• 🎨Володимир Петрів
    Карпати. "Гірська річка"
    🎨Володимир Петрів Карпати. "Гірська річка"
    13views
  • Карпати
    Карпати
    24views
  • День художника України
    Щорічно у другу неділю жовтня митці України святкують День художника.

    Історія започаткування Дня художника України
    Свято було затверджено Указом Президента в 1998 році. Ініціатором святкування стала Спілка художників України. Метою є підтримка представників мистецтва та нагадування про його роль у культурному розвитку людини.

    Хто такий художник?
    Художник – творчий фахівець, що працює у різних галузях образотворчого мистецтва. Це може бути не лише малювання картин, але й фотозйомка, скульптура, графіка, стріт-арт, кіно, декоративно-ужиткове мистецтво тощо.


    Фахівці впевнені, що без споглядання художньої творчості неможливо виховати повноцінно розвиту особистість. Тому прямим обов’язком художника є донесення свого бачення краси, правдиве відтворення історичних подій, розвиток почуття прекрасного в людях і спонукання до думок над суттю буття.

    Найвідоміші українські художники
    Класика ХІХ — поч. ХХ ст.
    Тарас Шевченко (1814–1861) — живописець і графік, майстер психологічного портрета й історичних сцен. «Катерина», офорти з «Живописної України».
    Іван Айвазовський (1817–1900) — народжений у Криму мариніст світової слави. «Дев’ятий вал», «Чорне море».
    Архип Куїнджі (1842–1910) — новатор світла й повітряної перспективи. «Місячна ніч на Дніпрі», «Березовий гай».
    Сергій Васильківський (1854–1917) — поет степового пейзажу. «Козацький двір», «Український пейзаж».
    Микола Пимоненко (1862–1912) — реаліст побутового жанру. «Святочне ворожіння», «Проводи рекрутів».
    Олександр Мурашко (1875–1919) — яскравий колорист, з’єднав реалізм та модерн. «Дівчина в червоному капелюсі», «Карусель».
    Олекса Новаківський (1872–1935) — львівський експресивний колорист. «Святий Юр», портрети.
    Микола Самокиш (1860–1944) — баталіст і майстер анімалістики. Кінно-батальні сцени, ілюстрації до класики.
    Український авангард
    Казимир Малевич (1879–1935) — засновник супрематизму. «Чорний квадрат», «Біле на білому».
    Олександра Екстер (1882–1949) — авангард, сценографія, кубофутуризм. Ескізи костюмів і декорацій.
    Олександр Богомазов (1880–1930) — «київський сезаніст», теоретик і практик авангарду. «Пилярі», «Лісопилка».
    Соня Делоне (Гончар) (1885–1979) — орфізм, дизайн і мода. Серії «Симультанності».
    Давид Бурлюк (1882–1967) — «батько російського футуризму» з українським корінням. Футуристичні полотна, маніфести.
    Георгій Нарбут (1886–1920) — графік і шрифтовик, творець стилю УНР. «Українська абетка», банкноти та герби УНР.
    Федір та Василь Кричевські — живопис і дизайн. Василь — автор проєкту державного герба УНР, Федір — портрет і історичний жанр.
    Народне мистецтво та неонаїв
    Катерина Білокур (1900–1961) — квіткові композиції з ювелірною деталізацією. «Квіти за тином», «Півонії».
    Марія Примаченко (1909–1997) — наїв, фантастичні «звірі» та казкові сюжети. «Звіриний світ» (численні варіації).
    Ганна Собачко-Шостак (1883–1965) — декоративні розписи, витинанки, «квіткові» композиції.
    ХХ століття (модернізм, соцреалізм і поза ним)
    Тетяна Яблонська (1917–2005) — гуманістичний реалізм, пізній ліричний модерн. «Хліб», «Вечір. Стара Флоренція».
    Віктор Зарецький (1925–1990) — декоративно-орнаментальні образи, вплив сецесії. «Світлана», жіночі портрети.
    Микола Глущенко (1901–1977) — експресивний пейзажист, колорист. Карпати, міські краєвиди.
    Ала Горська (1929–1970) — монументалістка й шістдесятниця, громадянська сміливість. Мозаїки, вітражі.
    Сучасне українське мистецтво
    Іван Марчук (нар. 1936) — автор техніки «пльонтанізм», один із найвідоміших сучасників. Серії «Голос моєї душі», пейзажі.
    Анатолій Криволап (нар. 1946) — неоекспресіоніст, великі кольорові поля. Серія «Кінь. Вечір».
    Олександр Ройтбурд (1961–2021) — постмодерн, іронія й міфології сучасності. «П’єта», інтерпретації класики.
    Владислав Шерешевський (нар. 1964) — гротеск і соціальні алюзії.
    Влада Ралко (нар. 1969) — гостра графіка і живопис про тіло, війну, повсякдення.
    Нікіта Кадан (нар. 1982) — концептуаліст, робота з пам’яттю й простором.
    Роман Минов (нар. 1983) — живопис і медіа, дослідження ідентичності.
    Микита Шалений (нар. 1982) — мультимедіа, відеоарт і архівні наративи.
    День художника України Щорічно у другу неділю жовтня митці України святкують День художника. Історія започаткування Дня художника України Свято було затверджено Указом Президента в 1998 році. Ініціатором святкування стала Спілка художників України. Метою є підтримка представників мистецтва та нагадування про його роль у культурному розвитку людини. Хто такий художник? Художник – творчий фахівець, що працює у різних галузях образотворчого мистецтва. Це може бути не лише малювання картин, але й фотозйомка, скульптура, графіка, стріт-арт, кіно, декоративно-ужиткове мистецтво тощо. Фахівці впевнені, що без споглядання художньої творчості неможливо виховати повноцінно розвиту особистість. Тому прямим обов’язком художника є донесення свого бачення краси, правдиве відтворення історичних подій, розвиток почуття прекрасного в людях і спонукання до думок над суттю буття. Найвідоміші українські художники Класика ХІХ — поч. ХХ ст. Тарас Шевченко (1814–1861) — живописець і графік, майстер психологічного портрета й історичних сцен. «Катерина», офорти з «Живописної України». Іван Айвазовський (1817–1900) — народжений у Криму мариніст світової слави. «Дев’ятий вал», «Чорне море». Архип Куїнджі (1842–1910) — новатор світла й повітряної перспективи. «Місячна ніч на Дніпрі», «Березовий гай». Сергій Васильківський (1854–1917) — поет степового пейзажу. «Козацький двір», «Український пейзаж». Микола Пимоненко (1862–1912) — реаліст побутового жанру. «Святочне ворожіння», «Проводи рекрутів». Олександр Мурашко (1875–1919) — яскравий колорист, з’єднав реалізм та модерн. «Дівчина в червоному капелюсі», «Карусель». Олекса Новаківський (1872–1935) — львівський експресивний колорист. «Святий Юр», портрети. Микола Самокиш (1860–1944) — баталіст і майстер анімалістики. Кінно-батальні сцени, ілюстрації до класики. Український авангард Казимир Малевич (1879–1935) — засновник супрематизму. «Чорний квадрат», «Біле на білому». Олександра Екстер (1882–1949) — авангард, сценографія, кубофутуризм. Ескізи костюмів і декорацій. Олександр Богомазов (1880–1930) — «київський сезаніст», теоретик і практик авангарду. «Пилярі», «Лісопилка». Соня Делоне (Гончар) (1885–1979) — орфізм, дизайн і мода. Серії «Симультанності». Давид Бурлюк (1882–1967) — «батько російського футуризму» з українським корінням. Футуристичні полотна, маніфести. Георгій Нарбут (1886–1920) — графік і шрифтовик, творець стилю УНР. «Українська абетка», банкноти та герби УНР. Федір та Василь Кричевські — живопис і дизайн. Василь — автор проєкту державного герба УНР, Федір — портрет і історичний жанр. Народне мистецтво та неонаїв Катерина Білокур (1900–1961) — квіткові композиції з ювелірною деталізацією. «Квіти за тином», «Півонії». Марія Примаченко (1909–1997) — наїв, фантастичні «звірі» та казкові сюжети. «Звіриний світ» (численні варіації). Ганна Собачко-Шостак (1883–1965) — декоративні розписи, витинанки, «квіткові» композиції. ХХ століття (модернізм, соцреалізм і поза ним) Тетяна Яблонська (1917–2005) — гуманістичний реалізм, пізній ліричний модерн. «Хліб», «Вечір. Стара Флоренція». Віктор Зарецький (1925–1990) — декоративно-орнаментальні образи, вплив сецесії. «Світлана», жіночі портрети. Микола Глущенко (1901–1977) — експресивний пейзажист, колорист. Карпати, міські краєвиди. Ала Горська (1929–1970) — монументалістка й шістдесятниця, громадянська сміливість. Мозаїки, вітражі. Сучасне українське мистецтво Іван Марчук (нар. 1936) — автор техніки «пльонтанізм», один із найвідоміших сучасників. Серії «Голос моєї душі», пейзажі. Анатолій Криволап (нар. 1946) — неоекспресіоніст, великі кольорові поля. Серія «Кінь. Вечір». Олександр Ройтбурд (1961–2021) — постмодерн, іронія й міфології сучасності. «П’єта», інтерпретації класики. Владислав Шерешевський (нар. 1964) — гротеск і соціальні алюзії. Влада Ралко (нар. 1969) — гостра графіка і живопис про тіло, війну, повсякдення. Нікіта Кадан (нар. 1982) — концептуаліст, робота з пам’яттю й простором. Роман Минов (нар. 1983) — живопис і медіа, дослідження ідентичності. Микита Шалений (нар. 1982) — мультимедіа, відеоарт і архівні наративи.
    373views
  • #гумор #пригоди
    Операція "Козацький банан"

    Хмільник, суботній ранок, +18°C. День, коли світ мав обертатися навколо ідеально спланованого весілля айтішника Тараса та його нареченої Оксани, почався не з Мендельсона, а з тихого, але фатального тріска. Тарас, тридцятирічний фахівець із кібербезпеки, що звик до логічних алгоритмів, стояв у своєму дорогому смокінгу біля банкетного залу "Виноградна Лоза" і відчував, як його життєвий алгоритм іде в нескінченний цикл помилок. «Де-де? Кажи голосніше, Діду! Я тебе через фату не чую!» — кричала Оксана у слухавку, стоячи в білосніжній сукні в центрі залу, де панував тривожний шепіт. З-за рогу виїхав старенький, бежевий ВАЗ-2101 ("Копійка"), який Тарас ласкаво називав "Некромобіль". За кермом сидів Дід Микола (75 років), хрещений батько Тараса. Дід, колишній завгосп із тридцятирічним стажем, був переконаний, що ізолента, мотузка та вміння "підкрутити" — це три кити світобудови. Дід Микола виліз із машини, поправив пом'яту вишиванку, яка більше нагадувала карту бойових дій, і з незворушним виглядом оголосив: «Я вас вітаю, молоді. Везу торт». У багажнику, де мав стояти семиярусний, п’ятнадцятикілограмовий весільний шедевр, ідея якого була вкрадена Оксаною з каталогу лондонських весіль, панував жах. «Він. Оселедець. Що це таке?» — прошепотів Тарас, його смокінг раптово став тісним. «Так я ж казав, що торт, Тарасику, це надто висока конструкція для наших доріг! Я його, як ти просив, зафіксував! Осьо! Ізолентою і рибальськими сітками! Щоб не хитався!» — гордо пояснив Дід Микола. — «Але, коли я проїжджав вибоїну під сільрадою, верхній ярус, ось цей, з лебедями… Він трохи... приліг відпочити». Верхній ярус, символ "солодкого життя", тепер являв собою імпровізований, кремовий "вулкан" у поліетиленовому пакеті. Оксана, кинувши слухавку, підійшла до них і її голос пролунав спокійно, але з такою інтонацією, що у Тараса затремтіли підколінні чашечки. «Тарасе. У нас через три години має прийти преса з місцевого телеканалу. Якщо вони побачать цей кремовий Чорнобиль, я вийду заміж за першого ж офіціанта. Сідайте. Їдемо». Рішення було прийнято миттєво: до Вінниці! Лише там, у великому місті, була кондитерська "Панна Галина", яка могла за дві години створити "чудо-ярус". У "Копійці" стало тісно. Спереду сиділи Тарас (у смокінгу і з кремом на комірі) та Дід Микола (у потертій вишиванці, що виглядала як камуфляж). «Даріусе! Тобто, Діду! Чому так повільно? У мене весілля горить!» — кричав Тарас, дивлячись на спідометр, що ледве дотягував до 60 км/год. «Ти знаєш, скільки ця красуня споживає на шостій передачі? Я їду на четвертій! Це таємна завгоспська економія, синку! — Дід театрально опустив вікно. — Треба берегти ресурси! Ось, ти б на свого "Ніссана" теж поставив би таку ізоляцію!» Дорогою почалися пригоди. На єдиному світлофорі за містом "Копійка" заглухла. Дід Микола, замість того, щоб скористатися стартером, вискочив з машини і почав бити ногою по колесу. «Треба, щоб вона відчула любов!» — пояснював він. Тарас, змучений, вискочив і, закривши обличчя від погляду водіїв, що сигналили, сам завів машину. Дзвонила Оксана. «Тарасе! Свідки вже п’ють шампанське! Моя мама щойно запитала, чи не час, часом, "задіяти резервний торт" (це був Наполеон, куплений "про всяк випадок" у місцевій їдальні). Ти знаєш, що Наполеон на весіллі — це символ розлучення! Жодного Наполеона! Або торт, або розлучення! Я тебе чекаю!» Коли Тарас намагався використати навігатор, Дід Микола відібрав його. «Яка це ще GPS? Ти знаєш, що таке справжня навігація? Це інтуїція і знання всіх бабок, які продають мед! Ось туди, до того поля, там кума мого брата тримає козу. Вона нам і дорогу підкаже, і може, сиру дасть!» Тарас, одягнений у смокінг, змушений був колупатися в іржавому двигуні, слухаючи дідові настанови про важливість радянських запчастин, і обіцяючи собі, що його весільна подорож точно буде не в Карпати, а в психіатричну клініку. Вони прибули до Вінниці. Кондитерська "Панна Галина" виявилася яскравим, сучасним закладом. Їх зустріла Пані Галина, харизматична жінка років сорока, з поглядом, що оцінював, чи ви гідні її десертів.

    «Верхній ярус? Зі "Світанком Над Темзою" (так називався торт)? Можливо! Але у мене є один секрет: для моїх шедеврів я використовую мадагаскарську ваніль з лімітованої партії! Вона є тільки у Бабці Паші на центральному ринку, у її підпільній точці за рядами з огірками!» Тарас і Дід Микола кинулися на ринок. Дід Микола, відчувши себе у рідній стихії завгоспа, розцвів. Він швидко знайшов "коридор" до Бабці Паші. Ванілі не було. Але був банановий поворот. «Ваніль? Немає. Але вчора мені привезли, по секрету, бразильські банани! Нелегально, через Одеський порт! Смак — як у золота! Спеціально для "елітних" тортів! Я вам дам їх за... за... ось ту блискучу штучку!» Блискучою штучкою виявилася стара, іржава автозапчастина з "Жигуля", яку Дід Микола завжди носив із собою, "про всяк випадок". Бабуся Паша, колишній механік, радісно погодилася на обмін. «Харон»... тобто, "Копійка", летіла назад до Хмільника. Дід Микола, щоб "покращити" доставку, встановив на дах машини величезний, помаранчевий рекламний лайтбокс, який Тарас прихопив у кондитерській, зафіксувавши його, звісно, ізолентою. Вони вриваються у весільний зал. Музика припиняється. Усі дивляться на Тараса, який виглядає, як виснажений Джеймс Бонд після невдалої місії, і на Діда Миколу, який гордо несе новий ярус з ароматним "банановим" кремом. Торт врятовано. Оксанин гнів замінився чистим, виснаженим полегшенням. Під час тосту Дід Микола, взявши мікрофон, виголосив промову, яка увійде в сімейну легенду: «Я хочу сказати тост! Ось, дивіться на цей торт! Він гарний, але... він трохи кривий! Це тому, що життя — воно не ідеальне! Воно стоїть трохи нерівно, як і моя "Копійка"! Але воно тримається! Воно тримається на козацькій ізоленті, на бабусиних бананах і на залізних нервах нашого Тараса! Тому що справжня любов — це не ідеальний план, а вміння разом вирішити проблему, навіть якщо для цього треба пожертвувати смокінгом і поторгуватися з бабкою за банани! За хаос, який об'єднує!» Гості реготали. Молодята обнялися. Тарас, дивлячись на щасливу Оксану, нарешті зрозумів. Він планував ідеальне європейське весілля, а отримав справжнє українське — сповнене шалених пригод, абсурду та безмежної любові до життя. Його весільна подорож почалася з поїздки на "Копійці", і він про це анітрохи не пошкодував. 🙂
    #гумор #пригоди Операція "Козацький банан" Хмільник, суботній ранок, +18°C. День, коли світ мав обертатися навколо ідеально спланованого весілля айтішника Тараса та його нареченої Оксани, почався не з Мендельсона, а з тихого, але фатального тріска. Тарас, тридцятирічний фахівець із кібербезпеки, що звик до логічних алгоритмів, стояв у своєму дорогому смокінгу біля банкетного залу "Виноградна Лоза" і відчував, як його життєвий алгоритм іде в нескінченний цикл помилок. «Де-де? Кажи голосніше, Діду! Я тебе через фату не чую!» — кричала Оксана у слухавку, стоячи в білосніжній сукні в центрі залу, де панував тривожний шепіт. З-за рогу виїхав старенький, бежевий ВАЗ-2101 ("Копійка"), який Тарас ласкаво називав "Некромобіль". За кермом сидів Дід Микола (75 років), хрещений батько Тараса. Дід, колишній завгосп із тридцятирічним стажем, був переконаний, що ізолента, мотузка та вміння "підкрутити" — це три кити світобудови. Дід Микола виліз із машини, поправив пом'яту вишиванку, яка більше нагадувала карту бойових дій, і з незворушним виглядом оголосив: «Я вас вітаю, молоді. Везу торт». У багажнику, де мав стояти семиярусний, п’ятнадцятикілограмовий весільний шедевр, ідея якого була вкрадена Оксаною з каталогу лондонських весіль, панував жах. «Він. Оселедець. Що це таке?» — прошепотів Тарас, його смокінг раптово став тісним. «Так я ж казав, що торт, Тарасику, це надто висока конструкція для наших доріг! Я його, як ти просив, зафіксував! Осьо! Ізолентою і рибальськими сітками! Щоб не хитався!» — гордо пояснив Дід Микола. — «Але, коли я проїжджав вибоїну під сільрадою, верхній ярус, ось цей, з лебедями… Він трохи... приліг відпочити». Верхній ярус, символ "солодкого життя", тепер являв собою імпровізований, кремовий "вулкан" у поліетиленовому пакеті. Оксана, кинувши слухавку, підійшла до них і її голос пролунав спокійно, але з такою інтонацією, що у Тараса затремтіли підколінні чашечки. «Тарасе. У нас через три години має прийти преса з місцевого телеканалу. Якщо вони побачать цей кремовий Чорнобиль, я вийду заміж за першого ж офіціанта. Сідайте. Їдемо». Рішення було прийнято миттєво: до Вінниці! Лише там, у великому місті, була кондитерська "Панна Галина", яка могла за дві години створити "чудо-ярус". У "Копійці" стало тісно. Спереду сиділи Тарас (у смокінгу і з кремом на комірі) та Дід Микола (у потертій вишиванці, що виглядала як камуфляж). «Даріусе! Тобто, Діду! Чому так повільно? У мене весілля горить!» — кричав Тарас, дивлячись на спідометр, що ледве дотягував до 60 км/год. «Ти знаєш, скільки ця красуня споживає на шостій передачі? Я їду на четвертій! Це таємна завгоспська економія, синку! — Дід театрально опустив вікно. — Треба берегти ресурси! Ось, ти б на свого "Ніссана" теж поставив би таку ізоляцію!» Дорогою почалися пригоди. На єдиному світлофорі за містом "Копійка" заглухла. Дід Микола, замість того, щоб скористатися стартером, вискочив з машини і почав бити ногою по колесу. «Треба, щоб вона відчула любов!» — пояснював він. Тарас, змучений, вискочив і, закривши обличчя від погляду водіїв, що сигналили, сам завів машину. Дзвонила Оксана. «Тарасе! Свідки вже п’ють шампанське! Моя мама щойно запитала, чи не час, часом, "задіяти резервний торт" (це був Наполеон, куплений "про всяк випадок" у місцевій їдальні). Ти знаєш, що Наполеон на весіллі — це символ розлучення! Жодного Наполеона! Або торт, або розлучення! Я тебе чекаю!» Коли Тарас намагався використати навігатор, Дід Микола відібрав його. «Яка це ще GPS? Ти знаєш, що таке справжня навігація? Це інтуїція і знання всіх бабок, які продають мед! Ось туди, до того поля, там кума мого брата тримає козу. Вона нам і дорогу підкаже, і може, сиру дасть!» Тарас, одягнений у смокінг, змушений був колупатися в іржавому двигуні, слухаючи дідові настанови про важливість радянських запчастин, і обіцяючи собі, що його весільна подорож точно буде не в Карпати, а в психіатричну клініку. Вони прибули до Вінниці. Кондитерська "Панна Галина" виявилася яскравим, сучасним закладом. Їх зустріла Пані Галина, харизматична жінка років сорока, з поглядом, що оцінював, чи ви гідні її десертів. «Верхній ярус? Зі "Світанком Над Темзою" (так називався торт)? Можливо! Але у мене є один секрет: для моїх шедеврів я використовую мадагаскарську ваніль з лімітованої партії! Вона є тільки у Бабці Паші на центральному ринку, у її підпільній точці за рядами з огірками!» Тарас і Дід Микола кинулися на ринок. Дід Микола, відчувши себе у рідній стихії завгоспа, розцвів. Він швидко знайшов "коридор" до Бабці Паші. Ванілі не було. Але був банановий поворот. «Ваніль? Немає. Але вчора мені привезли, по секрету, бразильські банани! Нелегально, через Одеський порт! Смак — як у золота! Спеціально для "елітних" тортів! Я вам дам їх за... за... ось ту блискучу штучку!» Блискучою штучкою виявилася стара, іржава автозапчастина з "Жигуля", яку Дід Микола завжди носив із собою, "про всяк випадок". Бабуся Паша, колишній механік, радісно погодилася на обмін. «Харон»... тобто, "Копійка", летіла назад до Хмільника. Дід Микола, щоб "покращити" доставку, встановив на дах машини величезний, помаранчевий рекламний лайтбокс, який Тарас прихопив у кондитерській, зафіксувавши його, звісно, ізолентою. Вони вриваються у весільний зал. Музика припиняється. Усі дивляться на Тараса, який виглядає, як виснажений Джеймс Бонд після невдалої місії, і на Діда Миколу, який гордо несе новий ярус з ароматним "банановим" кремом. Торт врятовано. Оксанин гнів замінився чистим, виснаженим полегшенням. Під час тосту Дід Микола, взявши мікрофон, виголосив промову, яка увійде в сімейну легенду: «Я хочу сказати тост! Ось, дивіться на цей торт! Він гарний, але... він трохи кривий! Це тому, що життя — воно не ідеальне! Воно стоїть трохи нерівно, як і моя "Копійка"! Але воно тримається! Воно тримається на козацькій ізоленті, на бабусиних бананах і на залізних нервах нашого Тараса! Тому що справжня любов — це не ідеальний план, а вміння разом вирішити проблему, навіть якщо для цього треба пожертвувати смокінгом і поторгуватися з бабкою за банани! За хаос, який об'єднує!» Гості реготали. Молодята обнялися. Тарас, дивлячись на щасливу Оксану, нарешті зрозумів. Він планував ідеальне європейське весілля, а отримав справжнє українське — сповнене шалених пригод, абсурду та безмежної любові до життя. Його весільна подорож почалася з поїздки на "Копійці", і він про це анітрохи не пошкодував. 🙂
    Love
    1
    372views
  • Джуринський водоспад

    #карпати #україна #західнаукраїна #тернопіль #історіякарпат #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #природа #водоспади #щоподивитисявкарпатах #івано_франківськ #ліс #гори #відпочинок #туризм #подорож
    Джуринський водоспад #карпати #україна #західнаукраїна #тернопіль #історіякарпат #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #природа #водоспади #щоподивитисявкарпатах #івано_франківськ #ліс #гори #відпочинок #туризм #подорож
    170views 2Plays
  • ❄️Карпати щодоби засипає снігом, рятувальники попередили про негоду

    Вони застерігають - зараз у горах ускладнення погодних умов. Тож закликають утриматися від виходів у високогір’я.

    Станом на ранок на горі Піп Іван хмарно, обмежена видимість, сніг, вітер північно-східний 20 м/с, температура повітря -3°С.
    ❄️Карпати щодоби засипає снігом, рятувальники попередили про негоду Вони застерігають - зараз у горах ускладнення погодних умов. Тож закликають утриматися від виходів у високогір’я. Станом на ранок на горі Піп Іван хмарно, обмежена видимість, сніг, вітер північно-східний 20 м/с, температура повітря -3°С.
    125views 3Plays
  • Хотинська фортеця

    Хотинська фортеця входить до числа найвідоміших пам'яток архітектури Буковини та семи чудес України, нарівні з Софією, собором у Києві, Києво-Печерською лаврою та островом Хортицею. У XIII столітті князь Данило Галицький видав указ побудувати фортецю на місці Хотинських дерев'яних укріплень, епохи Володимира Великого. Зліва фортецю захищали 5 воріт: Яський, Російський, Бендерський, Подільський і Кам'янецький, а праворуч глибокий рів із земляним валом. Фортеця була важливою і однією з наймогутніших у Східній Європі. Фортеця не раз ставала причиною запеклих боїв поляків, молдован і турецьких султанів, які бажали захопити фортецю. У 1621 році відбулася важлива битва, яка зробила вирішальний внесок у руйнування Османської імперії. Є легенда, що в одному з підвалів фортеці утримувався гарем з 30 дівчат. На одній зі стін замку можна помітити вологу пляму. За легендою, в стіні замурована дівчина, а волога - її сльози. За іншою версією, дівчата принесли себе в жертву, щоб зробити фортецю непереможною, а третя версія, що дівчина була вбита ворожою стрілою, коли піднімалася по мотузці, несучи глечик з водою. В одній з веж збереглася камера тортур з моторошними і одночасно цікавими експонатами, які на той час застосовувалися.

    Джерело https://psahno.com/uk/places/xotinskaia-krepost

    #карпати #україна #західнаукраїна #фортеці #фортеціукраїни #історіякарпат #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #щоподивитисявкарпатах
    #камінець_подольський #чернівці #гори #відпочинок #туризм #подорож #природа #замки
    Хотинська фортеця Хотинська фортеця входить до числа найвідоміших пам'яток архітектури Буковини та семи чудес України, нарівні з Софією, собором у Києві, Києво-Печерською лаврою та островом Хортицею. У XIII столітті князь Данило Галицький видав указ побудувати фортецю на місці Хотинських дерев'яних укріплень, епохи Володимира Великого. Зліва фортецю захищали 5 воріт: Яський, Російський, Бендерський, Подільський і Кам'янецький, а праворуч глибокий рів із земляним валом. Фортеця була важливою і однією з наймогутніших у Східній Європі. Фортеця не раз ставала причиною запеклих боїв поляків, молдован і турецьких султанів, які бажали захопити фортецю. У 1621 році відбулася важлива битва, яка зробила вирішальний внесок у руйнування Османської імперії. Є легенда, що в одному з підвалів фортеці утримувався гарем з 30 дівчат. На одній зі стін замку можна помітити вологу пляму. За легендою, в стіні замурована дівчина, а волога - її сльози. За іншою версією, дівчата принесли себе в жертву, щоб зробити фортецю непереможною, а третя версія, що дівчина була вбита ворожою стрілою, коли піднімалася по мотузці, несучи глечик з водою. В одній з веж збереглася камера тортур з моторошними і одночасно цікавими експонатами, які на той час застосовувалися. Джерело https://psahno.com/uk/places/xotinskaia-krepost #карпати #україна #західнаукраїна #фортеці #фортеціукраїни #історіякарпат #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #щоподивитисявкарпатах #камінець_подольський #чернівці #гори #відпочинок #туризм #подорож #природа #замки
    555views
  • Манявські водоспади

    Манявські водоспади – це одне з найвідоміших природних куточків Прикарпаття, розташоване недалеко від села Манява в Івано-Франківській області. Висота найбільшого водоспаду становить близько 20 метрів, і це один з найвищих водоспадів у Карпатах. Вода падає у вузьку кам'яну ущелину, утворюючи невелике озеро з чистою і прохолодною водою. Вода в озері дуже холодна, але це не зупиняє сміливих туристів, які вирішили скупатися в його кришталевих водах. Поруч з водоспадом знаходиться Манявський скит - стародавній монастир XVII століття, який колись був важливим духовним центром для всього регіону. За переказами, ченці вибрали це місце через відокремленість і багатство природи. У скиті зберігалися старовинні рукописи та ікони, а навколо нього з часом виросло село Манява. Сюди часто приїжджають не тільки заради водоспаду, а й щоб прогулятися мальовничою ущелиною і відчути атмосферу старовинного карпатського краю.

    Джерело https://psahno.com/uk/places/maniavskie-vodopady

    #карпати #україна #західнаукраїна #водоспад #водоспади #історіякарпат #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #щоподивитисявкарпатах #івано_франківськ #ліс #гори #відпочинок #туризм #подорож #природа
    Манявські водоспади Манявські водоспади – це одне з найвідоміших природних куточків Прикарпаття, розташоване недалеко від села Манява в Івано-Франківській області. Висота найбільшого водоспаду становить близько 20 метрів, і це один з найвищих водоспадів у Карпатах. Вода падає у вузьку кам'яну ущелину, утворюючи невелике озеро з чистою і прохолодною водою. Вода в озері дуже холодна, але це не зупиняє сміливих туристів, які вирішили скупатися в його кришталевих водах. Поруч з водоспадом знаходиться Манявський скит - стародавній монастир XVII століття, який колись був важливим духовним центром для всього регіону. За переказами, ченці вибрали це місце через відокремленість і багатство природи. У скиті зберігалися старовинні рукописи та ікони, а навколо нього з часом виросло село Манява. Сюди часто приїжджають не тільки заради водоспаду, а й щоб прогулятися мальовничою ущелиною і відчути атмосферу старовинного карпатського краю. Джерело https://psahno.com/uk/places/maniavskie-vodopady #карпати #україна #західнаукраїна #водоспад #водоспади #історіякарпат #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #щоподивитисявкарпатах #івано_франківськ #ліс #гори #відпочинок #туризм #подорож #природа
    247views
  • Перевернута хата

    Незвичайна споруда привертає до себе увагу багатьох туристів. Перевернутий будинок розташований у селі Поляниця, недалеко від знаменитого курорту Буковель в Івано-Франківській області. Дивовижний будинок був побудований всього за 45 днів, завдяки сучасній технології. Хоча зовні вона виглядає маленькою, але її площа становить 85 м². Перевернутий будинок, як і звичайні будинки, має фундамент, але в цьому випадку він розташований вгорі, а сама будівля спирається на дах. Всередині перевернутого будинку все влаштовано так само незвично, як і зовні, догори ногами. На іншому поверсі всі меблі та речі розташовані догори ногами: ліжко, дивани, м'які крісла, картини на стінах, опудало лисиці і навіть яблука на кухонному столі. На особливу увагу заслуговує стілець «для справжнього гуцула», який вражає своєю оригінальністю і дивовижним дизайном. Перевернутий будинок - це незвичайне і захоплююче місце, яке ідеально підходить для незабутніх вражень і незвичайних фотографій. У вартість квитка входять ще кілька інших цікавих місць, таких як Бандерівська криївка, Музей ілюзій і Кімната з кривими дзеркалами.

    Джерело https://psahno.com/uk/places/perevernutaia-xata

    #карпати #україна #західнаукраїна #трамвай #перевернутийбудинок #історіякарпат #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #щоподивитисявкарпатах
    #івано_франківськ #ліс #гори #відпочинок #туризм #подорож #природа #водоспади
    Перевернута хата Незвичайна споруда привертає до себе увагу багатьох туристів. Перевернутий будинок розташований у селі Поляниця, недалеко від знаменитого курорту Буковель в Івано-Франківській області. Дивовижний будинок був побудований всього за 45 днів, завдяки сучасній технології. Хоча зовні вона виглядає маленькою, але її площа становить 85 м². Перевернутий будинок, як і звичайні будинки, має фундамент, але в цьому випадку він розташований вгорі, а сама будівля спирається на дах. Всередині перевернутого будинку все влаштовано так само незвично, як і зовні, догори ногами. На іншому поверсі всі меблі та речі розташовані догори ногами: ліжко, дивани, м'які крісла, картини на стінах, опудало лисиці і навіть яблука на кухонному столі. На особливу увагу заслуговує стілець «для справжнього гуцула», який вражає своєю оригінальністю і дивовижним дизайном. Перевернутий будинок - це незвичайне і захоплююче місце, яке ідеально підходить для незабутніх вражень і незвичайних фотографій. У вартість квитка входять ще кілька інших цікавих місць, таких як Бандерівська криївка, Музей ілюзій і Кімната з кривими дзеркалами. Джерело https://psahno.com/uk/places/perevernutaia-xata #карпати #україна #західнаукраїна #трамвай #перевернутийбудинок #історіякарпат #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #щоподивитисявкарпатах #івано_франківськ #ліс #гори #відпочинок #туризм #подорож #природа #водоспади
    567views
  • Карпатський трамвай

    Це дивовижний туристичний маршрут, що проходить по одній з найстаріших вузькоколійних залізниць України. Вигідська вузькоколійна залізниця була побудована в XIX столітті австрійським підприємцем, бароном Леопольдом Поппером фон Подгарі. Вона призначалася для транспортування робітників і деревини. Дорога пролягає через мальовничі долини та річки Івано-Франківської області. На сьогоднішній день збереглася тільки Мізунська лінія, по якій і проходить туристичний маршрут. Мальовничий маршрут приваблює безліч туристів, які із задоволенням насолоджуються природною красою та історією регіону.

    Джерело https://psahno.com/uk/places/karpatskii-tramvai

    #карпати #україна #західнаукраїна #трамвай #карпатськийтрамвай #історіякарпат #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #щоподивитисявкарпатах
    #івано_франківськ #поїзд #залізниця #ліс #гори #відпочинок #туризм #подорож #природа #водоспади
    Карпатський трамвай Це дивовижний туристичний маршрут, що проходить по одній з найстаріших вузькоколійних залізниць України. Вигідська вузькоколійна залізниця була побудована в XIX столітті австрійським підприємцем, бароном Леопольдом Поппером фон Подгарі. Вона призначалася для транспортування робітників і деревини. Дорога пролягає через мальовничі долини та річки Івано-Франківської області. На сьогоднішній день збереглася тільки Мізунська лінія, по якій і проходить туристичний маршрут. Мальовничий маршрут приваблює безліч туристів, які із задоволенням насолоджуються природною красою та історією регіону. Джерело https://psahno.com/uk/places/karpatskii-tramvai #карпати #україна #західнаукраїна #трамвай #карпатськийтрамвай #історіякарпат #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #щоподивитисявкарпатах #івано_франківськ #поїзд #залізниця #ліс #гори #відпочинок #туризм #подорож #природа #водоспади
    574views
More Results