Моя Україно, найкраща ти в світі –
І ріки красиві, й ліси, і поля,
Мов сонце, весною квітуєш у цвіті,
Прекрасна, квітуча – моя ти земля.

Моя Україна у зелен розмаї,
Пшениці, жита, ячмені золоті.
Краса незрівнянна у рідному краї,
Калина і мальви – такі чарівні!

Верба над водою і чиста криниця,
Відвага народу, незламності дух,
Родинне гніздо, рідна отча світлиця,
Тополі сріблястої лагідний пух.

Ромашки біленькі і айстри, мов зорі,
І вранішня в травах криштальна роса,
Простори безмежні, такі неозорі,
Любов, що ніколи в серцях не згаса.

Волошки в житах, край дороги тополя,
Карпатські плаї і смереки стрункі.
Важка тобі, ненько, дісталася доля,
Шляхи у майбутнє надмірно тяжкі.

Кудлаті, яскраві, мов сни, чорнобривці –
В нас згадка про них, мов про маму, жива.
Моя Україно, твої українці
Воюють в боях проти підлого зла.

Виборюють нам незалежність й свободу.
Не будем рабами ординцям повік.
Ми вільний народ, ми козацького роду,
Де в гідності гордо живе чоловік.

Моя Україно, пишаюсь тобою,
До серця припало твоє вишиття,
Стою за тобою я завжди горою,
Ти – щастя моє... світла доля... життя...
*Оксана Козак