ЙР. Ви як там? Цілі!? В мене зненацька стався вихідний в квітникових звершеннях… Бо вчора ночером кішка Пані Вишня явилася додому з якимось «нашійником»… То мені так спочатку здалося. Коли почала з неї ту біду стягувати, зʼясувалося, що «нашійник» - скляна шийка радянського придворного плафону… Сама не подолала… Бо миттєво й сама порізалася! Й Вишня відчайдушно відбивалася! Кровʼякою рясно задрізгала всю кухню. Прийшлося сина на допомогу гукати… Ото вирішила сьогодні вильожуватися, щоб не занести якусь заразу в розчахнутий палець…

Підгадала, щоб синочок мав вихідний? Та й загнала парубка під стелю!:) В багатьох місцях!:) Фіранки козак відстьобував на вікнах! Я швиденько прасувала інші комплекти та синочку подавала! Скло на вікнах не мила. Таке собі, протерла, та й годі. Між скотчами, якими залєпенювала вікна ще в лютому 2022… Й відлєпенюватиму тільки після Перемоги… Коли б це не сталося. А ще ж сьогодні ночером годинники переводитемо, памʼятаєте? На годину вперед!

Почну з себе: неочікувано з'явився додатковий вихідний, тому маю можливість сьогодні трішешки поліпшити Вам настрій🫠🙃🫠

#життя На початку життя світ здається величезним. Людей багато. Друзів багато. Але... йдеш-йдеш.. Перша байдужість, зрада, підніжка, падіння на дорозі. І начебто людей багато, а рук, щоб допомогли піднятися, - одиниці. І ти звужуєш свої кордони. Пара десятків - що можуть вважатися друзями. Горе ділять, біду, а радість не можуть винести твою. Ось ще кількох з'їла заздрість. І в тебе знову коло звужується. До тих небагатьох, що в радості й горі поруч, а не паралельно з тобою. Ось з'являється родина, діти. Вітер долі розкидає по планеті. І так трапляється. Про тебе... Забувають. І твоє своє коло ущільнюється. І розумієш... Як мало насправді тих, кого можна назвати "Своїми". З ким хочеться розділити вихідний. З ким хочеться говорити, мовчати. І знати: що вони є у тебе, а ти є у них. І поки крутиться ця Земля... БЕРЕЖІТЬ СВОЇХ!

Вихідний день. #GsV 😍 Запоріжжя місто моєї сили!

#психологія Дружба у дорослому віці: Як залишатися близькими, навіть коли рідко бачитеся. З віком дружба стає менш випадковою, і більш вразливою. У школі чи в універі ви просто “бачились щодня”, і цього було досить. А зараз у кожного робота, сім’я, переїзди, свої турботи. І, здається, зв’язок починає розмиватись… Але його можна зберегти, навіть якщо ви живете в різних містах, рідко бачитесь чи давно не писали одне одному. 1️⃣ Пишіть першими, не чекайте “зручного моменту”: Не відкладайте “на потім”. Замість формального “як справи?” напишіть щось живе: “Згадала, як ми з тобою пішли в дощ без парасоль, усміхнулась, захотілось написати ” 2️⃣ Заведіть “ритуал підтримки контакту”: Навіть 1 повідомлення на місяць уже не дасть вам загубитись. Наприклад: “Раз на тиждень надсилаємо по 1 фото з життя”, або “Раз на місяць дзвонимо і говоримо 10 хвилин — навіть якщо немає часу”. 3️⃣ Пауза — це не кінець: У дорослому житті нормально зникати на кілька місяців. Це не означає, що дружби більше немає. Головне повертатись без провини й без образ: “Давно не писав/ла, але часто про тебе думаю. Як ти?” 4️⃣ Діліться не лише “серйозним”: Щоб залишатись близькими, обмінюйтесь дрібницями: мемами, випадковими спогадами, смішними фейлами, фотками з життя. Це створює відчуття, що ви досі “присутні” в житті одне одного. 5️⃣ Зустрічайтеся, навіть якщо рідко: Одна щира зустріч раз на рік краще, ніж “треба б якось побачитись” 12 разів. Заплануйте раз на рік ваш “день друзів”. Навіть якщо для цього доведеться взяти вихідний чи їхати в інше місто. Дружба не зникає сама по собі, її просто забувають підживлювати. Іноді достатньо одного повідомлення, щоб нагадати: “Я є. І мені не байдуже.” 💬 А у вас є хтось, із ким давно не було зв’язку, але дуже хочеться написати? Може, цей пост — ваш знак це зробити прямо сьогодні!

🤬 Залишили постраждалих на призволяще у Святошинському районі Волонтери, замість комунальних служб, розбирали завали, та ще й за власні кошти. Як повідомляють самі активісти та жителі пошкоджених будинків, комунальники не поспішають виконувати свою роботу. У них то вихідний, то коротка зміна. Ще й лопати активістів вкрали...

#виставки «Навала песиків» Дмитра Молдованова вже у "Я Галерея Пентхаус". Виставка доступна до огляду з 17.04 до 29.06. 📍Львів // вул. Зелена, 20 (4 поверх) 11:00-20:00, понеділок — вихідний Вхід: 100 гривень

Якась я сьогодні… Не така!:) Тільки ввечері збираюся пити пиво? А штормить мене зранку? Хитає з боку в бік? Й ногами ледве човгаю?… Планувала посіяти сьогодні моркви з буряками. Моркву взагалі не чіпала. Намагалася перемогти буряки? Ні. Здулася. Чверть загальної кількості також залишила на завтра. Й це ж мені сьогодні в городі ще синочок допомагав… Поки в нього вихідний трапився. Після городу та душу влаштувала собі тиху годину. Ну, ладно. Дві тихих години!:) Сподівалася, що прокинуся молодою, здоровою, багатою та бажаною?:) Не вгадала!:) Після сну мене взагалі розплющило, як морозиво на асфальті в середині липня!:) Але ж квіточки садила!:) За лопату та цебро з водою трималася та будлеї від Зоя Кузь в землю пхала! Щиро вдячна за них, Зоєчко! Чудові саджанці! Надійне та якісне пакування! Ви там як?

КОЛИ В ТЕБЕ ВИХІДНИЙ І ТИ ПРИЙМАЄШ СОНЯЧНІ ВАННИ #відео_video #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news_humour #гумор #humour #hilarity #animal