💪 Незламність в одному кадрі: чоловік ловить рибу на фоні палаючої столиці Вранішній Київ весь у чорному диму після російської масованої атаки. Але рибалці це не завадило зайнятися своєю справою.

usionline 🇺🇦 42 км на кріслах колісних: українські ветерани підкорили Париж На Schneider Electric Marathon de Paris наші ветерани пройшли повну дистанцію — 42 км — і довели: незламність не має меж. У складі команди — бійці клубу «Титани-Львів» та учасники програми UNBROKEN. Їх підтримували тисячі українців у Франції. 💬 «Ця енергія гнала вперед», — кажуть учасники. Це не просто марафон — це про силу, відновлення і перемогу 💙💛 #ukraine #news

SpartaBox Faniian Promotions 🎥 Міністр молоді та спорту Матвій Бідний долучився до тренувального табору боксерів і ветеранів у межах підготовки до вечора боксу 4 квітня, де незламні ветерани вийдуть у ринг і змагатимуться за перемогу: «Вони надихають величезну кількість своїх побратимів»

🎥 Міністр молоді та спорту Матвій Бідний долучився до тренувального табору боксерів і ветеранів у межах підготовки до вечора боксу 4 квітня, де незламні ветерани вийдуть у ринг і змагатимуться за перемогу: «Вони надихають величезну кількість своїх побратимів»

#історія #постаті Леонід Осика: Той, хто зафіксував душу українського каменю 🎬 ​8 березня 1940 року народився Леонід Осика — людина, чиє ім'я вписане золотими літерами в історію «українського поетичного кіно». Якщо Параджанов — це колір і магія, то Осика — це графічна лаконічність, сувора правда та глибинний психологізм. Його фільми не просто дивляться, їх відчувають на дотик, як шорстку поверхню скелі. 🪨🎥 ​Найвищим досягненням майстра став фільм «Камінний хрест» (1968), знятий за новелами Василя Стефаника. Уявіть собі: чорно-біле полотно, де кожен кадр вибудуваний як довершена гравюра. Історія про селянина, який покидає рідну землю, щоб емігрувати за океан, перетворилася під рукою Осики на біблійну трагедію прощання з власним корінням. 🌾🛶 ​Осика мав рідкісний хист — він умів мовчати в кадрі так, що це мовчання кричало сильніше за будь-які монологи. Його герої — це люди сильних характерів і трагічних доль. Навіть у часи жорсткої радянської цензури він примудрявся проносити на екран справжню Україну — не ту, «шароварну» з листівок, а справжню, болючу, сповнену гідності та внутрішньої сили. 🏛️🇺🇦 ​Окрім «Камінного хреста», режисер подарував нам такі стрічки, як «Захар Беркут», «Тривожний місяць вересень» та «Подарунок на іменини». Кожна його робота — це спроба розібратися в генетичному коді нашого народу: чому ми такі, звідки в нас ця незламність і водночас цей нескінченний сум? 🤔🎞️ ​Леонід Осика пішов від нас у 2001 році, але його кіномова залишилася сучасною. Він навчив нас, що справжнє мистецтво не потребує зайвих спецефектів — достатньо лише правдивого погляду актора та каменя, який пам'ятає все. 🕯️📜

#дати #свята ​Жіноча незламність у Карфагені: Хто такі Перпетуя та Феліцитата? 📜 ​Історія християнства перших століть часто оповита легендами, але випадок Перпетуї та Феліцитати виділяється завдяки унікальному документу — «Страстям святих Перпетуї та Феліцитати». Це один із найдавніших текстів, значна частина якого, як вважають дослідники, була написана власноруч самою мученицею перед стратою у 203 році. 🖋️ ​Хроніка подій 🏛️ ​Події розгорталися в Карфагені (сучасний Туніс). Римська влада за часів імператора Септимія Севера посилила гоніння на тих, хто відмовлявся приносити жертви язичницьким богам. Серед заарештованих опинилися: ​Вібія Перпетуя — молода аристократка 22 років з немовлям на руках. 🤱 ​Феліцитата — її рабиня, яка перебувала на восьмому місяці вагітності. 🤰 ​Римська система правосуддя давала їм шанс: достатньо було формально вклонитися статуї імператора. Батько Перпетуї благав її зректися віри заради дитини, але вона відповіла метафорою про глечик: «Чи може він називатися чимось іншим, ніж він є? Так і я не можу назвати себе ніким іншим, окрім як християнкою». 🏺 ​За межами арени ⚔️ ​За римським законом, вагітних жінок не могли страчувати. Феліцитата молилася, щоб народити раніше, аби не розлучатися з друзями в останній день. За три дні до ігор вона народила доньку, яку вдочерила інша християнка. ​7 березня 203 року на арені амфітеатру Карфагена відбулося те, що римляни вважали розвагою, а історики — актом відчайдушної гідності. Жінок вивели проти дикої корови. Попри рани та приниження, Перпетуя навіть на арені поправляла зачіску та одяг, демонструючи, що вона не жертва, а переможниця. Коли ж гладіатор-початківець не зміг вбити її з першого разу (його рука здригнулася), вона сама спрямувала його меч до свого горла. 🗡️✨ ​Чому це важливо для нас? 🧐 ​Ця подія — не просто релігійний сюжет. Це приклад неймовірної солідарності між представницями різних соціальних верств (аристократки та рабині) та відмови підкорятися державній машині, яка намагається зламати особисті переконання. У світі, де панував патріархат та жорстка ієрархія, ці жінки самі обрали свою долю. ✊🏛️

#історія #постаті Символ незламності: Юрій Шухевич — 31 рік за право бути собою ⛓️🔥 Історія знає багато прикладів спадкоємності, але доля цієї людини вражає навіть найбільш загартованих дослідників. 6 березня 1933 року народився Юрій Шухевич — політичний діяч, багаторічний політв'язень радянських таборів і син головнокомандувача УПА Романа Шухевича. 📜👤 Чому його постать є ключовою для розуміння української історії? Заручник прізвища. У 1948 році, коли Юрію було лише 15 років, його заарештували. Єдиною "провиною" підлітка було те, що він не зрікся свого батька. Це стало початком марафону випробувань, який тривав понад три десятиліття. ⛓️🚫 31 рік у неволі. Юрій Шухевич провів у тюрмах, таборах та на засланні загалом 31 рік. москва намагалася зламати його дух, вимагаючи публічного засудження боротьби УПА, але він обрав шлях гідності, попри тортури та повну втрату зору в ув'язненні. 🌫️🦾 Очі нації. Повернувшись до активного життя вже у зрілому віці, повністю незрячим, Юрій Романович не став "пенсіонером історії". Він очолив УНА-УНСО, став народним депутатом України та до останнього подиху залишався гострим критиком будь-яких проявів імперського впливу росії. 🗣️🇺🇦 Герой України. У 2006 році він отримав найвищу державну нагороду. Його життя — це унікальний міст між поколінням повстанців 1940-х років та сучасними борцями за незалежність. Він бачив (навіть не маючи фізичного зору), як виборюється та за що стоїть сучасна Україна. 🎖️🇺🇦 Юрій Шухевич пішов із життя у 2022 році, але він встиг побачити, як ідеї його батька та його власна незламність стали фундаментом сучасної української ідентичності. Його біографія — це нагадування: ворог може відібрати свободу пересування чи зір, але він безсилий проти волі. 🕊️🏛️

❤️‍🩹 Обличчя українських захисників — втомлені, але незламні... Фото: 58-ма окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

28 лютого у столичному ТРЦ Respublika Park відбувся благодійний ветеранський турнір з боксу «Кубок Республіки» за підтримки Міністерство у справах ветеранів України. Подію організували спільно протезно-реабілітаційний центр TYTANOVI та ТРЦ Respublika Park, об’єднавши сотні глядачів навколо головної мети — підтримки ветеранів війни з ампутаціями та розвитку адаптивного спорту як інструменту фізичної й психологічної реабілітації. Спеціальним гостем турніру став абсолютний чемпіон світу з боксу Олександр Усик, який підтримав ветеранів особистою присутністю та словами мотивації. У ринзі відбулося 12 поєдинків — 24 ветерани продемонстрували силу, витримку та незламність. Кожен бій став історією про повернення до життя через спорт. Програму доповнив виступ Козака Сіромахи, а трансляція турніру проходила на платформі XSPORT, що дало можливість тисячам глядачів долучитися до події онлайн. Під час заходу відбувся розіграш автомобіля Volvo XC90 серед учасників турніру — ще один яскравий і символічний момент вечора. Завдяки меценатам та партнерам вдалося зібрати кошти на титанові імпланти для проведення остеоінтеграції захисникам України зі складними ампутаціями. Усі зібрані кошти будуть спрямовані на подальшу реабілітацію ветеранів. До організації та підтримки заходу долучилися: Суспільна телерадіокомпанія України, Федерація боксу України, Міністерство молоді та спорту України, Міністерство соціальної політики України, Scania, ГО «Маґура» та інші партнери. «Кубок Республіки» вкотре довів: адаптивний спорт — це не лише змагання. Це шлях до відновлення, простір підтримки та доказ того, що сила духу українських ветеранів незламна. Дякуємо кожному, хто став частиною цієї великої справи. Разом — сильніші. https://www.instagram.com/tytanovi_rehab/ #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

ПІСНЯ Україна – то є пісня, Пісню куля не бере́, Її стогін вже рознісся, Та вона – не кабаре. Ворог хоче її вбити, Та вона усе звучить, Все жила́ і буде жити, Перестане крівцю лить. Пісня, створена віками, Люд її наш береже, Ми – із нею, вона – з нами, В світі її знають вже. Підхопить її звучання Ще ніко́му не вдало́сь, Бо народу в ній єднання, Й захищати довело́сь. Пісня ця – дзвінка й могутня, Віра й воля в ній сплели́сь, І незламність в ній присутня, Свої ноти збереглись. Буде линути-злітати Пісня ця усі віки, Будуть її поважати Й простеляти рушники. Україна – славна пісня, Найпотужніша з пісень, Звук її в світи віднісся, Переможний при́йде день. 28.08.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1046619