ВОГНИК ВІРИ НЕ ЗГАСА

Що знову хоче та орда?
Невже свої́х земель їй мало?
Чому́ на нас її хода?
За що нас горе це спіткало?

За що це сунеться на нас?
Ніхто ж у нас їх не чекає!
Це – як трощи́ть іконостас…
Які думки́ цей збрід плекає?

Неначе кістка, ця земля,
Впопе́рек горла зброду стала,
На край наш плани звідтіля,
Аж ди́ба ця мерзота встала.

Молитва кожна має міць,
І їх в вінець Госпо́дь сплітає,
Та рветься погань силоміць,
Й про це вже явно сповіщає.

Вже шматувати хоче все,
Святую землю спопелити,
І намір цей орда несе,
Так рветься в край святий ступити.

Її не спа́лить у вогні,
Не знищить землю цю святую,
Не дасть Госпо́дь нас сатані
Й Вкраїну нашу молодую.

Щодень напруга ця зроста,
Надія, що Всевишній вчує,
Не знищить нас тая орда,
Госпо́дь Вкраїну нам врятує.

Та ворог хоче воювать,
Йому Вкраїни ще бракує,
Готовий вже він наступать.
Почвара щось собі мудрує.

Той лютий ворог має план –
Йому потрібна Україна,
Все знищить хоче цей тиран ,
Та Україна є нетлінна.

Чому́ біда спіткала нас?
Чом нас нена́видить мерзота?
Та вогник віри в нас не згас,
Не вмре Вкраїна наша зло́та!

18.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

🇨🇦🇺🇦 Канада оголосила про додаткову економічну допомогу Україні на $2,5 мільярда

Прем’єр-міністр Канади Марк Карні оголосив додаткову економічну допомогу Україні, підкресливши, що за лідерства Президента Володимира Зеленського створено умови для досягнення справедливого й тривалого миру, однак для цього необхідна готовність Росії.

Він зазначив, що нічна варварська атака РФ на Київ демонструє важливість подальшої підтримки України з боку партнерів.
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

УКРАЇНА НЕ ХОЧЕ ВІЙНИ

(Відповідь на вірш Сергія Ярунського «УКРАЇНЦІ ТРИМАЮТЬ НЕБО»)

УКРАЇНА НЕ ХОЧЕ ВІЙНИ́!
Хоче в мирі і злагоді жити!
Як позбутися всім сатани?
Які ще моли́тви молити?

Ми тримаємо небо усі,
Всі тримаємо й молим моли́тви,
Ми купатися хочем в росі,
А не в кро́ві, що ллють її битви.

Україна постала більмо́м,
І давно зо́рить ворог на неї,
Краще б взя́ли читати Псалом
Й не чіпали Вкраїни моєї!

Україну і нас вбережи,
Вбережи від біди нас, Всевишній!
Всі моли́тви почуй, поможи!
Хоч з нас кожен у чо́мусь є грішний.

Ми ніко́ли не брали чуже
І своє́ віддавати не хочем!
Вже нестримно так ворог ірже́,
Все вже духом смерди́ть наволо́чим.

Україна вся небо трима,
За Вкраїну вже світ став горою,
І молитва думки́ обійма́,
Щоб біда обійшла стороною.

Щоб забули ми слово ВІЙНА,
Більш ніко́ли її ми не знали,
Схаменеться вже хай сатана,
Щоб війну і вві сні не згадали!

УКРАЇНА НЕ ХОЧЕ ВІЙНИ́!
Небо мирне славетно тримає,
Щоб не пу́стки були́ й бур’яни,
Але ворог лиш цьо́го чекає.

Захотів він святої землі́,
То й Вкраїну він знищити хоче,
Замість зерен – тіла́ у ріллі,
І від злості зубами скрегоче.

Відверни вражу силу від нас,
Збережи Україну святую!
Хай настане той, Господи, час,
Що ти скажеш : «ВКРАЇНУ ВРЯТУЮ!».

15.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 946521

ЧИ БУВ ТОЙ ЧАС ДЛЯ НАС БЛАГОСЛОВЕННИМ

Чи був той час для нас благословенним,
Коли майдан гудів, неначе рій?
Хоч день той був святковим і священним,
Що став початком слізних всіх подій.

Студенти вийшли, стали на майдані,
Всі йти хотіли в краще майбуття,
В зневірі вже стояли тут, на грані,
Та й не піде́ цей день у забуття.

Ніхто не знав, що буде трішки згодом,
Не думали, що буде литись кров,
Знущались над беззахисним народом,
І линув дзвін від багатьох церков.

Той день, те двадцять перше листопа́да,
Він став початком кровопролиття,
Вказівки віддавала тая влада,
І забрано вже там людські́ життя.

І з кожним днем більш гаряче ставало,
З’їжджались люди із усіх усюд,
Обурення все міці набувало,
Сюди прийшов зневірений вже люд.

Та їх не чули… Били і стріляли,
НЕБЕСНА СОТНЯ саме там лягла,
Та патріоти до кінця стояли,
Ворожа куля СОТНЮ всю знайшла.

У пам’яті той день тепер наза́вжди,
Історію новую він почав,
І полягли герої ради правди,
Що буде так – ніхто з нас не чекав.

20.11.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

ЧОРНА ХУСТИНА

Пробач мене, мамо, за чорну хустину,
Не знав, що так буде, не вірив в таке,
Не думав, що рано цей світ я покину,
Відлуння жалоби усюди дзвінке.

Не думав на фронті про чорну хустину,
Бо рідную землю я там захищав,
Не думав про чорне рядно й скатертину,
Та й горя наза́вжди матусі завдав.

Свідомо пішов я на фронт воювати,
Щоб МИР панував в Україні мої́й,
Не зміг в тім бою́ на світанні встоя́ти…
Обов’язок чесно я виконав свій.

Як сокіл, лежу́ у землі в домовині,
А мама чорні́є від горя давно,
Стоїть наді мною у чорній хустині,
Життя простелило їй чорне рядно.

Пробач мене, мамо, за чорну хустину,
Що з горя чорнієш щодня на очах,
Ти мала надію – єдину дитину,
Тепер мене бачиш вже тільки у снах.

Проклята війна розлучила з тобою,
Зостатись живим, дорогенька, не зміг,
За МИР заплатив, як і інші, собою,
І шлях мій з війни́ у могилу проліг.

13.10.2021 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021

ЧОРНА НИТКА Й ЧОРНЕ ПОЛОТНО

Чорна нитка й чорне полотно…
Мама вишиває вишиванку.
Дивиться старенька у вікно
Й плаче все вона безперестанку.

Чорна нитка й чорне полотно,
Хрестик так за хрестиком лягає.
Син загинув на війні давно,
Мама гірко сльо́зи проливає.

Чорна нитка й чорне полотно,
А червону ненька вже не ві́зьме,
Бо життя – тернистеє рядно…
Миється тепер вона лиш слі́зьми.

Чорна нитка й чорне полотно,
Краплі крові бачаться в узорі.
Будь же ти проклятая, війно!
Кров'ю налили́ся небо й зо́рі.

Чорна нитка й чорне полотно…
Син давно лежить уже в могилі.
Горе… Чом ввірвалося воно?
Втрату пережити цю не в силі.

Чорна нитка й чорне полотно…
Мріяла червоним вишивати.
Млин змолов лиш чорнеє зерно…
В чорному вік мусить доживати.

19.05.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

РИДАЄ-ПЛАЧЕ УКРАЇНА

Ридає-плаче Україна,
Бо знов загинув брат і син.
В розпуці вся його родина,
Бо у батьків він був один.

Його приве́зли в домовині,
Коротким був героя вік,
В жалобі й смутку всі ми нині…
Не знаєм втратам точний лік.

Востаннє бачив небо й сонце
І попрощався з усіма.
Не гляне більше у віконце…
Він з нами є, та вже нема.

Немов заснув, та вже востаннє.
Не зможе маму обійнять.
Не стріне сонечко він раннє,
Лиш вічним сном вже буде спать.

Так рано нитка обірвалась
І мати топиться в сльозах.
Ця звістка вороном ввірвалась…
Нестерпний біль і горе, й жах.

Ридає-плаче Україна –
Загинув ще герой один.
А кров’ю плаче і калина…
Пішов у вічність вірний син.

03.04.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

Український воротар ❌ Андрій Лунін повідомив керівництву "Реала" про бажання залишити клуб

✔️ Під час розмови з президентом клубу Флорентіно Пересом і Хабі Алонсо український воротар заявив, що прагне перейти туди, де зможе регулярно отримувати ігрову практику.
#football #European_football @European_football
#футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Днями сидимо з Ірина Олександрова у кухні.
Чаюємо.
Теревені теревенимо.

Тут щось над селом ййййаааак загуркоче!!!

Леонідівна моя заціпеніла…
- Юлю? Що це???
- Все норм, Ірусику! Тривога ж зараз! То наш літак летить оте залізяччя мокшанське збивати!!!

На наступний день вона в мене питає, чи бачила я новину, що вчора над Україною Санта летів?:)

Відповідаю, що якщо й не бачила, то ми з нею обидві чули, як він летів!:)

То днями було…
Сьогодні увесь ночер знов летіло…
Чого тільки не летіло по Україні…
Сссссссцкйбнблдгсссня…

За чверть до восьмої щось ййййййаааак вввввʼї…ало…
Десь недалечко від села…
З переляку з ліжечка знесло…
Щось збили!!!

Цілі.
Невсеремось.
Ви як там?

Притча Подарунок для Ісуса
В дитячий будинок священник прийшов.
Його обступили малята.
Він мав їм повідать про Божу любов
Й про свято Різдва розказати.
Мов пісня, із серця лилися слова
Про миле дитятко у яслах,
Про матір Марію, про зірку Різдва…
Розказував просто і ясно.
Пів сотні дітей, в новорічній красі,
Вслухались у притчу про Бога
І переживали, так щиро усі,
За долю Ісуса малого.
Священник скінчив свою притчу казать
І діткам дав аркуші білі,
І всіх попросив йому намалювать
Ісуса у яслах на сіні.
Малюнки священник збирав залюбки,
Та раптом побачив картину,
Де в яслах лежало аж два малюки,
Й спитався про другу дитину.
— Чом поруч з Ісусом ти намалював
Іще одне миле дитятко? —
І сором’язливий хлопчина сказав:
— Не маю я, що дарувати.
Приходять до Бога з дарами волхви,
Ісуса малого вітають.
А я — сирота, ні кола, ні двора,
Дарунків для Бога не маю.
Тож вирішив Боже дитя зігрівать…
У яслах він змерзне, бідненький.
Я буду руками його обіймать —
І буде Ісусу тепленько.
В священника сльози з’явились в очах…
Так вразило щире зізнання.
Малюнок тремтів у маленьких руках
Від радості і хвилювання.
— Ти правий, мій сину, сто тисяч разів!
Ми в світ цей приходимо голі.
Й ніхто на той світ іще не зумів
Забрати багатство з собою.
Усе, що ми маєм, — душевні скарби,
І вчинки — то наше надбання.
І маєм завжди намагатись, аби
До Бога прийти з покаянням.
Сьогодні ти Господу подарував
(І сам того, мабуть, не знаєш)
Найкращий з дарів, що Ісус наш приймав, —
Душевне тепло, те, що маєш.
Алла Василишин