• ❗️Колишній суперник Джошуа хоче замінити Вайлдера і побитися з Усиком

    🥊 Колишній чемпіон світу в надважкій вазі Енді Руїс-молодший заявив про готовність провести бій проти Олександра Усика у 2026 році. Американець відкрито звернувся до українського чемпіона, давши зрозуміти, що зацікавлений у гучному поєдинку.

    «Давай зробимо це», – заявив Руїс, коментуючи можливий бій з Усиком.
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
    ❗️Колишній суперник Джошуа хоче замінити Вайлдера і побитися з Усиком 🥊 Колишній чемпіон світу в надважкій вазі Енді Руїс-молодший заявив про готовність провести бій проти Олександра Усика у 2026 році. Американець відкрито звернувся до українського чемпіона, давши зрозуміти, що зацікавлений у гучному поєдинку. «Давай зробимо це», – заявив Руїс, коментуючи можливий бій з Усиком. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
    48views
  • У мережі з’явилися скриншоти внутрішньої збірки Android 17, яка демонструє масштабне впровадження ефектів розмиття (blur) та напівпрозорості. Оновлений дизайн зачепить меню гучності, панель живлення та інші елементи інтерфейсу, розвиваючи ідеї Material 3 Expressive. Google планує розширити використання візуальних ефектів, які в Android 16 були обмежені лише шторкою сповіщень та екраном блокування. https://channeltech.space/os/android-17-ui-blur-translucency-leak/
    У мережі з’явилися скриншоти внутрішньої збірки Android 17, яка демонструє масштабне впровадження ефектів розмиття (blur) та напівпрозорості. Оновлений дизайн зачепить меню гучності, панель живлення та інші елементи інтерфейсу, розвиваючи ідеї Material 3 Expressive. Google планує розширити використання візуальних ефектів, які в Android 16 були обмежені лише шторкою сповіщень та екраном блокування. https://channeltech.space/os/android-17-ui-blur-translucency-leak/
    CHANNELTECH.SPACE
    Android 17: витік інтерфейсу з новими ефектами розмиття та прозорості – Channel Tech
    Перші скриншоти Android 17 демонструють оновлений дизайн меню гучності та живлення з ефектом Blur. Як зміниться інтерфейс Google у 2026 році.
    Like
    1
    132views 1 Shares
  • Та норм же ж.

    У відповідь на питання Татуся Бо…

    Наступний в стрічці допис від колежанки не українки…
    Також з питанням.
    Яка температура в житловому приміщенні вважається нормальною?…

    Й як їй пояснити, що коли я жила на Донбасі та топила пічку вугіллям, все, що було нижче за +28, будо для мене занадто мерзлякувато!?

    На Полтавщині, куди я евакуювалася в 2014, в мене зараз +16 - норм.

    Так це в мене є ціла хата, газове опалення та дровʼяна пічка…

    Розповідати, чому не прогріваємо хату потужніше, сенсу не бачу.

    Бо ви й так все розумієте?
    А хто не розуміє, нащо пояснювати!?

    Татуся Бо:

    А коли ви чесно відповідали на питання "як ти?"?
    Бо я от замислилась і не могла навіть згадати коли то було. Хоч я і дуже намагаюся за порадою психотерапевта говорити щось більше ніж просто "норм".
    Бо ну а шо тут скажеш?!
    Після гучної ночі, пише мені приятелька з Дніпра "як ти?". А я читаю в новинах про приліт в житловий будинок в Дніпрі. От як їй розказати свою правду схожу на безпробудне ниття.
    Або от котики з бліндажа питають "як ти?". Як їм розказувати про те, що змерзла, промерзла до самого нутра, так, що, здається перестала щось відчувати? У них ще важче і ще гірше вже 4 роки. Я можу взяти кухоль гарячого чаю і закутатися в ковдру і там мандіти собі тихенько про всяке жизнєнне гамно. А в них цієї розкоші немає.
    Або мама питає. Мамам не можна казати, шо тобі страшно, тривожно чи холодно. Бо мама з цим нічого не зробить, але гризтиме себе і тебе. Я своїй навіть з реанімації відповідала, що все харашо.
    Подруга з якою приблизно в однакових умовах: "як ти?". І пишеш їй: "норм. А ти?" І у відповідь отримуєш "теж норм" і приблизно уявляєш скільки всього помістилося в те довбане "норм".
    Якась етика антиниття.

    Колись на уроці англійської з вчителем вправлялися в смолтоках. В оцих всих сталих виразах і словечках. І я щоб повидєлуваться скільки всього нового вивчила на питання "хау ар ю" почала розказувати реально правду щодо свого хау))) зблідлий вчитель попросив більше ніколи не відповідати так іноземцям. Я ж пожартувала, що ми, українці, зараз тільки іноземцям і можемо так відповідати, бо у своїх така ж хрінь і їх хочеться поберегти, а іноземці принаймні зекономлять на перегляді фільмів жахів.

    Як ви?
    Та норм же ж. У відповідь на питання Татуся Бо… Наступний в стрічці допис від колежанки не українки… Також з питанням. Яка температура в житловому приміщенні вважається нормальною?… Й як їй пояснити, що коли я жила на Донбасі та топила пічку вугіллям, все, що було нижче за +28, будо для мене занадто мерзлякувато!? На Полтавщині, куди я евакуювалася в 2014, в мене зараз +16 - норм. Так це в мене є ціла хата, газове опалення та дровʼяна пічка… Розповідати, чому не прогріваємо хату потужніше, сенсу не бачу. Бо ви й так все розумієте? А хто не розуміє, нащо пояснювати!? Татуся Бо: А коли ви чесно відповідали на питання "як ти?"? Бо я от замислилась і не могла навіть згадати коли то було. Хоч я і дуже намагаюся за порадою психотерапевта говорити щось більше ніж просто "норм". Бо ну а шо тут скажеш?! Після гучної ночі, пише мені приятелька з Дніпра "як ти?". А я читаю в новинах про приліт в житловий будинок в Дніпрі. От як їй розказати свою правду схожу на безпробудне ниття. Або от котики з бліндажа питають "як ти?". Як їм розказувати про те, що змерзла, промерзла до самого нутра, так, що, здається перестала щось відчувати? У них ще важче і ще гірше вже 4 роки. Я можу взяти кухоль гарячого чаю і закутатися в ковдру і там мандіти собі тихенько про всяке жизнєнне гамно. А в них цієї розкоші немає. Або мама питає. Мамам не можна казати, шо тобі страшно, тривожно чи холодно. Бо мама з цим нічого не зробить, але гризтиме себе і тебе. Я своїй навіть з реанімації відповідала, що все харашо. Подруга з якою приблизно в однакових умовах: "як ти?". І пишеш їй: "норм. А ти?" І у відповідь отримуєш "теж норм" і приблизно уявляєш скільки всього помістилося в те довбане "норм". Якась етика антиниття. Колись на уроці англійської з вчителем вправлялися в смолтоках. В оцих всих сталих виразах і словечках. І я щоб повидєлуваться скільки всього нового вивчила на питання "хау ар ю" почала розказувати реально правду щодо свого хау))) зблідлий вчитель попросив більше ніколи не відповідати так іноземцям. Я ж пожартувала, що ми, українці, зараз тільки іноземцям і можемо так відповідати, бо у своїх така ж хрінь і їх хочеться поберегти, а іноземці принаймні зекономлять на перегляді фільмів жахів. Як ви?
    100views
  • Ми не знаємо, чи питає він себе інколи: «Навіщо я взагалі туди вліз?» — Сьогодні Володимиру Зеленському 48 років. День народження Президента країни, яка вже четвертий рік платить за свободу кров’ю.

    У «попередньому житті» він був успішною і реалізованою людиною.
    Кар’єра, визнання, гроші, свобода вибору. Життя, у якому завжди був вихід.

    У політику він прийшов не з безвиході.
    Цей вибір був зроблений добровільно — ще в мирний час.
    І тоді ніхто не знав, чим саме він обернеться.

    Сьогодні це вже інша реальність.
    Вибір, зроблений у мирному житті, доводиться нести в умовах війни за країну.
    Відповідальність перестала бути абстрактною і стала щоденною — за фронт, за людей, за майбутнє, яке не можна відкласти «на потім».

    Ми не знаємо, чи ставить він собі інколи запитання:
    «Навіщо я взагалі туди пішов?»
    Чи шкодує. Чи сумнівається.
    Цього ми не знаємо — і, можливо, ніколи не дізнаємося.

    Але ми знаємо інше.

    На початку війни, коли від нього чекали втечі, мовчання або формальної присутності, він залишився.
    Не як образ. Не як гасло.
    А як людина, яка фізично не пішла в найкритичніший момент.

    Тоді він став уособленням мужності українського народу.
    І це не залишилося лише в минулому.
    Протягом усієї війни — і зараз — ця роль нікуди не зникла.

    Так, він об’їздив пів світу.
    Так, він постійно літав, говорив, переконував, тиснув, просив і вимагав.
    У перші місяці війни це було частиною виживання країни — щоб Україну не «перегорнули», не залишили наодинці, не списали як черговий конфлікт.

    І до війни, і під час війни його постійно критикують — за «помилки», за рішення, за те, що нібито можна було зробити інакше.
    Ціна цих рішень — величезна, саме тому критика звучить так гучно.
    Але майже завжди вона лунає з безпечної позиції — від тих, кому не доводилося ухвалювати рішення в тій самій точці тиску.

    Легко міркувати про те, як «треба було правильно».
    Легко говорити, що «можна було краще».
    Але чи хотіли б ці люди опинитися в тій точці, де немає правильних рішень — є лише погані й ще гірші?

    Усі ці «краще» і «правильніше» часто існують лише в площині альтернативної фантастики.
    У реальності немає кнопки «переграти».
    Є лише те, як є, — і відповідальність за це «як є».

    Сьогодні тиск не менший, ніж на початку війни.
    Просто він інший.
    Це тиск очікувань — усередині країни й за її межами.
    Тиск рішень, за які потім платять живі люди.
    Тиск війни, що триває довше, ніж хтось хотів визнавати.

    Кожне слово — під мікроскопом.
    Кожен крок — між фронтом, союзниками та реальністю.
    Відповідальність — без пауз і без права на перепочинок.

    Він не став ідеальним лідером.
    Він став реальним — у ситуації, де ідеальних рішень не існує.

    Ця війна — не про одну людину.
    Але лідерство має значення. І витримувати цей час — теж вибір.

    З днем народження, пане Президенте.
    Україна стоїть. І це — факт.

    НАновини‼️:- новини Ізраїлю

    Важливо❓ Поділіться ❗️
    і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали
    https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

    #НАновини #NAnews #Ukraine #Israel #IsraelUkraine #StandWithUkraine #Zelensky #WarInUkraine
    Ми не знаємо, чи питає він себе інколи: «Навіщо я взагалі туди вліз?» — Сьогодні Володимиру Зеленському 48 років. День народження Президента країни, яка вже четвертий рік платить за свободу кров’ю. У «попередньому житті» він був успішною і реалізованою людиною. Кар’єра, визнання, гроші, свобода вибору. Життя, у якому завжди був вихід. У політику він прийшов не з безвиході. Цей вибір був зроблений добровільно — ще в мирний час. І тоді ніхто не знав, чим саме він обернеться. Сьогодні це вже інша реальність. Вибір, зроблений у мирному житті, доводиться нести в умовах війни за країну. Відповідальність перестала бути абстрактною і стала щоденною — за фронт, за людей, за майбутнє, яке не можна відкласти «на потім». Ми не знаємо, чи ставить він собі інколи запитання: «Навіщо я взагалі туди пішов?» Чи шкодує. Чи сумнівається. Цього ми не знаємо — і, можливо, ніколи не дізнаємося. Але ми знаємо інше. На початку війни, коли від нього чекали втечі, мовчання або формальної присутності, він залишився. Не як образ. Не як гасло. А як людина, яка фізично не пішла в найкритичніший момент. Тоді він став уособленням мужності українського народу. І це не залишилося лише в минулому. Протягом усієї війни — і зараз — ця роль нікуди не зникла. Так, він об’їздив пів світу. Так, він постійно літав, говорив, переконував, тиснув, просив і вимагав. У перші місяці війни це було частиною виживання країни — щоб Україну не «перегорнули», не залишили наодинці, не списали як черговий конфлікт. І до війни, і під час війни його постійно критикують — за «помилки», за рішення, за те, що нібито можна було зробити інакше. Ціна цих рішень — величезна, саме тому критика звучить так гучно. Але майже завжди вона лунає з безпечної позиції — від тих, кому не доводилося ухвалювати рішення в тій самій точці тиску. Легко міркувати про те, як «треба було правильно». Легко говорити, що «можна було краще». Але чи хотіли б ці люди опинитися в тій точці, де немає правильних рішень — є лише погані й ще гірші? Усі ці «краще» і «правильніше» часто існують лише в площині альтернативної фантастики. У реальності немає кнопки «переграти». Є лише те, як є, — і відповідальність за це «як є». Сьогодні тиск не менший, ніж на початку війни. Просто він інший. Це тиск очікувань — усередині країни й за її межами. Тиск рішень, за які потім платять живі люди. Тиск війни, що триває довше, ніж хтось хотів визнавати. Кожне слово — під мікроскопом. Кожен крок — між фронтом, союзниками та реальністю. Відповідальність — без пауз і без права на перепочинок. Він не став ідеальним лідером. Він став реальним — у ситуації, де ідеальних рішень не існує. Ця війна — не про одну людину. Але лідерство має значення. І витримувати цей час — теж вибір. З днем народження, пане Президенте. Україна стоїть. І це — факт. НАновини‼️:- новини Ізраїлю Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881 #НАновини #NAnews #Ukraine #Israel #IsraelUkraine #StandWithUkraine #Zelensky #WarInUkraine
    Love
    1
    315views
  • Ранок.
    Я б ще спала та спала?:)
    Таааа зараз же ж?:)

    Котик Пилипко тихееееесенько, шопушком, від моєї канапи повідомляє:
    - Я бачу дно?:)

    Виписую Пилипкові маршрутний лист?:) За прямим сексуально-пішохідним маршрутом!:)

    Хвилин за десять другий підход?:)
    - Я БАЧУ ДНО!!!
    Вже настирливіше та гучніше?:)

    Жбурляю кудись на звук одну з маленьких подушок!:)

    Ще хвилин за десять?:)
    Гучно!:)
    Ррррроздратовано!!!:)
    - Я!
    - БАЧУ!!
    - ДНО!!!

    Й тупот по хаті!:) Щоб точно ніяким підручним метальним засобом я по тій чорнодупій потворі не влучила?:)

    Ааааааааа щоб ти мені був живий та здоровий!!!

    Підіймаюся!:)
    Йду рятувати світ!:)
    Досипаю їдла!:)
    Доливаю молока!:)

    Повертаюся на канапу?:)
    Та знов!:)
    Та зараз же ж?:)

    - МамЮль, якщо ти вже піднялася, двері відчиняй?:) Ми вже всі зібралися гуляти?:)
    Мої прохання просцятися в котячі писюльні горшики ніхто вже не чув!:)

    Піднялася?
    З голою дупою почовгала до дверей?
    Випускати всіх бажаючих!:)

    Й піііііішла спека в хату!:)

    Надвечір я знов рятувала світ!:)
    Палю в тамбурі.
    Витріщаюся на їдальню для птахів. Розумію, що їдла там вже того? Мммммалувато?

    Не вистачить не тільки до ранку, коли я там підіймуся та черга до синичок дійде?
    Не вистачить навіть до темряви?

    Йду.
    Досипати того їдла!:)
    Перші у двір з дикунським гггггавом вистрілюють мої сссссцуки Цуцилія з Лєдєю!!!
    Чкурнули до хвіртки в город, тільки смуга пішла!!!:)
    Лементують там, аж підстрибують!:)

    Я додаю в їдальню віниччя та соняшника, дивлюся, біля паркана щось біленьке лежить в снігу?

    Тю!
    Та то ж сало синичкове!
    Вони його так обжерли, що залишки не втрималися в мотузці та впали!:)

    Й я встигла його знайти поперед моїх численних собак та котів!:)
    Привʼязала знов!:)

    Тепер черга рятувати світ в моєї зграї!:)
    Прийшов їхній час піклуватися про мене!:) Та вигрівати мене на канапі!:)

    А на завтра вже домовлено про вісім кило соняшників в їдальню для птахів!

    Перезимуємо!
    Невсеремось!!!
    Ранок. Я б ще спала та спала?:) Таааа зараз же ж?:) Котик Пилипко тихееееесенько, шопушком, від моєї канапи повідомляє: - Я бачу дно?:) Виписую Пилипкові маршрутний лист?:) За прямим сексуально-пішохідним маршрутом!:) Хвилин за десять другий підход?:) - Я БАЧУ ДНО!!! Вже настирливіше та гучніше?:) Жбурляю кудись на звук одну з маленьких подушок!:) Ще хвилин за десять?:) Гучно!:) Ррррроздратовано!!!:) - Я! - БАЧУ!! - ДНО!!! Й тупот по хаті!:) Щоб точно ніяким підручним метальним засобом я по тій чорнодупій потворі не влучила?:) Ааааааааа щоб ти мені був живий та здоровий!!! Підіймаюся!:) Йду рятувати світ!:) Досипаю їдла!:) Доливаю молока!:) Повертаюся на канапу?:) Та знов!:) Та зараз же ж?:) - МамЮль, якщо ти вже піднялася, двері відчиняй?:) Ми вже всі зібралися гуляти?:) Мої прохання просцятися в котячі писюльні горшики ніхто вже не чув!:) Піднялася? З голою дупою почовгала до дверей? Випускати всіх бажаючих!:) Й піііііішла спека в хату!:) Надвечір я знов рятувала світ!:) Палю в тамбурі. Витріщаюся на їдальню для птахів. Розумію, що їдла там вже того? Мммммалувато? Не вистачить не тільки до ранку, коли я там підіймуся та черга до синичок дійде? Не вистачить навіть до темряви? Йду. Досипати того їдла!:) Перші у двір з дикунським гггггавом вистрілюють мої сссссцуки Цуцилія з Лєдєю!!! Чкурнули до хвіртки в город, тільки смуга пішла!!!:) Лементують там, аж підстрибують!:) Я додаю в їдальню віниччя та соняшника, дивлюся, біля паркана щось біленьке лежить в снігу? Тю! Та то ж сало синичкове! Вони його так обжерли, що залишки не втрималися в мотузці та впали!:) Й я встигла його знайти поперед моїх численних собак та котів!:) Привʼязала знов!:) Тепер черга рятувати світ в моєї зграї!:) Прийшов їхній час піклуватися про мене!:) Та вигрівати мене на канапі!:) А на завтра вже домовлено про вісім кило соняшників в їдальню для птахів! Перезимуємо! Невсеремось!!!
    149views
  • Про що б я розмірковувала в наші буремні часи?:)
    Про типи особистості!:)
    Про інтравертність та екстравертність.

    Численні мої друзі впевнені, що я - ще той екстраверт!:)
    Адже я так і не зʼясувала для себе, хххххто ж я?:)
    Й чим старша стаю, тим більше мене в протилежний бік тягне?:) До інтровертів!:)

    Начебто й гостей люблю!
    Дуже!
    Жодного разу вони мені не заважають поратися у кухні!
    Пригощати люблю!
    Теревені люблю теревенити!
    Місцеві новини від гостей дізнаватися!:)

    Щоб сама до когось добровільно пішла?
    Тааааа ну?
    Хіба це про мене?:)

    Так зазвичай було.
    А після 2014 року, коли я вимушено поїхала з Донбасу, самі знаєте, з яких причин, в мене взагалі досі психоз? Я боюся вийти з дому, виїхати кудись, бо можу ніколи не повернутися назад?
    Побігти до крамниці, щоб з її ганочку своє обійстя бачити? То норм!:) Трохи далі, то вже проблема…

    Коли мені погано, в будь-якому разі мені не потрібна підтримка. Оте погано (фізичне, фізіологічне чи моральне) мені тре перебути сам на сам.

    Не люблю телефонних розмов.
    Сама телефоную в виняткових випадках. Якщо вже впевнена в тому, що в мого абонента в наявності тільки кнЯпочний телефон? Або телефон не кнЯпочний, терміново потрібно звʼязатися, а в мене відсутнє світло, відповідно, відсутній інтернет?

    Коли вже вимушена телефонувати, перше питання після привітання, чи є в людини можливість прям зараз зі мною спілкуватися?
    Не хочу зі своїм телефонуванням натрапити на співбесідника, коли йому геть не до мене, коли мій дзвінок може бути не на часі?
    Бо давно живу!:)
    Й зустрічалися на моєму життєвому шляху колежанки, які зі ста відсотків намагань мені зателефонувати, в сто одному випадку робили це невчасно!:) Завжди!!!

    Хто з нас не практикує придбання якихось необхідних товарів в мережі?:)
    Ніколи не звʼязуватимуся з торговим закладом, де для замовлення вимагають імʼя та номер телефону?
    Я хочу ваш товар.
    А от розмовляти з вами не хочу!:)

    Й також хуткенько повз мене йдуть начебто й потрібні мені товари, якщо не вказана їх вартість.

    Ще більше зідзвонів терпіти ненавиджу голосові повідомлення!:)
    Так. Трапляється, коли вони дійсно необхідні?
    Але розмови ні про що дрррратують!:)

    Хочете щось важливе довести до мене?
    На-пи-шіть в будь-який з месенджерів? Їх же ж в наш час - на вибір!:) Й в кожному я є!
    Й коли в мене зʼявиться вільний час попиритися в телефон, або коли зʼявиться світло, я обовʼязково побачу ваше повідомлення!

    Не завжди виходить, але намагаюся ніколи й нікому не ставити зайвих питань.
    Людина сама мені надасть рівно стільки інформації, скільки вважатиме за потрібне. А про що не схоче ділитися, то воно мені й не тре?:)
    Багато знань - багато печалі?:)
    Цікавість не є в списку чеснот!:)

    Коли вже Остапа понесло, ще згадаю!:)
    Якщо я потребую якоїсь поради, говорю про це гучно!:)
    Поради без запиту не приймаються!:)
    Й також дрррратують!:)

    В мене є думка й я її думаю!:)
    Й тримаю при собі!:)
    Бо то моя особиста думка, яка оточуючим не тре!:)

    Не порушуй чужий особистий простір!
    Не лізь в чужу сімʼю!:)
    Не давай порад!
    Не намагайся завдавати добро й наносити користь без запиту!:)
    Не пліткуй та не неси в повітря чужі плітки!
    Не бреши! Якщо вже брешеш, записуй, кому й що саме збрехав?:) Як я регулярно раджу одній з колежанок!:)

    Десь так!:)
    Для мене це грунтовні поняття!
    Про що б я розмірковувала в наші буремні часи?:) Про типи особистості!:) Про інтравертність та екстравертність. Численні мої друзі впевнені, що я - ще той екстраверт!:) Адже я так і не зʼясувала для себе, хххххто ж я?:) Й чим старша стаю, тим більше мене в протилежний бік тягне?:) До інтровертів!:) Начебто й гостей люблю! Дуже! Жодного разу вони мені не заважають поратися у кухні! Пригощати люблю! Теревені люблю теревенити! Місцеві новини від гостей дізнаватися!:) Щоб сама до когось добровільно пішла? Тааааа ну? Хіба це про мене?:) Так зазвичай було. А після 2014 року, коли я вимушено поїхала з Донбасу, самі знаєте, з яких причин, в мене взагалі досі психоз? Я боюся вийти з дому, виїхати кудись, бо можу ніколи не повернутися назад? Побігти до крамниці, щоб з її ганочку своє обійстя бачити? То норм!:) Трохи далі, то вже проблема… Коли мені погано, в будь-якому разі мені не потрібна підтримка. Оте погано (фізичне, фізіологічне чи моральне) мені тре перебути сам на сам. Не люблю телефонних розмов. Сама телефоную в виняткових випадках. Якщо вже впевнена в тому, що в мого абонента в наявності тільки кнЯпочний телефон? Або телефон не кнЯпочний, терміново потрібно звʼязатися, а в мене відсутнє світло, відповідно, відсутній інтернет? Коли вже вимушена телефонувати, перше питання після привітання, чи є в людини можливість прям зараз зі мною спілкуватися? Не хочу зі своїм телефонуванням натрапити на співбесідника, коли йому геть не до мене, коли мій дзвінок може бути не на часі? Бо давно живу!:) Й зустрічалися на моєму життєвому шляху колежанки, які зі ста відсотків намагань мені зателефонувати, в сто одному випадку робили це невчасно!:) Завжди!!! Хто з нас не практикує придбання якихось необхідних товарів в мережі?:) Ніколи не звʼязуватимуся з торговим закладом, де для замовлення вимагають імʼя та номер телефону? Я хочу ваш товар. А от розмовляти з вами не хочу!:) Й також хуткенько повз мене йдуть начебто й потрібні мені товари, якщо не вказана їх вартість. Ще більше зідзвонів терпіти ненавиджу голосові повідомлення!:) Так. Трапляється, коли вони дійсно необхідні? Але розмови ні про що дрррратують!:) Хочете щось важливе довести до мене? На-пи-шіть в будь-який з месенджерів? Їх же ж в наш час - на вибір!:) Й в кожному я є! Й коли в мене зʼявиться вільний час попиритися в телефон, або коли зʼявиться світло, я обовʼязково побачу ваше повідомлення! Не завжди виходить, але намагаюся ніколи й нікому не ставити зайвих питань. Людина сама мені надасть рівно стільки інформації, скільки вважатиме за потрібне. А про що не схоче ділитися, то воно мені й не тре?:) Багато знань - багато печалі?:) Цікавість не є в списку чеснот!:) Коли вже Остапа понесло, ще згадаю!:) Якщо я потребую якоїсь поради, говорю про це гучно!:) Поради без запиту не приймаються!:) Й також дрррратують!:) В мене є думка й я її думаю!:) Й тримаю при собі!:) Бо то моя особиста думка, яка оточуючим не тре!:) Не порушуй чужий особистий простір! Не лізь в чужу сімʼю!:) Не давай порад! Не намагайся завдавати добро й наносити користь без запиту!:) Не пліткуй та не неси в повітря чужі плітки! Не бреши! Якщо вже брешеш, записуй, кому й що саме збрехав?:) Як я регулярно раджу одній з колежанок!:) Десь так!:) Для мене це грунтовні поняття!
    300views
  • #дати #свята
    Тамборрада: день, коли головний біль стає національною гордістю 🥁🇪🇸
    20 січня іспанське місто Сан-Себастьян (країна Басків) перетворюється на один суцільний метроном. Тамборрада — це не просто фестиваль, це найгучніше свято Іспанії, де протягом 24 годин барабанний дріб не вщухає ні на хвилину. Якщо ви шукаєте тиші, у цей день Сан-Себастьян — останнє місце на планеті, куди варто їхати. 🔊🚫

    Коріння свята сягає початку XIX століття, часів Наполеонівських воєн. Коли французькі війська окупували місто, вони щодня маршували вулицями, вибиваючи ритм на барабанах. Місцеві водоноси та кухарі, щоб поглузувати з окупантів, почали імітувати їхню ходу, стукаючи по своїх бочках та каструлях. Те, що почалося як акт відвертого тролінгу загарбників, згодом перетворилося на головну традицію міста. 🥘🥖

    Свято стартує рівно опівночі на площі Конституції, коли мер піднімає прапор міста під звуки маршу Сан-Себастьяна. Учасники діляться на дві основні групи: «барабанщиків» (у військовій формі тих часів) та «кухарів» (у білих ковпаках та фартухах). Останні замість барабанів використовують дерев'яні діжки, створюючи неповторний контраст звуків. 👨‍🍳💂

    Тамборрада — це ідеальний приклад того, як народний гумор і зневага до ворога можуть трансформуватися у велику культурну подію. Навіть під час найважчих диктатур і заборон баски зберігали цей ритм як символ своєї ідентичності. Сьогодні це свято чистої енергії, де єдине правило — бити в барабан так гучно, щоб вас почули навіть на іншому березі Біскайської затоки. 🌊📣
    #дати #свята Тамборрада: день, коли головний біль стає національною гордістю 🥁🇪🇸 20 січня іспанське місто Сан-Себастьян (країна Басків) перетворюється на один суцільний метроном. Тамборрада — це не просто фестиваль, це найгучніше свято Іспанії, де протягом 24 годин барабанний дріб не вщухає ні на хвилину. Якщо ви шукаєте тиші, у цей день Сан-Себастьян — останнє місце на планеті, куди варто їхати. 🔊🚫 Коріння свята сягає початку XIX століття, часів Наполеонівських воєн. Коли французькі війська окупували місто, вони щодня маршували вулицями, вибиваючи ритм на барабанах. Місцеві водоноси та кухарі, щоб поглузувати з окупантів, почали імітувати їхню ходу, стукаючи по своїх бочках та каструлях. Те, що почалося як акт відвертого тролінгу загарбників, згодом перетворилося на головну традицію міста. 🥘🥖 Свято стартує рівно опівночі на площі Конституції, коли мер піднімає прапор міста під звуки маршу Сан-Себастьяна. Учасники діляться на дві основні групи: «барабанщиків» (у військовій формі тих часів) та «кухарів» (у білих ковпаках та фартухах). Останні замість барабанів використовують дерев'яні діжки, створюючи неповторний контраст звуків. 👨‍🍳💂 Тамборрада — це ідеальний приклад того, як народний гумор і зневага до ворога можуть трансформуватися у велику культурну подію. Навіть під час найважчих диктатур і заборон баски зберігали цей ритм як символ своєї ідентичності. Сьогодні це свято чистої енергії, де єдине правило — бити в барабан так гучно, щоб вас почули навіть на іншому березі Біскайської затоки. 🌊📣
    Like
    1
    242views
  • 😳 Так було гучно в Хмельницькому…
    😳 Так було гучно в Хмельницькому…
    110views 3Plays
  • 🇩🇪 Ексфутболіст збірної Німеччини побив одноклубника на очах у фанатів

    Німецький нападник Кевін Беренс, який наразі захищає кольори швейцарського «Лугано», знову опинився в епіцентрі гучного скандалу, що ставить під загрозу його подальшу кар'єру. Про це повідомляє «Главком» .

    Під час товариського матчу проти чеської «Вікторії Пльзень», який завершився поразкою швейцарців 2:4, 34-річний футболіст вчинив напад на власного партнера по команді, грецького форварда Георгіоса Кутсіаса. Інцидент стався раптово: посеред ігрового епізоду Беренс вимкнувся з боротьби, підійшов до Кутсіаса, штовхнув його на газон та почав викрикувати образи.
    #football #European_football @European_football
    #футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🇩🇪 Ексфутболіст збірної Німеччини побив одноклубника на очах у фанатів Німецький нападник Кевін Беренс, який наразі захищає кольори швейцарського «Лугано», знову опинився в епіцентрі гучного скандалу, що ставить під загрозу його подальшу кар'єру. Про це повідомляє «Главком» . Під час товариського матчу проти чеської «Вікторії Пльзень», який завершився поразкою швейцарців 2:4, 34-річний футболіст вчинив напад на власного партнера по команді, грецького форварда Георгіоса Кутсіаса. Інцидент стався раптово: посеред ігрового епізоду Беренс вимкнувся з боротьби, підійшов до Кутсіаса, штовхнув його на газон та почав викрикувати образи. #football #European_football @European_football #футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    141views
  • ВЕЛИКА СТАНЦІЯ «ВІЙНА»

    Велика станція «Війна»,
    Та ми її не замовляли.
    Її замовив сатана,
    Ми цьо́го зовсім не чекали.

    Велика станція «Війна»,
    Страшні задимлені платформи,
    Потвори га́тять там сповна́,
    Нема ні правил в них, ні норми.

    Велика станція «Війна»,
    І тоне колія у кро́ві,
    А шпали – біль та імена,
    І списки ті кілометрові.

    Велика станція «Війна»,
    На ній нестерпно дуже гучно,
    Висока за квитки ціна,
    Яка росте щоразу штучно.

    Велика станція «Війна»,
    Та скоро ми її проїдем,
    Вся інформація сумна…
    В країну МИРУ ми поїдем.

    Велика станція «Війна»,
    Де все горить, де все палає,
    Ми бачим світло із вікна –
    Це ПЕРЕМОГА нас чекає.

    02.03.2023 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
    ID: 1055257
    ВЕЛИКА СТАНЦІЯ «ВІЙНА» Велика станція «Війна», Та ми її не замовляли. Її замовив сатана, Ми цьо́го зовсім не чекали. Велика станція «Війна», Страшні задимлені платформи, Потвори га́тять там сповна́, Нема ні правил в них, ні норми. Велика станція «Війна», І тоне колія у кро́ві, А шпали – біль та імена, І списки ті кілометрові. Велика станція «Війна», На ній нестерпно дуже гучно, Висока за квитки ціна, Яка росте щоразу штучно. Велика станція «Війна», Та скоро ми її проїдем, Вся інформація сумна… В країну МИРУ ми поїдем. Велика станція «Війна», Де все горить, де все палає, Ми бачим світло із вікна – Це ПЕРЕМОГА нас чекає. 02.03.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 ID: 1055257
    185views
More Results