НАМ СПОКІЙ ТІЛЬКИ СНИТЬСЯ

Нам спокій тільки сниться,
Нас знову атакують,
А світ лиш звик диви́ться
І зо́всім нас не чують.

У небі знову ві́йни,
Висока небезпека.
Хто жах оцей наді́йме?
Чи вчують нас здале́ка?

Бою́ся, що не вчують,
Ніко́му ми не треба,
То ж ру́ки у молитві
Ми зводимо до неба.

Звертаємось до Бога,
Благаєм допомоги,
Щоб ірод щез з порога
І не було́ тривоги.

В нас вибухи лунають,
Нема куди сховатись.
На що в світі чекають?
Не квапляться зізнатись.

Ще скільки нам терпіти?
Ще скільки нам страждати?
Ще скільки нам тремтіти
Й життя в нас забирати?

07.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043231

СТРАШНА НІЧ

Знов була страшною нічка,
Не змикали ми очей,
І молитва, наче стрічка,
Ангел все торкав плечей.

Цілу ніч сміття літало
І нестерпно все гуло,
Ні на мить не затихало,
І в будинку всім трясло.

Знову сильно гаратнуло,
Знову вибухи у нас,
Все собою сколихнуло
Вже у цей ранковий час.

Ми живі – і слава Богу!
Знов набралися страху,
Боже, йди нам на підмогу,
Хоч усі ми у гріху.

Не минай нас, я благаю!
Нас щитами закривай!
Я молю, за всіх благаю,
Нас в біді не залишай.

Дуже хочеться нам жити,
Та у вбивців інший план.
Як нам вижить? Що робити,
Щоб не знищив нас тиран?

21.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044172

НЕДОВГО ТИША ПАНУВАЛА

Недовго тиша панувала в нас,
Порушило її виття сирени,
Вже й вибухи за нею в пізній час,
Здригаються знов ріднії терени.

Посипалися вибухи гучні,
Один за о́дним розтинає тишу,
А линуть мали радісні пісні́,
Й ніщо́ чому́сь потвор не заколише.

Мені й у вітрі чується все плач,
Бо й він безсилий ворога приспати,
І завива, бува, немов сурмач,
Не може він убивць заколихати.

Молитва за молитвою луна,
В молитві ру́ки зводим і благаєм,
Щоб скаменів наві́ки сатана…
Такі думки́ докупоньки збираєм.

А думати хотілось не про них,
І мріяли не в вибухах купатись,
Та ворог завдає нам стільки лих
Які вже, мабуть, будуть струпом братись.

Й ця тиша насторожувала нас,
Недобре від початку віщувала –
Бляшанки прилетіли в нічний час
І небезпека защораз зростала.

До ранку ще далеко нам чекать,
Ще довго, аніж півні заспівають,
Бляшанки без упину все летять
Теренів наших кожен раз сягають.

Благаєм Бога, аби їх вернув,
Щоб повертав усіх їх у болото,
Аби Творець благання всі почув,
Аби сконала з мотлохом сволота.

19.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043983

ДЕРЖАВНІСТЬ

Державність, Україна, гідність, воля,
Соборність, суверенність, ненька й ми,
Спіткала нас усіх чому́сь недоля,
Але ми залишаємось людьми.

Державність нашу прагне ворог вбити,
Удари нищівні він завдає,
Та ми взяли́ся Господа молити,
Бо нарід, наче воду, крівцю ллє.

Державність не дамо ми розтоптати,
За неї гине кращий неньки цвіт,
Що взявся нашу неньку рятувати,
І ро́бить це багато довгих літ.

Державність, незалежність, Україна,
Найкращий в світі український стяг,
І герб, що сяє сонцем, й солов’їна,
І кожен крок до звершення звитяг.

Державність наша буде вічно жити,
І ворогу не знищити її.
Не перестанем ненечку любити,
Ми сті́ни захищаємо свої́.

Державність, Україна і свобода,
Вкраїнська пісня й слово, що дзвенить,
За всі страждання буде нагорода –
Звитягою вона в нас зазвучить.

15.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043727

НАРОДЖЕНА І ВТІЛЕНА ІДЕЯ

Роки триває в нас страшна війна,
Тривога за тривогою лунає,
Продовжує вбивати сатана
Й Марчук в нас галереї відкриває.

Убивця Марчукові – не указ,
Твори́ть його ніщо не зупиняє,
Бо ПЕРЕМОГА це – дороговказ,
Тому́ щоразу пленери збирає.

Вони проходять тут, на цій землі́,
Вони проходять в славній Україні,
Де нищать все потвори москалі,
Де соловей співає на калині.

Тут кров'ю гаптувалася земля,
Тут кров'ю вишивалися узори,
Це все – страшні діяння москаля...
Жахіття витворяли тут потвори.

Але й в війну мистецтво має жить,
Його не маєм права загубити,
Навчилися усім ми дорожить,
Навчилися всім серцем це любити.

Тому́ сьогодні свято для усіх:
Народжена і втілена ідея,
Зробити це Марчук, звичайно, зміг –
Ось ще одна картинна галерея.

Розширення і розквіту красі,
Картинами хай повниться щомиті,
І щедрими хай будуть всі митці,
Й любов’ю до мистецтва оповиті.

14.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043885

КРАЇНА ГНІЙ І ТЕРОРИСТ

Країна гній і терорист,
Яка вбивати має хист,
Яка ввірвалась в чужину́
Й роки́ провадить там війну.

У генах вкладено у них,
Щоб стільки бід нести́ і лих,
Щоб забирать людські життя –
Прийшло у світ оце сміття.

Аби постав із всіх них гній
Й не бу́ло більше тих затій,
Щоб з них постала порохо́нь,
Щоб їх палив, як нас, вогонь.

Щоб здохла вся та саранча,
Щоб лих не бу́ло ковача*,
Аби пропав і їхній слід,
Щоб через них не бу́ло бід.

Аби не бу́ло і сліду́
Потвор, які несуть біду,
Щоб все вернулося до них,
Аби і подих їх затих.

Країна гною й сатани,
Аби не йшла і в наші сни,
Щоб кара вже на них зійшла,
Що так на нас з війною йшла.

30.07.2025 р.

КОВАЧА* - те саме, що і КОВАЛЯ

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1061140

СВІТИЛИ НАМ ВСЮ НІЧ НЕ ЛІХТАРІ

Світили нам всю ніч не ліхтарі,
В заграві вогняній ми потопали,
Летіли нас вбивати москалі –
Життя наші на кон вони поклали.

Над нами висло вбивчеє шатро,
Під куполом небесним – павутина,
Яку вночі снувало вбивче зло,
І падала палаюча хустина.

Бляшанки, мов пацьорки на разка́х,
І їх щоразу більше додавалось,
Нас обіймала не́нависть і страх,
Нам ворогом смертельне ложе ткалось.

Стелилися вогненні килими́
І висла всюди димова завіса,
Не видно вранці й сонця з-за пітьми́…
Несло́ся це усе до нас від біса.

Від вибухів здригалася земля,
Столиця у вогні уся палала –
Така була́ розвага в москаля.
Чия́сь свіча в цім пеклі догорала.

Бажання жити огортало нас,
Бляшанки вбивчі цілу ніч летіли,
Вогненне плесо більшилось чимраз,
Та вороги чому́сь не спопеліли.

04.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043031

ХОТІЛОСЬ ВИЖИТИ І ЖИТИ

Усе палало у вогні,
Чи виживем, то ми не знали,
Гатили кляті москалі,
Сміттям убивчим гаратали.

В страху́ й молитві ці́ла ніч,
Зерня́ток вервиці торкалась,
І не змикала зовсім віч,
Була́ і мить… з життям прощалась.

Словами це не описать,
Усьо́го словом не сказати,
Лишалось Господа благать,
Аби він взявся захищати.

Страшна атака цілу ніч,
Вогонь і вибухи, й руїни,
Торкався, мабуть, Ангел пліч…
Тремтіло все, здригались сті́ни.

Ні миті тиші не було́,
І кожна мить – з життям прощання,
Холодний піт вкривав чоло,
Здавалось – ніч в житті остання.

Але Госпо́дь моли́тви чув
І закривав щораз щитами,
Напевно й Ангел поруч був,
Й Покров Пречистої над нами.

Госпо́дь від смерті врятував,
Яка щораз дивилась в очі,
Її постійно відганяв,
Бо лізло все, як поторочі.

Була́ страшна пекельна ніч,
Яку вдало́ся пережити…
За що воно? У чому річ?
Хотілось вижити і жити…

04.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043020

КРОВАВИЙ ПОТЯГ У ДНІПРІ

Ось знову вдарили потвори,
Життя забравши у людей,
Прине́сли знову біль і горе…
Коли ж не бу́де в нас смертей?

Коли не будуть в нас стріляти,
Сміття убивче запускать?
Чи при́йде час, щоб їм сконати?
Чи довго нам на це чекать?

Дніпро… Руйнації і жертви,
Усюди кров, усюди плач…
Так мріють нас у прах всіх стерти…
Чи є від вбивць тих захист-плащ?

Кровавий потяг, скло і люди,
Квиток хтось взяв в один кінець,
Та скільки ж це тривати буде?
Чи зна про це хоча б Творець?

Жахіття знову, знову й знову,
Й щоразу гірше все страє,
Нас кат обрав невипадково
Й щораз накази віддає.

Дніпру дісталось знов сьогодні,
А світ все дивиться й мовчить,
Нам співчуття не треба жодні,
Глобально треба щось робить.

24.06.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1042408

ЧОМ?

Чом вас лихо не приспало,
Люті воріженьки?
Що потвори вам потібно
Від Вкраїни-неньки?

Чом прийшли ви в Україну
З свого оркостану?
Ще й взялись за солов’їну,
Годите тирану.

Чом з’явилися в утробі,
На світ появились?
Демони в людські́й подобі
На нас навалились.

Чом потвори ви з’явились
На білому світі?
Через вас чом кров’ю вмились
І дорослі, й діти?

Чом не здохли ще в колисці,
Коли народились?
У ку́пелі в старій мисці
Чом не потопились?

Чом дожи́ли ви, потвори,
До цієї днини?
Чом прине́сли ви нам горе?
Плач усюди лине.

Чом ніщо́ не спопелило
Вас із потрохами?
Лихо з-за вас оповило
Й шириться між нами.

Чом вас буйнії вітриська
Не знесли́ в безодню?
Чом, потворо ти рашистська,
Не здох в передодню?

Чом не здохли ви во плоті
Й принесли́ нам лихо?
Чом в гнилім вашім болоті
Не прийшов вам здихіль?

Чом вам здихіль не приходить
В куяві* ординській?
Через вас з життя відходять
Наші українці.

Чом живеш, нечиста сило,
Живеш й не здихаєш?
Ми без тебе в МИРі жи́ли,
А ти нас вбиваєш.

Чом ви ллєте нашу крівцю,
Немовби водицю?
Чом нам горе ллєте в чашу,
Па́лите пшеницю?

Чом земля усіх вас но́сить?
Чом не накриває?
Чом вас смертонька не ско́сить?
Чом не спопеляє?

Чом не канете в провалля
Ви цієї ж миті?
Чимскоріше ви землею
Щоб були́ накриті!

20.06.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1042124