Без фінансування декарбонізація в Україні може перетворитися на деіндустріалізацію – EBA.
Україна ризикує втратити промисловість, якщо декарбонізація буде проводитися без реальних джерел фінансування. Про це каже голова Комітету промислової екології EBA Станіслав Зінченко.
За його словами, зелена трансформація надзвичайно дорога: лише модернізація металургії потребує €12 млрд, а загальна потреба у фінансуванні кліматичного плану – понад €100 млрд. В умовах війни, енергокриз та падіння виробництва такі інвестиції неможливі без підтримки міжнародних партнерів.
Зінченко наголошує: запровадження жорстких вимог без фінансових механізмів призведе не до модернізації, а до закриття підприємств і втрати робочих місць - повторення сценарію 1990-х, коли промисловість скоротилася на 80%.
Експерт закликає створити фінансову архітектуру для зеленого переходу: довгі дешеві кредити, гарантії, субсидії та спеціальні фонди для великої промисловості.
«Без фінансування декарбонізація стане небезпечним експериментом із тяжкими наслідками для економіки», – підсумував він.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

ХРОНІКА СИСТЕМНОГО САМОГУБСТВА
Автор: Владислав Смірнов

Грудень 2025 року увійде в новітню історію України не як місяць стратегічних перемог чи дипломатичних проривів, а як час великої ганьби. Поки суспільство годують заспокійливим сиропом про «посилення» та «реструктуризацію», у кабінетах Генерального штабу та командування Сухопутних військ тихо, без зайвого шуму, провертають операцію з ліквідації одного з найефективніших феноменів цієї війни — Інтернаціонального легіону. Рішення розформувати злагоджені національні батальйони і розчинити іноземних добровольців у сірій масі загальновійськових бригад — це не помилка. Це свідомий демонтаж боєздатності, продиктований страхом, заздрістю та невиліковним радянським ідіотизмом. Не нагадує розброєння напередодні широмасштабного нападу на Київ?

Зіткнення цивілізацій: Чому система ненавидить вільних

Щоб зрозуміти глибину цієї прірви, треба усвідомити природу конфлікту. Інтернаціональний легіон із перших днів був чужорідним тілом у хворій системі української армійської бюрократії. Це був конфлікт менталітетів.

З одного боку — закостеніла вертикаль, де ініціатива карається, а головним показником ефективності є правильно заповнений журнал обліку та фотозвіт для начальства. Це світ, де солдат — безправний ресурс, «олівець» на карті. З іншого боку — професіонали з країн НАТО, Латинської Америки, Азії. Люди, виховані на принципах mission command (управління через місію), де сержант — це бог тактики, а життя побратима — найвища цінність. Вони приїхали сюди не за зарплатою (у багатьох вдома вона була вищою), а за ідеєю. Вони мають почуття власної гідності, яке наші «паркетні» полковники сприймають як зухвальство.

Система не змогла їх зламати, не змогла змусити фарбувати траву чи ходити строєм під артилерійським вогнем. Іноземці задавали занадто багато незручних питань: «Чому немає евакуації?», «Де обіцяні міномети?», «Чому цей наказ суперечить здоровому глузду?». Для радянського офіцера це — бунт. А бунт треба придушити. Розпорошення легіонерів по різних бригадах — це спосіб зламати їхню волю, перетворити еліту на покірних виконавців, позбавити їх голосу і колективної сили.

Вавилонська вежа на лінії фронту

Офіційна версія про створення «єдиного кулака» звучить красиво лише для тих, хто ніколи не був на "нулі". Реальність така: боєздатність підрозділу базується на мікрокліматі та комунікації. Національні батальйони Легіону — це роками відпрацьовані механізми. Поляки розуміють поляків, колумбійці прикривають колумбійців, американці працюють за протоколами армії США.

Що робить наше командування? Воно бере цей злагоджений механізм і кувалдою розбиває його на дрібні деталі, які намагається вставити в старий «Жигулі» радянського зразка. Уявіть собі штурм посадки. Радіоефір. Командир роти, який володіє англійською на рівні "Ландон із зе кепітал", кричить наказ. Його не розуміє кулеметник з Бразилії. В результаті — затримка на 30 секунд. У сучасному бою це смерть. Це «дружній вогонь». Це втрата позицій.

Ліквідація мовних і культурних кластерів — це злочинна недбалість. Ми свідомо створюємо хаос там, де був порядок. Ми міняємо професіоналізм на статистику. Замість ефективних штурмових груп ми отримаємо наляканих, дезорієнтованих одинаків, які не довіряють своїм новим командирам і не розуміють, що відбувається навколо.

Мародерство ресурсів: Битва за «гуманітарку»

Але де немає логіки, там завжди є гроші. Давайте будемо цинічними до кінця. Легіони завжди були упаковані краще за кадрові механізовані бригади. Чому? Бо західний світ допомагав «своїм». Американські фонди слали тепловізори американцям, британські волонтери гнали пікапи британцям. Це були прямі, прозорі канали, які оминали чорну діру складів Міноборони.

Нашим генералам і тиловикам це муляло очі роками. Як це так: у якогось лейтенанта з Огайо є кращий дрон, ніж у комбрига? Це ж непорядок! Це ж ресурс, який проходить повз кишеню! Інтеграція легіонерів у загальні бригади має приховану мету — «націоналізувати» ці потоки. Командування розраховує, що разом з бійцями до них перейдуть і їхні спонсори, і їхнє спорядження.

Це фатальна ілюзія жадібних дурнів. Західна допомога базується на персональній довірі. Донор із Техасу дає гроші конкретному Джону, якого він знає, а не вкрай корумпованій військовій частині №XXXX. Як тільки зникне суб’єктність Легіону — краник перекриється. Ми не «оптимізуємо» ресурс, ми його втрачаємо. Ми просто крадемо у самих себе можливість воювати сучасною технікою.

Знищення свідків

Є ще один аспект, про який говорять лише пошепки. Страх. Влада боїться Легіону. Іноземний доброволець — це найнебезпечніший тип солдата для корумпованої влади. Він юридично захищений паспортом своєї країни. Він не боїться СБУ чи військової прокуратури так, як цього боїться заляканий мобілізований з села. Він може подзвонити журналістам The New York Times. Він може написати правду у Twitter, яку прочитають сенатори.

Легіонери були живими свідками нашої некомпетентності, крадіжок палива, тупих наказів і зневаги до життя. Розпорошити їх — це тактика "розділяй і володарюй". Поодинці вони безпечні. Поодинці їхній голос не чутно. Їх розчиняють у масі, щоб приховати злочини командування, щоб не було кому сказати: «Король голий, а генерал — ідіот».

Висновки: Квиток в один кінець

Те, що відбувається зараз, — це точка неповернення у стосунках із цивілізованим світом на рівні people-to-people. Ми власноруч руйнуємо міф про те, що Україна — це форпост свободи. Ми показуємо, що Україна — це такий самий маленький Радянський Союз, тільки з іншим прапором, де людину пережовують і випльовують заради звітності.

Наслідки будуть миттєвими і болючими:

Кадровий колапс - ми втратимо до половини іноземного контингенту ще до Нового року. Профі просто розірвуть контракти. Ніхто не підписувався бути "м'ясом" у чужій грі.

Репутаційна катастрофа - кожен легіонер, який поїде додому ображеним, стане анти-амбасадором України. Він розкаже правду своїм друзям, своїм медіа, своїм політикам. І коли наступного разу ми будемо просити про допомогу, нам нагадають, як ми вчинили з тими, хто приїхав віддати за нас життя.

Військове ослаблення. Замість елітних штурмовиків ми отримаємо демотивовану піхоту. Ми міняємо якість на уявну кількість.

Це рішення Генштабу — не помилка. Це акт зради національних інтересів на догоду бюрократичному комфорту. Ми виганяємо найкращих друзів, щоб залишитися наодинці зі своїми ворогами — зовнішніми та внутрішніми. І коли фронт посиплеться там, де раніше стояли вмотивовані добровольці, нехай ніхто не питає «Хто винен?». Прізвища підписантів цього наказу відомі. Питання лише в тому, чи встигнемо ми їх судити до того, як стане надто пізно.

Апдейт (для балансу позицій). Після підготовки цього матеріалу мені надійшли уточнення від співрозмовників, наближених до Генштабу: там наполягають, що рішення про розформування/переформатування іноземних підрозділів є реакцією на наслідки конкретного провалу на одному з відтинків Запорізького напрямку, де, за їхньою версією, іноземний підрозділ не втримав позиції, що дало ворогу просування; у цій логіці іноземців переводять не для “покарання всіх під одну гребінку”, а щоб вони воювали не окремими національними кластерами, а в складі змішаних бойових підрозділів разом з українцями — з єдиним командуванням, комунікацією та відповідальністю, а хто не приймає таких умов, той просто розриває контракт і їде додому. Водночас публічних документів, які дозволили б незалежно перевірити цю мотивацію, мені не надано — тому фіксую її як офіційно-неофіційне пояснення “з того боку”, яке не скасовує головного питання: чому такі рішення ухвалюються без прозорої комунікації, розслідування причин і чітких запобіжників, щоб не знищити те, що працює.

Міжнародний день вина Піно Меньє

Міжнародний день вина Піно Меньє (International Pinot Meunier Day), що відзначається щорічно 16 грудня, — це день, присвячений винограду Піно Меньє, ключовому, але часто ігнорованому компоненту у виробництві шампанського. Цей день дає можливість дослідити та оцінити унікальні якості цього сорту винограду.

Піно Меньє — це темно-ягідний виноград з високою кислотністю, що росте в холодному кліматі, впізнаваний завдяки борошнистому нальоту на нижньому боці листя, що нагадує легку борошняну обсипку. Ця характеристика відображена в його назві, оскільки “Меньє” у перекладі з французької означає “мірошник”, що вказує на характерний зовнішній вигляд винограду.

Історичне значення
Історія Піно Меньє сягає щонайменше 16 століття. Вважається, що він є мутацією Піно Нуар, що має схожий сортовий фенотип, але відрізняється своїми унікальними характеристиками через відсутність гібереліну в його зовнішньому шарі.

Глобальна присутність
Хоча Піно Меньє найчастіше асоціюється з французьким регіоном Шампань, його також вирощують у Німеччині, США, Швейцарії, Австрії, Канаді, Новій Зеландії та Австралії. В Австралії найстаріші існуючі лози Піно Меньє, висаджені в 1868 році Генрі Бестом з Бест Грейт Вестерн у штаті Вікторія, є свідченням незмінної привабливості цього винограду.

Піно Меньє в шампанському
Піно Меньє – один з трьох основних сортів винограду, дозволених для виробництва шампанського, поряд з Піно Нуар і Шардоне. Його часто обирають за інтенсивність та округлість смаку, що надає шампанським купажам унікального виміру. Попри свою значну роль, Піно Меньє менш відомий у порівнянні зі своїми більш відомими побратимами.

Роль у шампанських купажах
Шампанські доми, такі як Krug, цінують Піно Меньє за його внесок у створення престижних кюве з тривалим терміном витримки. Цей виноград додає шампанським винам складності та глибини, хоча традиційно вважається, що він має менший потенціал витримки, ніж шампанські вина, в яких переважають Шардоне або Піно Нуар.

Святкування Міжнародного дня Піно Меньє
Міжнародний день Піно Меньє — чудова нагода продегустувати шампанське з високим вмістом Піно Меньє або спробувати окремі сортові вина, виготовлені з цього винограду.
Рекомендується поєднувати з устрицями, м’ясними нарізками, смаженою куркою з грибами та суші. Його також смакують як аперитив.
Шанувальників вина заохочують ділитися своїми враженнями про Піно Меньє в соціальних мережах, використовуючи хештег #pinotmeunierday. Ця глобальна розмова допомагає підвищити обізнаність та вдячність за цей маловідомий, але не менш важливий сорт винограду. 2
Міжнародний день Піно Меньє привертає увагу до сорту винограду, який відіграє важливу, але часто недооцінену роль у світі шампанського. Вивчаючи його унікальні характеристики та внесок у створення вина, цей день дає можливість розширити своє розуміння і насолодитися різноманітним світом виноградарства.

#дати #свята
💡 14 ГРУДНЯ: Всесвітній День Енергозбереження — Наш Внесок у Майбутнє.
Сьогодні, 14 грудня, світ відзначає Всесвітній День Енергозбереження (World Energy Conservation Day). Це свято, яке було засноване у 1996 році, має на меті підвищити глобальну обізнаність про важливість раціонального використання енергетичних ресурсів та просування енергоефективності. 🌍

⛽ Чому це важливо?

Енергозбереження — це не просто економія коштів, а й ключовий елемент боротьби з глобальними викликами:
Зміна клімату: Використання викопного палива (вугілля, нафта, газ) є головним джерелом викидів парникових газів. Економія енергії знижує потребу в її виробництві, відповідно, зменшує викиди CO2.
Вичерпання ресурсів: Незважаючи на пошуки нових родовищ, запаси традиційних енергоносіїв є обмеженими. Збереження ресурсів гарантує їх доступність для майбутніх поколінь.
Енергетична безпека (особливо для України): Зменшення залежності від імпорту енергоносіїв і підвищення енергоефективності є критичним чинником національної безпеки та економічної стійкості країни.

🏠 Енергоефективність на практиці

Енергозбереження починається з кожного з нас. Це не вимагає глобальних змін, а лише невеликих, але послідовних кроків:
Освітлення: Заміна старих ламп на сучасні, енергоефективні LED-лампи.
Теплоізоляція: Утеплення будинків, вікон і дверей (санація) для мінімізації втрат тепла.
Побутова техніка: Використання приладів із високим класом енергоефективності (A++ або A+++).
Вимикання: Вимикання електроприладів та світла, коли вони не використовуються.

🌱 Майбутнє за відновлюваною енергетикою

Всесвітній День Енергозбереження також підкреслює необхідність переходу до відновлюваних джерел енергії — сонячної, вітрової та гідроенергії. Хоча ці технології активно розвиваються, найдешевшою та найчистішою енергією залишається та, яку ми заощадили.

Сьогодні — чудовий привід переглянути свої щоденні звички та зробити свій внесок у більш стійке та екологічне майбутнє! 💚

#дати #свята
⛰️ Велич і Крихкість Вершин: Міжнародний день гір (International Mountain Day).
Щороку 11 грудня світ відзначає Міжнародний день гір (International Mountain Day). Це свято, встановлене Генеральною Асамблеєю ООН у 2003 році, має на меті підвищити обізнаність про важливість гірських екосистем та необхідність їх сталого розвитку.

Чому Гори Важливі?

Гори — це не просто мальовничі ландшафти; вони відіграють критично важливу роль у житті планети та мільярдів людей, навіть тих, хто живе далеко від вершин.
Джерело Прісної Води: Гори часто називають "водонапірними вежами світу". У них зароджуються та живляться всі великі річки планети, а снігові шапки та льодовики є природними сховищами прісної води. Більше половини населення Землі залежить від гірських водних ресурсів.
Біорізноманіття: Гірські регіони є осередками унікального біорізноманіття. Тут мешкають рідкісні та ендемічні види рослин і тварин, що адаптувалися до суворих кліматичних умов. Зміни клімату загрожують цим крихким екосистемам.
Клімат: Гори впливають на глобальні погодні та кліматичні системи. Вони також є місцем, де відбуваються значні кліматичні зміни, що впливають на сусідні регіони.
Культурна Спадщина: Гірські спільноти, часто ізольовані, зберегли унікальні традиції, знання та культури, які є важливою частиною світової спадщини.

Загрози та Виклики

Незважаючи на їхню велич, гірські екосистеми є одними з найбільш вразливих на Землі.
Зміна Клімату: Глобальне потепління призводить до прискореного танення льодовиків, що загрожує водопостачанню та викликає ризик повеней і зсувів.
Нестійке Використання: Надмірне вирубування лісів, нерегульований видобуток корисних копалин та неконтрольований туризм призводять до деградації ґрунтів та втрати біорізноманіття.
Бідність: Гірські громади часто стикаються з бідністю та ізоляцією, що ускладнює доступ до освіти, охорони здоров'я та економічних можливостей.

Міжнародний день гір закликає уряди, міжнародні організації та громадськість долучатися до зусиль, спрямованих на захист гір та підтримку гірських народів. Це нагадування про те, що здоров'я планети багато в чому залежить від здоров'я її вершин. 💙

#дати #свята
🤝 День, коли гідність є законом: Міжнародний день прав людини.
Сьогодні, 10 грудня, увесь світ відзначає День прав людини (Human Rights Day). Цей день є однією з найважливіших міжнародних пам'ятних дат, офіційно встановленою Організацією Об'єднаних Націй (ООН). Це не просто свято, а щорічне нагадування про універсальність, неподільність і невід'ємність прав, що належать кожній людині на планеті. 🌍

🗓️ Чому саме 10 грудня?

Дата 10 грудня обрана на честь прийняття Генеральною Асамблеєю ООН у Парижі у 1948 році Загальної декларації прав людини (ЗДПЛ).
Хоча Декларація була прийнята майже одразу після Другої світової війни, офіційно святкування почалося лише через два роки — у 1950 році, коли Генасамблея запропонувала всім державам-членам та іншим зацікавленим організаціям відзначати цей день.

📜 30 статей на захист

Загальна декларація прав людини стала першим глобальним документом, який чітко сформулював 30 базових прав, що є спільним стандартом для всіх народів. Серед них:
Право на життя, свободу та особисту недоторканність.
Заборона рабства та катувань.
Право на рівність перед законом.
Право на освіту та працю.
Свобода думки, совісті та релігії.
ЗДПЛ — це наріжний камінь міжнародного права у сфері прав людини. Вона надихнула створення десятків міжнародних пактів, договорів та механізмів, які забезпечують їхній захист. Фактично, багато конституцій сучасних демократичних держав були створені на основі принципів, закладених у цій Декларації.

📢 Роль в сучасному світі

Щороку ООН присвячує День прав людини певній актуальній темі. Цей день є нагодою для урядів, громадських організацій та активістів привернути увагу до найбільш гострих проблем сьогодення: від боротьби з дискримінацією та зміною клімату до захисту свободи слова та відновлення справедливості в умовах конфліктів.

На жаль, навіть через понад 75 років після її прийняття, принципи Декларації постійно порушуються. Тому 10 грудня — це не лише святкування, а й заклик до дії для кожного з нас. Пам'ятаймо: права людини починаються з малих місць, близько до дому — там, де їхній захист, по суті, неможливий без скоординованих зусиль усіх людей. 🕊️

День Честера Грінвуда
День Честера Грінвуда (Chester Greenwood Day) або День навушників (Earmuff Day) відзначається у першу суботу грудня. Цей день присвячений винахіднику Честеру Грінвуду, який у віці 15 років придумав та запатентував хутряні навушники.

Честер Грінвуд народився 4 грудня 1858 року в Фармінгтоні, штат Мен, і відомий завдяки своєму винаходу хутряних навушників. У віці 15 років, катаючись на ковзанах, Грінвуд задумав захистити свої вуха від холоду. За допомогою своєї бабусі він виготовив перші навушники з дроту, бобрового хутра та тканини. Винахід Грінвуда був не лише особистим рішенням, але й відповіддю на суворі зими штату Мен.

Початковий дизайн Грінвуда був простим: петлі у формі вух, зроблені з дроту, обтягнуті хутром. Пізніше він удосконалив цей прототип, додавши сталеву стрічку для кращого позиціонування та комфорту. У 1877 році, у віці 19 років, Грінвуд отримав патент США на свої “Чемпіонські навушники Грінвуда”. Його винахід швидко завоював популярність у рідному місті, що призвело до заснування фабрики з виробництва вкладишів Грінвуда у Фармінгтоні.


Навушники Грінвуда були не просто новинкою, вони стали необхідністю в холодному кліматі. Його фабрика, яка починала зі скромного виробництва, до 1936 року випускала 400 000 пар навушників щорічно. Навушники навіть постачали американським солдатам під час Першої світової війни, що свідчить про їхню практичність і важливість

День Честера Грінвуда
У 1977 році штат Мен оголосив 21 грудня Днем Честера Ґрінвуда, вшановуючи внесок винахідника. Фармінгтон, рідне місто Грінвуда, вшановує цей день парадом у першу суботу грудня, з ярмарками ремесел, днями відкритих дверей, іграми, концертами і, звісно, навушниками.

Інші винаходи Грінвуда
Окрім навушників, Грінвуд був плідним винахідником, маючи понад 100 патентів. Серед інших його винаходів — граблі зі сталевими зубами, розкладне ліжко, чайник з широким дном і конструкція амортизатора для шасі літака, яка використовується і сьогодні. Грінвуд також володів велосипедним бізнесом і відіграв важливу роль у впровадженні однієї з перших телефонних систем у Фармінгтоні.

Спадщина Грінвуда виходить за рамки його винаходів. Його пам’ятають як символ американської винахідливості та підприємництва. Смітсонівський інститут визнав його одним з найвидатніших американських винахідників 20-го століття. Його історія є свідченням того, як проста ідея може перетворитися на винахід, що змінює життя.

День Честера Грінвуда — це людини та її винаходу, а також нагадування про вплив, який може мати одна людина на суспільство. Навушники Грінвуда принесли тепло і комфорт багатьом людям, а його винахідницький дух продовжує надихати. Відзначаючи День навушників, ми згадуємо винахідливість Честера Грінвуда і тепло, яке він приніс у світ.

Міжнародний день Каберне Фран
Міжнародний день Каберне Фран (International Cabernet Franc Day) відзначається 4 грудня та вшановує один з найважливіших і найуніверсальніших сортів червоного винограду у світі вина. Виведений у 17 столітті, виноград Каберне Фран відіграв ключову роль у виноградарстві, не тільки як окремий сорт, але і як батько інших популярних сортів, таких як Мерло і Каберне Совіньйон.

Історичне коріння та глобальне поширення
Історія Каберне Фран починається на південному заході Франції, з пристрасті кардинала Рішельє до особливого синьо-чорного винограду. Його перевезення виноградних живців з Бордо до долини Луари поклало початок подорожі Каберне Фран. Сьогодні це один з найпоширеніших сортів винограду у світі, який процвітає в різних кліматичних зонах і на різних ґрунтах. 1


Бордо і не тільки
У Бордо Каберне Фран часто змішують з іншими червоними сортами винограду для виробництва червоних вин у бордоському стилі. Він також є основним сортом у долині Луари, де його використовують у рожевих винах і як моноваріантне вино, відоме своїм легким та середнім тілом і ароматами червоних фруктів, зеленого болгарського перцю та землі. 2

Міжнародне зростання
Каберне Фран завоював значну популярність у Сполучених Штатах, Аргентині, Австралії та на півночі Італії. Він також популярний у Тоскані як окремий сорт та у Фріулі-Венеції-Джулії. Пристосованість винограду до різних кліматичних умов, включаючи прохолодні, сприяла його світовій популярності.

Дегустаційні нотатки та поєднання з їжею
Вина з сорту Каберне Фран мають темно-рубіновий колір, який у витриманих винах часто наближається до гранатового. Вони середньотілесні, з виразною свіжістю і букетом червоного і чорного перцю, темних фруктів і димних відтінків. Висока кислотність вина та низький вміст таніну роблять його універсальним для поєднання з різноманітними продуктами, включаючи страви на основі томатів, димчасті соуси, смажені зелені овочі та ряд сирів, таких як брі, камамбер та горгонзола.

Святкові заходи
Насолоджуйтесь смаком. Найкращий спосіб відсвяткувати День Каберне Фран – це насолодитися келихом цього вишуканого вина. Воно чудово поєднується з широким спектром страв, від курки та риби до яловичини та сиру.
Відкрийте для себе історію. Дізнайтеся про походження та еволюцію Каберне Фран. Розуміння його шляху від виноградників Франції до світової сцени додає глибини дегустації.
Відвідайте виноробні, що спеціалізуються на Каберне Фран, щоб спробувати різні прояви цього універсального винограду. Такі регіони, як Бордо, долина Луари, Тоскана та Каліфорнія, пропонують унікальні вина Каберне Фран.
Міжнародний день Каберне Фран – це більше, ніж просто вшанування сорту винограду; це визнання багатої історії та різноманітності світу вина. Незалежно від того, чи є ви досвідченим знавцем або просто любителем вина, цей день пропонує прекрасну можливість дослідити й оцінити нюанси Каберне Фран.

Міжнародний день Каберне Фран – це свідчення незмінної спадщини та універсальності цього сорту винограду, це свято виноградарів та виноробів, це свято вина та винограду.

Всесвітній день охорони дикої природи
Всесвітній день охорони дикої природи (World Wildlife Conservation Day) відзначається 4 грудня — це подія, що спонукає до роздумів про нагальну потребу збереження флори й фауни Землі, що перебувають під загрозою зникнення. Цей день, заснований у 2012 році тодішнім державним секретарем США Гілларі Клінтон, є нагадуванням про відповідальність людства перед світом природи. Це день для того, щоб усвідомити, замислитися і вжити заходів проти загроз для балансу біологічного різноманіття планети.

Історичний контекст
Необхідність збереження дикої природи була визнана протягом століть. Європейські поселенці в Америці в 1600-х роках почали полювати на диких тварин для європейських ринків, що призвело до скорочення популяцій диких тварин. Це занепокоєння зростало з роками, і такими важливими віхами, як Закон про збереження видів, що перебувають під загрозою зникнення, 1969 року, прийнятий президентом Річардом Ніксоном, який встановив захист для видів, що перебувають під загрозою зникнення.


Попри зусилля, нелегальна торгівля зникаючими видами та знищення оселищ продовжують зростати. Наразі під загрозою зникнення перебуває понад 41 000 видів, включаючи таких знакових тварин, як орангутанг Тапанулі, тигри, гігантські панди, гірські горили та чорні носороги. Людська діяльність, така як незаконна торгівля дикими тваринами, руйнування середовищ існування та зміна клімату, прискорює втрату біорізноманіття.

Природоохоронні зусилля та історії успіху
Такі організації, як Всесвітній фонд дикої природи (WWF) та місцеві органи влади досягли значних успіхів у збереженні природи. Наприклад, популяція тигрів у росії пережила вражаюче повернення, а гігантські панди у 2016 році були переведені з категорії зникаючих у категорію вразливих. Ці успіхи демонструють потенціал узгоджених природоохоронних зусиль. 1

Як долучитися до збереження природи
Поширюйте інформацію
Розкажіть тим, хто вас оточує, про важливість збереження дикої природи. Обмін знаннями може призвести до колективних дій та більшого впливу.
Візьміть на себе зобов’язання
Приєднайтеся до світової спільноти у захисті зникаючих видів та протидії незаконному браконьєрству.
Підтримайте природоохоронні організації
Пожертви таким організаціям, як Всесвітній фонд дикої природи (WWF), сприяють навчанню та оснащенню захисників дикої природи.
Виступати за зміну політики
Підтримуйте політику, яка захищає дику природу та її середовище існування, а також вимагайте від урядів звітувати про їхні зусилля з охорони природи.
Впроваджувати сталі практики
Обирайте продукти, які не шкодять дикій природі, та розгляньте можливість переходу на рослинну дієту, щоб зменшити вплив на довкілля.
Долучайтеся до громадської діяльності
Беріть участь у місцевих природоохоронних проектах та підтримуйте створення заповідників.
Невідкладність дій
Скорочення популяцій диких тварин викликає тривогу: з 1970 по 2018 рік їхня чисельність скоротилася на 68%. Цей день – не лише для того, щоб дізнатися, а й для того, щоб змінити ситуацію на краще. Працюючи разом, ми можемо захистити нашу дику природу і забезпечити стале майбутнє для всіх мешканців нашої планети.

Всесвітній день охорони дикої природи – це заклик до дії для кожного з нас. Це день, коли ми повинні об’єднати наші зусилля для захисту природи та її мешканців та біорізноманіття нашої планети.

👀 Пішов уже третій день зими, а клімат такий, що, здається, косити траву доведеться постійно, протягом усього року.