• #історія #постаті
    Тарас Гунчак: Професор, що зшивав розірвану пам'ять.
    Коли в радянській Україні історія нагадувала збірник казок про «вічну дружбу народів», на іншому боці океану, в Університеті Ратгерса (Нью-Джерсі), працювала людина, яка методично повертала нам справжнє минуле. Тарас Гунчак, народжений 13 березня 1932 року на Тернопільщині, став одним із тих інтелектуальних «атлантів», на плечах яких трималася українська історична наука в еміграції.

    Його шлях — це класична одіссея українця XX століття: від дитини, що пережила жахи Другої світової війни та табори для переміщених осіб у Німеччині, до професора престижного американського вишу. Гунчак не просто викладав історію; він робив її суб'єктною на світовій арені.

    Чому його праці є обов'язковими для розуміння України:
    Адвокат правди про Голодомор: У часи, коли на Заході багато хто волів не помічати трагедію 1932–1933 років, Гунчак збирав докази, публікував документи та виступав із лекціями, доводячи, що це був цілеспрямований геноцид.
    Дослідник визвольних змагань: Його роботи про Симона Петлюру та УПА розбивали радянські міфи про «бандитів», показуючи складну політичну шахівницю, на якій українці виборювали власну державу.
    Міст між континентами: Після відновлення незалежності України у 1991 році, Тарас Гунчак став «голосом інтеграції». Він допомагав налагоджувати зв'язки між західною та українською академічними спільнотами, передаючи досвід вільної науки молодим колегам у Києві та Львові.

    Гунчак завжди наголошував: історія — це не попіл, а вогонь, який треба підтримувати. Його стиль — це поєднання залізної логіки західного науковця та глибокої емпатії до свого народу. Він навчив нас, що бути патріотом — означає насамперед знати правду, якою б гіркою чи складною вона не була.

    #історія #постаті Тарас Гунчак: Професор, що зшивав розірвану пам'ять. Коли в радянській Україні історія нагадувала збірник казок про «вічну дружбу народів», на іншому боці океану, в Університеті Ратгерса (Нью-Джерсі), працювала людина, яка методично повертала нам справжнє минуле. Тарас Гунчак, народжений 13 березня 1932 року на Тернопільщині, став одним із тих інтелектуальних «атлантів», на плечах яких трималася українська історична наука в еміграції. 🎓📚 Його шлях — це класична одіссея українця XX століття: від дитини, що пережила жахи Другої світової війни та табори для переміщених осіб у Німеччині, до професора престижного американського вишу. Гунчак не просто викладав історію; він робив її суб'єктною на світовій арені. Чому його праці є обов'язковими для розуміння України: Адвокат правди про Голодомор: У часи, коли на Заході багато хто волів не помічати трагедію 1932–1933 років, Гунчак збирав докази, публікував документи та виступав із лекціями, доводячи, що це був цілеспрямований геноцид. 🍞🥀 Дослідник визвольних змагань: Його роботи про Симона Петлюру та УПА розбивали радянські міфи про «бандитів», показуючи складну політичну шахівницю, на якій українці виборювали власну державу. Міст між континентами: Після відновлення незалежності України у 1991 році, Тарас Гунчак став «голосом інтеграції». Він допомагав налагоджувати зв'язки між західною та українською академічними спільнотами, передаючи досвід вільної науки молодим колегам у Києві та Львові. 🤝🇺🇸🇺🇦 Гунчак завжди наголошував: історія — це не попіл, а вогонь, який треба підтримувати. Його стиль — це поєднання залізної логіки західного науковця та глибокої емпатії до свого народу. Він навчив нас, що бути патріотом — означає насамперед знати правду, якою б гіркою чи складною вона не була.
    1
    529переглядів
  • #дати #свята
    Екологічна освіта: Як навчити людство не знищити свій дім
    Всесвітній день екологічної освіти, що відзначається 26 січня, бере свій початок у 1975 році. Саме тоді в Белграді під егідою ООН відбувся міжнародний семінар, де було прийнято "Белградську хартію". Цей документ став своєрідним маніфестом, що визначив головну мету: навчити людей розуміти взаємозв'язок між економікою, політикою та екологією.

    Це не про "суботники", а про мислення

    Багато хто помилково вважає екологічну освіту нудними лекціями про те, що не можна смітити в лісі. Насправді це набагато глибший процес. Йдеться про формування екологічного інтелекту. Це здатність розуміти, як покупка звичайної пластикової пляшки в Києві може вплинути на рівень мікропластику в Світовому океані або як надмірне споживання енергії прискорює танення льодовиків.

    Чому це критично важливо сьогодні?

    Світ зіткнувся з викликами, які вже неможливо ігнорувати:
    Зміна клімату: Ми вже не "попереджаємо" про неї, ми в ній живемо.
    Втрата біорізноманіття: Види зникають швидше, ніж ми встигаємо їх описувати.
    Ресурсний голод: Людство споживає більше, ніж планета здатна відновити за рік.
    Україна: Екологія під час війни
    Для нас цей день набув трагічного, але надважливого змісту. Сьогодні екологічна освіта в Україні — це також знання про екоцид, спричинений агресією росії. Підрив Каховської ГЕС, мінування територій, забруднення ґрунтів хімікатами від вибухів — це виклики, з якими не стикалася жодна сучасна європейська країна. Нам доведеться вчити нові покоління не просто берегти природу, а буквально відновлювати її з попелу.

    Що може зробити кожен?

    Екологічна освіта починається не з підручника, а з побутових звичок:
    Сортування: Це мінімальна гігієна сучасної людини.
    Свідоме споживання: Купувати менше, але кращої якості.
    Енергоефективність: Кожна збережена кіловат-година — це крок до незалежності та чистого повітря.
    Сьогоднішній день — це нагадування, що планета у нас всього одна, і вона не має "запасної копії" на хмарному сховищі.
    #дати #свята Екологічна освіта: Як навчити людство не знищити свій дім 🌱 Всесвітній день екологічної освіти, що відзначається 26 січня, бере свій початок у 1975 році. Саме тоді в Белграді під егідою ООН відбувся міжнародний семінар, де було прийнято "Белградську хартію". Цей документ став своєрідним маніфестом, що визначив головну мету: навчити людей розуміти взаємозв'язок між економікою, політикою та екологією. 🌏 Це не про "суботники", а про мислення Багато хто помилково вважає екологічну освіту нудними лекціями про те, що не можна смітити в лісі. Насправді це набагато глибший процес. Йдеться про формування екологічного інтелекту. Це здатність розуміти, як покупка звичайної пластикової пляшки в Києві може вплинути на рівень мікропластику в Світовому океані або як надмірне споживання енергії прискорює танення льодовиків. 🧊 Чому це критично важливо сьогодні? Світ зіткнувся з викликами, які вже неможливо ігнорувати: Зміна клімату: Ми вже не "попереджаємо" про неї, ми в ній живемо. 🌡️ Втрата біорізноманіття: Види зникають швидше, ніж ми встигаємо їх описувати. Ресурсний голод: Людство споживає більше, ніж планета здатна відновити за рік. Україна: Екологія під час війни Для нас цей день набув трагічного, але надважливого змісту. Сьогодні екологічна освіта в Україні — це також знання про екоцид, спричинений агресією росії. Підрив Каховської ГЕС, мінування територій, забруднення ґрунтів хімікатами від вибухів — це виклики, з якими не стикалася жодна сучасна європейська країна. Нам доведеться вчити нові покоління не просто берегти природу, а буквально відновлювати її з попелу. 🕯️ Що може зробити кожен? Екологічна освіта починається не з підручника, а з побутових звичок: Сортування: Це мінімальна гігієна сучасної людини. ♻️ Свідоме споживання: Купувати менше, але кращої якості. Енергоефективність: Кожна збережена кіловат-година — це крок до незалежності та чистого повітря. Сьогоднішній день — це нагадування, що планета у нас всього одна, і вона не має "запасної копії" на хмарному сховищі. 💻🚫
    1
    708переглядів
  • #історія #постаті
    ​Софія Ковалевська: Принцеса науки, що переграла систему через фіктивний шлюб
    ​Історія Софії Ковалевської — це не про нудні цифри в зошиті, а про справжній інтелектуальний бунт. Народилася вона 15 січня 1850 року в часи, коли жінці в університет було зась, а її головним досягненням вважалося вдале заміжжя та вміння розливати чай. Але Софія мала інший план: вона хотіла розгадати таємниці Всесвіту за допомогою математики.

    ​Її шлях до визнання нагадує сценарій пригодницького фільму:
    ​Шпалери з математикою: Маленька Соня почала вивчати диференціальне числення ще в дитинстві... по стінах своєї кімнати. Батькам не вистачило шпалер, і вони обклеїли стіни дитячої лекціями професора Остроградського. Поки інші дівчатка гралися ляльками, Софія годинами розглядала формули, які вкарбувалися в її пам'ять на все життя.

    ​Фіктивний шлюб заради свободи: В Російській імперії жінки не могли виїхати за кордон без дозволу батька або чоловіка. Щоб отримати право навчатися в Європі, Софія пішла на відчайдушний крок — уклала фіктивний шлюб з молодим вченим Володимиром Ковалевським. Це був її «квиток» у Гейдельберг та Берлін.

    ​Слухачка «за дверима»: Навіть у прогресивній Європі її не хотіли пускати на лекції. Знаменитий математик Карл Веєрштрасс спочатку дав їй неймовірно складні задачі, щоб вона відчепилася. Коли наступного дня Софія принесла ідеальні розв’язки, він зрозумів: перед ним геній. Він став її наставником, займаючись із нею приватно.
    ​Тріумф «Обертання твердого тіла»: Ковалевська розв'язала задачу про обертання важкого несиметричного твердого тіла, над якою до неї «ламали зуби» найкращі математики світу. За це вона отримала премію Бордена Паризької академії наук.

    ​Софія Ковалевська стала першою у світі жінкою-професором математики, отримавши кафедру в Стокгольмському університеті. Вона довела, що розум не має статі, а математика — це поезія, де замість слів — формули.
    «Математик повинен бути поетом у душі», — казала вона, і сама була саме такою: писала повісті, вірші та найскладніші обчислення з однаковою пристрастю.
    ​Вона прожила коротке, але яскраве життя, пробивши «скляну стелю» для тисяч жінок-вчених, які прийшли після неї.
    #історія #постаті ​Софія Ковалевська: Принцеса науки, що переграла систему через фіктивний шлюб 🔢✨ ​Історія Софії Ковалевської — це не про нудні цифри в зошиті, а про справжній інтелектуальний бунт. Народилася вона 15 січня 1850 року в часи, коли жінці в університет було зась, а її головним досягненням вважалося вдале заміжжя та вміння розливати чай. Але Софія мала інший план: вона хотіла розгадати таємниці Всесвіту за допомогою математики. 🪐 ​Її шлях до визнання нагадує сценарій пригодницького фільму: ​Шпалери з математикою: Маленька Соня почала вивчати диференціальне числення ще в дитинстві... по стінах своєї кімнати. Батькам не вистачило шпалер, і вони обклеїли стіни дитячої лекціями професора Остроградського. Поки інші дівчатка гралися ляльками, Софія годинами розглядала формули, які вкарбувалися в її пам'ять на все життя. 📐📜 ​Фіктивний шлюб заради свободи: В Російській імперії жінки не могли виїхати за кордон без дозволу батька або чоловіка. Щоб отримати право навчатися в Європі, Софія пішла на відчайдушний крок — уклала фіктивний шлюб з молодим вченим Володимиром Ковалевським. Це був її «квиток» у Гейдельберг та Берлін. 🚂💍 ​Слухачка «за дверима»: Навіть у прогресивній Європі її не хотіли пускати на лекції. Знаменитий математик Карл Веєрштрасс спочатку дав їй неймовірно складні задачі, щоб вона відчепилася. Коли наступного дня Софія принесла ідеальні розв’язки, він зрозумів: перед ним геній. Він став її наставником, займаючись із нею приватно. ​Тріумф «Обертання твердого тіла»: Ковалевська розв'язала задачу про обертання важкого несиметричного твердого тіла, над якою до неї «ламали зуби» найкращі математики світу. За це вона отримала премію Бордена Паризької академії наук. 🏆🌀 ​Софія Ковалевська стала першою у світі жінкою-професором математики, отримавши кафедру в Стокгольмському університеті. Вона довела, що розум не має статі, а математика — це поезія, де замість слів — формули. «Математик повинен бути поетом у душі», — казала вона, і сама була саме такою: писала повісті, вірші та найскладніші обчислення з однаковою пристрастю. 🖋️🔢 ​Вона прожила коротке, але яскраве життя, пробивши «скляну стелю» для тисяч жінок-вчених, які прийшли після неї.
    1
    624переглядів
  • #історія #особистості
    Марія Крушельницька: Прима сцени та невтомна просвітителька.
    8 грудня 1876 року народилася Марія Крушельницька (Слобода) — одна з найяскравіших постатей українського театрального мистецтва кінця XIX – першої половини XX століття, а також талановита письменниця та активна громадська діячка.

    Життя, присвячене театру

    Марія Савчина (Крушельницька — псевдонім за дівочим прізвищем матері) була не лише актрисою, але й режисером та педагогом. Її театральний шлях розпочався на сцені Театру товариства «Руська бесіда» у Львові, а пізніше вона блискуче виступала у складі трупи Йосипа Стадника та в Київському театрі імені Івана Франка.
    Її акторський талант відзначався глибоким психологізмом і вмінням передати складні драматичні образи. Серед найвідоміших ролей:
    Олена («Глитай, або ж Павук» Марка Кропивницького);
    Маруся («Маруся Богуславка» Михайла Старицького);
    Леді Макбет (в однойменній трагедії Шекспіра).
    Крушельницька не просто грала — вона створювала на сцені національних героїв, надихаючи глядачів. Її діяльність припала на період інтенсивного становлення українського професійного театру, і вона стала його однією з рушійних сил.

    Письменницький та громадський внесок

    Марія Крушельницька була не тільки примою сцени, а й активною письменницею. Вона відома як авторка прозових творів, фейлетонів та нарисів, які публікувала під псевдонімом «Марійка зі Слободи». У своїх текстах вона часто піднімала гострі соціальні питання, зокрема становище жінки та інтелігенції.
    Окрім того, вона вела значну просвітницьку роботу, продовжуючи традиції, закладені «Просвітою» (товариство, засноване у день її народження). Вона виступала з лекціями, брала участь у діяльності жіночих організацій та сприяла популяризації української культури.
    Хоча пізніше, після 1939 року, її творчий шлях був пов'язаний із радянськими театрами, Марія Крушельницька залишається символом багатогранного таланту, який присвятив своє життя служінню українській культурі. Вона — яскравий приклад того, як мистецтво може бути потужною формою національної боротьби.
    #історія #особистості 🎭 Марія Крушельницька: Прима сцени та невтомна просвітителька. 8 грудня 1876 року народилася Марія Крушельницька (Слобода) — одна з найяскравіших постатей українського театрального мистецтва кінця XIX – першої половини XX століття, а також талановита письменниця та активна громадська діячка. 🌟 Життя, присвячене театру Марія Савчина (Крушельницька — псевдонім за дівочим прізвищем матері) була не лише актрисою, але й режисером та педагогом. Її театральний шлях розпочався на сцені Театру товариства «Руська бесіда» у Львові, а пізніше вона блискуче виступала у складі трупи Йосипа Стадника та в Київському театрі імені Івана Франка. Її акторський талант відзначався глибоким психологізмом і вмінням передати складні драматичні образи. Серед найвідоміших ролей: Олена («Глитай, або ж Павук» Марка Кропивницького); Маруся («Маруся Богуславка» Михайла Старицького); Леді Макбет (в однойменній трагедії Шекспіра). Крушельницька не просто грала — вона створювала на сцені національних героїв, надихаючи глядачів. Її діяльність припала на період інтенсивного становлення українського професійного театру, і вона стала його однією з рушійних сил. 🕊️ Письменницький та громадський внесок Марія Крушельницька була не тільки примою сцени, а й активною письменницею. Вона відома як авторка прозових творів, фейлетонів та нарисів, які публікувала під псевдонімом «Марійка зі Слободи». У своїх текстах вона часто піднімала гострі соціальні питання, зокрема становище жінки та інтелігенції. Окрім того, вона вела значну просвітницьку роботу, продовжуючи традиції, закладені «Просвітою» (товариство, засноване у день її народження). Вона виступала з лекціями, брала участь у діяльності жіночих організацій та сприяла популяризації української культури. Хоча пізніше, після 1939 року, її творчий шлях був пов'язаний із радянськими театрами, Марія Крушельницька залишається символом багатогранного таланту, який присвятив своє життя служінню українській культурі. Вона — яскравий приклад того, як мистецтво може бути потужною формою національної боротьби. 💫
    1
    454переглядів
  • День Фехнера
    22 жовтня проводиться День Фехнера. Ця міжнародна подія присвячена Густаву Теодору Фехнеру – німецькому вченому, філософу, експериментальному психологу та одному з основоположників психофізики. Цей день сучасні психофізики вважають своїм професійним святом.

    Густав Теодор Фехнер
    Фехнер відомий завдяки багатьом своїм досягненням, але головне та саме важливе з них – «відкриття» психофізики, сфери психології, яка вивчає взаємодію між фізичними процесами, які можна об’єктивно виміряти та дослідити, та суб’єктивними відчуттями людини. Схожі заслуги у цій галузі також приписують Ернсту Генріху Веберу, на лекціях якого в університеті Лейпцигу свого часу був присутній і Фехнер.

    Сьогодні психофізика проникла в практично всі сфери сучасного життя і саме завдяки Фехнеру сформульовані її основні поняття та закони. Вважається, що саме 22 жовтня 1850 року психолог зрозумів, що зв’язок тіла і розуму можна знайти через встановлення кількісного відношення психологічних відчуттів та матеріальних процесів.
    День Фехнера 22 жовтня проводиться День Фехнера. Ця міжнародна подія присвячена Густаву Теодору Фехнеру – німецькому вченому, філософу, експериментальному психологу та одному з основоположників психофізики. Цей день сучасні психофізики вважають своїм професійним святом. Густав Теодор Фехнер Фехнер відомий завдяки багатьом своїм досягненням, але головне та саме важливе з них – «відкриття» психофізики, сфери психології, яка вивчає взаємодію між фізичними процесами, які можна об’єктивно виміряти та дослідити, та суб’єктивними відчуттями людини. Схожі заслуги у цій галузі також приписують Ернсту Генріху Веберу, на лекціях якого в університеті Лейпцигу свого часу був присутній і Фехнер. Сьогодні психофізика проникла в практично всі сфери сучасного життя і саме завдяки Фехнеру сформульовані її основні поняття та закони. Вважається, що саме 22 жовтня 1850 року психолог зрозумів, що зв’язок тіла і розуму можна знайти через встановлення кількісного відношення психологічних відчуттів та матеріальних процесів.
    352переглядів
  • Кольори Всесвіту. Онлайн-лекція про те, як створюються епічні кольорові фото космічних об'єктів.
    #universe #space #galaxy #всесвіт #космос #планети #зірки #галактика #астрономія
    Кольори Всесвіту. Онлайн-лекція про те, як створюються епічні кольорові фото космічних об'єктів. #universe #space #galaxy #всесвіт #космос #планети #зірки #галактика #астрономія
    1
    2Kпереглядів 7Відтворень
  • Замість навчання – допити та «гуртки» зі зброєю: 16 підлітків вдалося врятувати з-під окупації
    У межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA вдалося вивезти з тимчасово окупованих територій 16 українських дітей і підлітків.
    В окупації вони стикалися з тиском і приниженнями: когось змушували відвідувати ФСБ і відмовлятися від своєї позиції, когось – брати участь у «військово-патріотичних гуртках» із розбиранням зброї та пропагандистськими лекціями.
    Інших позбавили можливості навчатися за українською програмою, примусивши отримати російські документи й навчатися за нав’язаними правилами.
    Наразі всі врятовані підлітки перебувають у безпеці, отримують необхідну допомогу й будують плани на майбутнє.
    У Bring Kids Back UA висловили вдячність партнерам ініціативи за цей порятунок – організаціям Save Ukraine, We Are All Ukrainians, БФ «Хуманіті» та Об’єднаному центру з координації пошуку й звільнення військовополонених і незаконно утримуваних осіб.
    Жодна дитина не залишиться в неволі – усі українські діти мають повернутися додому.
    Національне інформаційне бюро
    Замість навчання – допити та «гуртки» зі зброєю: 16 підлітків вдалося врятувати з-під окупації У межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA вдалося вивезти з тимчасово окупованих територій 16 українських дітей і підлітків. В окупації вони стикалися з тиском і приниженнями: когось змушували відвідувати ФСБ і відмовлятися від своєї позиції, когось – брати участь у «військово-патріотичних гуртках» із розбиранням зброї та пропагандистськими лекціями. Інших позбавили можливості навчатися за українською програмою, примусивши отримати російські документи й навчатися за нав’язаними правилами. Наразі всі врятовані підлітки перебувають у безпеці, отримують необхідну допомогу й будують плани на майбутнє. У Bring Kids Back UA висловили вдячність партнерам ініціативи за цей порятунок – організаціям Save Ukraine, We Are All Ukrainians, БФ «Хуманіті» та Об’єднаному центру з координації пошуку й звільнення військовополонених і незаконно утримуваних осіб. Жодна дитина не залишиться в неволі – усі українські діти мають повернутися додому. Національне інформаційне бюро
    530переглядів
  • НАновини: «День Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 року: для нас це свято багатонаціональної культури, а для Москви — привід витягувати з тіні Катерину ІІ та обслуговувати криваву імперську пропаганду путіна

    Увечері 2 вересня 2025 року на даху Матнас Гадар у Хайфі відбудеться «День Одеси». Організатор — поетеса та активістка Есті Арцева, авторка телеграм-каналу «ЧУЕШ?». У програмі — лекція про історію міста, відеовиступ професора Тараса Гончарука, музика Нікі Черніс та Ігоря Агєєнка, поезія Бориса Херсонського та інших авторів по відеозв’язку. Атмосферу доповнить Сабіна Сосновська з одеськими смаколиками.

    Організатори «Дня Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 року — це не просто культурні діячі. Це відомі проукраїнські активісти й патріоти України та Ізраїлю, які давно підтримують Україну в її справедливій боротьбі проти агресії. Вони не раз організовували акції, лекції та благодійні вечори в Ізраїлі, збирали донати на гуманітарні потреби та допомогу українським військовим. Їхні імена добре відомі в ізраїльській українській громаді як активних волонтерів та людей, що роблять усе, аби голос України лунав голосніше.

    2 вересня — офіційна дата святкування Дня міста Одеси. Вона закріплена рішенням Одеської міськради №1240-VI від 25 серпня 2011 року.

    Але за цією датою стоїть не радість, а тінь імперського міфу. У російській історіографії 2 вересня 1794 року вважається «днем заснування» Одеси — початком будівництва військової гавані за указом Катерини ІІ. Для імперії це був проєкт закріплення на Чорному морі, і цей міф навмисне заперечував історію регіону.

    Сьогодні, коли Росія заливає кров’ю Україну, питання Дня міста набуває нового сенсу. Імперський міф про «російську Одесу» та «Новоросію» — це не лише брехня минулого, це частина агресії сьогодення. Під прикриттям «історичних підстав» Кремль виправдовує обстріли житлових кварталів, руйнування портів і загибель мирних людей.

    Росія використовує минуле як виправдання для геноциду. У їхній логіці, якщо Катерина «збудувала», значить, путін «має право повернути». Але Одеса ніколи не була й не буде «подарунком імперії». Це місто, створене працею та життям багатьох народів, і насамперед — багатонаціональне місто України, яке сміялося і буде сміятися в обличчя будь-якій диктатурі.

    В нашій статті ми розповімо:

    — Чому "День Одеси" 2 вересня — імперські фантоми
    — Істоки Одеси до захоплення Російською імперією (давні греки, Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, Золота Орда, Велике князівство Литовське, Кримське ханство, Османська імперія)
    — Єврейська присутність у регіоні також сягає глибоких часів
    — Катерина ІІ і 1794 рік — імперський міф про «день заснування»
    — Радянська влада успадкувала імперський міф про «день заснування Одеси»
    — Закріплення 2 вересня як Дня міста у 2011 році й його роль у російській пропаганді
    — Альтернативні дати й боротьба за правду
    — 19 травня 1415 року — перша письмова згадка
    — Катерина ІІ не заснувала місто, а лише перейменувала Хаджибей
    — Одеса — багатонаціональна й єврейська
    — Одеса і Хайфа — міста-побратими
    — Імперські амбіції Росії — це не історія, а кров, сльози й смерть

    Так «День Одеси» перетворюється на поле боротьби символів: для українців і друзів України в Ізраїлі це свято свободи, а для Кремля — інструмент пропаганди.

    І саме тут ми маємо твердо заявити: Одеса належить своєму багатонаціональному населенню й Україні, її історія багатоголоса й відкрита світові, а імперські примари не мають права на майбутнє міста.

    Перейдіть на сайт і прочитайте про це детальніше

    НАновини: «День Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025
    https://nikk.agency/uk/den-odesi/

    #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine
    НАновини‼️: «День Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 року: для нас це свято багатонаціональної культури, а для Москви — привід витягувати з тіні Катерину ІІ та обслуговувати криваву імперську пропаганду путіна Увечері 2 вересня 2025 року на даху Матнас Гадар у Хайфі відбудеться «День Одеси». Організатор — поетеса та активістка Есті Арцева, авторка телеграм-каналу «ЧУЕШ?». У програмі — лекція про історію міста, відеовиступ професора Тараса Гончарука, музика Нікі Черніс та Ігоря Агєєнка, поезія Бориса Херсонського та інших авторів по відеозв’язку. Атмосферу доповнить Сабіна Сосновська з одеськими смаколиками. Організатори «Дня Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 року — це не просто культурні діячі. Це відомі проукраїнські активісти й патріоти України та Ізраїлю, які давно підтримують Україну в її справедливій боротьбі проти агресії. Вони не раз організовували акції, лекції та благодійні вечори в Ізраїлі, збирали донати на гуманітарні потреби та допомогу українським військовим. Їхні імена добре відомі в ізраїльській українській громаді як активних волонтерів та людей, що роблять усе, аби голос України лунав голосніше. 2 вересня — офіційна дата святкування Дня міста Одеси. Вона закріплена рішенням Одеської міськради №1240-VI від 25 серпня 2011 року. Але за цією датою стоїть не радість, а тінь імперського міфу. У російській історіографії 2 вересня 1794 року вважається «днем заснування» Одеси — початком будівництва військової гавані за указом Катерини ІІ. Для імперії це був проєкт закріплення на Чорному морі, і цей міф навмисне заперечував історію регіону. Сьогодні, коли Росія заливає кров’ю Україну, питання Дня міста набуває нового сенсу. Імперський міф про «російську Одесу» та «Новоросію» — це не лише брехня минулого, це частина агресії сьогодення. Під прикриттям «історичних підстав» Кремль виправдовує обстріли житлових кварталів, руйнування портів і загибель мирних людей. Росія використовує минуле як виправдання для геноциду. У їхній логіці, якщо Катерина «збудувала», значить, путін «має право повернути». Але Одеса ніколи не була й не буде «подарунком імперії». Це місто, створене працею та життям багатьох народів, і насамперед — багатонаціональне місто України, яке сміялося і буде сміятися в обличчя будь-якій диктатурі. В нашій статті ми розповімо: — Чому "День Одеси" 2 вересня — імперські фантоми — Істоки Одеси до захоплення Російською імперією (давні греки, Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, Золота Орда, Велике князівство Литовське, Кримське ханство, Османська імперія) — Єврейська присутність у регіоні також сягає глибоких часів — Катерина ІІ і 1794 рік — імперський міф про «день заснування» — Радянська влада успадкувала імперський міф про «день заснування Одеси» — Закріплення 2 вересня як Дня міста у 2011 році й його роль у російській пропаганді — Альтернативні дати й боротьба за правду — 19 травня 1415 року — перша письмова згадка — Катерина ІІ не заснувала місто, а лише перейменувала Хаджибей — Одеса — багатонаціональна й єврейська — Одеса і Хайфа — міста-побратими — Імперські амбіції Росії — це не історія, а кров, сльози й смерть Так «День Одеси» перетворюється на поле боротьби символів: для українців і друзів України в Ізраїлі це свято свободи, а для Кремля — інструмент пропаганди. І саме тут ми маємо твердо заявити: Одеса належить своєму багатонаціональному населенню й Україні, її історія багатоголоса й відкрита світові, а імперські примари не мають права на майбутнє міста. Перейдіть на сайт і прочитайте про це детальніше 👇 НАновини‼️: «День Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 https://nikk.agency/uk/den-odesi/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine
    NIKK.AGENCY
    «День Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 року: для нас це свято багатонаціональної культури, а для Москви — привід витягувати з тіні Катерину II та обслуговувати криваву імперську пропаганду путіна - Новости Израиля НАновости
    2 вересня Одеса офіційно відзначає День міста, а у Хайфі пройде свято для діаспори. За цією датою ховається боротьба України з імперськими міфами, які Росія використовує як виправдання війни. Одеса та Хайфа поділяють спільне минуле та багатонаціональне майбутнє. - НАНовини Новини Ізраїлю
    3Kпереглядів
  • ⚡️Українцям у Фінляндії з 2026-го року планують скасувати виплати для біженців, — Yle

    Планують скасувати фінансування інтеграційних програм для біженців, включно з мовними курсами, допомогою у працевлаштуванні та ознайомчими лекціями.

    На українців нині припадає близько 66% таких виплат, а наступного року очікується до 75%.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    ⚡️Українцям у Фінляндії з 2026-го року планують скасувати виплати для біженців, — Yle Планують скасувати фінансування інтеграційних програм для біженців, включно з мовними курсами, допомогою у працевлаштуванні та ознайомчими лекціями. На українців нині припадає близько 66% таких виплат, а наступного року очікується до 75%. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    248переглядів
  • «Орендарі тіл» 
    Хосе Анхель Маньяс 
    Видавництво "Еспанія"

    «-… Ви справді вважаєте, що можна компенсувати одне зло іншим, набагато більшим?»

    Ця книга викиликає відчуття наче після перегляду концентрованого трилера 18+ який проносить купою емоцій від «цікавий хід на початку» до кінцевого «очікувано, але є питання до персонажа» 

    Любителям соціальної фантастики зайде на ура, тут нема пояснень складних механізмів, принципів роботи пристрою для роботи з обміну тілами. Зате є концентрована лекція про расову нерівність, доволі складні та жорсткі події та пара-трійка добрячих таких моральних дилем.

    Ця історія це яскравий приклад того, що технології це просто технології та все залежить від того, хто і як вирішить їх використати. 

    До книги не варто підходити з якимись очікуваннями, але треба бути готовим, що книга дасть багато питань, про які треба подумати. 

    Тож, чекаємо продовження, і цікаво чи дізнаємось ми далі більше про компанію «You-Feeling» 

    Діліться у коментарях чи читали ви вже цю книгу, або може плануєте?

    #sci_fi_не_нудно
    «Орендарі тіл»  Хосе Анхель Маньяс  Видавництво "Еспанія" ✨«-… Ви справді вважаєте, що можна компенсувати одне зло іншим, набагато більшим?»✨ Ця книга викиликає відчуття наче після перегляду концентрованого трилера 18+ який проносить купою емоцій від «цікавий хід на початку» до кінцевого «очікувано, але є питання до персонажа»  Любителям соціальної фантастики зайде на ура, тут нема пояснень складних механізмів, принципів роботи пристрою для роботи з обміну тілами. Зате є концентрована лекція про расову нерівність, доволі складні та жорсткі події та пара-трійка добрячих таких моральних дилем. Ця історія це яскравий приклад того, що технології це просто технології та все залежить від того, хто і як вирішить їх використати.  До книги не варто підходити з якимись очікуваннями, але треба бути готовим, що книга дасть багато питань, про які треба подумати.  Тож, чекаємо продовження, і цікаво чи дізнаємось ми далі більше про компанію «You-Feeling»  Діліться у коментарях чи читали ви вже цю книгу, або може плануєте? #sci_fi_не_нудно
    3
    2коментарів 664переглядів
Більше результатів