• путін не хоче переговорів, бо розраховує, що Україна не переживе зиму, — Кислиця в інтерв'ю "Укрінформу"

    За словами першого заступника керівника ОП, кремль може розраховувати на ослаблення та розкол українського суспільства взимку.

    Водночас Київ продовжує виступати за дипломатичне завершення війни
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    путін не хоче переговорів, бо розраховує, що Україна не переживе зиму, — Кислиця в інтерв'ю "Укрінформу" За словами першого заступника керівника ОП, кремль може розраховувати на ослаблення та розкол українського суспільства взимку. Водночас Київ продовжує виступати за дипломатичне завершення війни #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    124переглядів
  • Гарматне м'ясо під чужим прапором: як кремль формує псевдоукраїнські «батальйони» #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_newshttps://brovaryregion.in.ua/?p=50451
    Гарматне м'ясо під чужим прапором: як кремль формує псевдоукраїнські «батальйони» #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_newshttps://brovaryregion.in.ua/?p=50451
    BROVARYREGION.IN.UA
    Гарматне м’ясо під чужим прапором: як кремль формує псевдоукраїнські «батальйони»
    В інформаційному просторі з'явилися відомості про те, що кремль формує бойові підрозділи з українських військовополонених. У звіті йдеться, зокрема, про створення першої так званої «української добровольчої бригади спецпризначення». Західні аналітики зазначають, що використання військовополонених у
    195переглядів
  • РФ змінює тактику нічних ударів по Україні: на що робить ставку Кремль #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_newshttps://brovaryregion.in.ua/?p=50433
    РФ змінює тактику нічних ударів по Україні: на що робить ставку Кремль #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_newshttps://brovaryregion.in.ua/?p=50433
    BROVARYREGION.IN.UA
    РФ змінює тактику нічних ударів по Україні: на що робить ставку Кремль
    Російські окупаційні війська змінюють підхід до обстрілів України, скорочуючи кількість безпілотників, що запускаються за одну атаку. Окупанти роблять ставку на більш технологічні та швидкі реактивні моделі БПЛА. Експерти та військова розвідка зазначають, що поточний етап війни увійшов у черговий ви
    177переглядів
  • Він був невисоким, мовчазним фермером і мисливцем. Але коли Москва вирішила, що маленьку Фінляндію можна швидко поставити на коліна, саме такі люди зруйнували плани імперії.

    Його звали Сімо Гяюгя.

    Він народився 1905 року в Раутаярві — прикордонному сільському районі Фінляндії. Виріс у багатодітній фермерській родині, змалку ходив лісами, полював, вправлявся у стрільбі та навчився годинами залишатися непомітним. У військових документах його зріст становив лише близько 152 сантиметрів. Сусіди знали Сімо як тиху, замкнуту людину, яка не шукала ані слави, ані уваги.

    А потім настав листопад 1939 року.

    23 серпня нацистська Німеччина та Радянський Союз підписали пакт Молотова—Ріббентропа із секретним протоколом, за яким Фінляндія опинилася у радянській «сфері впливу». Коли Гельсінкі відмовився виконати територіальні вимоги та дозволити Москві створити військові бази, Кремль розірвав пакт про ненапад. 30 листопада СРСР без оголошення війни напав на Фінляндію.

    У Москві розраховували на швидку перемогу.

    З одного боку — величезна Червона армія, танки, авіація й артилерія.

    З іншого — невелика країна з обмеженими ресурсами, резервістами та довжелезним кордоном.

    Фінляндія здавалася легкою здобиччю.

    Знайомий почерк російської імперії: спочатку ультиматуми, потім вигадане виправдання, вторгнення — і переконання, що сусід не наважиться чинити опір.

    Але фіни наважилися.

    Вони знали свої ліси.

    Знали мороз.

    Знали, як пересуватися на лижах, маскуватися в снігу, бити по колонах і зникати раніше, ніж ворог розумів, звідки прийшла атака.

    Сімо Гяюгя потрапив до 34-го піхотного полку й воював на напрямку Коллаа. Саме там народилася знаменита відповідь фінських захисників на запитання, чи втримається позиція:

    «Коллаа триматиметься, якщо нам не накажуть відступити».

    Ці слова сьогодні болісно зрозумілі українцям.

    Бо маленька країна не обирає, чи нападатиме на неї імперія.

    Вона обирає лише одне:

    стати на коліна чи боротися.

    Сімо виходив на позиції ще до світанку. Мороз часто перевищував –20 °C, а іноді опускався нижче –40 °C. Він ущільнював сніг перед стволом, щоб постріл не здіймав білої хмари, та тримав сніг у роті, аби пара від дихання не видала його місце. Замість оптичного прицілу використовував відкритий: оптика могла відбити сонячне світло, запітніти на морозі та змусити стрільця вище підняти голову.

    Він міг годинами лежати нерухомо у снігу.

    Не заради спортивного рекорду.

    Не заради красивої легенди.

    За його спиною були дім, родина і країна, яку прийшли захопити.

    Сімо увійшов в історію як «Біла смерть», хоча дослідники досі сперечаються, чи справді це прізвисько дали йому радянські солдати, чи воно стало частиною фінської воєнної легенди.

    Дискутують і про точну кількість уражених ним військових. Обережна Національна біографія Фінляндії говорить про понад 200, тоді як армійські та музейні джерела наводять цифри, що перевищують 500. Точно встановити остаточне число в умовах фронту неможливо. Беззаперечно інше: за кілька місяців цей тихий фермер став одним із найрезультативніших снайперів воєнної історії.

    Це не історія для романтизації смерті.

    Це історія про те, до чого загарбник примушує звичайну людину.

    Учора вона працювала на землі.

    Сьогодні мусить захищати цю землю зі зброєю.

    Радянське командування намагалося знищити Сімо: проти нього відправляли інших стрільців, обстрілювали райони, де він міг перебувати. Але він продовжував виконувати завдання.

    6 березня 1940 року під час бою Гяюгя був тяжко поранений у обличчя. Він вижив і прийшов до тями 13 березня — саме в день завершення Зимової війни.

    Фінляндія втратила частину своєї території, зокрема землю, де стояв дім Сімо. Проте держава зберегла незалежність і не стала ще однією республікою, поглинутою Радянським Союзом.

    Гяюгя пережив складне лікування, оселився в іншій частині країни й повернувся до мирного життя.

    Він займався господарством.

    Полював на лосів.

    Розводив собак.

    Майже не говорив про війну й не будував кар’єру на своїй славі.

    Коли його запитували, як він досяг таких результатів, Сімо відповідав просто:

    «Практикою».

    А власну роль у війні пояснював без пафосу: він виконував те, що йому доручили, настільки добре, наскільки міг. Адже Фінляндія не вистояла б, якби інші захисники не робили того самого.

    У цій відповіді — різниця між загарбником і захисником.

    Загарбник приходить по чужу землю, бо вважає, що має на неї право.

    Захисник бере зброю, бо інакше чужі солдати прийдуть у його дім.

    Сімо не воював, щоб Фінляндія стала більшою.

    Він воював, щоб вона залишилася Фінляндією.

    Саме тому його історія так відгукується в Україні.

    У 1939 році Москва була переконана, що фіни швидко капітулюють.

    У 2022 році Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, порушивши Статут ООН і міжнародне право. Через чотири роки ООН усе ще називала цю війну повномасштабним вторгненням Росії та підтверджувала право України на незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.

    Змінюються диктатори.

    Змінюються прапори над Кремлем.

    Але імперська помилка залишається тією самою:

    Москва знову й знову недооцінює людей, які захищають власний дім.

    Фіни вистояли не тому, що не боялися.

    Вони вистояли, бо розуміли: поступитися агресорові сьогодні — означає втратити право вирішувати власне майбутнє завтра.

    Українці знають ціну цієї правди краще за багатьох.

    Сімо Гяюгя прожив 96 років і помер 2002-го. Людина, яку світ пам’ятає як одного з найнебезпечніших воїнів, насправді найбільше хотіла простих речей:

    свого господарства;

    своїх собак;

    тиші рідного лісу;

    і країни, в якій чужа імперія не вирішує, як йому жити.

    Можливо, справжня сила саме така.

    Вона не кричить про власну велич.

    Не просить оплесків.

    Вона просто стає між ворогом і домом — і каже:

    «Далі ти не пройдеш». 🇫🇮🇺🇦
    #СімоГяюгя #ЗимоваВійна #Фінляндія #Україна #РосійськаАгресія #БілаСмерть #ІсторіяОпору #ЗахистБатьківщини #Свобода
    Він був невисоким, мовчазним фермером і мисливцем. Але коли Москва вирішила, що маленьку Фінляндію можна швидко поставити на коліна, саме такі люди зруйнували плани імперії. Його звали Сімо Гяюгя. Він народився 1905 року в Раутаярві — прикордонному сільському районі Фінляндії. Виріс у багатодітній фермерській родині, змалку ходив лісами, полював, вправлявся у стрільбі та навчився годинами залишатися непомітним. У військових документах його зріст становив лише близько 152 сантиметрів. Сусіди знали Сімо як тиху, замкнуту людину, яка не шукала ані слави, ані уваги. А потім настав листопад 1939 року. 23 серпня нацистська Німеччина та Радянський Союз підписали пакт Молотова—Ріббентропа із секретним протоколом, за яким Фінляндія опинилася у радянській «сфері впливу». Коли Гельсінкі відмовився виконати територіальні вимоги та дозволити Москві створити військові бази, Кремль розірвав пакт про ненапад. 30 листопада СРСР без оголошення війни напав на Фінляндію. У Москві розраховували на швидку перемогу. З одного боку — величезна Червона армія, танки, авіація й артилерія. З іншого — невелика країна з обмеженими ресурсами, резервістами та довжелезним кордоном. Фінляндія здавалася легкою здобиччю. Знайомий почерк російської імперії: спочатку ультиматуми, потім вигадане виправдання, вторгнення — і переконання, що сусід не наважиться чинити опір. Але фіни наважилися. Вони знали свої ліси. Знали мороз. Знали, як пересуватися на лижах, маскуватися в снігу, бити по колонах і зникати раніше, ніж ворог розумів, звідки прийшла атака. Сімо Гяюгя потрапив до 34-го піхотного полку й воював на напрямку Коллаа. Саме там народилася знаменита відповідь фінських захисників на запитання, чи втримається позиція: «Коллаа триматиметься, якщо нам не накажуть відступити». Ці слова сьогодні болісно зрозумілі українцям. Бо маленька країна не обирає, чи нападатиме на неї імперія. Вона обирає лише одне: стати на коліна чи боротися. Сімо виходив на позиції ще до світанку. Мороз часто перевищував –20 °C, а іноді опускався нижче –40 °C. Він ущільнював сніг перед стволом, щоб постріл не здіймав білої хмари, та тримав сніг у роті, аби пара від дихання не видала його місце. Замість оптичного прицілу використовував відкритий: оптика могла відбити сонячне світло, запітніти на морозі та змусити стрільця вище підняти голову. Він міг годинами лежати нерухомо у снігу. Не заради спортивного рекорду. Не заради красивої легенди. За його спиною були дім, родина і країна, яку прийшли захопити. Сімо увійшов в історію як «Біла смерть», хоча дослідники досі сперечаються, чи справді це прізвисько дали йому радянські солдати, чи воно стало частиною фінської воєнної легенди. Дискутують і про точну кількість уражених ним військових. Обережна Національна біографія Фінляндії говорить про понад 200, тоді як армійські та музейні джерела наводять цифри, що перевищують 500. Точно встановити остаточне число в умовах фронту неможливо. Беззаперечно інше: за кілька місяців цей тихий фермер став одним із найрезультативніших снайперів воєнної історії. Це не історія для романтизації смерті. Це історія про те, до чого загарбник примушує звичайну людину. Учора вона працювала на землі. Сьогодні мусить захищати цю землю зі зброєю. Радянське командування намагалося знищити Сімо: проти нього відправляли інших стрільців, обстрілювали райони, де він міг перебувати. Але він продовжував виконувати завдання. 6 березня 1940 року під час бою Гяюгя був тяжко поранений у обличчя. Він вижив і прийшов до тями 13 березня — саме в день завершення Зимової війни. Фінляндія втратила частину своєї території, зокрема землю, де стояв дім Сімо. Проте держава зберегла незалежність і не стала ще однією республікою, поглинутою Радянським Союзом. Гяюгя пережив складне лікування, оселився в іншій частині країни й повернувся до мирного життя. Він займався господарством. Полював на лосів. Розводив собак. Майже не говорив про війну й не будував кар’єру на своїй славі. Коли його запитували, як він досяг таких результатів, Сімо відповідав просто: «Практикою». А власну роль у війні пояснював без пафосу: він виконував те, що йому доручили, настільки добре, наскільки міг. Адже Фінляндія не вистояла б, якби інші захисники не робили того самого. У цій відповіді — різниця між загарбником і захисником. Загарбник приходить по чужу землю, бо вважає, що має на неї право. Захисник бере зброю, бо інакше чужі солдати прийдуть у його дім. Сімо не воював, щоб Фінляндія стала більшою. Він воював, щоб вона залишилася Фінляндією. Саме тому його історія так відгукується в Україні. У 1939 році Москва була переконана, що фіни швидко капітулюють. У 2022 році Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, порушивши Статут ООН і міжнародне право. Через чотири роки ООН усе ще називала цю війну повномасштабним вторгненням Росії та підтверджувала право України на незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. Змінюються диктатори. Змінюються прапори над Кремлем. Але імперська помилка залишається тією самою: Москва знову й знову недооцінює людей, які захищають власний дім. Фіни вистояли не тому, що не боялися. Вони вистояли, бо розуміли: поступитися агресорові сьогодні — означає втратити право вирішувати власне майбутнє завтра. Українці знають ціну цієї правди краще за багатьох. Сімо Гяюгя прожив 96 років і помер 2002-го. Людина, яку світ пам’ятає як одного з найнебезпечніших воїнів, насправді найбільше хотіла простих речей: свого господарства; своїх собак; тиші рідного лісу; і країни, в якій чужа імперія не вирішує, як йому жити. Можливо, справжня сила саме така. Вона не кричить про власну велич. Не просить оплесків. Вона просто стає між ворогом і домом — і каже: «Далі ти не пройдеш». 🇫🇮🇺🇦 #СімоГяюгя #ЗимоваВійна #Фінляндія #Україна #РосійськаАгресія #БілаСмерть #ІсторіяОпору #ЗахистБатьківщини #Свобода
    2Kпереглядів
  • ‼️ Якщо Кремль восени запустить нову хвилю мобілізації, Україні доведеться відповідати — ще однією масштабною мобілізацією, — Юрій Сиротюк
    ‼️ Якщо Кремль восени запустить нову хвилю мобілізації, Україні доведеться відповідати — ще однією масштабною мобілізацією, — Юрій Сиротюк
    179переглядів 0Відтворень
  • ☝️Це понад 5% ВВП Росії, а економіка фінансує війну проти нас: керівник ЦПД Андрій Коваленко пояснив, чому українські дрони б'ють по Wildberries та Ozon.

    Він зауважує: Кремль від початку робив усе, щоб росіяни не відчували на собі війну, але тепер під ударом опинилися саме гаманці звичайних громадян РФ.
    ☝️Це понад 5% ВВП Росії, а економіка фінансує війну проти нас: керівник ЦПД Андрій Коваленко пояснив, чому українські дрони б'ють по Wildberries та Ozon. Він зауважує: Кремль від початку робив усе, щоб росіяни не відчували на собі війну, але тепер під ударом опинилися саме гаманці звичайних громадян РФ.
    253переглядів 0Відтворень
  • 🚀 Російська ракета в Польщі: Кремль перевіряє НАТО на стійкість

    Директор з розвитку оборонного підприємства, офіцер Повітряних сил у резерві Анатолій Храпчинський у коментарі Укрінформу заявив, що атака РФ на Польщу могла бути цілеспрямованою, щоб посіяти напругу та випробувати реакцію НАТО.

    📹 Укрінформ
    🚀 Російська ракета в Польщі: Кремль перевіряє НАТО на стійкість Директор з розвитку оборонного підприємства, офіцер Повітряних сил у резерві Анатолій Храпчинський у коментарі Укрінформу заявив, що атака РФ на Польщу могла бути цілеспрямованою, щоб посіяти напругу та випробувати реакцію НАТО. 📹 Укрінформ
    289переглядів 3Відтворень
  • ❗️Удари по РФ самі по собі не змусять Кремль до миру, — офіцер ЗСУ

    За словами політолога Андрія Ткачука, потрібен комплексний підхід: посилення санкцій, підтримка України з боку партнерів та зміцнення українських спроможностей, зокрема у сфері ППО, безпілотників і засобів радіоелектронної боротьби.

    Водночас Ткачук скептично оцінив перспективи швидкого припинення війни. На його думку, після виборів до Держдуми РФ може оголосити нову хвилю мобілізації, а Росія й надалі робитиме ставку на ескалацію.
    ❗️Удари по РФ самі по собі не змусять Кремль до миру, — офіцер ЗСУ За словами політолога Андрія Ткачука, потрібен комплексний підхід: посилення санкцій, підтримка України з боку партнерів та зміцнення українських спроможностей, зокрема у сфері ППО, безпілотників і засобів радіоелектронної боротьби. Водночас Ткачук скептично оцінив перспективи швидкого припинення війни. На його думку, після виборів до Держдуми РФ може оголосити нову хвилю мобілізації, а Росія й надалі робитиме ставку на ескалацію.
    328переглядів 1Відтворень
  • Впевнений, що рано чи пізно Україна втратить свої західні землі - подарунок Сталіна - і все повернеться до Угорщини, Румунії та Польщі - путін.

    "Єдиним гарантом територіальної цілісності України була росія, але Київ недалекоглядно оголосив Москву своїм ворогом", - заявив російський диктатор.

    Військовий злочинець також знову розповів російським морякам, що росія «не починала» жодної війни,
    а «відповідала на дії України,
    яка розв'язала бойові дії за сприяння Заходу».

    Крім того, Путін переконаний, що «росіяни в Україні є титульною нацією».

    Путін уже оголосив війну не Україні. Він оголосив війну самому існуванню українців

    Кожного разу, коли Путін відкриває рота, в Україні починають сперечатися:
    «Це пропаганда», «Не варто звертати увагу», «Він просто знову марить історією».

    Ні.

    Це не марення.

    Це державна ідеологія Росії.

    І якщо уважно послухати його останні заяви, стає очевидним: Кремль більше навіть не приховує своїх справжніх цілей.

    Вони воюють не за Донбас.

    Не за Крим.

    Не за НАТО.

    Вони воюють за право вирішувати, чи має право український народ існувати взагалі.

    Коли Путін говорить, що західні області України - це «подарунок Сталіна»,
    який рано чи пізно повернеться Польщі, Румунії чи Угорщині,
    він не займається історичними вправами.

    Він запускає механізм делегітимізації української держави.

    Мовляв, немає ніякої цілісної України. Є набір випадково складених територій, які можна розібрати назад, як старий радянський конструктор.

    Наступна теза ще небезпечніша.

    «Єдиним гарантом територіальної цілісності України була Росія».

    Тобто агресор, який окупував Крим, розпалив війну на Донбасі, розпочав повномасштабне вторгнення і щодня запускає ракети по українських містах, намагається виставити себе… гарантом української державності.

    Це вже навіть не пропаганда.

    Це спроба переписати саму реальність.

    Але найстрашніше пролунало майже між іншим.

    Путін заявив, що «росіяни в Україні є титульною нацією».

    Саме ця фраза є ключем до всієї війни.

    Бо якщо титульною нацією є росіяни, тоді українці автоматично перестають бути державотворчим народом.

    А якщо українці не є державотворчим народом - тоді не існує і права на власну державу.

    Саме тому Кремль роками повторює:

    «один народ»;

    «штучна Україна»;

    «історична Росія»;

    «денацифікація».

    Усе це - одна і та сама концепція.

    Не військова.

    Ідеологічна.

    Саме тому сьогодні Росія б’є не лише по енергетиці чи військових складах.

    Вона б’є по історії.

    По культурі.

    По мові.

    По пам’ятниках.

    По музеях.

    По книжках.

    По школах.

    По архівах.

    По українській пам’яті.

    Тому що головна ціль Кремля - не захопити квадратні кілометри.

    Головна ціль - зробити так, щоб через покоління ніхто вже не пам’ятав, що існувала окрема українська нація.

    І саме тут виникає незручне питання вже до української влади.

    Чому держава, яка четвертий рік веде війну за своє існування, досі не має потужного Національного центру стратегічних наративів?

    Росія десятиліттями фінансує інститути історичної політики, пропагандистські медіа, псевдоісториків, аналітичні центри та фабрики інформаційних операцій.

    В Україні ж відповідь на більшість російських інформаційних атак часто зводиться до кількох коментарів посадовців або постів у соціальних мережах.

    Це боротьба списом проти артилерії.

    Україні потрібна інституція, яка щодня, системно й професійно розбиратиме та спростовуватиме кремлівські міфи, працюватиме з міжнародними медіа, готуватиме історичні, юридичні й політичні аргументи та формуватиме власний український наратив.

    Не реактивно.

    На випередження.

    Бо інформаційна війна давно стала окремим фронтом.

    Є ще одна тема, від якої українська політика роками сором’язливо відводить очі.

    Путін відкрито говорить про знищення саме українського народу як окремої національної спільноти.

    Отже, Україна повинна мати чітку й сучасну державну політику захисту української ідентичності.

    Саме тому дедалі частіше звучить дискусія про законодавче визначення українців як державотворчої (титульної) нації із безумовним збереженням рівних конституційних прав для всіх громадян України незалежно від їхнього походження чи мови.

    Адже Кремль атакує не абстрактне населення України.

    Його головна мішень - українська нація як носій державності.

    Не чиновники.

    Не політичні технологи.

    Не окремі посадовці.

    Їх не прийшли «перевиховувати».

    Їх не оголошували неіснуючим народом.

    Не їхню історію називають вигаданою.

    Не їхню мову десятиліттями висміюють.

    Не їхню культуру системно намагаються стерти.

    Об’єктом російської політики є саме українці як окремий народ.

    Саме тому відповідь України має бути не лише військовою.

    Вона повинна бути світоглядною.

    Бо ракета руйнує будинок.

    А імперська ідеологія намагається зруйнувати народ.

    І якщо першу можна збити системою ППО, то другу здатна зупинити лише сильна держава, яка знає, ким вона є, кого захищає і заради чого існує.

    Жаль що Україна не має власного наративного центру, жаль що на Банковій 5-6 кочовиків які з потужним, яким нічого не загрожує, займаються набиванням власних кишень, а не ідеологічним наповненням Держави Україна. Які в апріорі не можуть відповісти Кремлю.
    Впевнений, що рано чи пізно Україна втратить свої західні землі - подарунок Сталіна - і все повернеться до Угорщини, Румунії та Польщі - путін. "Єдиним гарантом територіальної цілісності України була росія, але Київ недалекоглядно оголосив Москву своїм ворогом", - заявив російський диктатор. Військовий злочинець також знову розповів російським морякам, що росія «не починала» жодної війни, а «відповідала на дії України, яка розв'язала бойові дії за сприяння Заходу». Крім того, Путін переконаний, що «росіяни в Україні є титульною нацією». Путін уже оголосив війну не Україні. Він оголосив війну самому існуванню українців Кожного разу, коли Путін відкриває рота, в Україні починають сперечатися: «Це пропаганда», «Не варто звертати увагу», «Він просто знову марить історією». Ні. Це не марення. Це державна ідеологія Росії. І якщо уважно послухати його останні заяви, стає очевидним: Кремль більше навіть не приховує своїх справжніх цілей. Вони воюють не за Донбас. Не за Крим. Не за НАТО. Вони воюють за право вирішувати, чи має право український народ існувати взагалі. Коли Путін говорить, що західні області України - це «подарунок Сталіна», який рано чи пізно повернеться Польщі, Румунії чи Угорщині, він не займається історичними вправами. Він запускає механізм делегітимізації української держави. Мовляв, немає ніякої цілісної України. Є набір випадково складених територій, які можна розібрати назад, як старий радянський конструктор. Наступна теза ще небезпечніша. «Єдиним гарантом територіальної цілісності України була Росія». Тобто агресор, який окупував Крим, розпалив війну на Донбасі, розпочав повномасштабне вторгнення і щодня запускає ракети по українських містах, намагається виставити себе… гарантом української державності. Це вже навіть не пропаганда. Це спроба переписати саму реальність. Але найстрашніше пролунало майже між іншим. Путін заявив, що «росіяни в Україні є титульною нацією». Саме ця фраза є ключем до всієї війни. Бо якщо титульною нацією є росіяни, тоді українці автоматично перестають бути державотворчим народом. А якщо українці не є державотворчим народом - тоді не існує і права на власну державу. Саме тому Кремль роками повторює: «один народ»; «штучна Україна»; «історична Росія»; «денацифікація». Усе це - одна і та сама концепція. Не військова. Ідеологічна. Саме тому сьогодні Росія б’є не лише по енергетиці чи військових складах. Вона б’є по історії. По культурі. По мові. По пам’ятниках. По музеях. По книжках. По школах. По архівах. По українській пам’яті. Тому що головна ціль Кремля - не захопити квадратні кілометри. Головна ціль - зробити так, щоб через покоління ніхто вже не пам’ятав, що існувала окрема українська нація. І саме тут виникає незручне питання вже до української влади. Чому держава, яка четвертий рік веде війну за своє існування, досі не має потужного Національного центру стратегічних наративів? Росія десятиліттями фінансує інститути історичної політики, пропагандистські медіа, псевдоісториків, аналітичні центри та фабрики інформаційних операцій. В Україні ж відповідь на більшість російських інформаційних атак часто зводиться до кількох коментарів посадовців або постів у соціальних мережах. Це боротьба списом проти артилерії. Україні потрібна інституція, яка щодня, системно й професійно розбиратиме та спростовуватиме кремлівські міфи, працюватиме з міжнародними медіа, готуватиме історичні, юридичні й політичні аргументи та формуватиме власний український наратив. Не реактивно. На випередження. Бо інформаційна війна давно стала окремим фронтом. Є ще одна тема, від якої українська політика роками сором’язливо відводить очі. Путін відкрито говорить про знищення саме українського народу як окремої національної спільноти. Отже, Україна повинна мати чітку й сучасну державну політику захисту української ідентичності. Саме тому дедалі частіше звучить дискусія про законодавче визначення українців як державотворчої (титульної) нації із безумовним збереженням рівних конституційних прав для всіх громадян України незалежно від їхнього походження чи мови. Адже Кремль атакує не абстрактне населення України. Його головна мішень - українська нація як носій державності. Не чиновники. Не політичні технологи. Не окремі посадовці. Їх не прийшли «перевиховувати». Їх не оголошували неіснуючим народом. Не їхню історію називають вигаданою. Не їхню мову десятиліттями висміюють. Не їхню культуру системно намагаються стерти. Об’єктом російської політики є саме українці як окремий народ. Саме тому відповідь України має бути не лише військовою. Вона повинна бути світоглядною. Бо ракета руйнує будинок. А імперська ідеологія намагається зруйнувати народ. І якщо першу можна збити системою ППО, то другу здатна зупинити лише сильна держава, яка знає, ким вона є, кого захищає і заради чого існує. Жаль що Україна не має власного наративного центру, жаль що на Банковій 5-6 кочовиків які з потужним, яким нічого не загрожує, займаються набиванням власних кишень, а не ідеологічним наповненням Держави Україна. Які в апріорі не можуть відповісти Кремлю.
    914переглядів
  • ❗️ Зеленський: рф готує нову хвилю мобілізації та перекидання військових із КНДР

    росія восени може розширити мобілізацію та залучити ще близько 30 тисяч військових із Північної Кореї.

    За словами Володимира Зеленського, втрати армії рф уже перевищують темпи поповнення, тому кремль шукає нові резерви.

    Також КНДР готує до передачі росії нові пускові установки для балістичних ракет.
    ❗️ Зеленський: рф готує нову хвилю мобілізації та перекидання військових із КНДР росія восени може розширити мобілізацію та залучити ще близько 30 тисяч військових із Північної Кореї. За словами Володимира Зеленського, втрати армії рф уже перевищують темпи поповнення, тому кремль шукає нові резерви. Також КНДР готує до передачі росії нові пускові установки для балістичних ракет.
    196переглядів 1Відтворень
Більше результатів