#історія #події
Як інтелектуальна еміграція кинула виклик забуттю.
17 січня 1921 року у Відні відбулася подія, що виглядала водночас і як акт відчаю, і як прояв найвищої національної самовпевненості. Поки армія та уряд УНР облаштовувалися в таборах для інтернованих, українська професура вирішила, що відсутність власної території — зовсім не привід не мати власної вищої школи. Так народився Український вільний університет (УВУ). 🎓
Заснування УВУ у Відні було відповіддю на закриття українських кафедр у Львові та тотальну русифікацію вищої освіти в радянській росії та підконтрольній їй Україні. Професори Олександр Колесса, Іван Горбачевський та Станіслав Дністрянський зрозуміли: якщо ми не можемо виховувати еліту вдома, ми виховаємо її в центрі Європи. Це був «університет у валізах», де лекції читалися в орендованих залах, а наукові дискусії велися в кав’ярнях, але за академічним рівнем він не поступався старим європейським грандам. 🏛️☕
Іронія ситуації полягала в тому, що новонароджений університет став чи не єдиним місцем, де українська думка залишалася вільною від цензури комісарів чи тиску окупаційної адміністрації. Проте Відень з його захмарними цінами та прохолодним ставленням австрійського уряду до «політичних екзилів» виявився не найкращим майданчиком для тривалого забігу. Вже восени того ж року, на запрошення Томаша Масарика, УВУ переїхав до Праги, де отримав і державну підтримку, і справжній розквіт. 🇨🇿📜
Критично оцінюючи ті події, варто визнати: створення УВУ було стратегічним маневром. В умовах, коли фізична боротьба була тимчасово програна, українці перейшли до боротьби інтелектуальної. Це був прецедент — перша приватна українська установа такого рівня за кордоном, що не просто «виживала», а формувала порядок денний для майбутніх поколінь. 🧠🛡️
Сьогодні історія УВУ — це нагадування про те, що держава починається не з кордонів, а з університетських конспектів та людей, які відмовляються ставати «мовчазною меншістю» в чужих академічних коридорах. Навіть якщо цей університет починається з кількох папок під пахвою в холодному віденському січні. ❄️✍️
Як інтелектуальна еміграція кинула виклик забуттю.
17 січня 1921 року у Відні відбулася подія, що виглядала водночас і як акт відчаю, і як прояв найвищої національної самовпевненості. Поки армія та уряд УНР облаштовувалися в таборах для інтернованих, українська професура вирішила, що відсутність власної території — зовсім не привід не мати власної вищої школи. Так народився Український вільний університет (УВУ). 🎓
Заснування УВУ у Відні було відповіддю на закриття українських кафедр у Львові та тотальну русифікацію вищої освіти в радянській росії та підконтрольній їй Україні. Професори Олександр Колесса, Іван Горбачевський та Станіслав Дністрянський зрозуміли: якщо ми не можемо виховувати еліту вдома, ми виховаємо її в центрі Європи. Це був «університет у валізах», де лекції читалися в орендованих залах, а наукові дискусії велися в кав’ярнях, але за академічним рівнем він не поступався старим європейським грандам. 🏛️☕
Іронія ситуації полягала в тому, що новонароджений університет став чи не єдиним місцем, де українська думка залишалася вільною від цензури комісарів чи тиску окупаційної адміністрації. Проте Відень з його захмарними цінами та прохолодним ставленням австрійського уряду до «політичних екзилів» виявився не найкращим майданчиком для тривалого забігу. Вже восени того ж року, на запрошення Томаша Масарика, УВУ переїхав до Праги, де отримав і державну підтримку, і справжній розквіт. 🇨🇿📜
Критично оцінюючи ті події, варто визнати: створення УВУ було стратегічним маневром. В умовах, коли фізична боротьба була тимчасово програна, українці перейшли до боротьби інтелектуальної. Це був прецедент — перша приватна українська установа такого рівня за кордоном, що не просто «виживала», а формувала порядок денний для майбутніх поколінь. 🧠🛡️
Сьогодні історія УВУ — це нагадування про те, що держава починається не з кордонів, а з університетських конспектів та людей, які відмовляються ставати «мовчазною меншістю» в чужих академічних коридорах. Навіть якщо цей університет починається з кількох папок під пахвою в холодному віденському січні. ❄️✍️
#історія #події
Як інтелектуальна еміграція кинула виклик забуттю.
17 січня 1921 року у Відні відбулася подія, що виглядала водночас і як акт відчаю, і як прояв найвищої національної самовпевненості. Поки армія та уряд УНР облаштовувалися в таборах для інтернованих, українська професура вирішила, що відсутність власної території — зовсім не привід не мати власної вищої школи. Так народився Український вільний університет (УВУ). 🎓
Заснування УВУ у Відні було відповіддю на закриття українських кафедр у Львові та тотальну русифікацію вищої освіти в радянській росії та підконтрольній їй Україні. Професори Олександр Колесса, Іван Горбачевський та Станіслав Дністрянський зрозуміли: якщо ми не можемо виховувати еліту вдома, ми виховаємо її в центрі Європи. Це був «університет у валізах», де лекції читалися в орендованих залах, а наукові дискусії велися в кав’ярнях, але за академічним рівнем він не поступався старим європейським грандам. 🏛️☕
Іронія ситуації полягала в тому, що новонароджений університет став чи не єдиним місцем, де українська думка залишалася вільною від цензури комісарів чи тиску окупаційної адміністрації. Проте Відень з його захмарними цінами та прохолодним ставленням австрійського уряду до «політичних екзилів» виявився не найкращим майданчиком для тривалого забігу. Вже восени того ж року, на запрошення Томаша Масарика, УВУ переїхав до Праги, де отримав і державну підтримку, і справжній розквіт. 🇨🇿📜
Критично оцінюючи ті події, варто визнати: створення УВУ було стратегічним маневром. В умовах, коли фізична боротьба була тимчасово програна, українці перейшли до боротьби інтелектуальної. Це був прецедент — перша приватна українська установа такого рівня за кордоном, що не просто «виживала», а формувала порядок денний для майбутніх поколінь. 🧠🛡️
Сьогодні історія УВУ — це нагадування про те, що держава починається не з кордонів, а з університетських конспектів та людей, які відмовляються ставати «мовчазною меншістю» в чужих академічних коридорах. Навіть якщо цей університет починається з кількох папок під пахвою в холодному віденському січні. ❄️✍️
54views