Останнім часом часто чую про страх реалізувати ідеї, спробувати щось нове. Здається, коли приходить класна думка — виступити з власним досвідом, створити проєкт (навіть дуже маленький) чи просто вийти в сторіз — відразу виникає хвиля сумнівів. Я теж це відчувала. Але в якийсь момент мені стало не так страшно діяти, бо я зрозуміла: якщо роблю щось із любові, з внутрішнього “хочу” і щирого бажання поділитись, то все виходить природно. Я вкладаю в це максимум, який можу дати зараз, і цього досить. Боїтесь, що комусь не сподобається? Так, завжди знайдеться хтось, хто це висловить неприємним чином. Але це не про вас, це про їхній стан. Якщо ж критика конструктивна, це чудовий шанс вдосконалитися. А якщо деструктивна і не тактовна — це теж урок. Можливо, вона підсвічує щось про вашу впевненість, істинні мотиви, готовність рухатися далі. Боїтесь, що люди не прийдуть? Це можливо. Але ви не дізнаєтесь, поки не спробуєте. У мене, наприклад, зараз не набралась ранкова група на йогу. Раніше це могло б похитнути мою впевненість, викликати думки, що я роблю щось не так. Але тепер я бачу це як частину досвіду, частину процесу, довіри до себе. Все складається так, як має, і це про віру в правильність своїх дій. Коли ми намагаємось діяти ідеально, керуючись тільки логікою і боячись помилок, все здається важким і обтяжливим. Але якщо діяти з щирим наміром, як у грі, як у дослідженні, де важливий сам процес, — шлях стає легшим і приємнішим. Ми всі тут, щоб вчитись. Кожна спроба — це частина шляху, частина власного зростання. #всенсі #усвідомленість #шляхдосебе