#поезія доля - німа, не кричить, не говорить, доля - сліпа, доля - хрест, доля - вік, доля - магніт, доля - смерть, доля повінь, дивиться завжди, не сплющить повік доля тебе погризе, як собака, доля ж тебе і оближе, як пес, доля - чаклун, доля - лікар й рубака, доля опустить на землю з небес доля не любить та й кинуть не кине, кожен би втік, тільки доля не йде, доля не вмре, не розквітне й не згине, доля - не дощ, а весняний потік щоб не було, щоб не сталось й не втнулось, доля ліниво за руку веде, навіть в той день, коли все похитнулось, доля вела і мене і тебе доля - про все, про погане й хороше, доля - це жах, доля - сміх і недоля, з долею ми такі різні та схожі доля - це сплеск, доля - бій, доля - воля Павло Пігуль

#поезія ще на городі поралась Явдоха ще ткався хміль у неї на плечі ще під вікном твоя сорочка сохла а потім дощ сорочку намочив ще під дощем вирівнювалось жито ще ти ходив без слова як святий і все хотіло впасти і напитись твоєї молодої німоти а потім раптом вікна потьмяніли бджола зібрала в вузлики тепло – то за городом змовились могили щоб сніг ішов щоб літа не було Сергій Осока

#світ 🕊️Субіцький скельний монастир — маловідома, але надзвичайно колоритна пам’ятка на Хмельниччині, розташована поблизу села Субіч, над стрімкими схилами Дністра, за 40 км від Кам’янця-Подільського. 🖤 Комплекс печерних келій, вирубаних у горі Монастирище є унікальним зразком чернечої архітектури. 📜 Найдавніші згадки про монастир датуються 16 століттям, хоча частина дослідників вважає, що перші скельні оселі з’явилися тут ще у 10–13 ст., у період активного розвитку печерного чернецтва на Поділлі. 🙊 Це маршрут для підготовлених туристів: спуск небезпечний у дощ або без зручного взуття. Уздовж стежки — мальовничі краєвиди, 40-метрові урвища, скелі та річкові панорами, що вражають уяву.

#поезія Роки, як уроки: занудно-тягучі... Лишаються шрами, та й ті вже слабкі. Коли вже живеш, підлаштовує зустріч Невидимий цинік, можливо, сам біс. Спиняєшся в натовпі, здавлює подих. Неспроста говорять, що світ затісний... Тебе не впізнавши, він мимо проходить. Вже інший, змужнілий. А в погляді синь... Єдина хвилина — і сходять намарно Роки забування. Пройшов, як на гріх... Любов не гордиться. Любов не минає: У двадцять із гаком — ті самі граблі. Утративши спокій, стаєш, мов залежна. Нічого не вернеш: запізно... Проте Щодня моніториш його в соцмережах, Ховаєш в альбомі знайомий портрет. Де-юре — ще вільний, де-факто — жонатий: Живе в неформальному шлюбі вже рік. Бог людям дав припис: «Не варто жадати Чужого», та Він же й «любіте!» велів... І плани, і сенс, як помилку закреслив, Водночас новий і знайомий до сліз. Принаймні б зустріти... Не знаєш адреси — Знаходиш. Від ніжності розум осліп. Приходиш, як леді з «Листа незнайомки»: Стоїш біля вікон, чекаєш — дарма... Пророцтва минають — любов не замовкне: Святиня і разом найбільша із драм. *** Війна — педагог, що рішучо-жорстокий: На все, чим живеш, накладає тавро. Доносить ударом важливі уроки, Навчає не словом — ревінням тривог. Колишні проблеми присипало пилом. Не впасти би... Світ оніміло застиг. Стоїш, ціпенієш, раптово поблідла: Влучання в будинок. Знайомий масив, Де сіро-однакові вежі-висотки Врізанням у небо плюндрують ландшафт. Твій частий маршрут. Там живе синьоокий, Смішливо-безжурний: ще юна душа, Хоча вже дорослий... До Господа вперше Звертаєшся серцем, без завчених слів: «Візьми, що завгодно: від грошей до звершень... Лишуся ні з чим — буду вдячна й за хліб, За промінь між хмар хаотично-подертих, За те, що у грудях ця ніжність навік... Єдине почуй: він завчасно померти Не має. Хай я... Тільки, Боже, не він... Спаси, збережи, бо Тобі ж це посильно... Хай буде щасливим, хоча й не просив У неба нічого... Пошли йому сина: Такого як він — щоб у погляді синь. Якщо не почуєш, то, Господи, де Ти?» Любов довіряє і, що б не було, Надіється, вірить, усе перетерпить, Якщо це не примха, а дійсно любов. ©Марія Чекарьова

😥 Важко зрозуміти, як у світі з таким потужним дипломатичним потенціалом цивільне населення в Україні, Судані, Ґазі, Ємені, Конго та багатьох інших місцях щодня страждає — так, ніби ті, хто мають владу, нічого не можуть зробити. ⚡ Американська акторка, режисерка, амбасадорка доброї волі ЮНІСЕФ Анджеліна Джолі емоційно розповіла про свій нещодавній візит до Миколаєва та Херсона. Допис оприлюднила на своїй сторінці у соцмережах. 🔴«Цього тижня я відвідала Миколаїв і Херсон в Україні, щоб зустрітися з сім'ями, які живуть на лінії фронту. Загроза безпілотників була постійною і відчутною... Вони перенесли свої школи, клініки та дитячі садки в укріплені підвали, вирішивши, що життя триватиме. Це було важко, але це надихає. Багато людей розповідали мені про психологічне навантаження, яке спричиняє життя під постійною загрозою, і про глибокий страх бути забутими світом», — написала акторка.

Алое Вера сорт Барбаденсіс Міллер на плантаціях компанії ФОРЕВЕР ❤️ #здоровятакраса #АлоеВераФоревер

Алое Вера сорт Барбаденсіс Міллер #АлоеВераФоревер #здоровятакраса

Патрульні прокоментували позавчорашній інцидент на 78-му кілометрі траси Київ — Одеса, де запакували водія Lada біля АЗС Його зупинили для перевірки документів, а він виявився в розшуку. Пишуть, що «чоловікові запропонували добровільно проїхати до Білоцерківського ТЦК, однак він категорично відмовився». Там кажуть, що він нібито поводився зухвало й агресивно, після чого втік з місця на своїй тачці. Екіпаж поліції зупинив його повторно неподалік АЗС та він начебто продовжував матюкатись і шарпати поліцейських. Кажуть, що оскільки він відмовився добровільно поїхати до ТЦК, тож патрульні його затримали силою і надягли кайданки, а згодом чоловіка доставили до ТЦК.

Семінар для розвитку особистості ФОРЕВЕР #натуральнийпродукт #АлоеВераФоревер #здоровятакраса

Фильм украинского режиссёра — в программе фестиваля-ретроспективы “Канны в Тель-Авиве”, который пройдёт с 10 по 20 ноября 2025 года. В центре афиши — «Два прокурора» украинского режиссёра Сергея Лозницы, лауреата Приза Франсуа Шале Канн-2025. 19 ноября в кинотеатре Лев Дизенгоф зрители смогут увидеть картину и лично пообщаться с режиссёром и актёром Евгением Терлецким из театра Гешер. Организаторы задумали фестиваль как площадку культурного диалога. На протяжении десяти дней, с 10 по 20 ноября, израильские зрители увидят три картины-участницы Каннского фестиваля 2025 года, каждая из которых по-своему исследует границы человеческого опыта, памяти и идентичности. — 11 ноября — “Мама” режиссёрки Ор Синай с Евгенией Додиной, звёздой театра Гешер; — 19 ноября — “Два прокурора” украинского режиссёра Сергея Лозницы с участием Евгения Терлецкого; — 20 ноября — “Исчезновение Йозефа Менгеле” Кирилла Серебренникова, показ представит кинокритик Алина Ребель, преподаватель Ариэльского университета. Каждый вечер — это встреча с создателями, обсуждение фильмов и открытый разговор о том, что остаётся за пределами экрана. Это редкая возможность увидеть Каннское кино в Израиле и ощутить живую энергию фестиваля. А вы когда в последний раз выходили из зала в тишине — потому что фильм сказал всё сам? 🎬🇮🇱🇺🇦 Читайте подробнее: https://nikk.agency/film-ukrainskogo/ Проект НАновости — Nikk.Agency Israel News рассказывает о культурных связях между Израилем и Украиной, о людях, фильмах и идеях, которые соединяют две страны. Читайте и поддержите публикацию в Facebook: 👉 https://www.facebook.com/nanews.nikk.agency/posts/pfbid02ZXcR2mYSouWgY5U4R2pCxFDfkcrMd8BjUZDyH2NpF8nZRpEdsZFMjz6k8f7bQGhkl #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #Cinema #TelAviv #Лозница #Канны #PlayhouseTLV