#поезія
Там з під завалів витягли котя,
Іще сліпе, вміщається в долоню,
Й хапається так міцно за життя,
Ховається від стаху і від болю,
Й нявчить тихенько, наче просить світ,
Про щось своє, що важко пояснити,
Щоб було менше відчаю і бід,
Щоб від ракет не помирали діти,
Щоб літо було знову про тепло,
Про спів птахів, про стиглу полуницю,
А не про вибите ударною вікно,
І сон страшний, що вже три роки сниться,
Й прокинутись не можемо ніяк
Й з полегшенням зітхнути - "жах наснився..
Як у долонях плаче кошеня,
Як світ руйнується й не може зупинитись"...
02.08.2025
Іра Спірідонова
Від авторки:
"П. С. Колись, мені років 10..11 було, ми знайшли влітку у дворі десь такого ж котенятка і ходили всією нашою великою дитячою компанією ( чоловік 8-10) з однієї квартири до іншої і вмовляли батьків, що його треба забрати врятувати , бо на вулиці воно не виживе. Уявіть, коли кагал дітей ввалюється в маленьку однокімнатну гостинку, загальною площею 24 м.кв і вмовляє.
Моя мама здалася.
Назвали "Ксю", годували молоком з соски.
Гарно було."
Там з під завалів витягли котя,
Іще сліпе, вміщається в долоню,
Й хапається так міцно за життя,
Ховається від стаху і від болю,
Й нявчить тихенько, наче просить світ,
Про щось своє, що важко пояснити,
Щоб було менше відчаю і бід,
Щоб від ракет не помирали діти,
Щоб літо було знову про тепло,
Про спів птахів, про стиглу полуницю,
А не про вибите ударною вікно,
І сон страшний, що вже три роки сниться,
Й прокинутись не можемо ніяк
Й з полегшенням зітхнути - "жах наснився..
Як у долонях плаче кошеня,
Як світ руйнується й не може зупинитись"...
02.08.2025
Іра Спірідонова
Від авторки:
"П. С. Колись, мені років 10..11 було, ми знайшли влітку у дворі десь такого ж котенятка і ходили всією нашою великою дитячою компанією ( чоловік 8-10) з однієї квартири до іншої і вмовляли батьків, що його треба забрати врятувати , бо на вулиці воно не виживе. Уявіть, коли кагал дітей ввалюється в маленьку однокімнатну гостинку, загальною площею 24 м.кв і вмовляє.
Моя мама здалася.
Назвали "Ксю", годували молоком з соски.
Гарно було."
#поезія
Там з під завалів витягли котя,
Іще сліпе, вміщається в долоню,
Й хапається так міцно за життя,
Ховається від стаху і від болю,
Й нявчить тихенько, наче просить світ,
Про щось своє, що важко пояснити,
Щоб було менше відчаю і бід,
Щоб від ракет не помирали діти,
Щоб літо було знову про тепло,
Про спів птахів, про стиглу полуницю,
А не про вибите ударною вікно,
І сон страшний, що вже три роки сниться,
Й прокинутись не можемо ніяк
Й з полегшенням зітхнути - "жах наснився..
Як у долонях плаче кошеня,
Як світ руйнується й не може зупинитись"...
02.08.2025
Іра Спірідонова
Від авторки:
"П. С. Колись, мені років 10..11 було, ми знайшли влітку у дворі десь такого ж котенятка і ходили всією нашою великою дитячою компанією ( чоловік 8-10) з однієї квартири до іншої і вмовляли батьків, що його треба забрати врятувати , бо на вулиці воно не виживе. Уявіть, коли кагал дітей ввалюється в маленьку однокімнатну гостинку, загальною площею 24 м.кв і вмовляє.
Моя мама здалася.
Назвали "Ксю", годували молоком з соски.
Гарно було."

70views