День нульових завдань У першу неділю листопада відзначають День нульових завдань (Zero Tasking Day). У сучасному швидкоплинному світі багатозадачність стала нормою. Ми часто жонглюємо кількома завданнями, вважаючи, що це підвищує нашу продуктивність. Однак реальність така, що багатозадачність може призвести до зниження ефективності та збільшення стресу. Приєднуйтесь до дня нульових завдань – свята, присвяченого тому, щоб відмовитися від усіх завдань і просто насолоджуватися моментом. Цей день заохочує всіх зробити крок назад, розслабитися і цінувати життя. Отже, опановуємо мистецтво нічого не робити. Суть Дня нульових завдань День нульових завдань – це не просто нічого не робити, а насолоджуватися теперішнім моментом і цінувати життя. Це день, коли потрібно відпустити постійну потребу бути продуктивним і просто бути. Відпочиваючи від звичних завдань, ми даємо шанс нашому розуму і тілу оновитися, перезавантажитися свідомості, що призводить до кращого психічного самопочуття і підвищення продуктивності в довгостроковій перспективі. Відновлення фізичних та ментальних ресурсів – це інвестиція в своє здоровʼя та турбота про майбутнє, це ознака любові до себе та забезпечення активної життєдіяльності. Історія Дня нульових завдань Походження та засновник цього дня досі невідомі. Концепція Дня нульових завдань пов’язана із закінченням переходу на літній час. Переводячи стрілки годинника на годину назад, ми отримуємо додаткову годину. Хоча може виникнути спокуса використати цю годину для виконання завдань, День нульових завдань заохочує нас присвятити цей час собі. Цей день нагадує про те, що в нашому швидкоплинному середовищі можна робити паузи, роздумувати та цінувати миттєвості життя.

#події Підписання Балфурської декларації: Ключовий момент у історії Близького Сходу (1917). Балфурська декларація є одним з найважливіших документів XX століття, який суттєво вплинув на геополітику Близького Сходу. Цей публічний заява, видана британським урядом під час Першої світової війни, висловила підтримку створенню "національного дому" для єврейського народу в Палестині. Підписана 2 листопада 1917 року, вона стала каталізатором для сіоністського руху та заклала основу для майбутнього конфлікту в регіоні. Історичний фон Перша світова війна (1914–1918) була періодом глобальних змін, коли Османська імперія, яка контролювала Палестину протягом століть, опинилася на межі розпаду. Британія, як одна з провідних держав Антанти, шукала способи послабити Османську імперію та забезпечити свої стратегічні інтереси в регіоні, включаючи контроль над Суецьким каналом і нафтовими шляхами. У цей час сіоністський рух, очолюваний такими фігурами, як Теодор Герцль, активно лобіював ідею створення єврейської держави для подолання антисемітизму в Європі. Британський уряд бачив у сіоністах потенційних союзників. З одного боку, підтримка єврейської спільноти могла забезпечити лояльність впливових єврейських груп у США та Росії, які були важливими для воєнних зусиль. З іншого боку, це відповідало імперським амбіціям Британії щодо поділу османських територій. Водночас, Британія вже мала суперечливі обіцянки: у 1915–1916 роках через Хусейн-МакМахонську кореспонденцію вона обіцяла арабським лідерам незалежність в обмін на повстання проти османів, а у 1916 році уклала угоду Сайкса-Піко з Францією про поділ Близького Сходу. Процес створення та підписання декларації Ідея декларації виникла в колах британського кабінету, зокрема завдяки зусиллям сіоністських лідерів, таких як Хаїм Вейцман, який був впливовим хіміком і мав зв'язки в уряді. Вейцман переконував британських політиків, що підтримка сіонізму допоможе у війні. Документ був підготовлений у Міністерстві закордонних справ Великої Британії під керівництвом Артура Джеймса Балфура, який обіймав посаду міністра закордонних справ у кабінеті Девіда Ллойд Джорджа. Декларація була оформлена як лист від Балфура до лорда Лайонела Волтера Ротшильда, видатного члена британської єврейської спільноти та банкіра. Ротшильд був обраний як адресат, оскільки він був представником сіоністського руху в Британії. Лист був підписаний 2 листопада 1917 року і опублікований у пресі 9 листопада. Цей крок був частиною ширшої дипломатичної стратегії, але він не був формальним договором, а радше заявою намірів. #Зміст декларації Текст декларації був стислим, але доленосним. У листі Балфур писав: "Його Величності уряд з прихильністю ставиться до встановлення в Палестині національного дому для єврейського народу і докладатиме всіх зусиль для сприяння досягненню цієї мети, причому ясно розуміється, що нічого не повинно бути зроблено, що могло б завдати шкоди громадянським і релігійним правам неєврейських громад, які існують в Палестині, або правам і політичному статусу євреїв у будь-якій іншій країні." Ця формулювання була компромісним: вона підтримувала сіоністські прагнення, але з застереженнями щодо прав арабського населення Палестини, яке становило переважну більшість. Реакції на декларацію Декларація викликала неоднозначні реакції. У сіоністських колах вона була сприйнята як історична перемога – "хартія" для майбутньої держави. Хаїм Вейцман назвав її "Магна Картою єврейського народу". Однак не всі євреї підтримували її: деякі антисіоністи, як Едвін Монтєфьоре, вважали, що це загрожує асиміляції євреїв у Європі. Арабський світ відреагував негативно, вважаючи це зрадою британських обіцянок незалежності. Османська імперія та арабські лідери, такі як емір Фейсал, висловлювали протест, але під час війни їхній голос був обмеженим. Франція та США схвалили декларацію, що посилило її міжнародну вагу. Наслідки та спадщина Балфурська декларація стала основою для британського мандату на Палестину, наданого Лігою Націй у 1922 році. Вона стимулювала єврейську імміграцію до Палестини, що призвело до зростання напруженості між євреями та арабами. У 1930-х роках це вилилося в арабське повстання, а згодом – у створення держави Ізраїль у 1948 році та арабо-ізраїльський конфлікт. Сьогодні декларація залишається суперечливою: для ізраїльтян – символом визнання їхнього права на державу, для палестинців – початком колоніалізму та витіснення. У 2017 році, до 100-річчя, британський уряд відмовився вибачатися за документ, але визнав його неоднозначність. Балфурська декларація ілюструє, як імперська дипломатія може формувати долі народів на десятиліття вперед, підкреслюючи важливість історичного контексту в розумінні сучасних конфліктів.

⚡️ ЗБИТО/ПОДАВЛЕНО 67 ВОРОЖИХ БПЛА. У ніч на 02 листопада (з 19:00 01 листопада) противник атакував двома балістичними ракетами Іскандер-М із Брянської обл., 79 ударними БпЛА типу Shahed, Гербера і безпілотниками інших типів із напрямків: Курськ, Міллєрово, Орел, Приморсько-Ахтарськ – рф, близько 50 із них – "шахеди". Повітряний напад відбивали авіація, зенітні ракетні війська, підрозділи РЕБ та безпілотних систем, мобільні вогневі групи Сил оборони України. 💥 За попередніми даними, станом на 09:00, протиповітряною обороною збито/подавлено 67 ворожих БпЛА типу Shahed, Гербера і дронів інших типів на півночі, півдні та сході країни. Зафіксовано влучання однієї ракети та 12 ударних БпЛА на 6 локаціях, а також падіння збитих (уламки) на 2 локаціях. Атака триває, в повітряному просторі декілька ворожих БпЛА. Дотримуйтесь правил безпеки! ✊ Тримаймо небо! 🇺🇦 Разом – до перемоги https://t.me/Ukraineaboveallelse

Цей Листòпад надовго. Лиш вчора приблудився до мого порогу. Глипнув скоса. Сховав у комору жовте листя. Не стало нічого... Лиш гіляки в німому благанні ще просили у нього тепла. І метелик, напевно останній, заховався у кутику скла. Я стрічала. Авжеж, готувалась. Теплий чай і пиріг із грушòк. Як кокетка, з-під вій усміхалась, щебетала, як краща з пташок. Одяглась у сукенку з каймою, на зап'ястях -- парфум полинý. Пригощала. Цвіла, як весною... І на руки вмостилась йому. Подобрів. Навіть ледь усміхнувся. Заспокоїв вітри. Сьорбнув чаю. Скинув шарф і пальто, перевзувся. І, як кіт, засопів... Я не знаю як тепер його звідти спровадить. Він надовго, мабýть, примостився. Мені осінь казала, він -- зрадить. Ризикну. Не дарма ж приблудився...))) Людмила Галінська

#застосунки ⏱️ Focus Keeper — сервіс для підвищення продуктивності на основі техніки помодоро з 25-хвилинними робочими інтервалами та перервами. Програма допомагає розбивати завдання на керовані відрізки часу, підтримувати концентрацію та боротися з прокрастинацією. Користувачі можуть налаштовувати тривалість робочих інтервалів і перерв, відстежувати виконання завдань та аналізувати прогрес через діаграми. ℹ️ Сервіс особливо корисний для студентів, професіоналів та людей з СДУГ для покращення концентрації. Focus Keeper автоматизує цикл роботи та відпочинку, має простий інтерфейс без відволікаючих елементів та доступний для безкоштовного завантаження на мобільні пристрої. 📱 Завантажити: 📱 Play Market https://play.google.com/store/apps/details?id=co.pixo.apps.focuskeeper&hl=uk 📱 App Store https://apps.apple.com/ua/app/focus-keeper-pomodoro-timer/id867374917?l=uk 🌐 Web-сервіс https://focuskeeper.co/ 💡 Схожі пости: • Трекер продуктивності з вирощуванням персонажа • Планувальник задач з вбудованим мотиватором їх виконання • Мобільний застосунок⁠, який допоможе боротися з прокрастинацією

Друзі, всім привіт! Я — Тарас Шелестюк, український професійний боксер, заслужений майстер спорту України, чемпіон світу, призер Олімпійських Ігор у Лондоні та бронзовий призер чемпіонату Європи. Радий повідомити, що 8 листопада відбудеться мій наступний бій у столиці Еквадору — Кіто 🇪🇨. Це буде головний поєдинок вечора, який пройде на арені Coliseo Julio Cesar Hidalgo. Буду щиро радий бачити всіх українців на трибунах із нашими прапорами 💙💛 Це мій перший бій в Еквадорі, і ваша підтримка для мене надзвичайно важлива! Разом — ми сила! 🥊🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport

🇺🇸 Американська тренерка зізналася у допомозі від штучного інтелекту Головна тренерка жіночого футбольного клубу «Seattle Reign» Лора Гарві шокувала спортивну спільноту, зізнавшись у використанні штучного інтелекту для прийняття тактичних рішень. Про це повідомляє «Главком» . Під час запису «Soccerish Podcast» наставниця зазначила, що консультації з ChatGPT вплинули на вибір ігрової схеми команди у поточному сезоні. Гарві, яка керує командою з 2021 року, розповіла, що її експерименти призвели до впровадження нетипової для неї схеми з п'ятьма захисницями. За словами англійської фахівчині, вона ввела запит, щоб дізнатися, яку формацію найкраще використовувати проти конкретних суперників у NWSL. #world_sport #спорт @sports #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#ШІ #детектив Скарб Кромвеля Артур Пендлтон подивився на кішку. Велика, руда, вгодована, вона сиділа на його столі, наче володарка світу, і, здавалося, зі співчуттям дивилася на його клієнтку — пані Елмвуд. — То ви хочете сказати, — Артур делікатно поправив свої окуляри в тонкій оправі, — що Міссіс Маффін зникла безслідно під час полуденного чаю? — Саме так, містере Пендлтон! — схлипнула пані Елмвуд. — Я відвернулася, а коли повернулася... лишилася лише її іменна порцелянова мисочка! — Жахливо, — сухо прокоментував Артур. — Я працюю з мільйонами, а не з мілками. Гадаю, Міссіс Маффін просто вирішила, що їй потрібен новий пейзаж. Двері його скромної контори на Бейкер-стріт відчинилися, і на порозі виник Сер Роджерс, директор Музею Вікторії та Альберта (V&A). Його обличчя було неприродно фіолетового кольору. — Пендлтон! Ви повинні мені допомогти! «Кістяк Кромвеля»! Його викрадено! Зник! — О. «Кістяк Кромвеля»? Срібний ланцюг? Це вже цікавіше. Сер Роджерс, розповідайте. Сер Роджерс, важко дихаючи, провалився у крісло. — Це сталося цієї ночі, між другою та третьою ранку. Вітрина! Електронний замок, армоване скло! Замок виявився... відімкненим. Жодного зламу. Камери зафіксували лише коротку, на п’ятнадцять хвилин, «світлову аномалію». Експонат просто випарувався! Артур нахилився до нього. Іронія зникла, поступившись місцем гострій увазі. — Це не фокусник-невдаха. Вже за годину Артур Пендлтон стояв у Музеї Вікторії та Альберта. Зала виглядала недоторканою, поліція шукала інсайдера. Артур обійшов вітрину, не шукаючи відбитків. Він провів рукою по товстому склу і зупинився. — Інспекторе, ви не бачите цього? — Що саме? — Подряпина. Або, точніше, ледь помітний слід. Наче хтось використовував... алмазний гравер. Не для того, щоб зламати, а щоб позначити. І, між іншим, хто з техніків користується дорогим квітково-деревним парфумом? Кемпбелл пирхнув. Артур Пендлтон відійшов від вітрини. Точний злом, ніякого шуму, запах дорогого жіночого парфуму, слід від ювелірного інструменту, "світлова аномалія". — Це не зломщик, інспекторе. Це балерина. Дуже вміла балерина. І вона прийшла не пограбувати, а забрати. Артур Пендлтон звернувся до своєї інформаторки, "Вайолет". — "Кістяк Кромвеля", кажеш? — Вайолет потягнула вино. — Це не піде на чорний ринок. Його одразу впізнають. Ти говориш про... Кішку з Віздому. Вона невловима. Спеціалізується на сріблі XVII століття, обирає експонати, які, на її думку, "недооцінені". Вона не продає. Вона колекціонує. І щоразу, коли вона працює, відчувається легкий аромат... її парфуму. — Електромагнітний імпульс, — пробурмотів Артур. — Це пояснює "світлову аномалію". Я знайду її за її естетикою. Детектив дослідив архіви музею і знайшов статтю, що критикувала експозицію ланцюга. Авторка: Евеліна Вуд. Доктор Евеліна Вуд, історик мистецтв, фахівець із срібних виробів англійського бароко. У статті вона писала: "Такий важливий символ, як «Кістяк Кромвеля», не повинен бути у цій... 'темниці' зі скла. Він заслуговує на місце, де його історія заговорить". Артур Пендлтон заглибився в історію Кромвеля. Ланцюг був символом його прихильників, які збиралися у таємному місці — старій неоготичній Бібліотеці історії Англійської революції. Пізно ввечері Пендлтон був там. У читальній залі, освітленій лише однією настільною лампою, сиділа Евеліна Вуд. На столі лежав «Кістяк Кромвеля». — Я знав, що ви тут, міс Вуд. Або, як точніше, міс «Кішка з Віздому». І я знав, що цей ланцюг буде тут. — Містер Пендлтон, — Евеліна підняла очі. — Я знала, що прийдете ви. Я використала портативний EMP-генератор. Короткий імпульс, і електронний замок вважає себе... відімкненим. Я лише звільнила його, щоб помістити сюди. — Приємно чути деталі. Ви ж знаєте, що я мушу вас заарештувати? — Я очікувала, що ви приведете інспектора Кемпбелла. — Я не такий примітивний. Я прийшов запропонувати угоду. Ви повернете його. А я скажу, що «Кістяк Кромвеля» знайшовся завдяки моїм розслідуванням. Вам не потрібна слава злочинця. Вам потрібна лише повага до експоната. І якщо ви будете співпрацювати, ви маєте зникнути. Назавжди. І перестати красти. Евеліна глибоко вдихнула і кивнула. — Добре, містере Пендлтон. Я приймаю. Бо знаєте, що найстрашніше? Цей ланцюг дійсно краще виглядає в музеї. Я не егоїстка. «Кістяк Кромвеля» було повернено. Сер Роджерс вручав Артуру Пендлтону чек. — Ви геній, Пендлтон! Як ви його знайшли? — Звичайна рутина, Сер Роджерс. Я просто знайшов місце, де він почувався... вдома. Артур відмовився від публічності, але попросив перерахувати частину його гонорару на потреби тієї самої Бібліотеки історії Англійської революції. Він сидів у своїй конторі. Повернулася пані Елмвуд. — Містере Пендлтон! Я знайшла Міссіс Маффін! Вона була на складі, поїдаючи скоуни! — Я радий за неї. І за скоуни. Артур налив собі чай. Він знав, що Евеліна не зупиниться. Просто тепер вона буде діяти ще витонченіше. Жінки-злочинці — вони завжди найцікавіші. Це була не перемога, а лише витончена, інтелектуальна нічия.

🔥 "ПСЖ" здобув перемогу на останніх хвилинах матчу проти "Ніцци" ⚽️ Перемогу команді Луїса Енріке приніс гол португальця Гонасалу Рамуша на 90+4 хвилині зустрічі. 👉 Ілля Забарний відіграв повний матч за "парижан" та отримав оцінку від SofaScore 6,9 бала. "ПСЖ" – "Ніцца" 1:0 Гол: Рамуш, 90+4 #World_Football #football #European_football @European_football #футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#поезія Я люблю тебе не за те, ким ти є, а за те, ким я є з тобою. Я люблю тебе, моя кохана, і я люблю в тобі все. Навіть твоїх кроків мені недостатньо; я прагну йти поруч з тобою. Мені потрібно танцювати з тобою вічний танець, який ніколи не вислизне з твоїх обіймів. Я прагну, щоб ти глибоко огортала мене, немов море, наповнене перлами. Я хочу, щоб ти переповнила мене коханням і втопила в пристрасті, моєму океані. Не вимірюй мою любов словами, які я пишу, бо те, що тримає моє серце, не може висловити моє перо, а те, що розливає моє чорнило, — це лише крапля в океані моєї крові, що тече.