ДО ЄВИ Ти умієш вслухатися в затишок, поки мова народжує лексику. Підкоряться тобі всі прозаїки з неоднаковими діалектами. Кожна думка до скону пронизує крізь несказане знов без заниження. Набираєш натхнення ще вдосвіта у долоні своєї концепції. Довіряють тобі усвідомлено віршометрія, овл, перцепція... Знаєш мову ліричну, проникливу, де вподоба не пробує зникнути. Ось рядки твої знову торкаються все того ж, що боліло неголосно. Бодай там, де слова недоказані, ти запалюєш смисли впівголосу. Навіть тихе мовчання у затишку починає кричати від захвату. Не шукаєш відлуння римоване, бо воно вже до серця приставлено. Відкриваються двері для мовлення, крізь які ти проходиш зростаючи. І тоді світ стає трохи втішливий до своєї душі та до ближнього. Тож пиши для нас, Єво, верлібрами аж допоки пульсує окрилення. Нехай кожна сторінка та літери перевтіляться в обриси з римами. Бо лиш там, де ти пишеш з наснагою, виникає щось вічне та лагідне. Мирослав Манюк 20.10.2026

ДОРОГОВКАЗНезрячий мандрівець обрав цю дорогу,У грудях тримав незгасиме завдання,Поволі здолав непрості перелоги.Без зору знаходив потрібні майдани,Де ритм допоміг упізнати стежину,Над прірвою втримав потрібні питання.Легкий зорепад потойбіччя пружинив,Долавши тривогу крізь подих негоди,Зберіг він незламну глибоку поживу.Надія відкрила дотепну пригоду,Безмовна молитва зміцнила бажання,Даруючи силу супроти незгоди.Відверте зізнання змінило всі шанси,Верлібр не замінить уявлень про рими,Лишивши довічне гаряче пізнання.Життєва наука зміцнила цей примус,У кожному кроці зростала довіра,Вела до духовної справжньої примхи.Здіймалася вище незборена вірність,Відкрилася істина серцю єдина,Згасала колишня облудлива міра.Навіки спинився життєвий годинник…Мирослав Манюк04.07.2026

СИСТЕМА кожен робить що уміє і це не завжди красиво хтось прокладає дорогу навіть коли вона водить по колу хтось зберігає повагу над катастрофою власних вагань повне світило висить над процесом як офіційний контроль квалітету і тут ніхто не отримує сертифікатів сині відтінки днів падають плівкою на пам'ять лінії рішень червоні ріжуть маршрут без пояснень білі перерви помежи словами все накопичують вплив хтось десь працює із формою тільки втрачається сенс хтось витрачає всі сили на зміст раптом не видно структури кожен робить що уміє на межі навичок та випадковості цифри не сходяться тільки рух не зупиняється є такі хто виміряє і ті хто просто працює і поміж ними немає судді тіло утримує більше ніж дозволяють закони природи руки повторюють жести навіть без певної віри кожна динаміка в дії не гарантує нічого і все ж саме із цього складається результат не ідеальний може не справжній кожен робить що уміє і цього достатньо щоб не стояти на місці Мирослав Манюк 10.04.2026 #верлібр

ВЕРЛІБР СПРОТИВУ Не звертай уваги на їхні зморшки, на осуд, на гнівні брови, на тихе бурмотіння з-за спини. Світ хоче, щоб ти був зручним, але душа не народжена сидіти рівно. Іди. Навіть якщо босоніж. Навіть якщо в дощ. Навіть якщо всі тикають пальцями. Твоє серце — ось це твій компас, а не поради з інтернету. Твій рух — музика душі, яку не всі зрозуміють, але вона — твоя. Щастя не просить дозволу. Воно з'являється, коли ти кажеш: Я так вирішив. Мирослав Манюк 15.07.2025