На самій вершині піраміди Хеопса, висота якої, на секундочку, 138 метрів - парапланерист побачив собаку! Він там лежав собі, як ні в чому не бувало, прямо на спадщині єгипетських фараонів і періодично гавкав на птахів, що пролітали повз, і парапланеристів😁
Парапланерист спустився з небес на землю в повному шоці та виклав побачене у мережу.
Громадськість теж у шоці від побаченого почала активно дискутувати на тему, як там опинилася собака і чи зможе вона взагалі з такої висоти нормально злізти самостійно. Відповідь не змусила себе довго чекати! Друге відео переконало громадськість у тому, що пес живий, здоровий, бадьорий, сповнений сил і вільно пересувається всесвітньовідомою єгипетською пам'яткою не тільки вгору, а й вниз.

Зазирніть глибше

Ніколи не судіть про когось із першого погляду, чи то собака, чи людина. Адже звичайна дворняжка може мати добре серце, а приваблива зовні людина може виявитися рідкісним негідником.

Колись давно…
Декілька минулих життів тому…
Оленька Olga Fedorovich надіслала мені якусь кількість деревовидних півоній та невідомий для мене чагарник під назвою керія.

Півонії я зі старанністю роздавала на три села.
Залишила собі одну.
Яка закінчився років два тому…

Керія виросла в здоровезний кущ!
Біля нього любила сидіти моя матуся…
То ковіньки свої на його гілля чіпляла!:)
То впускала на нього свою табуретку, яку використовувала як стіл для сніданка!:)
То сама на нього падала!:) Всім організЬмом!:)
То вміст свого горщика під нього вихлюпувала, пташечка моя, курочка-пасочка!:) Нехай їй там, у засвітах, буде спокійно!
Знищувала старанно, так…

А ще матусі допомогала знищити ту керію моя собака Лєся!:)
Памʼятаєте мою бернку, в евакуації якої з Донбасу до нас була задіяна величезна кількість людей?

Якось повертаємося з Кратової Говтви, з розплідника квіткового, з колежанками!:)
Петунії мої вивантажуємо з автівки!:)

Леся дуже боялася, коли я виходила з двору надовго, бо колись в її житті вже траплялося, що я з дітьми вийшла з двору на трошки…
Й не повернулася…
А замість нас прийшли голод та Гради у городі, які гатили по Авдіївці…

Лєся так раділа моєму поверненню, що в щасливих стрибках зззззнесла кхям майже увесь кущ керії…

Колежанки мої зібрали поламане гілля та й увезли в свої квітники.
Напхали ті уламки прям в землю!
Й ті керії чудово в них поприживалися!

Коли моя матуся остаточно мою керію загробила, вже вони ділилися зі мною своїми керіями мого розведення!!!

То я про що взагалі?
Життя триває…
Оленька з того часу двічи переїжджала. Останній раз ну дуже далеко.
Давно нема її куща.
Нема моїх матусі та собаки Лєсі…

А керія знов квітне!!!
Й з землі росте новими гілками!!!

То невсеремося ж?

❤️‍🩹🐶На Хмельниччині в місті Шепетівка собака Пашка «співає» гімн України після хвилини мовчання

🇺🇦Пашку неодноразово бачили під час прощань із полеглими військовим, де вона теж «співає».

Бувають такі дні…
Коли ще очі не розплюшила до пуття, а тебе вже все дратує…
Й всі…

Пательня на плиті,
цукор в цукорниці,
яйця в курячому сараї,
показники на придворному градуснику,
новини в телефоні,
собака Цуцилія, яка цілеспрямовано стрибає під ноги,
ноги, які хочеться пересувати руками, бо самі вони пересуватися відмовляються,
табун котів, де кожному індивідуально тре відчинити й зачинити двері, разів по десять за годину на один писок…

Та взагалі, все довкілля дратує!!!

Натіліпала тісто на якусь махмурню з мізюном…
Ірина Олександрова фаршу накрутила…
Посуду назбиралося - гора!!!

Мию й пссссешу!!!
Псссссешу, плююся, як той чайник, що кипить, й мию!!!

Й якого біса, скажіть мені будь ласочка?…

Вдихую-видихую повііііііільно, разів десять поспіль…
Чорна завіса перед очами починає кудись діватися.
Акумульована агресія йде за нею слідом.

Тю?
Чи я дурна?
Я у власній й теплій хаті, яка в мене є.
Під цілим дахом, який в мене є.
В своїй мийці, яка в мене є.
Гарячою водичкою, яка в мене є.
Мию дофігіща посуду, який в мене є, й складові від мʼясорубки, яка в мене є!
Й мʼясо є, щоб його крутити!
Й все, що тре для того пирога, який вже в духовці, також є!
Й духовка ж є!!!
Й газ в ній!!

То на яку холеру я злюся???

Ййййййй попустило…

Як важко домовлятися між собою й собою?:)
Та страшне!!!

З одного боку вхайдокалася в тому квітнику, щокапець?:)
Й хотілося тільки спати!:)
Довго й нерухомо?:)

З іншого боку, мені десь між лопатками гаряче дихала собака Цуцилія!:)
Собака Валянок!:)

То зібрала таки себе в купку й пііііііішла-пішла-пішла звершувати!:)

Дійсним доповідаю!
Ми це зробили!!!
Я стригла!
Донечка тримала!:)

Цуцилія стрижена! Випрана!
Вже навіть з заканапної еміграції повернулася!:) Цього разу наругу над улюбленими собачками хуткенько пробачила!:)
Дивлюся на неї і радію!:)

Тепер на черзі ще собаки Лєдя та Вахтанг!

...Ви теж залишаєте собаку біля магазину “на 5 хвилин”?
А якщо ці 5 хвилин стануть найстрашнішими в його житті?

Він не був прив’язаний. Його просто залишили.

Вчора біля супермаркету ми зустріли бернського зенненхунда.
Він не сидів спокійно і “чекав”. Він ходив. Від однієї людини до іншої.
Заглядав у очі. Сідав поруч. Вставав. Лягав на хвилину — бо вже не мав сил. І знову підходив до когось…
Бо шукав. Свого.

Ви розумієте, що це означає?
Він не знав, де його людина. Він думав, що його покинули.
Ми стояли з ним 40 хвилин. 40 хвилин вибору: чекати далі… чи забирати додому і починати пошук — старих чи вже нових “власників”.

І це не просто “ситуація біля магазину”. Це — Україна. Зараз.
Одна сирена — і цей пес біжить куди очі бачать.
Один вибух —і він у паніці вискакує на дорогу.
Один “приліт” —і у нього більше немає ні вас, ні дому. Взагалі.
А ви просто “зайшли на 5 хвилин”.

Собака не розуміє: “мене залишили ненадовго”.
Він відчуває: мене залишили назавжди.
І поки ви обираєте продукти — він обирає між страхом, болем і надією, що його не зрадили.

Не залишайте своїх собак самих!
Ні прив’язаних. Ні “просто поруч”. Ніяк.
Бо одного разу ви можете вийти — а він уже не дочекається.

Якщо це відгукнулося — просто поширте.
Можливо, саме ваш репост врятує чиєсь життя.

© Марианна Гольдман

Жіноча скарбничка #отожбо #сьогодення

Торкнуло:

...Ви теж залишаєте собаку біля магазину “на 5 хвилин”?
А якщо ці 5 хвилин стануть найстрашнішими в його житті?

Він не був прив’язаний. Його просто залишили.

Вчора біля супермаркету ми зустріли бернського зенненхунда.
Він не сидів спокійно і “чекав”. Він ходив. Від однієї людини до іншої.
Заглядав у очі. Сідав поруч. Вставав. Лягав на хвилину — бо вже не мав сил. І знову підходив до когось…
Бо шукав. Свого.

Ви розумієте, що це означає?
Він не знав, де його людина. Він думав, що його покинули.
Ми стояли з ним 40 хвилин. 40 хвилин вибору: чекати далі… чи забирати додому і починати пошук — старих чи вже нових “власників”.

І це не просто “ситуація біля магазину”. Це — Україна. Зараз.
Одна сирена — і цей пес біжить куди очі бачать.
Один вибух —і він у паніці вискакує на дорогу.
Один “приліт” —і у нього більше немає ні вас, ні дому. Взагалі.
А ви просто “зайшли на 5 хвилин”.

Собака не розуміє: “мене залишили ненадовго”.
Він відчуває: мене залишили назавжди.
І поки ви обираєте продукти — він обирає між страхом, болем і надією, що його не зрадили.

Не залишайте своїх собак самих!
Ні прив’язаних. Ні “просто поруч”. Ніяк.
Бо одного разу ви можете вийти — а він уже не дочекається.

Якщо це відгукнулося — просто поширте.
Можливо, саме ваш репост врятує чиєсь життя.

👮У Києві посилили патрулювання біля храмів на Великдень – поліція

Під наглядом правоохоронців – понад 160 локацій, де проходять богослужіння. Чергують поліцейські, нацгвардійці та курсанти НАВС.

Крім того, церкви й території поруч перевіряють кінологи зі службовими собаками. Вірян просять бути уважними, не ігнорувати повітряну тривогу, вчасно йти в укриття та пам’ятати про комендантську годину з 00:00 до 05:00.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

Ковчег посеред столиці: історія переселенця, що везе свій світ у багажнику.

У самому центрі Києва завмер автомобіль, який став цілим всесвітом для однієї людини. Власник машини — чоловік із Донеччини, чиє життя війна перетворила на нескінченну дорогу. Після смерті дружини та чотирьох років на Чернігівщині він знову вирушив у дорогу — цього разу до Умані.

Його «ковчег» переповнений: у салоні, поруч із господарем, туляться вірний собака та 18 курей у клітках. Це все, що вдалося зберегти від минулого. Коли автівка зламалася, на допомогу прийшли патрульні: вони відбуксирували машину до СТО, давши чоловікові шанс полагодити свій єдиний дім і рушити далі за надією на новий початок.