#ШІ #нарис 🍁Елегія золотого міста Листопад приходить до Києва неквапно, мов старовинний, мудрий гість, що не поспішає оголошувати свій прихід гучним дзвоном, а віддає перевагу тихій, філософській бесіді. Він обережно, майже з ніжністю, знімає останні золоті корони з голів каштанів і кленів, які ще вчора пишалися своєю величчю. Це вже не той зухвалий, яскравий жовтень, що вибухав кольорами на схилах Дніпра. Листопад – це пора тиші, рефлексії і особливої, сріблястої прохолоди, що пронизує повітря. Київ у цю пору перетворюється на декорацію для оповіді, що сповнена легкого смутку та незмінної гідності. Його архітектура, оголена від густого листя, виступає вперед, підкреслюючи свою тисячолітню історію. Місто не засинає, ні. Воно просто заглиблюється у себе, стає камернішим, інтимнішим, пропонуючи перехожому не шалений темп, а медитативну прогулянку. Жовтневі шарудіння під ногами змінюються м'яким, глухим шелестом вологого ґрунту, а небо набуває кольору старовинної бронзи, інколи проливаючись дрібним, лагідним дощем, що змиває зайвий поспіх. 🍂 Починати цю листопадову елегію варто саме тут, де б'ється історичне серце міста – на Андріївському узвозі. У листопаді Узвіз втрачає свій галасливий літній ярмарковий вигляд і набуває чарівності богемної, трохи містичної вулиці. Дерев'яні будиночки та стародавні фасади, що вишикувалися вздовж бруківки, тепер краще видно. Їхні лінії, мов морщини на обличчі старого мудреця, розповідають про минулі епохи. Листопадовий туман, що інколи підіймається з Подолу, обволікає Андріївську церкву так, що її небесно-блакитні куполи здаються відірваними від землі, підвішеними в холодному, високому небі. Йдеш Узвозом, і кожен крок резонує з історією. Спускаючись до Подолу, потрапляєш у царство контрастів. Контрактова площа тепер сповнена простору, якого так бракувало влітку. Трамвайні рейки виблискують мокрим сріблом, а старовинні церкви – Іллінська, Покровська – здаються ще білішими на тлі сірого неба. Поділ у листопаді – це затишок, захований за кам’яними мурами. Він зваблює теплом – не палким, а саме затишним, що витікає з маленьких кав'ярень, де пахне корицею, свіжою випічкою та легкою гіркотою кави. Тут, серед вузьких вулиць (як-от вулиця Сагайдачного чи Волоська), особливо відчувається любов до цього міста. Це любов до деталей: до іржавих, але витончених балконних ґрат, до різьблених дерев'яних дверей, що пам'ятають сотні історій. Це місто, яке вчить уповільнюватися. Притулишся до холодної стіни, заплющиш очі, і чуєш лише тихе гудіння міста, яке, здається, готує себе до зимового сну, плекаючи свої таємниці. 💖 Для трепету і ніжності у листопадовому Києві немає кращого місця, ніж його високі пагорби. Пейзажна алея перестає бути ігровим майданчиком і стає оглядовим майданчиком для душі. Звідси відкривається панорама, яка збиває подих. Далеке Лівобережжя часто приховане за молочно-білим серпанком. Дніпро, величний і незворушний, набуває кольору свинцю, що блищить у холодному світлі, – потужний, але мовчазний. Дивлячись на нього, відчуваєш міць стихії, що не підвладна часу. Алея, з її химерними скульптурами, наче підтверджує: навіть у найхолоднішу пору варто пам'ятати про гру та фантазію. На голих гілках висять останні, поодинокі жовті листочки, мов забуті дитячі іграшки. Повітря тут, на висоті, завжди свіже, дзвінке, воно ніби очищає думки. Володимирська гірка – це епіцентр київської елегії. Старі каштани, які тут ростуть, мають особливо трепетний вигляд. Їхні оголені, чорно-коричневі гілки малюють на небі складні, графічні візерунки, готуючись прийняти перші сніжинки. Залізничний фунікулер тихо снує вгору і вниз, мов механізм, що відміряє час. Звідси, від пам'ятника Святому Володимиру, місто розкривається як на долоні. Золотоверхий собор, Софійський собор – їхні куполи, покриті листопадовим туманом, виглядають як віхи на шляху до вічності. Тут народжується ніжність до міста, яке так багато пережило, але завжди залишається прекрасним. Це відчуття, ніби ти притуляєшся до старого, але міцного плеча. 🔔 Листопад – це час, коли можна бачити далі і глибше. Коли листя не затуляє обрію, а відкриває панорами – не тільки міста, але й власного внутрішнього світу. Щоб уловити останні, найдорожчі відблиски осіннього золота, необхідно завітати у великі паркові артерії міста. Ботанічний сад імені Фоміна (біля Університету) або Національний Ботанічний сад імені Гришка – це справжній музей листопадових кольорів. Тут осінь тримається найдовше. Серед широких алей, де вже натягнуті сітки для збирання листя, ще можна зустріти острівці багряних кленів та рудих дубів. Ці кольори – це прощальний, розкішний подарунок природи перед довгою зимою. Вони палають, ніби свічки, і саме ця їхня тимчасовість робить їх настільки безцінними. Повітря в Ботанічному саду пахне вологою землею, прілим листям та холодом. Це запах спокою. Тут добре думати, чи просто мовчати. Милуватися тим, як поодинокі листочки, відриваючись від гілок, плавно спускаються додолу, наче зітхання природи. Це момент істини, коли краса – в її природному згасанні. Парк імені Тараса Шевченка (навпроти Червоного корпусу) у листопаді стає більш камерним. Студентський гамір стихає. На лавках – рідкісні фігури: самотній студент, що готується до сесії, чи літня пара, що мовчки дивиться на пам'ятник Кобзареві. Ці люди – немов живі акценти на полотні листопадового дня. Вони додають сцені сентиментальності. Лагідна, меланхолійна атмосфера Парку Шевченка змушує задуматися про швидкоплинність часу і водночас про його вічний, незмінний цикл. 🥮 У цій осінній тиші відчувається глибока повага до міста. Воно дозволяє тобі побути наодинці зі своїми думками, але ніколи не залишає тебе самотнім. Київський листопад – це не фінал, а, швидше, пауза. Це час, коли світло стає м'яким, розсіяним, і всі гострі кути згладжуються. Це пори року для душі, яка потребує спокою, розмірковування і затишку. Пройшовши від Подолу до високих пагорбів, ми відчули, як змінюється місто. Воно стає графічним: домінує колір мокрої бруківки, чорних гілок, сірого неба і незмінно яскравих, величних золотих бань соборів. Ця графічність підкреслює геніальність київських пейзажів, де природа і архітектура існують у повній гармонії. Київ – це місто, яке завжди приймає, а осінь – це пора, коли воно відкриває свою справжню ніжність. Це ніжність, що відчувається у подиху холодного вітру, який несе запахи осінніх багать; у теплому світлі, що ллється з вікон старовинних будинків; у тихій, майже нечутній музиці, що доноситься з дверей, які прочинилися на мить. Листопад – це обіцянка: обіцянка зимового оновлення, обіцянка весняного відродження. А поки що – Київ завмирає в очікуванні, оголений, але величний, запрошуючи нас в останній раз насолодитися його холодною, але надзвичайно красивою осінньою елегією. Це місто, яке вчить любити не лише розкішне цвітіння, але й гідне згасання. 🧡

#музика Гурт БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ представив оновлену версію пісні “Забрала ніч” та випустив новий кліп на неї. За словами Сергія Танчинця, команда вирішила перезапустити трек після того, як він знову почав сильно відгукуватися слухачам на концертах. Музиканти перезаписали вокал, додали живі ударні та змінили аранжування струнних, зробивши звучання потужнішим і глибшим. У відеороботі, яку зняв режисер Влад Разіховський, взяли участь всі учасники гурту та струнний оркестр — загалом 35 музикантів. Атмосфера кадрів — камерна, з напівтемрявою та свічками, щоб посилити емоційну інтонацію треку. На цей момент кліп уже набрав понад мільйон переглядів на YouTube: https://youtu.be/dg4JpcHJ_kA?si=mMfPCIJlBE3iZquX

🥊 КУБОК УКРАЇНИ зі змішаних бойових мистецтв серед дорослих💥 📅 1 листопада | Київ Адреналін, сила та безкомпромісна боротьба — усе це чекає на арені в м.Київ! Кращі бійці України зійдуться у запеклих поєдинках, щоб довести, хто гідний кубка та слави чемпіона! 🇺🇦 💥 Справжня сила духу 💥 Вибухові емоції 💥 Незабутня атмосфера великого спорту В ТУРНІРІ ВІЗЬМУТЬ УЧАСТЬ ВИХОВАНЦІ ТРЕНЕРІВ ДЮСШ ВІДДІЛУ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ БМР ЗТУ ОЛЕКСАНДРА КОНОНОВА ТА АНДРІЯ СОЛОНЦЯ #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #brovarysport #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦

КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ Вулиця Велика Васильківська та будівля Київського театру оперети, близько 1958 року. Колоризоване фото зроблено з вікна 52-го будинку. Театр оперети був зведений на місці Троїцького народного дому на початку ХХ століття. Після Другої світової війни цей простір відновили, і вже у 1958-му театр став одним із найяскравіших культурних магнітів столиці, куди кияни приходили на вистави, концерти та зустрічі. Сьогодні цей історичний фасад - жива пам’ять міста. Атмосфера столичної вулиці з трамваями та кіосками назавжди залишилася в пам’яті старого Києва. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv

⚡️Станцію метро «Золоті ворота» визнали однією з найкрасивіших у світі, – The Telegraph. Мармурові арки, мозаїки князів і атмосфера стародавнього храму принесли київській підземці міжнародне визнання. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

У Полтаві відкрився третій центр ментального здоров’я всеукраїнської мережі ПОВЕРНЕННЯ — для військових, ветеранів та їхніх родин. Мережу ПОВЕРНЕННЯ заснували Віктор та Олена Пінчуки, щоб підтримати тих, хто пережив психологічні травми через війну. У полтавському центрі ПОВЕРНЕННЯ понад 4 000 захисників і захисниць і їхніх родин зможуть отримати у полтавському центрі безоплатну допомогу мультидисциплінарної команди. У центрі ПОВЕРНЕННЯ облаштовано сучасний безбар’єрний простір із кабінетами для індивідуальної та сімейної терапії, залою для групових занять і палатою денного стаціонару. Полтавський осередок відповідає вимогам фізичної та психологічної інклюзивності: кожен може звернутися по допомогу без страху осуду чи стигми, а атмосфера довіри та повага до приватності є невід’ємною частиною роботи фахівців. 👉Мережа ПОВЕРНЕННЯ надає безоплатну психологічну допомогу військовим, ветеранам та членам їхніх родин. На першому етапі передбачено відкриття 20–25 центрів по всій Україні, які щороку зможуть підтримувати понад 100 тисяч воїнів і їхніх близьких. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Угорський McDonald’s вже рік по п’ятницях і суботах перетворюється на нічний клуб — діджеї, світлове шоу, танці й атмосфера рейву Вхід вільний, бар відкритий, а на танцполі — люди з біг маком замість келиха. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Угода” Елль Кеннеді 1 частина тетралогії "Поза кампусом" Видавництво РМ Гарретт - зірковий хокейний хлопчик, якого можуть не допустити до ігор, якщо у нього буде низька оцінка по етиці та філософії. Ганна вчиться на музичному факультеті і має гарну оцінку по етиці та філософії. Гаррету потрібні знання Ганни, але вона не горить бажанням ними ділитися. Тож вони уклали угоду: Ганна допоможе йому успішно скласти залік, а натомість Гаррет допоможе дівчині привернути увагу футболіста Джастіна. Який гарний план, невже могло щось піти не так? От за що обожнюю спортивні романи загалом і романи Елль Кеннеді конкретно, так це за атмосферу. У мене не було такого класного насиченого студентського життя (що не дивно, бо я вчилася у Донецьку, а не десь на Массачусетщині), тож я хоч трохи ним зараз поживу через книжкових героїв. І я дуже рада, що цю серію екранізують, бо вона ідеально для цього підходить: хокеїсти, вечірки, стосунки, прикольні діалоги, друзяки, які ближче за родичів, - яка ще атмосфера потрібна для гарного вечора. Тут є хокей, справді. Він не просто десь вигулькує на фоні, а є досить серйозним сюжетним елементом. Тут є гумор та якась невимушеність. Тут є лайтове “від ненависті до кохання”, яке я обожнюю. А ще є драма. Ганна колись стала жертвою злочину, шлейф якого тягнеться за нею досі, впливає на її психологічний стан, почуття та навіть на родину. Так, це був якраз той випадок, коли справедливість десь застрягла і не доїхала. Та й Гарретт теж не на веселці з єдинорогами виріс, і у нього за плечима є певний багаж. Роман простий, приємний, у якомусь сенсі шаблонний, але від цього не став у моїх очах поганим. Навпаки, я його проковтнула з неймовірним задоволенням. Це гарний варіант, коли хочеться відпочити та кайфанути з чимось легким, палким та в міру гумористичним. Я закохалася у хокеїстів Браяра і вже планую читати “Помилку”.

#вистави 🎭 Чи одружиться нарешті Фігаро? Класика? Майже 😉 бо цього разу — це справжній театральний карнавал, де все летить шкереберть! Режисер Григор Мане узяв сюжет Бомарше і створив із нього іронічний фарс-мажор з гумором, інтригами та добрячим театральним драйвом. Фігаро крутиться між Сюзанною, Фаншеттою, Марселіною та вибуховим графом — і все це у сценічному лабіринті, де кожен поворот веде до нової пригоди. 💫 Барокові костюми, блискучі репліки, дотепність і атмосфера свята — все це чекає саме на вас! 🎟 Не пропустіть комедійну прем’єру сезону — “Чи одружиться нарешті Фігаро?” КВИТКИ НА ВИСТАВУ Коли: 14 та 15 жовтня (вівторок та середа) 18:00 Де: Київ, Молодий театр, вул. Прорізна, 17 https://molodyytheatre.com/repertoire/chy-odruzhytsya-nareshti-figaro

#заходи #культура 🎃 Гарбуз Fest: справжня осіння казка просто неба. Це буде день, насичений співами, танцями, гарним настроєм. На Вас чекає справжнє родинне свято: 🟢пісні й танці, що наповнять серце радістю; 🟢творча атмосфера, яка надихне дорослих і дітей; 🟢ярмарок народного мистецтва; 🟢гарбузові декорації та осінні фотозони, що створять справжню казку. 📍 Де? Музей просто неба, Київ, вул. Академіка Тронька, 1 📆 Коли? 11 жовтня, 12:00