А куди поділися ці беззубі алкаші – добровольці, які патрулювали Бердянськ?
А де ці малолітні рашистські організації на кшталт юнармії чи молодої гвардії?
А де ось ці всі шадурини, що говорять з камінням нікоти, братенькові, калініченки, незорі, недобиті щуки? Де ці зрадники, які верещали від радості після окупації міста?
А де поділися ці бабусі, які втілювали кульбаби, а насправді виявилися кровожерливими монстрами? Де задоволені пенсіями та рівнем життя при росії пенсіонери? Не видно і не чути...
А обіцянки про квітуче місто? Який працює порт?будови століття? Ремонт комунікацій? Нові заводи та підприємства?
А нема німеру. Усі, хто це обіцяв – обосрались та злилися. Все, що обіцяли - залишилося фантазіями та мріями. Усі, хто повірив у росію – давно на звалищі життя та історії.
Залишилися тільки річки гавна, вода і світло за графіком, 3 роки будівництва на оглядовому майданчику і сауленко, що бухає у себе в Петрівці.
Реальність при Росії - нічний кошмар будь-якої іншої людини