівудський сценарій про «self-made man» XIX століття. 🌟 Від церковного хору до імператорської сцени Семен народився 16 лютого 1813 року на Черкащині в родині священника. Його шлях до слави почався не з дипломів, а з унікального баритона. Коли його почув Михайло Глінка, він зрозумів: цей хлопець має співати не в сільській церкві, а як мінімум в італійській опері. Глінка особисто вивіз його до петербурга, а потім відправив на навчання в Італію. 🇮🇹 Іронія «Запорожця» Головний шедевр Гулака-Артемовського — опера «Запорожець за Дунаєм» — став першою українською оперою. Це був справжній акт культурної диверсії: у самому центрі імперії, де українську мову намагалися звести до «нарєчія», Гулак-Артемовський вивів на сцену живих, гострих на язик і сповнених гідності козаків. 🏹 Більше ніж музика Семен був не лише композитором. Він товаришував із Тарасом Шевченком (саме йому Кобзар присвятив вірш «Ой, не п'ються пива-меди»). Гулак-Артемовський допомагав Кобзарю грошима, підтримував у засланні та залишався вірним другом у найтемніші часи. А ще він був серйозним знавцем медицини та народних методів лікування — така собі «людина-оркестр» свого часу. 💊🎶 Сьогодні ми згадуємо його не як «бронзову статую», а як дотепного, талановитого і безмежно закоханого в Україну митця, який довів: українська культура здатна звучати масштабно, драматично і неймовірно красиво. 👏
    35views
  • ℹ️ Марта Пашківська: господарка "тиші" та медичний кур’єр УПА.

    В історії підпілля є постаті, чия відвага вимірювалася не кількістю випущених куль, а кількістю врятованих життів і збережених таємниць. Марта Пашківська була саме такою - невидимою, але незамінною частиною механізму, що тримав опір.

    ☑️ Львівська кузня кадрів.

    Після 1945 року Марта перебувала у Львові. Це було місто постійних облав, але вона ризикнула і закінчила там фельдшерсько-акушерську школу. Це не було просто навчанням - це була підготовка до підпільної медицини.

    Марта займалася доставкою дефіцитної вакцини проти висипного тифу для повстанців у Карпатах. Уявіть, що означало везти медикаменти через кордони та заслони мдб, коли тиф міг знищити підпілля швидше за ворожі кулі.

    ☑️ Охоронниця Провідника у Грімному.

    Протягом 1946–1948 років Марта виконувала одне з найвідповідальніших завдань - утримувала конспіративну квартиру Романа Шухевича у селі Грімне (Львівська область).

    Це була щоденна гра зі смертю. Вона мала забезпечувати побут командира, підтримувати зв’язок і водночас бути звичайною сільською дівчиною, яка не викликає підозр у сексотів. Її витримка дозволила Шухевичу роками керувати боротьбою з цього "тихого" центру.

    ☑️ Останній рубіж у Литвинові.

    Марта була нерозривно пов'язана з мережею ОУН на Тернопільщині. Вона працювала в Крайовому проводі Українського Червоного Хреста (УЧХ) у селі Литвинів.

    ☑️ Загибель навесні 1949-го.

    Її шлях обірвався саме тоді, коли весна прийшла в ліси Тернопільщини. Вона загинула в бою, залишившись вірною присязі та Провіднику, чий спокій вона берегла роками. Марта Пашківська не дожила до суду і страти - вона зустріла свою смерть зі зброєю або медичною сумкою в руках, як справжній воїн підпілля.

    ☑️ Чому про неї важливо пам'ятати?

    Марта це символ тих сотень жінок, які тримали на собі логістику УПА. Без їхніх конспіративних квартир, без доставлених ними вакцин і без їхньої здатності мовчати історія спротиву була б значно коротшою.
    ℹ️ Марта Пашківська: господарка "тиші" та медичний кур’єр УПА. В історії підпілля є постаті, чия відвага вимірювалася не кількістю випущених куль, а кількістю врятованих життів і збережених таємниць. Марта Пашківська була саме такою - невидимою, але незамінною частиною механізму, що тримав опір. ☑️ Львівська кузня кадрів. Після 1945 року Марта перебувала у Львові. Це було місто постійних облав, але вона ризикнула і закінчила там фельдшерсько-акушерську школу. Це не було просто навчанням - це була підготовка до підпільної медицини. Марта займалася доставкою дефіцитної вакцини проти висипного тифу для повстанців у Карпатах. Уявіть, що означало везти медикаменти через кордони та заслони мдб, коли тиф міг знищити підпілля швидше за ворожі кулі. ☑️ Охоронниця Провідника у Грімному. Протягом 1946–1948 років Марта виконувала одне з найвідповідальніших завдань - утримувала конспіративну квартиру Романа Шухевича у селі Грімне (Львівська область). Це була щоденна гра зі смертю. Вона мала забезпечувати побут командира, підтримувати зв’язок і водночас бути звичайною сільською дівчиною, яка не викликає підозр у сексотів. Її витримка дозволила Шухевичу роками керувати боротьбою з цього "тихого" центру. ☑️ Останній рубіж у Литвинові. Марта була нерозривно пов'язана з мережею ОУН на Тернопільщині. Вона працювала в Крайовому проводі Українського Червоного Хреста (УЧХ) у селі Литвинів. ☑️ Загибель навесні 1949-го. Її шлях обірвався саме тоді, коли весна прийшла в ліси Тернопільщини. Вона загинула в бою, залишившись вірною присязі та Провіднику, чий спокій вона берегла роками. Марта Пашківська не дожила до суду і страти - вона зустріла свою смерть зі зброєю або медичною сумкою в руках, як справжній воїн підпілля. ☑️ Чому про неї важливо пам'ятати? Марта це символ тих сотень жінок, які тримали на собі логістику УПА. Без їхніх конспіративних квартир, без доставлених ними вакцин і без їхньої здатності мовчати історія спротиву була б значно коротшою.
    85views
  • «Живе Телебачення» — це вікно у життя УГКЦ, яке робить нашу Церкву глобальною та доступною для кожного, де б ви не були. Ми транслюємо служіння Україні та світу, єднаємо тисячі сердець у спільній молитві та несемо християнські цінності у наше суспільство.
    Що ви знайдете на «Живому ТБ»?
    ✨ Молитва онлайн: Трансляції Богослужінь та щоденна вервиця, що єднає у проєкті «Вервиця єднає».
    ✨ Слово Пастиря: Звернення Блаженнішого Святослава.
    ✨ Пам'ять та шана: Унікальний проєкт «Страва Героя» — готуємо улюблені страви тих, хто віддав життя за Україну.
    ✨ Навчання: Катехитична школа «Промінь світла» та розвиваючий контент для малечі «Світлик».
    ✨ Діалог: Програми «Відкрита Церква», «Добра розмова» та цікаві інтерв’ю.
    Ми прагнемо ставати кращими, створювати ще якісніший контент та розширювати наші горизонти. І для цього нам потрібна ваша підтримка!
    💡 Як допомогти «Живому Телебаченню»?
    Підпишіться на наш YouTube-канал, щоб не пропускати важливе: 👉 https://www.youtube.com/@ugcctv
    Підтримайте нас фінансово: Ваша пожертва — це внесок у розвиток християнського медіапростору. 💳 Зробити внесок можна за посиланням: https://zhyve.tv/donate/
    Дякуємо, що ви з нами! Будьмо на зв'язку, молімося разом та пізнаваймо мудрість нашої Церкви! ⛪️🇺🇦
    «Живе Телебачення» — це вікно у життя УГКЦ, яке робить нашу Церкву глобальною та доступною для кожного, де б ви не були. Ми транслюємо служіння Україні та світу, єднаємо тисячі сердець у спільній молитві та несемо християнські цінності у наше суспільство. Що ви знайдете на «Живому ТБ»? ✨ Молитва онлайн: Трансляції Богослужінь та щоденна вервиця, що єднає у проєкті «Вервиця єднає». ✨ Слово Пастиря: Звернення Блаженнішого Святослава. ✨ Пам'ять та шана: Унікальний проєкт «Страва Героя» — готуємо улюблені страви тих, хто віддав життя за Україну. ✨ Навчання: Катехитична школа «Промінь світла» та розвиваючий контент для малечі «Світлик». ✨ Діалог: Програми «Відкрита Церква», «Добра розмова» та цікаві інтерв’ю. Ми прагнемо ставати кращими, створювати ще якісніший контент та розширювати наші горизонти. І для цього нам потрібна ваша підтримка! 💡 Як допомогти «Живому Телебаченню»? Підпишіться на наш YouTube-канал, щоб не пропускати важливе: 👉 https://www.youtube.com/@ugcctv Підтримайте нас фінансово: Ваша пожертва — це внесок у розвиток християнського медіапростору. 💳 Зробити внесок можна за посиланням: https://zhyve.tv/donate/ Дякуємо, що ви з нами! Будьмо на зв'язку, молімося разом та пізнаваймо мудрість нашої Церкви! ⛪️🇺🇦
    123views
  • ❗Збройні сили України протягом доби розгромuлu війська НАТО на навчаннях — пише The Wall Street Journal.

    Йдеться про вишкіл НАТО «Їжак-2025», який провели минулої весни в Естонії. На навчаннях, зокрема, проводили симуляції боїв із застосуванням великої кількості БпЛА.

    👉В одному зі сценаріїв бойова група з кількох тисяч солдатів, зокрема британська бригада та естонська дивізія, намагалася провести аtаку.

    😲Під час насtупу вони не врахували, що дрони зробили поле бою «прозорим». Бойова група НАТО «просто ходила всюди, не використовуючи жодного маскування, відкрито розміщуючи намети й бронетехніку». Усе це було ліквіdовано, - йдеться у статті.

    Сторона НАТО навіть не змогла виявити розрахунки українських операторів дронів.

    ❗Ці навчання шокували як самих військових, так і західних посадовців.

    А один із командирів, який спостерігав за результатами симуляції, підсумував коротко: «Ми приречені», - пише The Wall Street Journal.
    ❗Збройні сили України протягом доби розгромuлu війська НАТО на навчаннях — пише The Wall Street Journal. Йдеться про вишкіл НАТО «Їжак-2025», який провели минулої весни в Естонії. На навчаннях, зокрема, проводили симуляції боїв із застосуванням великої кількості БпЛА. 👉В одному зі сценаріїв бойова група з кількох тисяч солдатів, зокрема британська бригада та естонська дивізія, намагалася провести аtаку. 😲Під час насtупу вони не врахували, що дрони зробили поле бою «прозорим». Бойова група НАТО «просто ходила всюди, не використовуючи жодного маскування, відкрито розміщуючи намети й бронетехніку». Усе це було ліквіdовано, - йдеться у статті. Сторона НАТО навіть не змогла виявити розрахунки українських операторів дронів. ❗Ці навчання шокували як самих військових, так і західних посадовців. А один із командирів, який спостерігав за результатами симуляції, підсумував коротко: «Ми приречені», - пише The Wall Street Journal.
    72views
  • 9 лютого 1826 року в Курську народився Костянтин Трутовський – український художник-живописець і графік, друг Тараса Шевченка, ілюстратор його поезій, а також творів Гоголя, Марка Вовчка, Лермонтова, Крилова, та ін. Академік Імператорської Академії Мистецтв, член Королівської бельгійської спілки акварелістів.

    Дитячі роки минали як у Курську, де був дім його діда, Олексія Івановича Мойсеєва, так і на Харківщині, в слободі Попівка-Семенівка (нині – село Попіска Краснопільського району Сумсьуої області). На той час це було помежів’я українсько-російських етнічних територій, тож згодом українські мотиви стануть провідною темою творчості художника.

    Після чотирирічного навчання у приватному пансіоні у 1839 році вступив до Миколаївського інженерного училища в Петербурзі, де зійшовся близько з російським письменником Федором Достоєвським, який теж навчався в училищі. Пізніше Трутовський стане автором першого відомого портрета Достоєвського.

    Саме Достоєвський привертає увагу художника до творів Миколи Гоголя. Відчувши себе українцем, Трутовський починає шукати українське середовище в Петербурзі, знайомиться з Тарасом Шевченком. Водночас, слідом за Достоєвським, вступає до революційного гуртка так званих «петрашевців», і лише випадковість рятує його від арешту в 1849 році та сумної долі членів цього гуртка – смертного вироку, що був замінений для них на сибірську каторгу.

    Трутовський у цей час закінчує Петербурзьку Академію Мистецтв. Але суд над товаришами та важка атмосфера імперського Петербургу часів імператора Миколи І загалом пригнічує його і заважає творчості. Художник з родиною повертається в Україну, проживаючи у своїх маєтках в Курській та Харківській губерніях, де написав свої найкращі твори. У 1860 році йому було присвоєно звання академіка Імператорської Академії Мистецтв.

    Він належав до характерного для другої половини ХІХ століття реалістично-академічного напрямку, але його картинам притаманний сентиментальний романтизм. Художник наче намагався зберегти на своїх картинах український світ, який починав зникати під впливом русифікаторської політики російського царату. Пізніше картини Трутовського мали неабиякий попит як сюжети для поштівок. Серед найвідоміших картин - «Дівчина зі снопами», «Повінь», «Колядки в Малоросії», «Сорочинський ярмарок», «Хоровод в Курській губернії», «Побачення», «Кобзар над Дніпром» (портрет Тараса Шевченка з кобзою). Всі свої українські картини Костянтин Трутовський мріяв об’єднати в два великих цикли – «Альбом сцен українського життя» (акварелі) та «Живописна Україна».

    Картини Костянтина Трутовського зберігаються зараз в різних музеях світу, зокрема – в Національному художньому музеї України, російському музеї в Петербурзі і Третьяковській галереї в Москві.

    🕯Помер 17 березня 1893 року у маєтку своєї матері в селі Яківлівці, Обоянського повіту Курської губернії (тепер Пристенський район Курської області росії). Похований в Обоянському Богородицько-Знаменському чоловічому монастирі, який у 1924 році більшовики зруйнували, разом із цвинтарем. Тож наразі місце поховання великого художника лишається невідомим.



    9 лютого 1826 року в Курську народився Костянтин Трутовський – український художник-живописець і графік, друг Тараса Шевченка, ілюстратор його поезій, а також творів Гоголя, Марка Вовчка, Лермонтова, Крилова, та ін. Академік Імператорської Академії Мистецтв, член Королівської бельгійської спілки акварелістів. Дитячі роки минали як у Курську, де був дім його діда, Олексія Івановича Мойсеєва, так і на Харківщині, в слободі Попівка-Семенівка (нині – село Попіска Краснопільського району Сумсьуої області). На той час це було помежів’я українсько-російських етнічних територій, тож згодом українські мотиви стануть провідною темою творчості художника. Після чотирирічного навчання у приватному пансіоні у 1839 році вступив до Миколаївського інженерного училища в Петербурзі, де зійшовся близько з російським письменником Федором Достоєвським, який теж навчався в училищі. Пізніше Трутовський стане автором першого відомого портрета Достоєвського. Саме Достоєвський привертає увагу художника до творів Миколи Гоголя. Відчувши себе українцем, Трутовський починає шукати українське середовище в Петербурзі, знайомиться з Тарасом Шевченком. Водночас, слідом за Достоєвським, вступає до революційного гуртка так званих «петрашевців», і лише випадковість рятує його від арешту в 1849 році та сумної долі членів цього гуртка – смертного вироку, що був замінений для них на сибірську каторгу. Трутовський у цей час закінчує Петербурзьку Академію Мистецтв. Але суд над товаришами та важка атмосфера імперського Петербургу часів імператора Миколи І загалом пригнічує його і заважає творчості. Художник з родиною повертається в Україну, проживаючи у своїх маєтках в Курській та Харківській губерніях, де написав свої найкращі твори. У 1860 році йому було присвоєно звання академіка Імператорської Академії Мистецтв. Він належав до характерного для другої половини ХІХ століття реалістично-академічного напрямку, але його картинам притаманний сентиментальний романтизм. Художник наче намагався зберегти на своїх картинах український світ, який починав зникати під впливом русифікаторської політики російського царату. Пізніше картини Трутовського мали неабиякий попит як сюжети для поштівок. Серед найвідоміших картин - «Дівчина зі снопами», «Повінь», «Колядки в Малоросії», «Сорочинський ярмарок», «Хоровод в Курській губернії», «Побачення», «Кобзар над Дніпром» (портрет Тараса Шевченка з кобзою). Всі свої українські картини Костянтин Трутовський мріяв об’єднати в два великих цикли – «Альбом сцен українського життя» (акварелі) та «Живописна Україна». Картини Костянтина Трутовського зберігаються зараз в різних музеях світу, зокрема – в Національному художньому музеї України, російському музеї в Петербурзі і Третьяковській галереї в Москві. 🕯Помер 17 березня 1893 року у маєтку своєї матері в селі Яківлівці, Обоянського повіту Курської губернії (тепер Пристенський район Курської області росії). Похований в Обоянському Богородицько-Знаменському чоловічому монастирі, який у 1924 році більшовики зруйнували, разом із цвинтарем. Тож наразі місце поховання великого художника лишається невідомим.
    293views
  • ☕️ Доброго ранку, друзі!

    Сьогодні — 8 лютого. День, у якому дивно поєдналися гумор, мистецтво, технології та важлива сторінка нашої історії.

    Відзначаємо такі дати 👇

    ➡️ День «Засмійся і розбагатій» — неофіційне свято, яке нагадує: позитивне мислення, гумор і легке ставлення до життя часто стають запорукою успіху.

    ➡️ День електронного ящика — присвячений одному з головних інструментів цифрової комунікації, без якого складно уявити роботу, навчання й повсякденне спілкування.

    ➡️ День опери — свято одного з найвеличніших жанрів музичного мистецтва, що поєднує музику, драму й сильні емоції.

    ➡️ День повітряних зміїв — символ свободи, вітру та дитячої радості, який щороку нагадує про прості задоволення.

    ➡️ У 1106 році Великий князь Київський Володимир Мономах склав «Повчання» — перший дидактично-художній твір Київської Русі, що став моральним і політичним орієнтиром для наступних поколінь.
    ☕️ Доброго ранку, друзі! Сьогодні — 8 лютого. День, у якому дивно поєдналися гумор, мистецтво, технології та важлива сторінка нашої історії. Відзначаємо такі дати 👇 ➡️ День «Засмійся і розбагатій» — неофіційне свято, яке нагадує: позитивне мислення, гумор і легке ставлення до життя часто стають запорукою успіху. ➡️ День електронного ящика — присвячений одному з головних інструментів цифрової комунікації, без якого складно уявити роботу, навчання й повсякденне спілкування. ➡️ День опери — свято одного з найвеличніших жанрів музичного мистецтва, що поєднує музику, драму й сильні емоції. ➡️ День повітряних зміїв — символ свободи, вітру та дитячої радості, який щороку нагадує про прості задоволення. ➡️ У 1106 році Великий князь Київський Володимир Мономах склав «Повчання» — перший дидактично-художній твір Київської Русі, що став моральним і політичним орієнтиром для наступних поколінь.
    370views
  • #історія #події
    Дипломатичний шпагат, або Перше «Так» Альянсу.
    8 лютого 1994 року Україна офіційно перестала бути просто «колишньою республікою» в очах Заходу, ставши першою державою на пострадянському просторі, що приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру» (ПЗМ). 🤝🇺🇦

    На тлі ще свіжих спогадів про розвал СРСР, підпис міністра закордонних справ Анатолія Зленка у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі виглядав як справжній геополітичний демарш. Поки сусіди по соцтабору ще протирали очі від посткомуністичного сну, Київ уже почав вибудовувати власну систему координат. Це не було миттєвим членством у «клубі обраних», але стало тим самим першим побаченням, яке затягнулося на десятиліття, проте чітко визначило симпатії сторін. 🏃‍♂️💨

    Програма ПЗМ дозволила українським військовим нарешті побачити, що армія — це не лише фарбування трави та нескінченні кроси «від паркану до обіду», а складні технологічні процеси, сумісність та професіоналізм. Спільні навчання та обмін досвідом стали тим фундаментом, на якому почала будуватися сучасна обороноздатність. 🎖️🎨

    Цікаво спостерігати за історичною іронією: росія, яка сьогодні з піною біля рота доводить «неприпустимість наближення Альянсу», тоді сама змушена була наздоганяти Україну, підписавши аналогічний документ лише через кілька місяців. Втім, москва завжди мала специфічне трактування партнерства — підписувати угоди про мир, паралельно вигострюючи імперські амбіції під столом. 🪓👀

    Для України 8 лютого 1994 року — це не просто дата в календарі, а момент, коли держава вперше на офіційному рівні артикулювала: наше майбутнє лежить поза межами євразійського болота. Шлях виявився значно складнішим, ніж здавалося дипломатам у дев’яностих, але вектор був заданий правильно. 🧭🛡️
    #історія #події Дипломатичний шпагат, або Перше «Так» Альянсу. 8 лютого 1994 року Україна офіційно перестала бути просто «колишньою республікою» в очах Заходу, ставши першою державою на пострадянському просторі, що приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру» (ПЗМ). 🤝🇺🇦 На тлі ще свіжих спогадів про розвал СРСР, підпис міністра закордонних справ Анатолія Зленка у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі виглядав як справжній геополітичний демарш. Поки сусіди по соцтабору ще протирали очі від посткомуністичного сну, Київ уже почав вибудовувати власну систему координат. Це не було миттєвим членством у «клубі обраних», але стало тим самим першим побаченням, яке затягнулося на десятиліття, проте чітко визначило симпатії сторін. 🏃‍♂️💨 Програма ПЗМ дозволила українським військовим нарешті побачити, що армія — це не лише фарбування трави та нескінченні кроси «від паркану до обіду», а складні технологічні процеси, сумісність та професіоналізм. Спільні навчання та обмін досвідом стали тим фундаментом, на якому почала будуватися сучасна обороноздатність. 🎖️🎨 Цікаво спостерігати за історичною іронією: росія, яка сьогодні з піною біля рота доводить «неприпустимість наближення Альянсу», тоді сама змушена була наздоганяти Україну, підписавши аналогічний документ лише через кілька місяців. Втім, москва завжди мала специфічне трактування партнерства — підписувати угоди про мир, паралельно вигострюючи імперські амбіції під столом. 🪓👀 Для України 8 лютого 1994 року — це не просто дата в календарі, а момент, коли держава вперше на офіційному рівні артикулювала: наше майбутнє лежить поза межами євразійського болота. Шлях виявився значно складнішим, ніж здавалося дипломатам у дев’яностих, але вектор був заданий правильно. 🧭🛡️
    Like
    2
    160views
  • Ще двох молодих людей повернули в Україну з окупації.
    У межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA за підтримки «Української мережі за права дитини» та волонтерської ініціативи «Людяність» з ТОТ вдалося повернути двох молодих людей.
    19-річний хлопець тривалий час жив в окупації без можливостей для навчання чи роботи. Через загрозу примусової мобілізації до армії ворога він ухвалив рішення виїхати на підконтрольну Україні територію.
    18-річну дівчину на початку повномасштабного вторгнення примусово вивезли до рф та позбавили документів. Упродовж тривалого часу вона не могла самостійно планувати своє життя й потай шукала безпечний шлях повернення додому.
    Фахівці та волонтери допомогли відновити документи, спланували маршрут і супроводжували дівчину на всіх етапах.
    Повернення відбулося в межах програми «Повернення та реінтеграція дітей і молоді, які постраждали внаслідок російської депортації та окупації» за фінансової підтримки Terre des hommes Deutschland.
    Національне інформаційне бюро

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Ще двох молодих людей повернули в Україну з окупації. У межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA за підтримки «Української мережі за права дитини» та волонтерської ініціативи «Людяність» з ТОТ вдалося повернути двох молодих людей. 19-річний хлопець тривалий час жив в окупації без можливостей для навчання чи роботи. Через загрозу примусової мобілізації до армії ворога він ухвалив рішення виїхати на підконтрольну Україні територію. 18-річну дівчину на початку повномасштабного вторгнення примусово вивезли до рф та позбавили документів. Упродовж тривалого часу вона не могла самостійно планувати своє життя й потай шукала безпечний шлях повернення додому. Фахівці та волонтери допомогли відновити документи, спланували маршрут і супроводжували дівчину на всіх етапах. Повернення відбулося в межах програми «Повернення та реінтеграція дітей і молоді, які постраждали внаслідок російської депортації та окупації» за фінансової підтримки Terre des hommes Deutschland. Національне інформаційне бюро https://t.me/Ukraineaboveallelse
    123views
More Results