Мої друзі, рідні та близькі, які знають мене багато років, часто запитували: "Як ти все це витримала? Як знайшла сили пережити і жити далі?" Раніше я не замислювалась над цим. Просто жила – як і всі, у своїх клопотах, мріях, буденних радощах та випробуваннях. Але одного дня це питання прозвучало інакше. Глибше. І я вперше по-справжньому задумалась. Звідки ж у мене сили? Де я знайшла опори? Так от, що я сказала: "Ми не обираємо свою долю. Але можемо обрати – як до неї ставитися. Полюби свою долю – і вона полюбить тебе." Ми не обирали, в якій країні народитися, які стартові можливості мати, які труднощі пройти. Ми не обирали перші втрати, перші зради, перші страхи. Але ми завжди обираємо – що робити з тим, що нам дано. Полюбити свою долю – означає прийняти її. Не як покарання, а як шлях. Знайти у випробуваннях сенс, у труднощах – свою силу, у втраті – справжню цінність. Стоїки говорили: "Amor fati" – "Люби свою долю". Не просто приймай, а захоплюйся своїм шляхом. Навіть якщо він був важким. Запитай себе: якщо твоє життя – це шлях героя, то які випробування роблять тебе сильнішим? Якщо все, що сталося, мало сенс, то який урок ти забираєш із собою? Доля – не ворог. Доля – твій учитель. Полюби її, і вона відкриє перед тобою свої найкращі дари. @Olga_Felis.psy #доля #полюби #стоїцизм #памятка #soul #soulmate #интроверт #психологияличности #психолог #психологияотношений #психолог #поезия #я #любовь #мантра #Рефлексія #Дзен #ЖиттяВМоменті #Самовдосконалення #live #rek #кохання #зорі #звезда #терапія #самоцінність

Ми звикли бігти. До цілей, планів, до "нормального життя". Ми дбаємо про тіло — їмо здорове, робимо вправи, наносимо креми від зморшок. Але є одне місце, куди рідко наважуємося зазирнути — у свій внутрішній світ. Про психічне здоров’я мовчать. Соромляться, бояться, ігнорують. Але тільки доти, поки біль не стає голоснішим за тишу. Я це знаю не з книжок. Я знаю це зсередини. Коли ранок не приносить радості. Коли у дзеркалі — порожній погляд. Коли кожна дрібниця здається надто важкою. Коли інші кажуть "тримайся", а ти ледь тримаєш себе в купі… Психіка — така ж реальна частина нас, як серце, печінка чи легені. Її рани не видно — але вони кричать. Її перевантаження не видно — але вони ламають життя. І якщо не зупинитись, не звернути увагу, — ми втрачаємо себе. Душа теж втомлюється. Душа теж хворіє. І душу теж треба лікувати. Розмовами. Присутністю. Прийняттям. Без осуду. Без етикеток. Без «ти просто розслабся». Це не слабкість — йти до психолога. Це не примха — плакати у ванній. Це не сором — сказати: «мені болить». Це глибока мужність — бути чесним із собою. Я вчуся цьому щодня. Дивитись у себе з любов’ю. Приймати не ідеальне. Обіймати себе у штормах. Бо тільки так можна стати цілим. Бо тільки так можна жити насправді — не виживати. І якщо ти зараз читаєш ці слова й відчуваєш, що щось відгукується — знай: ти не один. І ти не зламаний. Ти просто людина. Жива. Глибока. Прекрасна. І ти заслуговуєш на те, щоб тобі було добре. Всередині. --- @Olga_Felis.psy 🩷 #доля #полюби #стоїцизм #памятка #soul #soulmate #интроверт #психологияличности #психолог #психологияотношений #психолог #пробуждение #любовь #мантра #Рефлексія #Дзен #ЖиттяВМоменті #Самовдосконалення #live #rek #кохання #зорі #звезда #терапія #самоценность #міфи #миф #самоанализ

Я з тобою 🩷 Скажи мені небо, чому вони йдуть? Чому шепочуть мені свої таємниці, Чому відкривають серця, Спустошують душі, мов келих з водою, А потім здіймаються, сильніші за вітер та бурі? Я їх рятую, вкладаю у спини Світло, що ллється крізь втомлені вії. Для них я мов світло і свіжості вітер, надії , Плече, що тримає у скруті й зливі. Я — пристань, де серце знову вчиться літати, Я — тихий причал у штормових водах, Але найгірше, що для них я лише епізод із сотень ,тисяч… Сильніше за все болить, що вони – для мене також, Що пам’ять про них, мов пил на долонях. Мов вітер осінній, ледь торкається, ніжно, Але не лишає нічого, крім тіні, що тане без слів. А мені б іноді… просто розплакатись, Щоб сльози збирали в долоні ніжні. Дбайливо ховали їх в теплих скронях, Щоб берегли, як найдорожчі в світі намистини, Щоб з них проростали фіалки небесні. Щоб хтось просто прошепотів, обійнявши за плечі: "Я з тобою. Ми разом. Я поруч." Щоб не треба було тримати весь світ, А можна було просто закрити очі… Бо я теж хочу просто хоч мить побути слабкою, Маленькою, ніжною, просто живою. Щоб лишився поряд , не взявши нічого, Щоб дарував, а не тільки просив. Хочу, щоб хтось, хоч раз у житті, Не лише прийшов — а залишився поруч. Теплими обіймами світ закрив, А я б у цій тиші нарешті заснула… ©Olga.Felis Рубрика "моя поезія" #Любов #Самопізнання #Творчість #Душа #ВнутрішняСила #ПоезіяДуші #Духовність #Жінка #Кохання #Психологія #ТерапіяСловом #Гармонія #СвітлоВсередині #СилаЛюбові #МудрістьСерця #ПсихологічнийРозвиток #Емоції #ДотикиСерця #МагіяСлів #Самовираження #ТворчийШлях #СилаМиті #ГлибинаДуші #МелодіяСерця #ВідкриттяСебе #ПошукГармонії #ЖиттяЯкМистецтво #Пробудження #Інтуїція #ПоетичнаМагія #ШляхСамоусвідомлення #soul #soulmate #интроверт #психологияличности #психолог #психологияотношений #психолог #поезия #я #любовь #мантра #Рефлексія #Дзен #ЖиттяВМоменті #Самовдосконалення #live #rek #кохання #зорі #звезда