З цікавого.
Чи не вигадана історія з Бердянська.
І знову медицина. Усі місцеві знають амбулаторію на бульварі Шевченка (колишня Гайдара, 1). Там мешкає якесь непорозуміння, що називається "дільничний лікар". Цей індивід прибув на черговий виклик, довго і мовчки стояв і слухав хворого, нічого не коментуючи і не радячи. Хворий почав підозрювати, що цей "лікар" ні в зуб ногою в медицині, адже в очах у нього були лише розгубленість і сум'яття. Коли пацієнт показав медичні препарати, якими користувався, "лікар" чесно зізнався, що не знає таких і навіть не бачив їх раніше. І взагалі, він ВЕТЕРИНАР(!!!), якого прислали з Росії і насильно ЗАБУЛИ (!!!) працювати тут лікарем.
Звідси можна зробити кілька висновків.
По-перше, кадровий голод перетворився на кадровий голодомор. Медицина у Бердянську відсутня як вид діяльності.
По-друге, досить чітко зрозумілий рівень "турботи" та "відносини" прихвосної Росії до жителів тимчасово окупованих територій. Таке свинство, така неповага до себе може терпіти лише вузький холоп, для решти людей це просто неприйнятно.
Ну, і по-третє, що більше минає часу в окупації, то очевиднішим стає, наскільки русянка обосралась на захоплених територіях. Навіть останньому сауленку вже зрозуміло, що поряд з русею немає майбутнього.