Що в мене на думці?А що там може бути, після чергового скаженого ночеру?З повним комплектом розваг на кшталт зграй «братерських» рррракет та балалайок?Погода сьогодні дала можливість в правильне русло спрямувати несамовиті лють та ннннненавість!То я таки довела до ладу перший з моїх численних квітників!!!Знайшлося стільки квіточок!!!:)Троянди знайшлися!Які щосили квітнуть!Найшлися й такі, які вже відквітли?:) Та я про це навіть не здогадувалася?:) Поки не повидрррррала всі вггггодовані бурʼяни!:)Не вистачало мені фартуха!:) Для садових звершень!:) Щоб в його кишеню скласти різні там секатори, точилки для пласкорізів, рукавички, телефон, знов же ж!:)Нещодавно знайшла якісь драні штани!:)В яких кишень дохолери?:)Відчекрижила все зайве!:)Вийшла пречудова спідничка з таааакою кількістю кишень!!!Лізу сьогодні по секатор?:)В першу кишеню, другу, десяту???Нема секатора!!!Всю себе обмацкала!!!:) Декілька разів!:)В кожну кишеню залізла!:)Декілька разів!:)Я навіть в курей переворушила всю траву? Сподівалася там секатор знайти?Нема.Потягла ще один секатор. Яким давно не користуюся!:) Бо він дууууже вже втомлений життям!:)Мужньо добила все, що планувала й на що сил вистачило?:)Сиджу з колежанками у дворі, каву сьорбаю, лізу в кишеню, щоб продемонструвати той запасний секатор?Йййййй що я з тієї ж кишені витаскую першим???:)Проййййо…аний секатор!!!Вчора оладки так й не приготувала!:) Бо гуртожиток мій дожер картоплю, з якою я планувала робити тісто!:)То зараз ще зберу дупу в купку, й піду таки тих оладок насмажу!:) Солодких!:) Раз солоних нема на чому робити!:)Й цей. Невсеремося ж!!!

УВАГА‼️ЗНИК ЧОЛОВІК‼️Поліція Київщини розшукує Миколу Черненка з села Заруддя07 червня до поліції надійшло повідомлення від місцевої жительки про зникнення її 70-річного сусіда. Заявниця повідомила, що 06 червня чоловік поїхав до лісу на територію Житомирської області збирати гриби. Попередньо встановлено, що між селами Клітня та Заруддя у громадянина застряг автомобіль та близько 19:00 він пішов у напрямку свого місця проживання, однак до цього часу не повернувся.ПРИКМЕТИ: 160 см, середньої статури, волосся сиве коротке.ОДЯГНЕНИЙ: кофта темного кольору, темні штани.Якщо ви володієте будь-якою інформацією про місцеперебування зниклого чоловіка, прохання одразу повідомляти на спецлінію 102 або за телефоном чергової частини Вишгородського районного управління поліції 097-117-81-61 чи 093-387-46-48.#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

Погода підходяща? Є!Час? Є!Бажання? Є!Хист та натхнення? Є!Та навіть сили ще є!!!Здоровʼя нема…Трохи помахала в городі пласкорізом, цибульку просапала?Оновила кабачочі?Та рядків три моркви пройшлася? Й усе.Здулася…Хвіст, ноги, між ногами…Пишуть рапорт про звільнення за станом здоровʼя?:)Ще й за дупу мурахи 🐜 погризли!:)Бо щось я недотумкала зранку запхати штани в шкарпетки?:)З моркви вже втекла.Бо дуже вона ще дрібненька?Не стільки я користі нанесу, скільки шкоди з тим сапанням?Нажерлася жимолості, аж в горлянці дере!:)Й як повз неї пройти, коли вона тобі з куща синіє та до себе кличе?:)Жимолость закусювала кропом, шпінатом, салатом та цибуляним пірʼячком!:)Тепер душ та ліжечко!Розряджати та заряджати телефон!:)Час би вже й поснідати?:)А чи я хочу?:)Після всього зіжраного у городі, не впевнена!:)

УВАГА ‼️ЗНИКЛА ДИТИНА‼️ Поліція Київщини розшукує 14-річного Івана Мироненка з села Хотів 21 травня близько 8:00 до поліції надійшло повідомлення про те, що з дитячого відділення Васильківської лікарні пішов неповнолітній та до теперішнього часу його місцеперебування невідоме. На розшук зниклого залучені та орієнтовані підрозділи поліції Київщини, в тому числі особовий склад Обухівського районного управління поліції та небайдужі громадяни. ПРИКМЕТИ: темно-русе волосся, карі очі, вага 30-35 кг, зріст 145-150 см. ОДЯГНЕНИЙ: темно-синя кофта, чорні штани, чорні кросівки. При собі має ноутбук. У разі якщо ви володієте будь-якою інформацією про місцеперебування підлітка, просимо одразу повідомляти на спецлінію 102 або за телефоном чергової частини Васильківського відділу поліції (093)-086-18-56. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

Та невже??? Невже можна по обійстю без хутряної камізельки та без каптура на башці пересуватися?:) Зимню гуму з ніг на літню ще не міняла!:) Та й штани з начосом з зимовими шкарпетками поки використовуються, аж бігом! Йййййй пішла ссссспека в хату!:) (с) Годування-напування численної придворної зграї. Онуки далеко!:) Нема кому куркам чистотілу насмикати!:))) Прибирання в хаті. Відвідування крамниці. Розвішування у дворі білизни!:) За правилами!:) Ірина Олександрова - за бочок!:) Мої та донечкіни труселя - за серединку!:) Якесь там готування! Донечка готує пасту з морепродуктами! Обрізання біля двору пристарілих вишень та бузини! За це хто відповідальний? Правильно, синочок! Ми ще щось придумаємо, щоб вихідний пройшов не аби як, а плідно!:)

Як завжди я порівнюю.. І ось GPT проти Nano Banana 🍌 Який варіант більш подобається? 1 чи 2 ?? Промт: "Створіть гламурний стилізований туристичний плакат / графічний колаж для Італія. Головною героїню має бути стильна іноземна туристка, яка відвідує [Італію], чітко представлена як мандрівник, а не місцевий житель. Зобразіть цю жінку туристку в сучасному вбранні такому як кокосові штани оливкового кольору та біла футболка з щільного корону і мінімалістичним принтом на футболці,і ще з такими деталями, як рюкзак, сонцезахисні окуляри на голові, валіза, яка знайомиться з культурою та атмосферою [Італії]. Розмістіть туристка жінку в динамічній композиції, оточеній знаковою архітектурою, вулицями, пейзажами, пам'ятками, транспортом, їжею, вивісками та культурними елементами, пов'язаними з [Італія]. Поєднайте реалістичні деталі персонажа з графічним колажним фоном, створеним із багатошарових паперових текстур, порваних країв плаката, елементів наклейок, півтонових точок, редакційної типографіки та сміливих геометричних форм. Включіть автентичні візуальні мотиви з [Італія], але збережіть зовнішній вигляд і стиль туриста у відповідності до світових модних тенденцій та чітко виділіть її , як іноземця в цьому оточенні. Додайте великий, читабельний заголовок: «моя Найжаданіша подорож до Італії ». Сучасна, художня, преміальна естетика редакційного туристичного плаката, збалансоване компонування, композиція, придатна для друку. За референс візьми додане фото жінки,зберігаючи повністю всі риси обличчя

Життя таке… Все поруч… Паралельно та перпендикулярно. Або взагалі, діагонально… Радощі й сум. Любов й ненавість. Бажання спокою та існування в вигляді кришечки чайника, що давно вже кипить… Ірина Олександрова традиційно найголовна по кухні. Донечка побігла у церкву. Синочок щось прихворів. Намагається вмовити свою температуру тримати себе в руках? Мене колежанка доправила на цвинтар та назад… Тюльпанів матусі й донецькому дядьку Сашку я нарізала. Травичку на могилках посапала. Квіточки посіяла. Чорнобривці, майори, космеї, волошки. Їхали, тривога вже давно була оголошена? Тіііііільки в позу Хаймерсу стала з маленькою сапочкою над матусіною могилкою, йййййааааак дасть ППО десь гатити!!! Й бляшанка добросусідська гидотно дзилинчить??? Продовжую сапкою махати, з небіжчиками своїми спілкуватися, та розмірковую? Чи бігти до посадки, між деревами ховатися?… Чи прям тут, між могилами влягатися?… Та пронесло… Поки колежанку чекала, ледве взаміж не вийшла?:) Підійшов до мене знайомитися такий собі пес!:) Приязний?:) Доброзичливий цілком?:) Штани мої нюхав, руки лизькав? Я вибачалася, що пригостити його мені нема чим? Бо ті обовʼязкові смаколики, що на цвинтар несуть, діти вже забрали! Відволіклася на свою цигарку й розумію, що на мені вже намагаються одружитися!:) Тю?:) Потвора мала!:) - Раз жерти нічого не даєш, може ж в тебе є щось інше мені запропонувати?:) Нагнала його!:) Хвилин пʼять його не було, дивлюся, він вже з чиєїсь могилки щось вкрав!:) Аж коли додому повернулася, відбій тривоги пролунав… Ссссссцкйбнблдгсня…

‼️ Увага, розшук❗️ У Київській області розшукують 40-річну Тетяну Семесенко, яка зникла 8 квітня. Жінка виїхала з Узина до Києва та мала повернутися в село Луб’янка Бучанського району, однак досі не вийшла на зв’язок — телефон вимкнений. Прикмети: зріст 156 см, середньої тілобудови, сірі очі, чорне волосся до плечей. Була одягнена у світло-сіру жилетку, темно-сірі штани, чорну шапку, чорні кросівки, мала червоний рюкзак. Інформацію про можливе місцеперебування просять повідомляти за номером 102 або за телефоном: +380 93 986 1978. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

Дрес-код творчих людей ХУДОЖНИКИ Це істота, яку легко впізнати за три кілометри по запаху фарби, кави й легкого творчого відчаю. Зовнішній вигляд: Волосся — або довге й скуйовджене, ніби його стриг вітер під час екзистенційної кризи, або навпаки лисий, але з дуже поважним блиском генія. Погляд — такий, ніби він бачить кольори, яких не існує в природі, і трохи засуджує тебе за те, що ти їх не бачиш. На обличчі часто є пляма фарби, яку він або не помічає, або вважає частиною іміджу. Борода/щетина — обов’язкова, якщо художник чоловік. Якщо жінка — замість бороди величезний шарф і погляд людини, що пережила три артхаусні фестивалі поспіль. Одяг: Светр, який виглядає так, ніби його зв’язала бабуся ще в минулому столітті під джаз. Штани/джинси з такою кількістю плям, що вже незрозуміло: це бруд чи концептуальний принт. Берет. Не тому що зручно — бо Всесвіт забороняє художнику існувати без берета. Шарф навіть улітку. Особливо влітку. Старі кеди/черевики, що пережили більше виставок, ніж деякі музеї. Поведінка: Постійно примружується на випадкові предмети й каже: "У цій тріснутій стіні є трагедія сучасності..." Може годину пояснювати, чому синій квадрат символізує біль капіталізму. П’є каву так, ніби це паливо для душі. --- ПОЕТИ Це людина, яка виглядає так, ніби або щойно написала геніальний вірш, або вже третю годину страждає через захід сонця. Зовнішній вигляд: Волосся — романтично розтріпане, наче його спеціально скуйовджував осінній вітер під драматичну музику. Очі — завжди трохи сумні, ніби він щойно подумав про швидкоплинність буття через голуба на підвіконні. Бліде обличчя, бо сонце він бачить тільки коли йде подумати про вічне. Вічний вираз легкої меланхолії, навіть коли їсть шаурму. Одяг: Довге пальто/плащ, що майорить навіть без вітру. Водолазка або сорочка, розстібнута так, щоб виглядати ніби серце відкрите світу й стражданню. Шарф, який більше схожий на прапор душевних мук. Темний одяг, бо яскраві кольори — для людей без внутрішньої драми. Маленький блокнот/зошит, куди записуються геніальні рядки типу: "дощ плакав, і я теж" Поведінка: Дивиться у вікно так, ніби веде мовчазний діалог із вічністю. Може раптово сказати: "А чи не є любов лише тінню самотності?" Закохується кожні два тижні, щоб було про що писати. Вважає недосип частиною творчого процесу. --- ПИСЬМЕННИКИ Це загадкова істота, яка одночасно хоче усамітнення, слави, кави й щоб усі відчепилися, бо “я працюю”. Зовнішній вигляд: Волосся — або хаотично скуйовджене від геніальних думок, або прилизане так старанно, ніби він хоче виглядати серйозним для майбутнього фото на обкладинці книги. Очі — з вічними темними колами, бо найкращі ідеї приходять о 2:47 ночі, коли нормальні люди сплять. Погляд — такий, ніби він аналізує тебе як потенційного персонажа для трагічного роману. Обличчя часто задумливе, ніби він щойно придумав глибоку метафору про сенс буття через недопиту каву. Одяг: Светр/кардиган/сорочка, які кричать: "Я інтелектуал, але мені лінь прасувати." Окуляри — навіть якщо зір нормальний, бо без окулярів який ти взагалі письменник? Домашні штани або щось максимально зручне, бо половина творчості відбувається сидячи в дивній позі за ноутбуком. Старі капці/кеди, які бачили більше дедлайнів, ніж перемог. Атрибути: Блокнот/ноутбук/друкарська машинка (якщо хоче виглядати особливо “атмосферно”). Гора зім’ятих чернеток, бо геніальний текст не народжується без фрази: "Та що за дурня я написав?!" Мінімум три чашки з недопитою кавою на столі. Книжки всюди. Навіть там, де їм бути не треба. Поведінка: Може 40 хвилин дивитися в стелю й називати це роботою над сюжетом. Постійно каже: "У мене геніальна ідея для книги." і ніколи її не закінчує. Підслуховує чужі діалоги в кафе “для натхнення”, але виглядає як підозрілий дивак. Виправляє одне речення п’ятнадцять разів, а потім повертає перший варіант. Фінальна форма письменника: Коли дедлайн близько, він перетворюється на істоту з кофеїну, паніки, самоіронії й фрази "я більше ніколи не буду все відкладати". --- Можете щось додати 🙂

«Земля пам’ятає, а люди мовчать» — Тягни, синку, тягни... Оце самосад...Трісці його ковіньку! Не те що ваші городські «палички». Від нього аж у п’ятах шкварчить, — дід розкурив самокрутку, і густий, сизий дим поплив між вишнями, заплутуючись у вечірньому тумані. — Ти от питаєш про секрети нашого сільського життя? А воно тобі треба? Воно ж як той погріб старий: відкриєш ляду — а звідти таким духом пре, шо аж очі виїдає. Він хитрувато примружився, випускаючи кільце диму. — Але раз уже вечеря була така добра, та й чарка впала на душу... Слухай. Тільки гляди мені — шоб ні-ні нікому! Бо в нашому краї язик — то ворог. У нас кажуть: «Хто багато знає, той швидко сивіє, а хто зайве каже — той до осені не доживе». Дід кашлянув і стишив голос до шепоту: — Бачиш он ту межу, де бузком поросло? Ми з кумом сорок год через ті десять сантиметрів не балакаємо. Всі знають, шо він вночі камені пересував, але ніхто в сільсовєт не піде. Бо «а шо люди скажуть?». Скажуть — судяться, скандальні, роду не знають. Краще мовчки ту сіль під поріг йому посипати, шоб ноги не несли на мій город. Сором, синку, він сильніший за закон. — А хіба сіль помагає, діду? — не втримався я. — Помагає, як віриш, — відрізав старий. — У нас і вагітність приховують, поки живіт на ніс не лізе, шоб не зурочили. Жінка каже: «Та то я просто поправилася на хлібах», а сама шепоче замовляння. А як дитя народиться «заскоро» після весілля — кажуть «первак-поспішак», і все життя йому той гріх матері згадують. Дівки наші — вони ж зовні як квіточки, а всередині... Ух! Ти знаєш, як хлопець за дівкою сохне, аж зеленіє? То вона йому «жіночу кров» у вино чи в узвар підмішала. На крові приворот — то зашморг на душі. Він і любить її, і вбити хоче, а піти не може. Дід знову затягнувся, вогник цигарки на мить вихопив з темряви його глибокі зморшки. — А про Голод... Коли старі замовкають отак різко — не питай нічого. Дід ще мій казав: «Не питай, хто в тридцять третьому вижив за рахунок сусіда». Всі знають, чий дід у «буксирній бригаді» був, хто останню квасолю з горщика вигрібав. Але в очі тим внукам ніхто не плюне. Бо як почнеш ту правду ворушити — то село згорить від ненависті. Ми навчилися мовчати, шоб жити поруч. — Невже ніхто ніколи не проговорюється? — Хіба шо здуру... Та то таке. –От візьми"в оборот" (прискіпливо придивись ) хоч би молодиць наших. Чоловік на заробітках у Києві чи за кордоном, а вона вже «ворота змастила». І з ким? Буває, шо й з кумою! Ти не витріщайся на мене, я вік прожив... У селі відьомство і блуд — то рідні сестри. Буває, зійдуться дві баби «трави сушити», а сушать вони там зовсім інше... І всі сусіди бачать, як дим з комина не туди йде, і як сміх дівочий з хати чути, де чоловіків три літа не було. «Журавля в чужу криницю» запускають, а вранці — в хустках, до церкви. Носа туди пхати — зась! Бо «свої» — вони на те й свої, шоб один одного за язика тримати. Це такий круговорот: я мовчу про твій гріх, ти мовчиш про мій кущ конопель за сараєм. Дід сплюнув і потер коліно. — О-о, а похорон? Оце в нас така штука, шо панотець наш щонеділі на амвоні аж синіє. Кричить, шо ми язичники, шо в пеклі горітимемо за свої «забобони»... А баби? Сидять, хусточки поправляють, а самі думають: «Ти, батюшко, співай, шо в книжці написано, а ми будемо робити, як споконвіку ведеться». Бо то не батюшкине діло — носа сунути туди, де Смерть прийшла. — І що саме вони роблять? — підштовхнув я його. — Та все! Тільки труну винесли — під поріг сокиру кладуть, шоб смерть відсікти. Грюкають труною об поріг тричі — Грюк! Грюк! Грюк! — шоб покійник дорогу назад забув. Панотець кричить — «ГРІХ!» а баби потайки мак-видюк розсипають по дорозі до цвинтаря, шоб нечиста сила зернятка збирала і за душею не гналася. Панотець пісочить нас у церкві, каже, шо ми «темні», а баби вийдуть за ворота і шепчуть: «Ти, отче, молодий ще, смерті в очі не бачив, то й мовчи». Бог — у небі, синку, а страх — під ногами.Дід подався вперед, обдавши мене запахом міцного тютюну. — А тепер наостанок тобі скажу таке, про шо навіть бабам на лавці не кажуть. От візьми Гната з кутка що за вигоном. Живе бобилем сорок год, ніби святий, хата вимазана..., півонами та гладіолусами ввесь двір обсадив. Каже що то культура.Тьфу! ... А всі знають, чого до нього молодий зоотехнік заїжджає «звіти писати» аж до других півнів. І що ти думаєш? Хтось камінням кидає? Ні. Бо Гнат — майстер на всі руки, і слово знає, як кров зупинити. Село — воно прагматичне. Якшо ти людина корисна, то твій «гріх» — то твоя приватна комора. Ми подивимось у другий бік, сплюнемо через плече, але вголос — ні-ні. Бо як порушиш це мовчання, то завтра і про твій гріх згадають. Дід важко підвівся, обтрусив штани від попелу. — Село знає все: хто від кого вродив, хто вночі на цвинтар за землею ходив, і хто з ким у соняхах кувиркався. Але це — секрет для своїх. Чужинець приїде — ми йому усміхнемось, молока наллємо. А як тільки машина за поворот — знову засуви на засув, і кожен до свого «чорта» в криницю лізе. Правда в селі — то як гадюка під каменем: поки не чіпаєш — вона спить. А ворухнеш — вжалить так, шо й батюшка не відмолить. Він подивився на мене суворо, вже не примружившись: — Іди вже спати. І запам’ятай: як вночі з-за тину тебе хтось на ім’я гукне голосом покійного діда — не озирайся. Бо не все те, шо має голос, має й душу... Підпишись, тут ще і не таке почуєш, та побачиш😉🧐 👉 https://t.me/RuslanSpeaks