Український ФК «Кривбас» підсилився ізраїльським нападником перед весняною частиною сезону Український ФК «Кривбас» продовжує активно працювати на трансферному ринку та офіційно закрив ще одну позицію в атаці. Криворізький клуб підписав 20-річного форварда Шамі Адама, який став третім новачком команди у зимове міжсезоння. Йдеться про орендну угоду терміном на шість місяців з опцією подальшого викупу. У новій команді футболіст виступатиме під номером 11. Про трансфер пресслужба ФК «Кривбас» Кривий Ріг повідомила 5 лютого 2026 року. «ФК “Кривбас” вітає Шамі Адама в нашій великій червоно-білій родині!» Шамі Адам — універсальний гравець лінії нападу, здатний діяти як на фланзі, так і в центрі атаки. Він має подвійне громадянство — Ізраїлю та Судану. Свою футбольну школу гравець пройшов у «Хапоелі» Тель-Авів, де виріс від юнацьких команд до дебюту за основний склад. Згодом Адам отримав стабільну ігрову практику в «Маккабі» Яффа — 29 матчів і 3 забиті м’ячі. Найближчим часом футболіст має приєднатися до тренувального процесу та пройти адаптацію до вимог українського чемпіонату. Історія Шамі Адама — це не лише про номер на футболці та хвилини на полі. Це про країну, яка воює і водночас залишається відкритою світові, та про Ізраїль, громадян якого запрошують грати й жити там, де сьогодні особливо цінують солідарність. Коли війна триває і тут, і там, такі рішення стають більшими за спорт — вони стають сигналом: зв’язок не розірвано, а вибір зроблено свідомо. Як ви вважаєте, чи може спорт сьогодні залишатися «поза війною», чи подібні історії вже давно про щось значно більше? #Кривбас #ШаміАдам #Україна #Ізраїль #футбол #трансфери #антисемітизм #солідарність #НАновости #NAnews Чому цей трансфер уже обговорюють не лише у футбольному середовищі та що він говорить про зв’язки між Україною й Ізраїлем в умовах війни — детально розбираємо у матеріалі. https://news.nikk.co.il/uk/ukrainskij-fk-krivbas-klub-pidsilivsya/ НАновости‼️:- новини Ізраїлю Важливо❓ Поділіться ❗️ та підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

«Уряд РФ використовує єврейську громаду для виправдання війни проти України» — рабин Гольдшмідт, колишній головний рабин Москви; на жаль, лідери єврейської громади в Росії змушені підтримувати цей наратив Рабин Пінхас Гольдшмідт, колишній головний рабин Москви, відмовився підтримати війну проти України, був змушений покинути Росію і згодом оголошений там «іноземним агентом». У інтерв’ю ізраїльському виданню Israel Hayom він формулює це прямо, без пом’якшень: «Уряд використовує єврейську громаду в політичних цілях. Останніми роками в Росії просувається теорія про повернення неонацизму в Україну та до країн Балтії, так що війну в російському наративі подають як продовження війни проти нацистської Німеччини. На жаль, лідери єврейської громади в Росії підтримують цю історію — вони використовують громаду в пропагандистських цілях». За словами рабина, така конструкція дозволяє представити війну не як сучасний політичний конфлікт, а як нібито морально виправдане продовження «історичної боротьби». Пам’ять про Другу світову війну та Голокост стає частиною риторичного інструментарію, а не предметом чесної історичної розмови. Гольдшмідт підкреслює: із приходом Путіна до влади в 2000 році втручання держави в життя єврейської громади стало нормою. Влада вирішувала, хто може бути головним рабином, а хто ні, і вигнала з країни десятки рабинів. Він пов’язує це з поверненням логіки силових структур і ідеології закритої держави: «З приходом Путіна влада повертається до спадкоємців КДБ, і ненависть до чужинців і Заходу стає невід’ємною частиною особистості людей, що виросли в цьому суспільстві». Особливе місце в інтерв’ю займає тема антисемітизму як інструменту самозахисту російської влади в кризові моменти. Гольдшмідт підкреслює, що це не теоретичне побоювання, а історично підтверджений механізм. «Страх полягає в тому, що коли уряд у Росії почувається під загрозою, він використовує антисемітизм для самозахисту. Ми бачили це раніше — у кінці царської епохи уряд говорив: «Не сердьтеся на царя, сердьтеся на євреїв», і це призвело до погромів. Це також відбувалося в кінці сталінської епохи». За його словами, нинішня риторика та міжнародна ізоляція держави створюють умови, у яких подібний сценарій знову стає можливим. Гольдшмідт безпосередньо пов’язує загострення напруги з ізоляцією Росії після початку війни проти України: «Сьогодні Росія перебуває в ізоляції. Путін думав, що переможе в Україні за три дні, а наступного місяця ми будемо відзначати чотири роки війни — довше, ніж війна між Росією і нацистською Німеччиною. Він ізолював себе від Заходу». Ця ізоляція, підкреслює рабин, прямо впливає на становище євреїв у країні. Під сумнів ставиться їхня лояльність державі, зростає антисемітизм, офіційно бути євреєм стає складніше. За його оцінкою, з початку війни країну вже залишили близько 100 тисяч євреїв, і абсолютна більшість із них не розглядає можливості повернення. Майбутнє єврейського життя в Росії, на його думку, виглядає без ілюзій: скорочення громад, втрата ресурсів і самотність. Люди все рідше пожертвують на синагоги та громадські центри, тому що розуміють — там немає довгострокового майбутнього. Галахічне питання Чи має право єврейська громада зберігати лояльність до держави, якщо ця лояльність вимагає публічної мовчанки або підтримки дій, пов’язаних з насильством, брехнею та спотворенням історичної пам’яті? Де проходить межа між דינא דמלכותא דינא — обов’язком дотримуватися законів держави — і забороною לא תעמוד על דם רעך — не бути байдужим до пролитої крові та несправедливості? Чи є примусова мовчанка допустимою формою самозбереження у ситуації, коли держава використовує єврейську громаду для виправдання війни та пропаганди — або ж це вже סיוע לדבר עבירה, сприяння гріху? Це питання особливо гостро звучить у контексті трьох клятв галута (שלוש השבועות): не повставати проти народів силою, не пришвидшувати кінець вигнання і водночас визнання того, що народи світу не повинні надмірно пригнічувати Ізраїль. Якщо ця межа порушується, постає ключове питання: чи зберігає принцип лояльності свою обов’язкову силу, коли остання межа перейдена? Підсумок Інтерв’ю Пінхаса Гольдшмідта в Israel Hayom — це не політичний маніфест і не публіцистика. Це спроба зафіксувати момент, коли єврейська громада в Росії опинилася між історичною пам’яттю та сучасною пропагандою, між страхом і лояльністю, між минулим і невизначеним майбутнім. Повний матеріал — тут: https://news.nikk.co.il/uk/uryad-rf-vikoristovuie-ievrejsku-gromadu/ ❓ Як ви вважаєте: чи існує в галахі момент, після якого мовчання перестає бути нейтральним і стає співучастю? НАновини‼️ — новини Ізраїлю Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

#події Підписання Балфурської декларації: Ключовий момент у історії Близького Сходу (1917). Балфурська декларація є одним з найважливіших документів XX століття, який суттєво вплинув на геополітику Близького Сходу. Цей публічний заява, видана британським урядом під час Першої світової війни, висловила підтримку створенню "національного дому" для єврейського народу в Палестині. Підписана 2 листопада 1917 року, вона стала каталізатором для сіоністського руху та заклала основу для майбутнього конфлікту в регіоні. Історичний фон Перша світова війна (1914–1918) була періодом глобальних змін, коли Османська імперія, яка контролювала Палестину протягом століть, опинилася на межі розпаду. Британія, як одна з провідних держав Антанти, шукала способи послабити Османську імперію та забезпечити свої стратегічні інтереси в регіоні, включаючи контроль над Суецьким каналом і нафтовими шляхами. У цей час сіоністський рух, очолюваний такими фігурами, як Теодор Герцль, активно лобіював ідею створення єврейської держави для подолання антисемітизму в Європі. Британський уряд бачив у сіоністах потенційних союзників. З одного боку, підтримка єврейської спільноти могла забезпечити лояльність впливових єврейських груп у США та Росії, які були важливими для воєнних зусиль. З іншого боку, це відповідало імперським амбіціям Британії щодо поділу османських територій. Водночас, Британія вже мала суперечливі обіцянки: у 1915–1916 роках через Хусейн-МакМахонську кореспонденцію вона обіцяла арабським лідерам незалежність в обмін на повстання проти османів, а у 1916 році уклала угоду Сайкса-Піко з Францією про поділ Близького Сходу. Процес створення та підписання декларації Ідея декларації виникла в колах британського кабінету, зокрема завдяки зусиллям сіоністських лідерів, таких як Хаїм Вейцман, який був впливовим хіміком і мав зв'язки в уряді. Вейцман переконував британських політиків, що підтримка сіонізму допоможе у війні. Документ був підготовлений у Міністерстві закордонних справ Великої Британії під керівництвом Артура Джеймса Балфура, який обіймав посаду міністра закордонних справ у кабінеті Девіда Ллойд Джорджа. Декларація була оформлена як лист від Балфура до лорда Лайонела Волтера Ротшильда, видатного члена британської єврейської спільноти та банкіра. Ротшильд був обраний як адресат, оскільки він був представником сіоністського руху в Британії. Лист був підписаний 2 листопада 1917 року і опублікований у пресі 9 листопада. Цей крок був частиною ширшої дипломатичної стратегії, але він не був формальним договором, а радше заявою намірів. #Зміст декларації Текст декларації був стислим, але доленосним. У листі Балфур писав: "Його Величності уряд з прихильністю ставиться до встановлення в Палестині національного дому для єврейського народу і докладатиме всіх зусиль для сприяння досягненню цієї мети, причому ясно розуміється, що нічого не повинно бути зроблено, що могло б завдати шкоди громадянським і релігійним правам неєврейських громад, які існують в Палестині, або правам і політичному статусу євреїв у будь-якій іншій країні." Ця формулювання була компромісним: вона підтримувала сіоністські прагнення, але з застереженнями щодо прав арабського населення Палестини, яке становило переважну більшість. Реакції на декларацію Декларація викликала неоднозначні реакції. У сіоністських колах вона була сприйнята як історична перемога – "хартія" для майбутньої держави. Хаїм Вейцман назвав її "Магна Картою єврейського народу". Однак не всі євреї підтримували її: деякі антисіоністи, як Едвін Монтєфьоре, вважали, що це загрожує асиміляції євреїв у Європі. Арабський світ відреагував негативно, вважаючи це зрадою британських обіцянок незалежності. Османська імперія та арабські лідери, такі як емір Фейсал, висловлювали протест, але під час війни їхній голос був обмеженим. Франція та США схвалили декларацію, що посилило її міжнародну вагу. Наслідки та спадщина Балфурська декларація стала основою для британського мандату на Палестину, наданого Лігою Націй у 1922 році. Вона стимулювала єврейську імміграцію до Палестини, що призвело до зростання напруженості між євреями та арабами. У 1930-х роках це вилилося в арабське повстання, а згодом – у створення держави Ізраїль у 1948 році та арабо-ізраїльський конфлікт. Сьогодні декларація залишається суперечливою: для ізраїльтян – символом визнання їхнього права на державу, для палестинців – початком колоніалізму та витіснення. У 2017 році, до 100-річчя, британський уряд відмовився вибачатися за документ, але визнав його неоднозначність. Балфурська декларація ілюструє, як імперська дипломатія може формувати долі народів на десятиліття вперед, підкреслюючи важливість історичного контексту в розумінні сучасних конфліктів.

НАновини‼️: Євреї та український суверенітет: реакція єврейських громад і Ізраїлю на Декларацію про державний суверенітет України 16 липня 1990 року — як це було 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР XII скликання ухвалила Декларацію про державний суверенітет України — надзвичайно важливий документ, що проголосив верховенство і самостійність української республіки в межах її території. Документ не проголошував негайний вихід з СРСР, але закріплював пріоритет українських законів, право на власні збройні сили, банк, валюту, а також нейтральний і без’ядерний статус. Це був перший крок до незалежності України — і він викликав широкий резонанс як в країні, так і за її межами. Як це сприйняли українські євреї? Що думали про це в Ізраїлі, в єврейських громадах США та інших країнах діаспори? Яку роль відіграли євреї — депутати й активісти — у прийнятті цього історичного рішення? І чи звучала у дискусіях тема антисемітизму, рівності та культурних прав? Дізнайтесь, як одна дата об’єднала єврейську й українську історію, започаткувавши епоху довіри, партнерства та спільного майбутнього. https://nikk.ua/uk/ievrei-ta-ukrainskij/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #євреївУкраїні #незалежність #суверенітет #16липня1990 #єврейськаісторія

НАновини‼️: Такер Карлсон закликав позбавляти громадянства американців, які воювали за Ізраїль або Україну Карлсон неодноразово поширював фейки та російську пропаганду проти України — тепер на прицілі ще й Ізраїль? 11 липня 2025 року на конференції Turning Point USA у Флориді Такер Карлсон виступив із різкою заявою: він запропонував позбавляти американського громадянства тих, хто воював на боці Ізраїлю чи України. За його словами, "неможливо бути громадянином США та одночасно служити інтересам іншої держави". "Багато американців служили в Армії оборони Ізраїлю — їх слід позбавити громадянства. Багато американців воювали в Україні — їх також треба позбавити громадянства", — заявив він. Висловлювання Карлсона викликали хвилю обурення серед єврейської та української діаспори. Для багатьох участь у захисті Ізраїлю чи України — це не зрада, а прояв солідарності, гідності й віри в свободу. Це не перший скандал із Карлсоном: у 2024 році він узяв інтерв’ю в путіна, а також у міністра закордонних справ РФ Лаврова. Він називав Зеленського "диктатором" і звинувачував Україну у витрачанні "його грошей". Його риторика часто збігається з прокремлівськими наративами. Цього разу він звинуватив ще й Ізраїль: на конференції Карлсон заявив, що Джеффрі Епштейн нібито працював на ізраїльську розвідку, а будь-які спроби говорити про це — "придушуються під виглядом боротьби з антисемітизмом". Це не просто гучні заяви. Це — атака на солідарність, на добровольців, на саму ідею спільної боротьби за свободу. Читайте повний матеріал на сайті НАновини — Новини Ізраїлю: https://news.nikk.co.il/uk/amerikanskih-gromadyan/ #НАновини #NAnews #насео #Карлсон #Ізраїль #Україна #TuckerCarlson #ЦАХАЛ #громадянство #українськадіаспора #єврейськадіаспора #IsraelUkraine

НАновини‼️: Українська делегація взяла участь у конференції з боротьби з антисемітизмом Ambassadors of Truth у Єрусалимі 26–27 березня 2025 року. Українську делегацію очолив Борис Ложкін — президент Єврейської конфедерації України, віцепрезидент Всесвітнього, Європейського та Євразійського єврейських конгресів. Він наголосив: рівень антисемітизму в Україні — практично нульовий і розповів про становище єврейської громади на четвертому році повномасштабного вторгнення росії. Уряд Ізраїлю припустився репутаційних помилок, запросивши на форум одіозних ультраправих політиків, відомих ксенофобськими заявами та зв’язками з путінським режимом. Це спричинило бойкот з боку найбільших єврейських організацій і відмову багатьох авторитетних учасників, зокрема WJC, AJC, EJC, CER, Бернара-Анрі Леві та інших. Попри скандал, Україна взяла участь, бо критично важливо бути почутою в умовах війни та невизначеності у відносинах з Трампом. Київ не може дозволити собі втратити союзників, зокрема Ізраїль і єврейську діаспору. Поки уряд Ізраїлю допустив репутаційні помилки, Україна та її єврейська громада показали, що союз з Ізраїлем і його народом — це не політична гра, а моральний вибір. Саме це стало головним посланням української делегації в Єрусалимі. https://nikk.ua/uk/ukrainska-delegaciya/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

НАновини‼️: «Ізраїль готується законодавчо заборонити Христа» — нова наклепницька кампанія проросійських «православних» медіа набирає обертів. Що насправді відбувається? Цитата: «Цього слід було очікувати. І це неодмінно станеться. Ізраїль, що закатує дітей у землю бульдозерами, аби будувати на ній свої міста, радикалізується і знищує всі моральні норми. Христос — як вічний докір за скоєні злочини — має бути усунутий. Лише сатанізм, лише очікування антихриста.» Черговий спалах антисемітської істерії в російських прокремлівських і «православних» ЗМІ почався 26 березня 2025 року після того, як два депутати від «Яхадут ха-Тора» подали законопроєкт, що посилює обмеження на місіонерську діяльність в Ізраїлі. Замість обговорення суті, російські медіа й Telegram-канали почали поширювати наративи про «полювання на Ісуса», «гоніння на християн» і «прихід антихриста». За словами кремлівських ЗМІ, депутати Моше Гафні та Яаков Ашер запропонували: «Публікація або поширення матеріалів, що містять проповіді на підтримку Ісуса — до 1 року ув’язнення. Місіонерство серед неповнолітніх — до 2 років позбавлення волі.» Закон проти активного прозелітизму діє в Ізраїлі ще з 1977 року. Нині його хочуть посилити. Однак у документі немає жодного слова про заборону імені Ісуса. Гафні й Ашер — політики, які працюють на вузький релігійний електорат. Їхня ініціатива не є офіційною позицією держави Ізраїль. І в таких чутливих питаннях їм слід було б утриматися від гучних ініціатив, які дають привід для зовнішньої пропаганди. Детальніше — у нашому матеріалі: https://nikk.agency/uk/izrail-gotuietsya/ #НАновини #NAnews #Ізраїль #Україна #IsraelUkraine #Пропаганда #Антисемітизм

НАновини‼️ Фестиваль у Молдові, а "образилося" МЗС Росії. Ізраїльським музикантам довелося вибачатися за виконання «Катюші» — «у нас ця пісня вважається ізраїльською». (відео) Ізраїльські артисти зрозуміли, що не в багатьох країнах ще «поважають» любителів і тематику «можем пАвтАрить»… 2 березня 2025 року на фестивалі «Мерцішор» у Кишиневі ізраїльський оркестр Klezmer Band Moldova виконав радянську пісню «Катюша» російською мовою. Молдавська громадськість назвала виступ російською пропагандою, а філармонія офіційно засудила виконавців. Вони пояснили, що 35 років тому «мігрували» з Молдови до Ізраїлю. «Там ця пісня вважається ізраїльською…». «Ми просимо вибачення… Без жодного умислу… ще раз приносимо свої вибачення…» — сказали музиканти, але це не врятувало їх від скандалу. МЗС Росії, як і очікувалося, роздмухало ситуацію. Захарова знову побачила «русофобію», а заодно звично спробувала привласнити єврейську трагедію. Марія Захарова та російські ЗМІ навмисно змішують поняття: протест проти російської пропаганди прирівнюється до заборони пам’яті про Голокост, «Бухенвальдський набат» і щоденник Анни Франк. Росія знову спекулює на єврейському походженні композитора Матвія Блантера, зображаючи ситуацію так, ніби тепер «Катюшу» сприймають як напад на «історичну пам’ять». Маніпулятивне порівняння із заборонами для євреїв у нацистській Німеччині – це нахабна спроба прикритися Голокостом, у той час як сама Росія підтримує антисемітську політику, розпалює пропаганду проти Ізраїлю та співпрацює з терористами. Росія може скільки завгодно обурюватися, але у вільному світі радянська символіка більше не асоціюється з боротьбою за справедливість — тепер вона лише нагадування про колоніальне минуле та імперські амбіції Москви. Російська реакція — це пропагандистська спроба видати відмову від радянської культури за «русофобію» та «перегляд історії». Москва навмисно ігнорує, що агресивна політика Росії зробила будь-яку символіку, пов’язану з СРСР, токсичною. Замість визнання помилок минулого Росія продовжує використовувати радянську музику та історію як інструмент впливу. https://nikk.agency/artisty-iz-izrailya/ #НАновини #НАновости #NAnews #Israel #Moldova #Катюша #Голокост #Антисемітизм

НАновини: путін заявив, що українська влада, яка стоїть за «гоніннями на церкву» – «вони всі – етнічні євреї» – як ізраїльська дипломатія?, відповість? https://nikk.agency/uk/putin-zayaviv-shho/ путін заявив, що «які стоять за гоніннями на церкву (український московський патріархат — ред.) – «етнічні євреї» Ну зараз ізраїльська дипломатія йому видасть! Російський диктатор путін на щорічній прес-конференції 19 грудня 2024 року знову здивував своїх слухачів, звернувшись до однієї зі своїх улюблених тем — релігії, антисемітизму та «традиційних цінностей». Цього разу об’єктом нападок вкотре стала віра президента України Володимира Зеленського та його походження. путін «прозорливо відзначив», що стоять за «ганеннями на церкву» — «адже вони – етнічні євреї«. «Але хто їх бачив у синагозі? їм нічого не дорого з того, що дорого нам», — уточнив антисеміт-глава держави-терориста. Така риторика є черговою спробою Кремля очорнити українське керівництво, граючи на історичних та соціальних стереотипах. https://nikk.agency/uk/putin-zayaviv-shho/ ♨️Більше новин на тему "🇮🇱 🇺🇦 Ізраїль/Україна" шукайте: 👉у пошукових системах за запитом "НАновини" 👉у Facebook за запитом "НАновини" або за хештегами #NAnews #НАновини