#виставм «Ciao, bella! Я текст опису вистави «Дурко», і єдина мета мого існування — надихнути тебе на перегляд вистави «Дурко». Це моє дао. Це моя нав’язлива ідея. Це моя, підступно закладена клавіатурою, надмета. Я маю мрію: повні зали Театру на Лівому березі на виставі «Дурко». О, ні… Я маю мрію: в день показу вистави «Дурко» Театр на Лівому березі оточений чергами, а правий берег Києва перетворюється на пустинне передмістя, по якому блукають Вілл Сміт з собакою в пошуках перекупів. О, ні… Я маю мрію: від кількості рилзів, знятих на виставі «Дурко», перевантажуються сервера тіктоку, і в світі зникає інтернет. У пошуках задоволення люди їздять на Почайний ринок купувати піратські CD-диски із фрагментами вистави «Дурко», хіпстери на Рейтарській підпільно перекидають їх одне одному через інфрачервоний порт, і навіть Степан Гіга починає співати: «Дурко», «Дурко» мені щоночі сниться… То що ж таке вистава «Дурко»? Це не класична вистава — я навіть не намагатимусь порівняти її з чимось знайомим для тебе. Тільки уяви: неонуарна трагікомедія з детективною лінією, комікс-естетикою, італійським шармом та легким інтелектуально-філософським присмаком. У-ля-ля, звучить цікавенько. Якби я був людиною, а не текстом, то обов’язково сходив би на таку виставу. На цьому опис закінчується, а разом з ним закінчується і моє існування. Маю за честь провести з тобою останні секунди свого життя… Прийди на виставу «Дурко»… Прийди на виставу «Дурко»…. Я — все…» – пряма цитата Тексту опису вистави «Дурко». «А наш текст буде коротшим😌 Рекомендую виставу «Дурко». Місцями — боляче, місцями — смішно. Іноді — полегшення. А подекуди — ніби хтось доторкнувся до твого власного спогаду. Найголовніше — вона нагадає про тебе справжнього: щирого, чесного, відкритого самому собі. Після неї залишається відчуття світла, добра і тепла♥️» – пряма цитата смм менеджерки після перегляду. Наступні покази: 5 та 17 жовтня КВИТКИ: https://concert.ua/uk/events/durko?utm_source=telegram&utm_medium=social&utm_campaign=teatrgo_durko&utm_content=post