#історія #події
Прокляття чи тріумф? Як 16 лютого світ побачив золото Тутанхамона 🏺✨
Уявіть собі: ви шість років риєтеся в піску під пекучим єгипетським сонцем, гроші спонсора закінчуються, а колеги пошепки називають вас божевільним. І ось, 16 лютого 1923 року, ви стоїте перед запечатаними дверима, за якими ніхто не був понад 3000 років. Саме цього дня археолог Говард Картер відкрив «Золоту залу» — поховальну камеру фараона Тутанхамона. 🗝️🇪🇬

«Ви щось бачите?» — «Так, дивовижні речі!»

Цей діалог між спонсором розкопок лордом Карнарвоном та Картером став легендарним. Коли Картер просунув свічку в пробитий отвір, перше, що він побачив — це блиск золота. У камері панував хаос розкоші: золоті колісниці, трони, дивні статуї звірів та, головне, величезний саркофаг. Це була перша і єдина гробниця фараона, яку грабіжники не встигли розтягнути по шматках за минулі тисячоліття. 👑💎

Хлопчик-фараон та світова істерія

До цього відкриття Тутанхамон був лише блідою тінню в списках правителів. Він помер юнаком, не встиг завоювати світ чи збудувати найбільшу піраміду. Але завдяки Картеру він став найвідомішим фараоном в історії. Світ охопила «тутанхамономанія»: дизайнери створювали сукні з єгипетськими візерунками, а архітектори додавали елементи лотосів у декор будинків. 🏛️👗

Міф про прокляття

Звісно, не обійшлося без містики. Смерть лорда Карнарвона невдовзі після відкриття породила чутки про «прокляття фараонів». Газети писали, що кожен, хто порушив спокій мумії, приречений. Хоча сам Картер прожив після цього ще 16 років, ігноруючи всі прокляття, журналісти зробили цю історію безсмертною. 🦇📜

Відкриття 16 лютого змінило археологію назавжди: вона перестала бути просто пошуком скарбів і перетворилася на науку про збереження культурної спадщини. Тутанхамон же отримав те, чого так прагнули всі фараони — справжнє безсмертя в пам'яті людства. 🌓🌟

#історія #речі
Камертон: Сталевий диктатор, що навчив світ співати в унісон 🎶🔱
Уявіть світ, де кожен музикант — сам собі камергмейстер, а поняття «чистої ноти» таке ж розпливчасте, як обіцянки перед виборами. До XVIII століття налаштування інструментів було справою смаку, настрою та вологості повітря. Органісти орієнтувалися на довжину труб, скрипалі — на інтуїцію, а співаки — на те, як сьогодні виспалися. Весь цей гармонійний хаос припинив англійський сурмач Джон Шор у 1711 році, подарувавши людству маленьку сталеву «вилку». 🇬🇧🎻

Пристрій Шора був геніальним у своїй простоті: сталевий стрижень, зігнутий у формі літери U. При ударі він видає чистий, позбавлений обертонів звук, який майже не змінюється від температури чи часу. Джон назвав свій винахід «pitchfork» (що іронічно перекладається і як камертон, і як вила), натякаючи, мабуть, на те, що фальшивих музик чекає особливе місце в пеклі. Його перший камертон вібрував із частотою 419 Герц — саме так тоді звучала нота «Ля». 🔱⚡

Існує міф, що сучасний стандарт у 440 Герц був встановлений для того, щоб музика звучала «агресивніше». Насправді ж, упродовж століть висота строю невблаганно повзла вгору (так званий «пітч-інфляція»), бо блискучі високі ноти більше подобалися публіці. Лише у 1939 році міжнародна конференція в Лондоні вольовим рішенням зафіксувала 440 Гц як золотий стандарт. Хоча деякі прихильники теорій змов досі шукають у цій цифрі масонський слід або вплив на чакри. 🧘‍♂️📻

Камертон виявився настільки точним, що втік із філармоній у наукові лабораторії. Його використовували для вимірювання швидкості звуку, перевірки слуху (тест Вебера, який і досі в моді у лорів) і навіть як серце перших годинникових механізмів підвищеної точності. Це чистий еталон: він не підлаштовується під обставини, він змушує обставини підлаштовуватися під себе. 🩺🕰️

Сьогодні, коли кожен смартфон має вбудований тюнер, камертон став символом аристократичного мінімалізму. Він нагадує нам, що серед цифрового шуму та автотюну десь існує абсолютна істина — тверда, сталева і непідкупна. Це нагадування про те, що навіть у найгучнішому оркестрі життя все починається з одного тикання металом об коліно та короткої миті ідеальної тиші. 🤫✨

У небі над Україною винищувач F-16 блискавично відпрацював по ворожій цілі.

Ракета AIM-9 AMRAAM точно вразила ударний БпЛА типу «Shahed».

#історія #постаті
Данило Скоропадський: Гідність в екзилі та нездійснена надія Гетьманату 👑
13 лютого 1904 року народився Данило Скоропадський, людина, яка за правом народження мала стати спадкоємцем українського престолу. Син останнього Гетьмана України Павла Скоропадського, він провів більшу частину життя в еміграції, але ні на хвилину не припиняв бути «українським обличчям» у вищих колах Європи. 🌍🇺🇦

Чому його постать заслуговує на увагу:
Освіта та виховання: Данило отримав блискучу інженерну освіту в Лондоні. Він вільно володів кількома мовами й мав манери справжнього аристократа, що дозволяло йому відкривати двері найвпливовіших кабінетів Великої Британії для просування українського питання. 🇬🇧
Лідер монархістів: Після смерті батька у 1945 році Данило очолив Союз гетьманців-державників. Він зумів об'єднати розрізнену українську еміграцію та став символом тяглості української державотворчої традиції.
Дипломат без держави: Він активно допомагав українським біженцям після Другої світової війни, рятуючи тисячі людей від примусової репатріації до СРСР. Його поважали і в британському парламенті, і в українських громадах Канади та США. 🤝🛡️

Загадкова смерть:
Данило Скоропадський помер у 1957 році в Лондоні за дуже дивних обставин, саме тоді, коли його політична активність почала серйозно дратувати кремль. Офіційна версія — хвороба, але багато істориків схиляються до того, що це була чергова спецоперація радянських спецслужб із ліквідації небезпечного претендента на булаву. 🕵️‍♂️💀

Він так і не повернувся до вільного Києва, але до останнього подиху тримав спину рівно, як і належить сину Гетьмана.

#історія #постаті
Марія Литвиненко-Вольгемут: Примадонна, яка змусила оперу звучати по-українськи 🎭
13 лютого 1892 року народилася жінка, чий голос мав магічну силу зупиняти час. Марія Литвиненко-Вольгемут — це не просто оперна співачка, це ціла епоха в історії українського театру. Вона була тією зіркою, яка довела: українська мова на оперній сцені звучить так само велично, як італійська чи французька. 🎼🇺🇦

Чому її обожнювала публіка:
Неперевершена Одарка: Її дует із Іваном Паторжинським (Карась) в опері «Запорожець за Дунаєм» став еталонним. Кажуть, що їхні сценічні перепалки були настільки живими та сповненими гумору, що глядачі ходили на виставу десятками разів лише заради цієї хімії. 🥟🔥

Широкий діапазон: Вона однаково блискуче виконувала і драматичні партії в операх Вагнера чи Пуччіні, і тонкі, душевні українські народні пісні. Її лірико-драматичне сопрано називали «кришталевим».
Педагогічний дар: Марія Іванівна не просто співала сама, вона виховувала нові покоління українських вокалістів у Київській консерваторії, передаючи їм секрети майстерності та любові до рідного слова. 👩‍🏫

Цікавий факт:
Незважаючи на складні часи та ідеологічний тиск, вона завжди залишалася вірною українській культурі. Її популярність була настільки величезною, що навіть радянська влада була змушена рахуватися з її авторитетом, нагороджуючи найвищими титулами, хоча Литвиненко-Вольгемут завжди залишалася насамперед «народною» у справжньому сенсі цього слова. 🌟

#історія #постаті
Левко Мацієвич: Український Ікар, що будував літаки та руйнував імперію ✈️
13 лютого 1884 року народився Левко Мацієвич — людина, чиє життя нагадувало яскравий метеор. Він був не просто першим українським авіатором, а справжнім унікумом: блискучим суднобудівним інженером, підполковником і водночас радикальним політиком, який мріяв про незалежну Україну, коли це ще здавалося фантастикою. 🏗️🇺🇦

Чим вражає його постать:
Політичний драйв: Ще студентом він став одним із засновників Революційної української партії (РУП). Мацієвич не просто читав книжки, він створював мережу гуртків і готував ґрунт для майбутнього визвольного руху.
Інженерний геній: Левко брав участь у проектуванні першого в світі підводного човна-авіаносця. Його технічні ідеї випереджали час на десятиліття.
Підкорювач неба: Отримавши диплом пілота у Франції (посвідчення №178), він став справжньою зіркою авіації. Мацієвич був першим, хто запропонував проект авіаносця для морського флоту. ⚓️

Трагічний фінал:
Його життя обірвалося у віці 26 років під час авіаційного свята в санкт-петербурзі. Це була перша авіакатастрофа в історії росії. На його похорон у Києві прийшли тисячі людей, а квіти від українських громад вкрили весь шлях процесії. Навіть смерть Мацієвича перетворилася на потужну маніфестацію українського духу. 🕊️
Левко Мацієвич довів: українець може бути першим і в небі, і в науці, і в боротьбі за свободу.

#історія #постаті
Лесь Мартович: Доктор права з душею сатирика та селянським серцем.
12 лютого 1871 року народився Лесь Мартович — людина, чий гострий розум і ще гостріше перо змушували галицьке селянство і сміятися, і плакати одночасно. Поки тогочасна еліта часто дивилася на народ «згори вниз», Мартович, син сільського писаря, знав життя громад ізсередини: з усіма їхніми бідами, кумедними забобонами та нескінченною боротьбою за справедливість. ✍️🌾

Мартович був частиною легендарної «Покутської трійці» разом із Василем Стефаником та Марком Черемшиною. Але якщо Стефаник писав трагедію душі, то Мартович обрав іншу зброю — сатиру. Його новели, як-от «Забобон» чи «Лукія», — це не просто література, це соціологічний розріз епохи. Він майстерно висміював як обмеженість тогочасного чиновництва, так і наївність селян, проте робив це без злості, а з глибоким болем за рідний край. Його гумор був способом виживання народу, який не мав власної держави, але мав незнищенну гідність. 🎭📜

Життя самого письменника було далеким від ідилії. Він здобув юридичну освіту (став доктором права), але замість блискучої кар’єри у великих містах поневірявся провінційними канцеляріями, захищаючи права простих людей. Його активна громадянська позиція та участь у радикальному русі часто ставали причиною проблем із владою. Взагалі, історія української інтелігенції того часу — це історія самопожертви: Мартович буквально спалив себе роботою та громадською діяльністю, пішовши з життя у розквіті сил. ⚖️🕯️

Сьогодні, читаючи Мартовича, вражаєшся, наскільки актуальними залишаються його спостереження за людською природою. Його здатність бачити абсурд там, де інші бачать норму, — це риса справжнього європейського інтелектуала. Поки москва століттями виховувала в підданих рабську покору, українські класики на кшталт Мартовича вчили свій народ критично мислити, розрізняти правду від маніпуляції та сміятися в обличчя труднощам. Адже народ, який вміє над собою сміятися, — непереможний. 🇺🇦💪

#історія #події
Символ на рейках: як Тризуб став гербом України у вагонному кабінеті.
Лютий 1918 року для Української Народної Республіки був часом, коли державність буквально трималася на колесах. Поки більшовицькі загони з москви намагалися нав’язати Києву «братерські обійми» за допомогою артилерії, український уряд був змушений тимчасово залишити столицю. Проте навіть в умовах евакуації питання ідентичності залишалося пріоритетним. Саме 12 лютого (за тогочасним календарем) на залізничній станції Коростень Мала Рада ухвалила рішення, яке остаточно закріпило Тризуб князя Володимира як офіційний герб УНР. 🚂

Михайло Грушевський, бувши істориком світового рівня, розумів, що молодій державі не пасують випадкові символи чи новомодні вигадки. Йому потрібна була тяглість, що сягала б глибини віків. Вибір Тризуба був блискучим політичним та ідеологічним кроком: він миттєво анулював претензії росії на спадщину Київської Руси. Цей лаконічний знак, знайдений на монетах і печатках часів Володимира Великого, став юридичним доказом того, що Україна не «виникла раптово», а є прямою спадкоємицею однієї з наймогутніших держав середньовічної Європи. 🔱📜

Графічне втілення ідеї доручили художнику Василю Кричевському. Він зміг адаптувати стародавній знак до тогочасних естетичних вимог, створивши символ, що вражає своєю гармонією та енергетикою. Вражаюче, але герб, затверджений фактично «на марші», виявився настільки життєздатним, що жодні десятиліття радянської окупації не змогли стерти його з народної пам’яті. Для ідеологів із москви Тризуб десятиліттями був наче червона ганчірка для бика, адже він нагадував про волю, яку неможливо остаточно приборкати. 🐸🚫

Сьогодні, коли українські воїни знову боронять свою землю від навали з боку росії, Тризуб на їхніх шевронах сприймається не просто як державна символіка, а як справжній оберіг і знак приналежності до незламної нації. Історія вчить нас: державні символи, народжені в боротьбі, мають особливу силу. Здається, той залізничний вагон у Коростені став місцем, де нація не просто обрала герб, а зафіксувала свій вічний вибір — бути вільною. 🇺🇦💪

⚡️Підсумки змагального дня⚡️

🗓10 лютого

🔥У четвертий змагальний день ХХV зимових Олімпійських ігор Мілан-Кортіна 2026, представники національної збірної команди України змагалися у п'яти видах спорту.

⛷У спринті класичним стилем українці завершили виступи на стадії кваліфікації.
Найкращою серед наших лижниць була Анастасія Нікон - 59-те місце (4:07.37). Софія Шкатула фінішувала на 64-тій позиції (4:10,35), Єлизавета Нопрієнко - 81-тій (4:26,22), а Дарина Мигаль - на 83-тій (4:27,57).
Серед чоловіків - українець Дмитро Драгун показав 60-й результат (3:30.74), а Олександр Лісогор став 70-м (3:36.57).

⛸Шорт-трек
Єлизавета Сидьорко оновила національний рекорд України на дистанції 500 м у шорт-треку. Дебютантка Ігор подолала дистанцію за 43,337 секунди, однак цього не вистачило для виходу у чвертьфінал. Українка фінішувала на четвертій позиції.

🔫Біатлон
У чоловічій індивідуальній гонці на 20 км найкращим серед українців став Дмитро Підручний, який із трьома штрафними хвилинами фінішував 18-м. Віталій Мандзин схиби чотири рази і посів 28-ме місце, Антон Дудченко з однією хибою завершив гонку 35-м, а Тарас Лесюк у дебютному старті на Олімпіаді показав 65-й результат, маючи 4 штрафні хвилини.

🛷Санний спорт
У змаганнях жіночих одномісних саней українки показали найкращий для України результат з 2010 року: Юліанна Туницька фінішувала 18-ю, оновивши особистий олімпійський результат (21-ше місце у Пекіні-2022), а Олена Смага посіла 20-те місце.

⛸ Фігурне катання на ковзанах
Дебютант Ігор Кирило Марсак блискуче відкатав коротку програму, набравши 86,89 бали, що на 10 балів більше за його особистий рекорд. Цей результаті дозволив нашому спортсмену продовжувати свій шлях на Олімпіаді-2026 у довільній програмі.

11 лютого українці вийдуть на старт у 4 видах спорту 🙌

Вболіваємо серцем! Перемагаємо разом!💙💛
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

ℹ️ Жінка, яка зламала систему: Олена Степанів та її шлях від студентки до легенди фронту.

Уявіть собі 1914 рік. Світ у вогні Першої світової. Жінка на війні в ті часи - це або медсестра, або виняток, який перевдягається у чоловіка, щоб потрапити на передову. Але була українка, яка відмовилася ховатися.

Олена Степанів стала першою у світі жінкою, офіційно зарахованою на військову службу у званні офіцера, яка отримала нагороду за мужність у відкритому бою.

☑️ Замість дисертації гвинтівка.

Олена була блискучою студенткою Львівського університету, вивчала історію та географію. Вона була частиною "Пласту" та "Сокола", де ще до війни вчилася стріляти й орієнтуватися на місцевості. Коли почалася війна, вона не вагалася - пішла в Легіон Українських Січових Стрільців (УСС). Спочатку їй відмовили. Але Олена була не з тих, хто відступає. Вона домоглася свого, ставши командиркою жіночої чоти.

☑️ Битва за Маківку: момент істини.

Найславетніша сторінка її біографії це бої на горі Маківка у 1915 році. Це було пекло, де вирішувалася доля фронту. Олена Степанів не просто була там, вона командувала підрозділом під шквальним вогнем.

За відвагу в цих боях вона отримала Срібну медаль хоробрості - вищу нагороду, яку тоді могла отримати жінка-вояк. Це викликало шок навіть у тогочасній європейській пресі: про "українську амазонку" писали газети Відня та Берліна.

☑️ Полон та повернення: незламність у Ташкенті.

Під час боїв під Лисовичами Олена потрапила у російський полон. Її відправили далеко в Ташкент. Російські офіцери приходили подивитися на неї як на дивовижне створіння - жєнщіну-офіцера". Попри хвороби та тиск, вона зберігала гідність, відмовляючись знімати українські відзнаки.

У 1917 році вона повернулася через Фінляндію та Німеччину додому, щоб знову стати до лав армії УНР та ЗУНР.

☑️ Наука під прицілом нквд.

Після війни Олена повернулася до науки. Вона стала першою жінкою в Україні, яка захистила дисертацію з географії. Але радянська влада не пробачила їй минулого.

У 1949 році, вже у похилому віці, її заарештували. Десять років таборів у Мордовії за "український націоналізм", "державну зраду" та "антирадянську діяльність". Вона вижила, повернулася до Львова, але їй було заборонено займатися науковою роботою.

☑️ Чому про неї важливо пам'ятати сьогодні?

Олена Степанів довела, що патріотизм не має статі, а професіоналізм найкраща відповідь на будь-які упередження. Вона була одночасно і безстрашним воїном, і глибоким науковцем.

Її син, Ярослав Дашкевич, став одним із найвидатніших українських істориків, продовживши справу матері - боротьбу за правду.